Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Можливості

«Є потреба – шукаємо рішення». Три кейси громад, де знайшли кошти на спортмайданчик, велопарковки та фестиваль борщу

Партнерський матеріал

Опубліковано

Кожна громада знає і вирішує свої потреби якнайкраще, важливо – їм трішки допомогти. Так, завдяки грантам від Благодійного фонду «МХП-Громаді», жителі Липовця на Вінниччині змогли оновити старий майданчик спортивної школи. У Миронівці на Київщині встановили по 20 велопарковок у трьох школах і збільшили кількість велолюбителів у місті. А у Бобрицькій громаді на Черкащині купили сцену і провели фестиваль борщу, де зібрали 45 тисяч гривень на підтримку волонтерського загону з виготовлення сухих борщів для ЗСУ. 

Як це працює? Читайте у матеріалі ШоТам.

Микола Любченко

директор Липовецької дитячо-юнацької спортивної школи.

Зібрали з миру по нитці й зробили дітям спортмайданчик

У нас молода спільнота: на 9 тисяч населення маємо близько тисячі дітей на три загальноосвітні школи. І десь 270-280 дітей ходять на наші спортивні секції. Є традиційні: футбол, волейбол, баскетбол, стрільба, а є інші – ушу та паверліфтинг. Кілька років тому спробували як експеримент, а дітям сподобалось, тепер маємо продовжувати. 

Спортивна школа знаходиться в самому центрі міста. У нас є: стадіон, тир та спортивні зали. У 2008 році збудували баскетбольний майданчик 18х30 метрів з гумовим покриттям. Та використовуємо його як універсальний для мініфутболу та інших занять. 

Але ж минуло 15 років, і природно, що навіть найкраще покриття під дією сонця, морозу та інших природних умов вже непридатне – потріскалось і треба оновлювати. Що ж, ми звернулись до міського голови. І мені дуже приємно, що в громаді до наших запитів ставляться з такою турботою. Хоча як інакше – це ж для дітей. Пообіцяли і зробили: винесли наше питання на сесію, депутати проголосували за виділення 350 тисяч гривень на поточний ремонт і заміну покриття. Але тих коштів було недостатньо.

Місцеві депутати виділили 350 тисяч гривень на новий спортмайданчик. Але цього було недостатньо. Фото: Липовецька дитячо-юнацька спортивна школа.

Паралельно з цим нам порадили податись на грантовий конкурс «Час діяти, Україно» від Фонду «МХП-Громаді». Вони мають значну експертизу в розвитку громад і різні грантові ініціативи. Цього разу була наша профільна сфера – спорт та інфраструктура. Ми заповнили заявку і перемогли! Звісно, довелось трошки почекати – процедури є процедури. Та десь за два місяці отримали близько 330 тисяч гривень, і змогли закупити найсучасніше поліуретанове покриття для спортивного майданчика. На сьогодні це одне із найбезпечніших та довготривалих у використанні матеріалів. Якраз те, що нам потрібно!

Ще вийшло зекономити, бо знайшовся майстер – наш земляк. Може тому і поставив мінімальну ціну, адже робить для своїх і якісно, бо як інакше? Каже: «Я тут народився, тут мої батьки живуть. Якщо зроблю погано – як мені потім людям в очі дивиться?».

Та коли зняли старе покриття, виявили новий виклик: бетонна основа виявилась зовсім непридатною. Ми думали, що там просто ямки підлатати, але потрібна повна заміна. А на такий ремонт гроші не передбачались ні у бюджеті, ні у гранті. Що робити? Стали шукати ще фінансування і знайшли. Звернулись до одного благодійного фонду і нам виділили 90 тисяч гривень на заміну бетонної основи. Зібрали з миру по нитці й зробили цю добру справу! 

Вже у вересні діти займалися на оновленому спортмайданчику. Фото: Липовецька дитячо-юнацька спортивна школа.

Ми поспішали, аби за літо провести всі роботи, і з вересня діти повернулись на оновлений спортивний майданчик. Так і вийшло. 8 вересня ми вже провели перший регіональний баскетбольний турнір осіннього сезону. Приїхали до нас команди з навколишніх громад – Іллінці, Турбів, Оратів. На черзі традиційні обласні змагання з мініфутболу та волейболу, адже за розміткою і всіма стандартами майданчик є універсальним.

Олександр Подоляко

прессекретар Миронівської міської ради.

Тепер діти мають парковку для велосипедів 

У Миронівці на Київщині працює три академічні ліцеї, де навчається приблизно 1800 дітей. І хоча місто за мірками автотранспорту невелике, для піших прогулянок відстані суттєві. Тому діти часто добираються до школи на велосипедах – так і швидше, і цікавіше. Це настільки природно, що в одній зі шкіл навіть директор приїжджає на роботу на велосипеді – так би мовити, подає власний приклад активного способу життя. 

Я ж працюю у міській раді у пресслужбі, тому часто їжджу на різні події, зокрема, на шкільні заходи. Так сталось і у травні 2022-го: приїжджаю у третій (найвіддаленіший) ліцей ім. Т.Г. Шевченка, а вся стіна біля входу та весь пандус заставлений велосипедами. Поговорив з директором, і дійсно, це виявилось проблемою школи – є діти, які потребують пандус, а є діти, яким немає куди ставити велосипеди. Вирішення потребує коштів, яких у школи не було. 

На щастя, саме тоді Благодійний фонд «МХП-Громаді» оголосили грантовий конкурс «Час діяти, Україно!». Я проїхався й по інших ліцеях – десь більше велосипедів паркувались попід стінами, у центрі трошки менше, однак скрізь проблема була та сама. Заручившись підтримкою директорів, я заповнив заявку проєкту на встановлення велопарковок у кожній нашій школі. Ми мали надію, що переможемо і встигнемо реалізувати якраз до початку навчального року.  

На встановлення велопарковок отримали грант у 50 тисяч гривень. Фото: Миронівська міська рада.

Сталось так, як гадалось. І навіть без жодних складнощів. Вже за кілька тижнів ми мали позитивний результат – Фонд «МХП-Громаді» виділив на проєкт 50 тисяч гривень. Ще 22 тисячі співфінансування виділила Миронівська міська рада. Аби встигнути до 1 вересня, одразу розпочали роботи. Наше комунальне підприємство виготовляло і встановлювало велопарковки, а у третьому ліцеї, який найбільше потребував велопарковки, до встановлення нового обладнання долучились навіть вчителі. 

Навчальний рік тільки почався, однак вже помітно, що велолюбителів у школах побільшало. І якщо у центральному ліцеї 20 веломісць поки є достатнім, то у більш віддалених навчальних закладах цього виявилось замало. Тому у міській раді ми вже думаємо, як і коли встановити додаткові велопарковки, аби діти не паркувались під парканом.

Це не перший досвід шкіл у подібних проєктах, а ліцей ім. Шевченка є лідером у подібних ініціативах. Наприклад, минулого разу вони облаштували ресурсну кімнату для учнів – місце з проєктором, технікою та книгами для додаткового дозвілля. Інший плюс таких проєктів в тому, що діти наочно бачать, як можна покращувати життя, навіть коли немає достатньо коштів. 

Юлія Арсеєнко

 ГО «Перезавантаження вперед».

Як зібрати кошти на виготовлення сухих борщів для військових? Провести фестиваль!

Вже другий рік поспіль активні мешканці села Литвинець, Бобрицької громади на Черкащині, проводять фестиваль борщу. Все розпочалось з місцевого волонтерського загону, що від початку повномасштабного вторгнення обʼєднав громаду для виготовлення сухих борщів для захисників. Чоловіки та жінки, молоді та старші – люди збирались скрізь: біля школи, будинку культури і навіть у себе вдома. Всі разом чистили овочі, нарізали, трошки підварювали, сушили і пакували. 

Так тривало до тих пір, поки не розпочалися перебої зі світлом. Щоб продовжити працювати, волонтерам потрібні були генератори, але ж за які кошти їх купувати? Так виникла ідея провести Фестиваль борщу у 2022 році. І нам це вдалось! Хоч перший фестиваль був невеличкий, ми змогли придбати не лише генератор, а ще й вакууматор, і продовжили готувати сухі борщі нашим захисникам. 

Перший Фестиваль борщу провели у 2022 році. Фото:  ГО «Перезавантаження вперед».

Станом на сьогодні вже виготовлено понад 60 тисяч сухих борщових наборів. Це досить багато для нашого невеликого волонтерського загону. І якщо спочатку передавали рідним та близьким, які з перших днів вступили до лав ТРО та ЗСУ, то нині працюємо за запитами військових частин. Уже багато хто про нас знає, звертається до громади – і ми робимо. 

Цього року ми планували зробити фестиваль більш масштабним і провести у центрі громади, у селі Бобриця. Оскільки саме це село не має власного будинку культури, тому ми вирішили проводити фестиваль просто неба. Все для цього було: і місцевість мальовнича, і люди готові. Не вистачало лише сцени. Довго не шукали – на сторінці Благодійного фонду «МХП-Громаді», з яким ми знайомі вже давно, побачили конкурс мікрогрантів «Час діяти, Україно!». Написали заявку на придбання мобільної розбірної сцени, яку ми б могли використовувати не один рік. І перемогли! 

На другому фестивалі було представлено 12 видів борщу. Фото:  ГО «Перезавантаження вперед».

На День борщу, що відзначаємо 9 вересня, ми були готові приймати гостей. Якщо орієнтуватись на закуплені тарілки, то фестиваль відвідало до 500 людей. Багато людей були проїздом – зайшли, посмакували і рухали далі. А смакувати було чим: понад 12 видів борщу приготували майстри з наших старостинських округів. І ціна страви доступна – 25 гривень. 

Крім смачних борщів та інших традиційних страв, були і розваги: концертна програма, осінні фотозони з тюками з сіном, гарбузами різних форм та квітів. Діти бавилися на гірках та батутах. Для дорослих провели благодійну лотерею та аукціон, де виставили розписані петриківським розписом залишки бойового кулемета. 

Влаштували й конкурсне оцінювання борщу. Була сцена з презентацією, а журі визначило трьох переможців. Перше місце посів червоний наваристий борщ на ребрах з печеним бурячком. Та все ж всі учасники отримали призи за участь у фестивалі. Найголовніший для всіх нас приз – це те, що нам вдалось зібрати 45 тисяч гривень на підтримку волонтерства Литвинецької січі. 

Тепер ми плануємо кожного року відзначати День борщу таким фестивалем. Досвід вже маємо і знаємо, що можна покращувати. Наприклад, ми вирішили, що аукціони потрібно розширити. Також хочемо облаштувати більше локацій, де борщ будуть готувати просто на вогнищі. 

Мріємо, щоб такий фестиваль вийшов на обласний та всеукраїнський рівень. Може вдасться залучити й інші громади до такої справи. Адже ця подія вдихає сучасність у багатовікові українські традиції та єднає для допомоги нашій армії. 

Як громаді отримати грант

Конкурс соціальних ініціатив «Час діяти, Україно!» триває четвертий рік поспіль. У 2023 році для участі у конкурсі подали рекордну кількість заявок – 837.

«Цьогоріч активно подавалися ініціативи від благодійних та громадських організацій це 151 проєкт. Чимало пропозицій націлені на розвиток громадських просторів, освітніх та медичних проєктів, інфраструктури в малих містах та селах. Експерти конкурсного комітету також відзначили ініціативи, що направлені на реабілітацію й збереження традицій та культурної спадщини», – розповідає керівник національних проєктів Благодійного фонду «МХП-Громаді» Володимир Панченко.

Бюджет конкурсу 2023 року становив майже 13 млн гривень.

«Кожної весни Благодійний фонд «МХП-Громаді» проводить конкурс міні-грантів для покращення життя громад у 13 областях України. Ми відійшли від того, аби просто давати гроші, а шукаємо корисні проєкти для жителів малих міст та сіл. Віримо, що така підтримка соціальних ініціатив спонукає людей не залишати домівки у пошуках кращої долі, а творити своє майбутнє в Україні», – каже фахівець із соціальних проєктів БФ «МХП-Громаді» Віталій Очеретяний.

Переможців конкурсу обирає журі за такими метриками: актуальність, вплив на розвиток громади, цільова аудиторія і залученість. Грантове фінансування отримують локальні ініціативи: громадські простори, оновлення спортивних і дитячих майданчиків, психологічні студії й інші проєкти в освітній, медичній, культурній сферах. Якщо впізнали себе в цьому описі, дізнавайтесь деталі про гранти на сайті.

Матеріал підготовлено за підтримки Благодійного фонду «МХП-Громаді».

Коментарі

Можливості

Як отримати грант і започаткувати власний бізнес: в Україні запустили новий освітній курс

Опубліковано

Відеокурс для підприємців випустила компанія МХП та благодійний фонд «МХП — Громаді» у співпраці з Державною службою зайнятості. У ньому розповідають про всі головні аспекти для створення власного бізнесу від головної ідеї до пошуку фінансування й звітності.

Про це повідомили представники БФ «МХП — Громаді».

Програма курсу

Освітня програма складається з 10 епізодів тривалістю від 5 до 15 хвилин. У роликах бізнес-експерти розповідають про те, як:

  • шукати бізнес-ідеї;
  • писати ефективні бізнес-плани;
  • будувати злагоджені команди;
  • враховувати ризики та маркетингові тенденції;
  • знаходити інвестиції для власної справи;
  • отримувати гранти від донорів.

«За статистикою Opendatabot, кожен третій ФОП в Україні припиняє діяльність протягом першого року. Основні причини таких невдач включають нестачу капіталу та відсутність необхідних знань і навичок для ефективного ведення бізнесу. Щоб допомогти підприємцям успішно подолати початкові виклики, ми створили цей курс: він надає важливу інформаційну та консультаційну допомогу, зміцнюючи їхні позиції в конкурентному бізнес-середовищі», — зазначив директор фонду «МХП — Громаді» Олександр Пахолюк.

Експерти відеонавчання

Експертами курсу виступили представники маркетинг-агенції Grape, компанії МХП, БФ «МХП — Громаді» та Державної служби зайнятості. Представники бізнесу та «МХП — Громаді» вже понад дев’ять років впроваджують соціальні та грантові ініціативи й розвивають українські громади.

Читайте також: Військовослужбовиці та ветеранки можуть отримати безплатну юридичну допомогу: деталі програми

Де переглянути

Наразі відеокурс доступний для всіх на ютубі фонду за посиланням.

Разом з цим творці курсу розробили тест, який можна пройти після навчання й отримати сертифікат. Він підтвердить здобуті знання та допоможе написати заявку й отримати фінансування на проєкти, зокрема в конкурсах «Роби своє» від БФ «МХП – Громаді». Переможці цього конкурсу можуть отримати до 100 тисяч гривень на розвиток власного малого бізнесу.

Довідка про організацію «МХП — Громаді»

«МХП — Громаді» — український благодійний фонд, який започаткували у 2015 році. Він працює над комплексним розвитком громад. Фонд покращує громади у 13 областях України.

Раніше ми писали про те, що гранти — це не кредит, а підтримка: як переселенка з Донеччини заснувала проєкти для ВПО в Миргороді.

Фото обкладинки: ютуб-канал «МХП — Громаді»

Коментарі

Читати далі

Можливості

Українські розробники вперше можуть отримати грант від Meta на 500 000 доларів: деталі

Опубліковано

ШІ-програмісти з України, які працюють над інноваційними рішеннями, можуть податися на конкурс Llama Impact Grants до 1 грудня.

Про це повідомили у Міністерстві цифрової трансформації.

Разом із грантом програмісти отримають і менторську підтримку від компанії під час розробки продуктів.

«Програма підтримує стартапи з усього світу, які використовують велику мовну модель Llama для подолання викликів у різних сферах — від освіти до державного управління», — написали у відомстві.

Читайте також: Мінцифра анонсувала платформу для обʼєднання українського IT

Хто може податися на грант

Стати учасниками конкурсу можуть:

  • стартапи;
  • компанії;
  • неприбуткові організації;
  • дослідницькі установи;
  • інші команди, які створюють інноваційні рішення на базі Llama.

У міністерстві вказали, що перевагу надаватимуть тим розробникам, які працюють у таких сферах: розвиток економіки, зокрема бізнесу, освіта й розвиток навичок; наука та інновації; державні послуги.

Податися на грант можна до 1 грудня 2024 року. Деталі та реєстрація за посиланням.

Довідка про Meta

Компанію створили у 2004 році в США. Наразі її очолює Марк Цукерберг. Meta є однією з найбільших компаній у сфері соціальних мереж та володіє такими сервісами як Facebook, Instagram, WhatsApp, Oculus VR тощо.

Нагадаємо, що Google запустив безплатні курси з ШІ для початківців, освітян та розробників з України.

Фото обкладинки: Reuters

Коментарі

Читати далі

Можливості

Гранти — це не кредит, а підтримка: як переселенка з Донеччини заснувала проєкти для ВПО в Миргороді

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з DG East про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо? Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо?

Наші герої є прикладом активізму та незламності українських переселенців, які попри війну продовжують власну справу або починають новий бізнес.

Ірина Соколова з сім’єю полишала дім щонайменше чотири рази. Через окупацію у 2022 році їм навіть довелося покинути власну квартиру, до якої родина прагнула все життя. 

Так вони опинилися на Полтавщині. У Миргороді завдяки підтримці небайдужих людей Ірина організувала майстерню, реалізувала унікальний проєкт зі створення фетрового вертепу та відкрила гурток зі стоп-моушн анімації. 

Для ШоТам підприємиця розповіла, як їй вдалося відкрити бізнес в іншому місті та як вона допомагає іншим переселенцям інтегруватися в нову громаду. 

Ірина Соколова

переселенка, яка заснувала проєкти для ВПО в Миргороді.

Народила доньку в день масштабного обстрілу Маріуполя

Я виросла в селі Благодатне на самому сході Донеччини. Село було велике, красиве і, головне, українськомовне. Протягом усього життя у мене в родині було розуміння, що ми є Україна.

У 2013 році, коли почався Майдан, я чекала на другу дитину. За рік — війна, і ми поїхали до родичів у Маріуполь, аби перечекати. Там я 5 вересня народила доньку — саме в день підписання Мінських домовленостей, під час масштабного обстрілу міста.

Навесні 2015 родичі запропонували допомогу з житлом, і ми переїхали до Миргорода, що на Полтавщині. Прожили там рік, але чоловік часто їздив на роботу на Донеччину, тому ми мусили шукати інший дім.

Ірина з доньками. Фото надала Ірина

Купили своє перше житло в Бердянську 

Ми подумали, подивилися на мапу, де більш-менш безпечно, й обрали Бердянськ. Так вийшло, що ми там купили своє перше житло. У мене була гарна робота — я мала майстерню в центрі розвитку дітей та юнацтва, там ми з дітьми виготовляли іграшки і готувалися до ЗНО. Згодом у цьому центрі стала заступницею директора.

Родина Ірини Соколової — у подружжя троє дітей. Фото надала Ірина

Та 24 лютого о 3:30 ночі ракета прилетіла поряд з нами у військову частину — я ось-ось мала народжувати третю дитину. 1 березня народився Данилко, а вже за місяць ми знову зібрали речі й покинули свою квартиру. 

У нас не було ні зв’язку, ні інтернету, ні якоїсь інформації про евакуаційні рейси, тому ми сіли в машину й доїхали до Запоріжжя. Дорога у 230 кілометрів у нас заняла більше 10 годин. На кожному блокпості нас спрямовували в нове село: десь були вуличні бої, десь обстріли, десь їздили танки — доводилось об’їжджати. Ми заночували в Запоріжжі, а вже зранку вирушили до Миргорода. 

Із собою взяла лише швейну машинку — інше купила за грант

Я зрозуміла, що мені треба відновлювати свою роботу, але вже на новому місці. Зі мною зв’язалися благодійники Данської ради у справах біженців, які колись мені дали грант у Бердянську на швейну техніку. Я розповіла, що змогла виїхати, але з собою взяла лише одну швейну машинку. Вони запропонували відновити мою майстерню. Тож я заповнила, подала та виграла грантову заявку. На ці гроші купила оверлок, ножиці й інші професійні інструменти. 

Ірина Соколова проводить заняття з анімації. Фото надала Ірина

На цьому не зупинилася — виграла ще один мікрогрант від Естонської ради у справах біженців на купівлю офісної техніки та вирішила відкрити майстерню з виготовлення іграшок. І тут я зрозуміла, що хочу, аби шила не тільки я, але й люди навколо мене. Коли ми хрестили нашу дитину, я запропонувала священнику відкрити в храмі творчий простір, де ми будемо шити фетровий вертеп. Ініціативу церква підтримала, і простір запрацював. 

Новорічний майстер-клас — вінки з фетру прикрасили домівки дітей. Фото надала Ірина

Навчилася монетизувати свою творчість

Тоді нас помітила Інна Ковальська — директорка культурно-освітнього простору «Гончаренко центр Миргород». Взимку 2023 року вона подала ідею провести майстер-клас із рукоділля з розвагами для дітей, які приходили в центр. Думка всім сподобалася, тож мені запропонували робити такі заходи постійно. Про мене в місті почали дізнаватися все більше й більше людей, також запросили робити майстер-класи в приватній школі.

Заняття з мультиплікації. Діти працюють у групах, спілкуються, обговорюють ідеї та вчаться працювати в команді. Фото надала Ірина

Згодом я пройшла грантове навчання Естонської ради у справах біженців, реалізоване через запорізький благодійний фонд «Єдність за майбутнє» — там мені допомогли розібратися в основах ведення бізнесу. Я відкрила ФОП, і тоді почала вже брати гроші за свої заняття та сплачувати податки. Хотіла відкривати свій простір, але не наважилася — у нас тут дуже дорога оренда. 

Одного разу я побачила оголошення в місцевій групі у фейсбуці про те, що в Миргороді відкривається творча студія. Я зателефонувала за номером і так познайомилася з Алевтиною Тамбовою-Романовською — переселенкою з Харківщини. Я спитала, чи можу в неї в студії проводити свої заняття на правах суборенди, і вона радо погодилася. 

Більшість дітей у студії — переселенці

На мої заняття ходять, зокрема, діти-переселенці, що раніше жили в Донецьку, Бахмуті, Маріуполі чи Харкові. Їхні батьки багато уваги приділяли розвитку й освіті своїх дітей, і я намагаються зберігати ці пріоритети.

У мене завжди була мрія відкрити гурток з анімації — придумувати своїх героїв, історії та оживляти їх на екрані. Один з цікавих способів анімації — стоп-моушн: це коли ти береш ляльки, іграшки чи інші предмети, фотографуєш їх багато разів, трохи змінюючи їхнє положення, а потім усі фото з’єднуєш у відео, і виглядає, ніби ці предмети рухаються самі. 

Гурток з анімації для школярів. За словами Ірини, через творчість діти можуть виражати свої емоції, мрії чи переживання, що сприяє емоційному розвантаженню та розвитку. Фото надала Ірина

Цього літа я вирішила, що треба спробувати, і подалася на державну освітню програму «Мрій та Досягай» — спільний проєкт Impact Force і UN Women, який розширює можливості українських жінок-переселенок. Після навчання фіналісткам надавали невеличку стипендію в розмірі тисячі доларів — ці гроші я витратила на професійне навчання анімації.

Творчість — потужний інструмент для об’єднання 

Для мене анімація — це арттерапевтична техніка. Поки ми знімаємо, у процесі фантазуємо, щось обговорюємо, діти розкривають свою душу. Також це художній напрям — можна знімати авторські мультики: мальовані, ліплені, з фольги, з целофану. Я розповідаю дітям, що якщо вони навчаться робити це професійно, то зможуть працювати та заробляти у цій сфері. 

Ми знімаємо коротенькі анімації. За півтори години діти рухають певний предмет, фотографують, монтують і дивляться, як він оживає. Але також у мене в планах є зібрати жінок і зняти анімацію на тему втрати рідного дому, — щоб люди знали, які в нас були будинки, які почуття ми в них вкладали. 

Жінка впевнена, що творчі заняття в групах допомагають об’єднувати людей. Фото надала Ірина

Я впевнена, що такі проєкти створюють унікальне середовище, де й діти, і дорослі можуть разом працювати, вчитися одне в одного та будувати справжні дружні зв’язки. Творчість — це не просто спосіб самовираження, а потужний інструмент для об’єднання людей. 

Хочемо знову дихати повітрям Азовського моря

У мене є надія на повернення, але дуже маленька. Ми хочемо знову дихати повітрям Азовського моря, а поки такої можливості немає, я всім раджу розвиватися, допомагати країні стати на ноги, працювати. 

Важливо озирнутися навколо й подумати, яку проблему ви могли б вирішити у своєму новому місті чи селі. Не бійтеся пропонувати ідеї — це не тільки допоможе зробити щось корисне для громади, а й дасть змогу знайти своє місце в новому житті.

У цьому дуже допомагають гранти, їх не треба боятися. У деяких людей чомусь є враження, що грантові гроші треба повертати, — але це не кредит, а підтримка. Просто треба показувати свої результати й бути соціально відповідальним. 

Коментарі

Читати далі

Шопочитати

Культура2 години тому

Як у Залужного та «ДахиБрахи»: юрист з Кропивниччини створює вибійчані хустки та відроджує українське ремесло

Костянтин Данильченко — юрист і водночас засновник майстерні вибійкарства «Будяк Кучерявий». Вибійка — це техніка...

Культура2 тижні тому

Степ, аромат полину, запахи моря і гір — це проєкт «Yuşan-Зілля» про єдність культур українців і кримських татар 

У залі поволі згасає світло, простір наповнюють перші акорди. Український голос починає пісню, а в...

Суспільство3 тижні тому

Адаптивний одяг, інклюзивний посуд і дошки для нарізання: ці ініціативи полегшують життя людям з пораненнями

Нарізати овочі, поснідати улюбленими стравами, одягти штани — всі ці повсякденні справи стають справжніми викликами...

Суспільство4 тижні тому

«Чи я можу вам допомогти?»: це хлопці з соцмереж, які купують у бабусь квіти та роблять інші добрі справи

Ви точно бачили ці відео в соцмережах, коли хтось купує продукти для літньої жінки, скуповує...