Ви колись пробували спати в повітрі, коли поряд ліс, гори та зоряне небо вночі? А ще гарячий душ і вбиральня посеред гір, безперебійний інтернет і навіть гірський кінотеатр просто неба!
Якщо ні, то можете поїхати в село Дубове на Закарпатті та протягом 3, 6 чи 9 днів спати «в невагомості», ходити в гори без рюкзаків, їсти смачну форель на фермі поблизу та заряджатися енергією від гір.
«Na nebi camp варто обрати, бо це новий унікальний досвід відпочинку на природі з комфортними умовами, де кожен знайде щось для себе: вперше поспить у підвісному наметі, підніметься на вершину гори, поспіває біля багаття чи побуде кілька днів у тиші без гамірного міста», — каже організатор кемпінгу Антон Солоха.
Історія Na nebi camp почалась у 2018 році. Антон Солоха розповідає, що цей кемпінг є першим в Україні саме такого формату:
«Відпочинок на кемпінгу в Україні поки мало розвинений. Якщо люди хочуть іти в гори, то найчастіше зупиняються в готелі чи обирають ночувати в звичайному наметі. Звісно, є стоянки, де людей забезпечують місцями та електрикою, але це більше локальна історія. В Європі є цілі міста на природі».
Підвісні та наземні намети в таборі Na nebi camp. Фото надав Антон Солоха
Хлопець одразу вирішив, що має організувати щось цікаве, що точно приверне увагу інших. Якось на іноземному сайті побачив підвісні намети від англійського виробника, які можна чіпляти між деревами та жити в них. Антон каже, що ці намети найбільше привертають увагу на кемпінгу та є об’єктом, біля якого туристи найчастіше роблять фото.
Учасники кемпінгу фотографуються з підвісними наметами. Фото надав Антон Солоха
Якщо люди бояться висоти або не хочуть пробувати спати в такому наметі, то можуть ночувати в наземному. Антон каже, що першу ніч спати в підвісному наметі дуже незвично, адже відчуваєш себе в невагомості, але після ночі чи двох звикаєш.
Гарячий душ, Wi-Fi і вбиральня посеред гір
«Перевага підвісного намету в тому, що можна зняти тент і спати повністю під сіткою. Коли гарна погода, нема вітру та дощу, то можна милуватися з намету лісом і зорями. Проводити ніч у такому наметі дуже цікаво», — ділиться Антон.
Крім підвісних наметів, на кемпінгу є душ, туалет, приміщення, де люди можуть зберігати свої речі, зона відпочинку та навіть волейбольне поле. Гостей забезпечують смачним триразовим харчуванням, настільними іграми, безперебійним інтернетом і кінопоказами під відкритим небом. І все це посеред гір та лісу!
Душ з гарячою водою в Na nebi camp. Фото надав Антон Солоха
У кемпінг можна приїхати на 3, 6 чи 9 днів. Вартість турів — 3 600, 7 800 і 9 800 гривень відповідно. Антон вважає, що триденний тур — це швидкий варіант відпочинку та перезавантаження. У перший день люди гуляють місцевими стежинами та лісом, купаються в гірській річці, а потім повертаються в кемп, де під гітару біля багаття співають пісні.
Співочі вечори біля багаття на кемпінгу. Фото надав Антон Солоха
На другий день можна піти в похід у гори без рюкзаків на весь день або ж залишитися в кемпінгу на майстер-класах. Учасники походу піднімаються на гору Апецька, яка має висоту 1500 метрів. Сам кемпінг розташований на висоті 400 метрів над рівнем моря. На третій день тут відвідують ферму форелі та збираються додому.
Туристи кемпінгу під час походу в гори. Фото надав Антон Солоха
У вартість входить усе: проживання в наметах, харчування, супровід гідів, спальне приладдя, ігри, конкурси та всі виїзди, а ще організатори забезпечують трансфер з найближчих міст.
Понад 2 000 туристів за 6 сезонів
Антон стверджує, що за ці шість років не може пригадати поганих відгуків від гостей.
«Я створював це місце для себе й робив усе так, як мені подобається. Дуже стараюся робити все якісно, тому люди завжди задоволені відпочинком. Це можуть підтвердити більше 2 000 туристів, що відвідували кемпінг за ці роки. Наш кемпінг — не лише про підвісні намети, а й про класний відпочинок на природі в гарному колі спілкування», — каже підприємець.
Дорога до підвісного наметового містечка. Фото надав Антон Солоха
Перші сезони кемпінг відвідували по 100-150 людей. За перший рік повномасштабної війни приїхали 80, за другий — 800 туристів, а цьогоріч команда планує прийняти 2 000 гостей за сезон.
На думку організатора кемпінгу, люди їдуть сюди насамперед по знайомства. Переважно вони приїжджають поодинці — ніхто ні про кого нічого не знає, все з чистого аркуша.
«Коли я приходжу в останній день послухати враження учасників, які вже збираються додому, то це найтепліший спогад. Вони дякують одне одному, пишаються собою за ці дні та домовляються про те, коли приїдуть знову. Це надихає», — каже Антон.
Na nebi campє табором, як у дитинстві, але для дорослих, адже, як каже Антон Солоха, сюди приїжджають дорослі особистості зі сформованим світоглядом.
Учасники кемпінгу під час відпочинку на річці. Фото надав Антон Солоха
«Na nebi camp варто обрати, бо це новий унікальний досвід відпочинку на природі з комфортними умовами, де кожен знайде щось для себе: вперше поспить у підвісному наметі, підніметься на вершину гори, поспіває біля багаття чи побуде кілька днів у тиші без гамірного міста», — радить організатор.
Любов до гір і наметів прищепили батьки
До того як створити Na nebi camp, Антон Солоха жив з батьками в Харкові, працював у закладі громадського харчування та мандрував автостопом. Хлопець завжди любив активний відпочинок — щоліта вони з батьками брали намети та їздили на риболювлю. Антон каже, що так і почалася його любов до гір в відпочинку в наметах.
У селищі Дубове на Закарпатті живуть родичі сім’ї Антона, тому хлопець з батьками часто приїжджав до них в гості. З часом батьки купили собі тут дачу з неймовірними краєвидами.
Краєвиди в селищі Дубове на Закарпатті. Фото надав Антон Солоха
«Коли до нас приїжджав хтось у гості, то захоплювався цією місциною. Тому ми вирішили розвивати туризм. Я став ідейним натхненником запрошувати сюди туристів, а батьки допомагали з організацією та приготуваннями», — ділиться підприємець.
Хобі, яке перетворилось у великий проєкт
Для Антона Na nebi camp — це люди, гори, активність, спогади та враження.
У перші роки, коли приїжджали туристи та вдавалося не виходити в мінус, хлопець уже був дуже щасливим. «Не було жодної бізнес-стратегії. Люди приїжджають, їм подобається, а мені подобається те, що я роблю. Перші три сезони через нестачу досвіду це було більше хобі», — розповідає організатор кемпінгу.
Гості кемпінгу спілкуються у відпочинковій зоні. Фото надав Антон Солоха
Зараз же Na nebi camp став великий проєктом, до якого залучено багато людей. Крім Антона та його дівчини, які працюють з клієнтами та відповідають за організаційні питання, тут працюють четверо гідів, двоє кухарів, менеджери з продажу та сммники. «Ми ростемо, розвиваємось і стараємося не втратити якість», — каже Антон.
Антон і його дівчина в підвісному наметі. Фото надав Антон Солоха
Найтеплішим для себе Антон вважає спогад про перших туристів. Тоді приїхали шестеро людей, які заплатили гроші, були зовсім незнайомі між собою та не знали, чого очікувати.
«Я тоді дуже хвилювався, чи людям все сподобається, навіть не спав усю ніч перед першим туром. Але вже за годину після знайомства в мене було таке відчуття, що знаю цих людей років п’ять. І хвилювання переросло в захват від того, як чудово все пройшло. Так це працює і дотепер, бо наші туристи — це золоті люди, які надихають нас працювати далі та ставати кращими», — підсумовує Антон Солоха.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі