«Я взагалі не знала, що таке Erasmus», — сміється Ліна. Все почалося з посилання в чаті простору Ko_Laba.Олевськ: наставниця скинула лінк на реєстрацію. Ліна вагалася — «А раптом мій рівень англійської недостатній?». Але все ж таки натиснула «зареєструватися». Записала коротке відео англійською, відправила й наступного дня отримала SMS: «Вітаємо, ви прийняті!»
Для неї це був справжній шок. Її перша закордонна поїздка і часу на роздуми немає — вже за місяць Ліна їхала в Польщу.
Культурні вечори й «жива англійська»
На Erasmus зібралася молодь з України, Польщі та Угорщини. Спочатку Ліна соромилась розмовляти англійською, але багато слухала інших учасників.
«Мені було реально цікаво чути іноземну мову не в телефоні, а наживо, — каже Ліна. — Я кайфувала від того, що просто слухаю “живу англійську”, як люди з різних країн говорять між собою».
Вечорами кожна країна по черзі презентувала свою культуру: національний одяг, музику, танці, літературу.
«Було цікаво слухати про літературу, які в них автори — пригадує дівчина. А ще цікаво було почути польською назви їхніх національних страв».
Українська команда влаштувала справжнє шоу: показали світлини Карпат, розповіли про літературу, співали, танцювали й навіть зробили майстер-клас із прикрашання шоперів: «Ми всіх так запалили, що навіть інші учасники намагалися співати українською», — сміється Ліна.
Вона сама готувала блок про українських письменників: Жадана, Ліну Костенко, Симоненка. «Я хвилювалася, чи мене зрозуміють англійською, але все одно дуже хотіла поділитися цим», — зізнається дівчина.
Читайте також: Компанію мрії знайшла у рідному місті: як освітній кемп змінив плани випускниці
Нові друзі і пост-Erasmus синдром
Попри невпевненість, Ліна таки почала спілкуватись англійською. Знайшла навіть кількох друзів із Польщі, з якими досі підтримує зв’язок.
А от прощання було найважчим:
«Коли ми сідали в автобус додому, я ледь не розплакалася. А вдома ще жила цим. Переглядала фото, відео, думала тільки про тих людей і вечори біля вогнища, де ми співали й танцювали. Це був якийсь пост-Erasmus синдром».
Як Erasmus і кемп допомогли визначитися з майбутнім
Повернувшись додому, Ліна одразу потрапила ще й на Dive in ESTEAM Camp, організований на базі простору Ko_Laba освітньою фундацією GoGlobal. І саме ця комбінація двох подій стала переломною.
«Я вже перейшла в 11 клас, треба думати, куди вступати. Всі чекали, що я стану дизайнером, але я зрозуміла: не хочу цим займатися все життя. Erasmus відкрив мені любов до мов. Я слухала англійську, намагалася говорити, і зрозуміла — хочу знати її краще»,
— каже Ліна.
А на кемпі в Олевську, під час екскурсії в мовну школу Leonardo і спілкування з її засновницею, дівчина вперше серйозно замислилася: а якщо вступити на філологію?
«Тепер я думаю: можливо, почну вчити ще й польську. Хочу на філологію, аби чути англійську, вивчати мови й через них відкривати світ».
Іноді достатньо одного випадкового посилання в чаті, щоб життя пішло іншим шляхом. Для Ліни Erasmus і Dive in ESTEAM Camp стали саме тим поштовхом, який допоміг визначитися з майбутньою професією.
«У мене не було особливих очікувань від кемпів, окрім як знайти нових друзів. Тепер у мене є мрія», — каже дівчина.
