Колонки
Торговці – «бариги» і «спекулянти»? Насправді саме вони формують нашу економіку
Зверхнє та принизливе ставлення до торговців залишається навіть зараз. Ми часто чуємо слова «перекупи», «бариги», «посередники», «спекулянти» так, ніби вони наживаються на бідних споживачах і не створюють доданої вартості. Паразити на тлі нашої економіки, не те що там якесь виробництво, фабрика чи завод.
Це хибне уявлення. Торгівля – це і є економіка, і навіть більше – її основа та сутність. Адже економіка – це забезпечення людей товарами та послугами, а торгівля – це ніщо інше, як забезпечення всіх нас тим, чого ми потребуємо.
Торгівля – це обмін товарами та послугами між всіма людьми. Добровільний обмін можливий лише за умов вигідності для обох сторін. Будь-який обмін – це win-win. Що більше відбувається обмінів у суспільстві, то заможнішими стають люди.
Якщо десь стоїть МАФ чи прилавок – він потрібен споживачам, він несе добро та рухає економіку вперед.
Торгівля – це перш за все логістика. Бо товар у Китаї і на полиці магазину чи у відділенні Нової Пошти – два різних товари. Або морозиво на виробництві чи у холодильнику в спекотному парку – два різних морозива.
І продавці роблять все, щоб ми мали необхідні нам товари у потрібний час та потрібному місці. Якщо подивитися на теперішній рітейл – Сільпо, АТБ чи Розетку – ми побачимо високотехнологічні та капіталоємні компанії. Виробничі потужності цих торгових компаній можуть бути більшими і крутішими за великі заводи і виробництва.
Неймовірну вигоду людям приносять і дрібні торговці. Так, внесок кожного підприємця невеликий, але ж їх багато! Тож користь, яку дають людям мільйони підприємців, – величезна. Якщо десь стоїть МАФ чи прилавок – він потрібен споживачам, він несе добро людям та рухає економіку вперед.
Колонки
Вугледар: навіщо громаді казати про свої проблеми не лише у Facebook
Як працювати з малою громадою в евакуації
Колонки
Як суржик впливає на мову?
- надмірне вживання росіянізмів замість нормативних українських відповідників – даже (навіть), нє (ні), щас (зараз), навєрно (мабуть), імєнно (саме);
- «українізовані» форми російських дієслів – уїхав (поїхав), щитав (вважав), включив (увімкнув);
- порушення дієслівного керування – «вибачте мене», що від «извините (кого?) меня», правильно «вибачте (кому?) мені»;
- «українізовані» форми російських числівників – первий, послєдній;
- вживання прийменників і відмінків за російським зразком – по містам (замість містами), на польській мові (замість польською мовою);
- вимова невиразного звуку [о] – «нага балить», «надворі сильний мароз»;
- деформовані слова та словосполучення: принімає, получає, спортився (хоча існують українські слова приймає, одержує, зіпсувався);
- слова і вирази, кальковані з російської – міроприємство, прийняти міри, прийняти участь, так як, бувший у користуванні, на протязі, повістка дня, під відкритим небом тощо.
Як побороти в собі мовну хворобу?
Колонки
Польські, угорські та словацькі чиновники ввели односторонню заборону на імпорт української аграрки. Наші почали погрожувати торговими бар’єрами у відповідь. Тепер з Польщі – нашого традиційного союзника – лунають заяви про можливе зниження загальної підтримки.
Питання, а навіщо це все?
Коли польські урядовці починають займатися протекціонізмом, то від цього в першу чергу страждає їхній народ. Адже що відбувається, коли вони обмежують імпорт агропродукції? Одиничні фермери виграють, але більшість поляків почнуть втрачати гроші, бо “захищений” від іноземної конкуренції бізнес завищить ціни. А ще цей бізнес стратить мотивацію розвиватися. Захист місцевих виробників від конкуренції завжди закінчується їхнім програшем, бо «тепла ванна» дестимулює розвиток продуктивності та зводить нанівець інновації.
Для нас ефект стане прямо протилежним. Так, для підприємців-експортерів це шкода, вирощували полякам зерно, кукурудзу або яблука, мали дохід, а тепер така халепа. Але підприємці – вони тому і підприємці, що вміють викручуватись в складних ситуаціях, пристосовуються та щось вигадують. Заробили менше, зробили висновки, відкоригували бізнес-процеси і поїхали далі! У перспективі наші агропідприємці вийдуть з цієї битви сильнішими. А що споживачі? Вони теж виграють, бо ціни стануть нижчими, а купівельна спроможність зросте.
На жаль, мало людей по обидва боки кордону розуміють як працює економіка. Через це політики обох країн керуються політичною доцільністю і тому втягуються в незрозумілу торгівельну війну з негативними наслідками для всіх сторін.
Які висновки та кроки маємо зробити ми?
По-перше, нам не можна воювати на всі фронти одночасно.
По-друге, від торгівельних воєн, які розв’язують чиновники, найбільшої шкоди зазнають громадяни їхньої власної країни. Тож не потрібно вестися на провокації та відповідати симетричними заборонами. Ба більше, нам потрібно знімати бар’єри на імпорт, знижувати мита та зменшувати навантаження на бізнес всередині країни, щоб компенсувати втрати, які понесла українська сторона від протекціонізму. Це одночасно зніме напругу у відносинах замість нікому не потрібної ескалації.
В жодному разі не можна повторювати хибні дії, через які страждатимуть українці. А зі шкодою для польських споживачів через дії їхніх політиків нехай розбираються вони самі.
Будь-яка перешкода торгівлі завдає шкоди всім учасникам вільного обміну. Проте більше страждає сторона, що “захищає” своїх підприємців від імпорту. Підприємців не треба захищати, їм головне не заваджати.
Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки автора, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.