Суспільство
«Такі простори дають зрозуміти — ти не сам»: в Києві відкрили хаб для ВПО з Донеччини
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
З початком повномасштабної війни жителям Нікольської громади Маріупольського району довелось евакуюватися. Більшість переселенців обрали своїм новим домом столицю, тому в жовтні для них відкрили хаб «Центр життєстійкості Нікольської громади», — тут можна отримати допомогу юристів, медиків, гуманітарну допомогу та багато іншого.
ШоТам дізнався, як простір допоміг обʼєднати жителів Донеччини та пристосуватися до нових умов.
Василь Мітько
голова Нікольської селищної територіальної громади
Шукали нікольців, як могли
Нашу громаду доволі швидко окупували на початку повномасштабного вторгнення, тому евакуюватися встигли лише близько 3 тисяч жителів. Коли ми проаналізували, куди саме їдуть наші люди, виявилося, що більшість обрали Київ та область. Для пошуку нікольців ми гуртувалися, як могли: залучали знайомих, шукали через соцмережі, щоб всім допомогти в ці часи.
Наші люди втратили все — житло, майно, рідних і близьких, виїхали сюди «з порожніми руками». В такій ситуації громада відіграє дуже велику роль.
Хаб ми створювали так, щоб це насамперед було максимально зручне місце для людей. Наш простір можна назвати мультифункціональним — він надає повний комплекс послуг в одному приміщенні: ми допомагаємо розв’язувати соціальні питання, юридичні, щомісяця видаємо гуманітарну допомогу завдяки міжнародній підтримці, маємо адвоката, який за необхідності безкоштовно супроводжує жителів у суді. Також ми відкрили тут центр життєстійкості, музей, бібліотеку, ветеранський простір, і навіть центр надання первинної медико-санітарної допомоги.
На базі хабу працює ЦНАП, в якому люди можуть отримати понад 20 послуг. Також за підтримки USAID тут облаштували дитячу кімнату, де малеча може гратися й розвиватися. Тут постійно проводимо свята — наприклад, на День святого Миколая наші дітлахи добре розважилися й отримали подаруночки.
Жителі облаштували хаб своїми руками на 90%
Простір створювали завдяки тісній співпраці з Донецькою ОВА та Маріупольською РДА. Також допомагали міжнародні партнери, Міністерство соцполітики та ветеранів. Але найголовніше, що жителі нашої громади приєдналися до створення — самі ремонтували будівлю й облаштовували приміщення. 90% того, що тут є, створено нашими руками.
Нещодавно ми підписали меморандум співпраці з іншими громадами Донеччини та Луганщини, тому залучаємо в наш хаб і їхніх жителів. Наша мета — розвивати надавати більше допомоги. Зокрема, окрім цивільного населення, ми допомагаємо й військовим та їхнім родинам.
Валентина Прокопенко
жителька Нікольської громади та працівниця хабу
Під час фільтрації росіяни вважали мене родичкою Дениса Прокопенка
До повномасштабного вторгнення ми жили в невеличкому селі Республіка в Маріупольському районі. Перше, що почули 24 лютого, — це потужний приліт по військовій частині, тому разом з усією родиною завантажились у два авто, щоб виїжджати. Під час цієї подорожі застали сильний вибух-«гриб». Моїй доньці тоді було чотири роки, й вона дуже злякалася.
Ми виїхали в Запорізьку область, але на наступний день повернулися, адже сусіди повідомили, що все тихо. Та коли росіяни підійшли до села, таки вирішили покинути домівку. Зв’язку тоді вже не було.
Чоловіка мого ми відправили першим, адже він — колишній військовослужбовець. Йому пощастило, бо він встиг проїхати до появи фільтраційних таборів — нам з донькою вже поталанило менше.
Моє прізвище — Прокопенко, тобто таке саме, як у Дениса «Редіса», який на той час був командиром полку «Азов» у битві за Маріуполь. Під час фільтрації мене допитували, чи ми не родичі. Я бачила, як жінки виходили з допиту в сльозах і в жахливому стані. Але коли черга дійшла до мене, військовий рф відзначав день народження і, можна сказати, був добрий. Ми пройшли не один такий блокпост.
Щоб випустили, доводилося брехати — я не казала, що прямую на підконтрольну Україні територію, натомість розповідала, що їду до бабусі в село тощо. Врешті-решт завдяки випадковому знайомству з хлопцями, які везли овочі з Херсона, нас випустили. Так ми дісталися Запоріжжя, де звернулись у волонтерський штаб, а на ранок вже прямували в евакуаційному потязі до Києва.
Адаптуватися до нового життя допомогла моя громада
Оселилися ми у Фастові, у батьків чоловіка. Було складно адаптуватися, знайти роботу. Для дитини цей період узагалі був шоковий — вона дуже хотіла додому, до рідних. Щоб трохи полегшити її стан, ми відвідували різні гуртки, заходи, але це не дуже допомагало.
Призвичаїтись до нового життя допомогла наша громада. Зараз я й сама працюю в хабі. Моя донька часто в просторі зі мною — вона допомагає збирати подарунки для дітей, розносити гуманітарку та просто любить проводити тут час. Я навіть можу залишити її в дитячій кімнаті з фахівцями, якщо потрібно десь піти в справах, — зараз щойно ми заходимо в простір, вона одразу біжить у дитячу кімнату, бо знає, що там є чим погратися. Вона тут може і з психологом займатися. Також у просторі часто проходять майстер-класи — наприклад, нещодавно діти виготовляли іграшки до Нового року.
Окрім цього, у нас відбуваються спортивні змагання, різні заходи для військових — у просторі працює художник, який проводить арттерапію.
Ми можемо приїздити в хаб, якщо потрібно розв’язати будь-які питання. Наприклад, мій чоловік отримав поранення, тому ми зверталися й до юриста через деякі питання з документами, і до медиків по направлення. Такі простори дуже важливі для ВПО, адже дають зрозуміти, що ти не сам, і ти потрібен.
Після закінчення війни, якщо це буде можливо, повернемося додому й будемо відновлювати нашу громаду та робити її кращою.
Суспільство
Перед Великоднем світло у вікні квартири Ксенії горить до пізньої ночі. Жінка вкладає двох маленьких доньок спати, а потім за зачиненими дверима кухні займається власною медитацією.
Протягом кількох годин Ксенія вправно працює писачком і виводить візерунки по яйцю. Вона зосереджена, а кожен новий орнамент дарує їй спокій. Раніше жінка це робила тільки для себе, а три роки тому створила благодійний проєкт «Пан писачок», який поширює давню традицію та допомагає війську, де служить і її чоловік.
Ксенія Бугрій
підприємиця, волонтерка, дружина військового
Досі пам’ятаю лінії своєї першої писанки
Мій чоловік є добровольцем з 2014 року, а я доглядаю наших дітей, маю невеличку власну справу та допомагаю його підрозділу. Свою першу писанку я створила ще в школі. Вона була не зовсім ідеальна, але я дотепер згадую, як виводила ті лінії, а писачок скрипів по яйцю. Далі рік за роком робила писанки вдома на великодні свята.
Ксенія з чоловіком Андрієм. Фото надала героїня
Після інституту я поїхала до Києва, де працювала в центрі дитячої творчості — організувала з дітками гурток писанкарства. У малих горіли очі від тих кольорових барвників, свічок і яєць, а мене надихала робота й збереження традиції.
Вирішила допомагати армії писанками
Коли почалася повномасштабна війна, ми з дітьми перебували в Тернополі. Я була дуже напружена й вирішила займатися чимось, щоб заспокоїтись і бути корисною для чоловіка. Так спробувала формувати набори для писанкарства й продавати їх через інстаграм.
Один з наборів для писанкарства, які Ксенія продає за донати. Фото надала героїня
А ще я хотіла поширити серед людей писанкарство як давню українську традицію — навіть мої близькі про це знали, але рідко хто писав писанки самостійно.
Для мене це такий собі український вид медитації, тому я хотіла, щоб інші люди відчували те саме.
Спершу я продавала набори близьким, а згодом залучила блогерів. Віднімала вартість матеріалів, податки платила самостійно, а все інше було донатом на військо.
Так за 2022 рік перед Великоднем ми змогли зібрати 8 тисяч гривень і переказати їх на рахунок фонду «Повернись живим». За два роки проєкту ми змогли задонатити для підрозділу мого чоловіка та збори наших друзів понад 235 тисяч гривень.
Зберігаю відгуки від кожного клієнта
За три роки ми з клієнтами створили справжню писанкарську спільноту. Я навіть пам’ятаю перших покупців, які досі є моїми підписниками та часто долучаються до зборів.
Один з відгуків від клієнтки Ксенії. Фото надала героїня
Мене дуже мотивують відгуки, я собі їх зберігаю та часто поширюю в інстаграмі. А ще мене вражає, коли люди щиро розповідають про свої перші писанки та розуміють, що долучаються до чогось важливого. Одна з клієнток зробила відео, яке я з її дозволу поширюю як рекламу проєкту.
А якось моїм покупцем був чоловік, який після традиційного повідомлення з подякою та фразою «Тримаймо стрій» надіслав своє фото в спорядженні та написав, що дійсно тримає.
Читайте також: Як створити писанку вдома? Поради від писанкарки
Секрети вдалої писанки
Є кілька секретів, аби спробувати створити першу писанку якнайкраще.
- Потрібно знежирити яйце ватним спонжем з оцтовою кислотою, аби фарба лягала рівномірно. Обов’язково вимити руки, аби не залишати плям на яйці.
- Нагріти лієчку протягом 5-10 секунд та легенько розігрітим носиком набирати віск, не шкрябаючи його сильно.
- Спершу спробувати писати на папері, щоб перевірити, чи віск тече рівною цівкою.
- Писати довгі візерунки за один раз, надавши опору яйцю та руці. Можна спробувати намалювати візерунки на яйці олівцем, але врахувати, що залишаться сліди.
- Перед фарбуванням яйце знову треба очистити від забруднень спонжем, висушити його, а потім вже опускати у фарбу. Дуже важливо дотримуватися черговості харчових барвників від найсвітлішого до найтемнішого.
Ксенія писанкує з племінницею Фото надала героїня
У набір я додаю все необхідне, аби створити писанку: свічку, віск, писачок, барвники. Можна окремо придбати книги з орнаментами чи будь-який інструмент окремо — є різні пропозиції за будь-який донат. Найменший набір коштує 275 гривень, але є й дорожчі з аніліновими фарбами.
Деякі речі я купую в майстрів чи супермаркеті, а щось створює мій тато, як-от чорні писачки.
Робимо для країни важливі речі
«Пан писачок» існує вже третій рік. До нашої спільноти долучаються нові люди, а також повертаються ті, хто вже раніше купував набори. Сподіваюся, що так буде й надалі.
Бо ми разом робимо для країни важливі речі — завдяки традиції допомагаємо військовим. І навіть після того, як війна закінчиться, все одно збиратимемо донати для оборони, аби мати міцний щит від ворогів.
Я ж особисто радію, що можу якось підтримати свого чоловіка. Коли приїжджаю до нього на кілька днів, то бачу машину, яка стоїть в гаражі вся в грязюці. Мені приємно, що ми з підписниками зробили внесок у це авто, яке працює для перемоги.
За стільки років війни як дружина військового я вже давно не мрію наперед. Але зараз моє серце гріє думка про невеличку відпустку з чоловіком після Великодня.
У Києві на світлофорах встановлюють нові сенсорні кнопки, які полегшують перехід дороги для пішоходів, зокрема для людей із порушеннями зору.
Про це повідомили в КМДА.
Особливості нових кнопок
Кнопки мають прямокутну форму жовтого кольору та оснащені сенсором. Щоб активувати зелений сигнал світлофора, пішоходу достатньо піднести руку до кнопки та затримати її на кілька секунд. На табло з’явиться напис «Чекайте», після чого зелений сигнал увімкнеться через 5–30 секунд залежно від інтенсивності руху та часу доби.
Для людей із порушеннями зору передбачили додаткову круглу кнопку зі стрілкою, яка тактильно вказує напрямок переходу. Натискання цієї кнопки активує звуковий супровід: при увімкненні зеленого сигналу лунає звук, який прискорюється наприкінці дозволеного часу переходу, сигналізуючи про завершення дозволеного періоду для переходу.
Читайте також: Між Києвом та Луцьком курсуватиме додатковий двоповерховий потяг: розклад руху
Де їх встановили
Наразі нові кнопки вже працюють на світлофорних об’єктах за адресами:
- вулиця Старобориспільська – вулиця Миколи Хвильового;
- вулиця Олекси Тихого – вулиця Вадима Гетьмана;
- вулиця Деміївська – проспект Валерія Лобановського;
- проспект Повітряних Сил – вулиця Стадіонна;
- вулиця Героїв Космосу, 8, 11.
Також фахівці налаштовують нові кнопки й на інших перехрестях.
Нагадаємо, що Лебіга, Магучіх, Байдак та інші долучаться до виставки «Третє дихання» у Києві: як відвідати.
Фото: сайт КМДА
Ці застосунки для медитації українською створені, щоб допомогти вам заспокоїтися, бути більш зосередженими й емоційно врівноваженими. Спробуйте різні варіанти від українських та закордонних розробників — і ви точно знайдете той, що підійде саме вам.
BetterMe: Mental Health — український продукт із серцем
Розроблений українською командою, BetterMe: Mental Health пропонує дихальні вправи, короткі медитації, а також комплексні плани на щодень. У застосунку є безкоштовні та платні функції, але навіть базового набору вистачає, щоб зняти напругу після робочого дня чи перед сном.
🔗 Google Play
🔗 App Store
Svitlo — медитації українською для ментального балансу
Svitlo — це україномовний застосунок, створений клінічним психологом, який пропонує аудіокеровані вправи та курси самодопомоги, засновані на науково обґрунтованих методиках. Контент легкий для сприйняття, а сповіщення допомагають лагідно вбудувати ритуали турботи у ваше життя. Майндфулнес-підхід і когнітивно-поведінкова терапія — тут, на відстані одного вдиху-видиху й доторку.
🔗 Google Play
🔗 App Store
Тиша — простір для внутрішнього спокою
Тиша — це застосунок, що пропонує медитаційні практики українською для заспокоєння розуму, покращення якості сну та зміцнення психологічної стійкості. Користувачі можуть відстежувати свій медитаційний шлях, створювати плейлисти улюблених медитацій та опановувати нові навички через унікальні курси.
🔗 Google Play
🔗 App Store
Spokiy — медитації та психологічна гігієна українською
Україномовний застосунок для медитації та психологічної гігієни допомагає відновити внутрішню рівновагу, підвищити стресостійкість та покращити якість сну. Spokiy пропонує безкоштовний запис до психолога та різноманітні практики для зниження тривожності.
Insight Timer — мільйони безкоштовних медитацій
Insight Timer — один з найбільших застосунків у цій ніші. Його головна перевага — величезна бібліотека безкоштовного контенту: медитації, музика для релаксу, лекції та дихальні вправи. Є можливість обрати медитації українських авторів.
🔗 Google Play
🔗 App Store
Читайте також: Безкоштовна психологічна допомога для українців: 10 перевірених сервісів та платформ
Фото: Freepik
