Суспільство
Місцеві ходять не до лісу, а на тренінги з домедичної допомоги: досвід громади на Чернігівщині, де вчаться рятувати життя
Історії, які ми тут зібрали, є прикладом лідерства для підприємиць та активісток. Попри війну, ці жінки відкривають чи продовжують бізнес, волонтерять і мотивують волонтерити.
За інформацією Кабінету Міністрів України, 174 тисячі км² українських земель вважаються потенційно замінованими, а це близько 30% території нашої держави.
У прикордонних громадах в Україні організовують різноманітні навчання для людей: як діяти у надзвичайних ситуаціях, як розпізнавати вибухонебезпечні предмети та як надавати домедичну допомогу при пораненнях.
Так Ічнянська громада на Чернігівщині вже не вперше запрошує команду тренерів з Товариства Червоного Хреста України, аби місцеві могли здобути необхідні навички. Як їм це вдалося і чого навчилися люди з Ольшани та Гмирянки, розповідає ШоТам.
Допомогти до приїзду швидкої
Тетяна Супруненко, староста Ольшанського старостинського округу, розповідає: районний центр розташований далеко від Ольшани, і швидка допомога їде аж звідти, тож медикам треба близько пів години, щоб дістатися до місця події. У листопаді в сусідньому з Ольшаною селі Гмирянка в завальну яму потрапили двоє працівників місцевого підприємства. Люди викликали швидку, але допомогти самі не вміли, і коли лікарі вже були на місці, то врятувати змогли лише одного чоловіка.
Місцеві знають, вміти надавати домедичну допомогу — не примха, а важлива навичка, тому запрошують фахівців Товариства Червоного Хреста України для організації навчань для місцевих. У Гмирянці вже проводили тренінг з домедичної допомоги, а для Ольшани це вже другий візит команди, аби там могли пригадати та закріпити знання. У місцевому Будинку культури вчать перев’язувати рани, зупиняти кровотечу й робити серцево-легеневу реанімацію.
Оскільки у селі були росіяни у перший місяць повномасштабного вторгнення, місцеві дотримуються правил мінної безпеки — не ходять до лісу чи річки через мінне забруднення територій. У селі нещасних випадків не було, але по району траплялися: люди з’їжджали на узбіччя чи йшли в ліс і підривалися на міні.
«Щоб убезпечити життя мешканців та мешканок, ми маркуємо небезпечну територію стрічками та знаками й попереджаємо про небезпеку. Наш основний інструмент зараз — це інформування», — розповідає Тетяна Супруненко.
Кризова ситуація може трапитися будь-де
Головна фахівчиня Департаменту першої допомоги національного комітету Товариства Червоного Хреста України Олена Охріменко з командою приїхала до Ольшани на запрошення старостату, щоб навчити людей надавати домедичну допомогу. Олена наголошує, що не всі тут медики, а допомогти до приїзду швидкої необхідно, бо це може врятувати життя:
«У перші місяці війни люди зіштовхнулися з тим, що доступу до фахівців не було, і не всі вміли правильно допомогти. Тож наші навчання сприяють тому, щоб люди не боялися надати допомогу до приїзду швидкої».
Для команди важливо охопити якомога більше людей, тому заняття проводять не лише у своїх центрах, а й виїжджають у громади зі своїм обладнанням, адже кризова ситуація може трапитися будь-де. За словами Олени, результат таких тренінгів вже є, бо їм часто телефонують учасники програм і діляться як змогли надати допомогу.
До повномасштабної війни на таких тренінгах розглядали не всі теми, та події сьогодення змінили це. Тепер, каже Олена, людям важливо доносити як діяти у випадку мінно-вибухових травм:
«При таких травмах може бути сильна кровотеча, але можна не побачити, звідки вона, тож ми вчимо людей застосовувати турнікети й джгути. Чому раніше цього не робили? Бо турнікетами можна як допомогти, так і завдати шкоди».
Зараз у людей в громадах є аптечки з такими засобами, тож вчити їх необхідно.
«Ми навчаємо людей діяти за алгоритмом «Перш за все безпека рятівника», адже можуть бути повторні обстріли чи обвали. Тож варто викликати ДСНС, поліцію, фахових медиків. Якщо ж небезпеки немає, треба діяти негайно», — пояснює фахівчиня Товариства Червоного Хреста України.
Читайте також: Раніше таких операцій у нас не робили: як в Україні успішно лікують надтяжкі травми обличчя
Треба бути готовим до кризових ситуацій
«Я відвідую тренінг уже вдруге, бо хочу поновити свої знання», — каже одна з учасниць Ольга. Жінка переконана: навчання є важливими, адже під час війни можуть траплятися різні ситуації, до яких треба бути готовим. Хоч здобуті знання можна використати і в повсякденному житті: наприклад, якщо щось станеться з дитиною — жінка має їх троє.
Ольга ділиться набутими знаннями:
«Коли людина травмована, то треба підійти, подивитися, чи безпечно, спитати, чи людині погано. Якщо не відповідає, то спробувати розбудити, закинути голову та зрозуміти, чи людина дихає. Якщо вона без свідомості, то викликаємо швидку й починаємо робити серцево-легеневу реанімацію».
Як організувати такий тренінг
Тренінги з домедичної допомоги регулярно проводять фахівці з Товариства Червоного Хреста України. Щоб пройти їх, можна зареєструватися на сайті Товариства. Програми пропонують різної тривалості — від 6 до 48 годин.
Є тренінги для фізичних осіб — після заповнення анкети охочих запрошують у тренінговий центр. Також можна організувати заняття для підприємств або громад, і тоді команда приїжджає у вказане місце.
Зараз тренінги проводять майже в усіх областях України. Виїжджати на такі заняття волонтери почали одразу після повернення областей під контроль Уряду України.
На ютуб-каналі Товариства є невеликий курс із навчальними відео про домедичну допомогу, а на сайті можна почитати довідник з покроковими інструкціями та фото, що допоможе поновити чи здобути знання з надання першої допомоги.
Чому важливо проходити навчання
У селі Ольшана на тренінги з домедичної допомоги від Товариства Червоного Хреста України приходять близько 20 людей. Староста Тетяна Супруненко каже, що вони запрошують працівників дитячого садочка, школи, соціальних працівників, які відвідують людей похилого віку, представників старостату та поштового відділення, оскільки саме вони можуть зіштовхнутися у своїй роботі з ситуаціями, де домедична допомога може врятувати комусь життя.
Звісно, одного тренінгу недостатньо. Після свят хочуть організувати ще — у селі Гмирянка. Це буде вже друге заняття для них — перше проводили рік тому. Теорія та практика з часом трішки забуваються, тож знання треба поновлювати.
Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».
Про відбудову
Що планують зробити?
- кабінети лікарів;
- приміщення для щеплень;
- зону реабілітації.
Коментарі
Біотехнологиня та вчителька пішли зі своїх робіт, щоби розвивати прифронтове Запоріжжя. А тепер попри обстріли навчають молодь урбаністики, а жінок — робототехніки. Повну історію героїнь ми розказали на ютуб-каналі ШоТам.
Історія героїнь випуску
Світлана Мамай готувала дітей до успішного складання ЗНО у приватній школі. Та її цілі змінилися, коли на Запоріжжя полетіли ракети, а на околицях точилися бої. Тоді одразу зупинили навчання, а Світлана бачила себе лише у волонтерстві.
«Усе було досить сумбурно — невідомо, що далі. Розгублені діти, розгублена певною мірою я, втрата соціальних напрацювань, які в мене були. Тобто те, що в мене було важливим у викладанні — взаємодія з людьми, це енергетика, яку ти можеш отримувати, — воно повністю зникло», — поділилася культурна менеджерка ГО «Молодь Онлайн» Світлана Мамай.
Читайте також: Підприємець із Вінниці відкрив енергонезалежну реберню на воді (ВІДЕО)
У волонтерському штабі вона зустріла Анастасію Торянік, яка полишила роботу в біотехнологічній кампанії, аби надавати гуманітарну допомогу. Світлана та Анастасія спрацювалися і скоро опікувалися волонтерськими групами.
Та невдовзі ГО, яка координувала штаб, припинила роботу. Колежанки опинилися перед вибором: повертатися до звичних справ чи повністю йти в активізм. Тож вони долучилися до ГО «Молодь Онлайн», якій саме бракувало лідерок.
Тепер Анастасія організовує навчання для молоді Запоріжжя, а Світлана займається урбаністикою.
Про те, як активістки розвивають громадське життя у власному місті, дивіться повне відео на ютуб-каналі ШоТам. Це відео створили завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство Україна», що впроваджує Український Жіночий Фонд.
Раніше ми писали, як режисерка відкрила власну кіностудію: 17 років до мрії (ВІДЕО).
Фото: ютуб-канал ШоТам
Коментарі
Суспільство
- англійською;
- польською;
- німецькою;
- французькою;
- іспанською.
Коментарі