Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

У селі з розваг були тільки ставок і зупинка транспорту. На Волині бібліотеку 20 століття перетворили на громадський простір

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

У Вишнівській громаді знімають фільм про нематеріальну культурну спадщину Волині, серію про випікання весільного короваю. 

«Ми це робимо для того, щоб зберегти в пам’яті старовинні обряди, ремесла, страви, які колись були поширені на цій території», — каже членкиня Молодіжної ради Катерина Богомаз.

Зйомки відбуваються в старовинній бібліотеці села Машів. Та сьогодні це не лише книгозбірня, а й Центр громадських консультацій і комунікацій «Вільна думка». У ШоТам розповідаємо про те, як у Вишнівській громаді з бібліотеки зробили громадський простір.

Від панського маєтку до бібліотеки

Колись ця будівля була найвеличнішою та найкрасивішою спорудою в селі Машів. Маєток збудувала наприкінці 19 століття заможна польська родина Голубовських. Однак у 1940-х пани залишили село. Після цього там селили працівників машинно-тракторної станції, зберігали сільськогосподарське приладдя для колгоспу, тримали кролеферму. Наприкінці 90-х років будівлю пристосували під сільський клуб і бібліотеку, але не доглядали й не ремонтували. 

«У нас була традиційна бібліотека в сприйнятті минулого століття: килими, старі деревʼяні стелажі, вузький коридор зі скрипучою підлогою, вікна завішані темними шторами», — розповідає Катерина. 

Такою була бібліотека в Машові до перевтілення. Фото: ШоТам

З війною розваги зійшли нанівець

Та люди загорілися ідеєю створити місце, яке могло б об’єднати місцевих, — щоб їм було куди приходити поспілкуватись, подивитись фільми чи пограти в настільні ігри. Бо в селі нема куди піти — з розваг лиш ставок і зупинка транспорту. Катерина пояснює:

«До початку повномасштабної війни в нас у селі в Будинку культури хоч були дискотеки, дні села, концерти на свята, змагання з футболу. Там могла молодь збиратися. З війною це все зійшло нанівець, це стало «не на часі»

Окрім Будинку культури, у Вишнівській громаді є Центр активності громадян — сучасний простір з вільним доступом. Але проблема в тому, що він розташований далеко, і не кожен туди може дістатися — транспорт погано їздить, та й дорога займає багато часу.

«У нас у громаді понад 20 сіл, і всі вони розкидані. Тому люди хотіли, щоб був простір ближче, в старостинстві, куди можна легко й швидко дістатися»

Сільрада надала приміщення бібліотеки, а також кошти на ремонт

Вікторія Капітанюк — молода мама трьох дітей, а також директорка місцевого ліцею. До декрету вона була членкинею Молодіжної ради й організаторкою подій. Саме їй спало на думку відкрити в Машові громадський простір. Село розташоване дуже вдало — біля дороги міжнародного сполучення Київ-Яготин, — тож транспорт ходить часто, і доїхати може кожен.

Вікторія Капітанюк — багатодітна мама, яка була ініціатором відкриття Центру «Вільна думка» в Машові. Фото надала Вікторія Капітанюк

З цією ідеєю пішла до сільради, і її підтримали: 

«Сказали: “Он бібліотека — беріть приміщення й робіть громадський простір”. Сільрада виділила кошти на ремонт».

Публічний простір у Машові після ремонту. Фото: проєкт USAID «ГОВЕРЛА»

З ремонтом допомагала вся громада, до того ж на волонтерських засадах. До нього долучилися працівники Будинку культури, їхні сім’ї, староста села, начальник відділу культури. Інші жителі також приходили прибирати територію, садити дерева, виносити сміття. Спільними зусиллями в приміщенні полагодили стелю, поставили вікна, пофарбували стіни, зробили підлогу й санвузол.

«Ми хотіли якнайшвидше зробити ремонт. Це відчуття можна порівняти з тим, як коли ти все життя жив в орендованій хаті, а тут купив своє і з нетерпінням чекаєш на завершення ремонту», — згадує Вікторія. 

У простір приходять цілими родинами. Фото: проєкт USAID «ГОВЕРЛА»

На кошти від благодійників Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» закупили ноутбуки, проєктор, принтер, пуфи, стільці, столи, стелажі, настільні ігри та багато матеріалів для дитячої творчості. Радянські пропагандистські книги віддали на макулатуру, натомість закупили нову українську художню літературу. 

Тепер діти залюбки приходять почитати книжки — у простір закупили нову українську художню літературу. Фото: фейсбук бібліотеки

У просторі проводять зустрічі та навіть знімають серіал

Простір складається з двох кімнат: у першій — бібліотека, у другій — Центр «Вільна думка». Офіційне відкриття відбулося в липні 2024 року. Щотижня там проводять майстер-класи, грають у настільні ігри, організовують перегляд фільмів і мультиків. Вікторія каже, що і в неї нарешті з’явилося місце, де вона може зустрітися з іншими молодими мамами:

«Ми проводимо батьківські комітети дитячого садочка в нашому просторі — це привід зібратися разом, поспілкуватися й випити філіжанку кави. Мами перестали відчувати себе самотніми, бо спілкування для нас — це важливо»

Жительки громади зібралися в громадському просторі, аби пограти в настільні ігри. Фото надала Катерина Богомаз

Натомість сину Вікторії — п’ятирічному Іллі — найбільше подобається дивитися там мультфільми.

«Він ще не бачив такого великого екрану — наче потрапив у кінотеатр. Знаєте, не у всіх є можливість відвезти дітей до кінотеатру», — каже жінка.  

Ліворуч на фото — син Вікторії Ілля, який прийшов весело провести час із друзями в громадському просторі. Фото надала Вікторія Капітанюк

Також у громаді є гурт з 11 жінок різного віку, які співають у Будинку культури. У них у громадському просторі народжуються тексти для нових пісень, а також мінікліпи. 

А зараз там знімають справжній серіал — про нематеріальну культурну спадщину Волині. У ньому знімають жителів старшого віку, бо саме їхній досвід переймають інші, а також молодь, яка вчиться берегти та відновлювати ці традиції. 

«Перша серія — обряд випікання весільного короваю. Він супроводжується ритуалами, звичаями та піснями. Друга серія — у нас був майстер-клас із виготовлення штучних квітів для короваю. Вони залишаються гарними до самого кінця весілля, на відміну від живих», — ділиться Катерина. 

Зйомка серії про виготовлення штучних квітів для короваю в громадському просторі Машова. Фото надала Катерина Богомаз

Наступні серії будуть про бджільництво та виготовлення чорнодимленої кераміки — обіцяють, що буде цікаво.

Така активна увага до громадян неспроста, адже це є стратегічним пріоритетом розвитку громади — підкреслює Віктор Сущик, Вишнівський сільський голова:

«Наша громада не має туристичних чи промислових переваг, тому наш головний ресурс — це люди. Такий простір допоможе нам долучати людей і передусім молодь до розв’язання питань, що стосуються розвитку громади».

Суспільство

«Ви ж його лікуєте?»: учителька Ксенія та її син Юрчик спростовують міфи про аутизм

Опубліковано

2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.

1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»

Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.

Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.

Ксенія

У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.

Юрчик

Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.

2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»

Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.

Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.

Юрчик

У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.

3. «Ви що, робили йому щеплення?» 

Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.

Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.

Ксенія

У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань. 

4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»

Міф: Усі люди з РАС однакові.

Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.

Юрчик

Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно. 

Ксенія

А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати. 

5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»

Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.  

Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків. 

Ксенія

Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.

Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати. 

 

6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»

Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів. 

На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою. 

Ксенія

На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.

Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.

Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням. 

Читати далі

Суспільство

«Укрзалізниця» додала в Києві нову зупинку для двох потягів

Опубліковано

«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.

Про це повідомили в компанії.

На зупинці зупинятимуться такі потяги:

  • №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
  • №793/794 Черкаси – Київ.

Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки

Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:

  • станцію метро «Видубичі»;
  • приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
  • автостанцію «Видубичі».

Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.

Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.

Фото обкладинки: RailGallery

Читати далі

Суспільство

«Спротив триває»: активісти «Жовтої стрічки» провели нову акцію у Криму (ФОТО)

Опубліковано

Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.

Про це повідомили у «Жовтій стрічці».

«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.

Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)

Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).

Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).

Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»

Читати далі