Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Своя Швейцарія у дворі — як одесит започаткував школу добросусідства

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Історично склалося, що типове життя одеситів завжди відбувається саме у подвір’ях будинків. Містяни знають своїх сусідів, щодня спілкуються один з одним, допомагають разом вирішувати проблеми. У когось закінчилася сіль, бракує стільців для гостей чи двір давно потребує прибирання — з усім допоможуть сусіди. Та й не Одесою єдиною: чи не в кожному місті можна знайти райони, де сусіди досі тримають один з одним тісні контакти. Хоча варто визнати, що з появою багатоповерхівок і частих переїздів культура добросусідства потроху втрачається.

Щоб врятувати діалоговий майданчик між громадами, торік в Одесі відкрилася «Школа культури сусідства» — для тих, хто хоче здобути навички спілкування з сусідами та змінити свої двори на краще. І отримати skills — це ще не фінал, у підсумку учасники повністю змінюють свої двори, які потім милують око городянам.

Дмитро Ковбасюк, 
Дмитро Ковбасюк, 

Одеський активіст, голова ОСББ та засновник проєкту «Школа культури сусідства»

Наш двір хотіли знести під забудову

Мене звуть Дмитро, по-сусідськи кличуть Мітя. Я завжди цікавився розвитком суспільства і країни зокрема. У 2017 році я думав навіть їхати навчатися у Швейцарію за програмою для розвитку суспільств. І коли я писав мотиваційний лист для навчання, так цим захопився, що подумав: мій двір, квартал і люди поряд невідомо коли дочекаються тих змін, які я планував зробити після повернення з навчання.

У Швейцарію я таки не поїхав. Натомість вклав трохи зусиль, часу і грошей у свій двір. Тобто, в мене була перерва в роботі, з’явився час, і я зміг подивитися навколо і щось зробити для свого подвір’я. Почалося з того, що ми створили об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке я очолив. Оскільки, як трапляється у багатьох містах, один забудовник вирішив нас — 15 квартир — відселити, а на місці нашого будинку зробити багатоповерхівку. Своє право на житло ми тоді відстояли.

Одинока стіна стала сценою

Згодом вирішили робити й культурні заходи, щоб подвір’я стало більш публічним простором. Для цього спершу я започаткував проєкт «Двір сцена». Простір з’явився на місці старого будинку, в який під час Другої світової війни влучила бомба і зруйнувала його — тільки одна стіна залишилась.

Я, як голова ОСББ, в той же день, коли ми взяли будинок на баланс, вже провів у дворі театральний концерт та майстер-клас. Це стало таким собі майданчиком для розвитку культури та добросусідства. Ще цікаво, що я раніше співав у хорі, і цей хор вигнали з будинку культури, який навпроти нашого дому. І от вся ця культура перебігла через дорогу, і вже з’явилася у нашому дворі. Зараз з вікна будинку красуються дві сцени, на яких проходять культурні заходи.

Започаткований Дмитром проєкт «Двір сцена»

Це були мої перші кроки на шляху до розвитку добросусідства. Просто хотілося зробити щось унікальне у дворі. Я розумів, що сам по собі наш двір не зміниться, не буде жодних ремонтів. І хоча він дуже маленький, і коштів на його реконструкцію й облаштування потрібно не так багато, однак за нас цього ніхто не зробить. З локальної місцини з допомогою сусідів він став майданчиком для розвитку культури, куди тепер можуть приходити люди й відвідувати концерти.

Даремно чекати депутата-чарівника

Культуру сусідства надважливо розвивати, адже це єдина реальна можливість побачити зміни у себе за вікном. Бо коли ми сподіваємося, що хтось для нас щось зробить, прийде інша влада чи гарний депутат, то ні, такого не буде. Депутат не може розв’язати й налагодити зв’язки між сусідами за нас і створити такий просторій, який би нам хотілося. Це і є демократія і діалог, коли ми самі на мікрорівні визначаємо, як і що треба робити. Навіть той же сортувальний  майданчик — це вже діалоговий майданчик, тому що ми самі вирішуємо, чи треба нам сортувати, чи ні.

Читайте також: «Непустир»: як у Добропіллі мешканці перетворили звалище на публічний простір

Тобто, всебічний розвиток суспільства забезпечується сталістю мікрогромад. Якщо буде розвинена культура сумісного проживання, тоді усе суспільство буде розвинуте. І ми перетворимось у Швейцарію, коли різні питання вирішуються громадою. Хто буде президентом чи місцевим депутатом, вже не матиме жодного значення — все вирішуватимуть люди, і вони вже зараз можуть це робити.

Захотілося добросусідства і в інших містах

У якийсь момент нашу ініціативу помітили міжнародні партнери як от USAID. У 2019 році вони закликали мене розвивати й інші двори, та і я сам мріяв про масштабування, що це може бути не тільки в моєму дворі, а й в інших. Тому я покликав друзів з громадської організації «Фонд розвитку міста Одеси» і сказав: хочу створити школу культури сусідства.

«Стройка паті»: сусідське мережування у Дворі-сцені

Захотілося будувати не такий же дворик ще десь, а добросусідську спільноту вже цілої країни. В Одесі, де багато історичних прикольних двориків, ми відроджуємо традиції добросусідства. Але ж у кожному регіоні країни є унікальні люди й успішні приклади взаємин між мешканцями, тож чому б не зробити дійсно таку мережу в країні.

В Україні я не бачив шкіл, які займаються розвитком добросусідства і культури. Та й навіть у Європі не чув про такі, але трішки їх є в США. Просто це дуже локальна штука, яка може десь і є, але треба дуже глибоко копати. У створенні «Школи культури сусідства» мені допомагала вся родина: жінка, мати, потім долучилися партнери.

Поділились бюстгальтером по-сусідськи

Заняття ми торік проводили для 15 місцевих активістів, яких назбирали з різних районів Одеси — з 10 дворів. Всі вони прийшли з якоюсь ідеєю, а ми допомагали їм розробити концепцію та реалізувати свій задум. Потім вони обов’язково зустрічалися з сусідами в межах стратегічної сесії й обговорювали ідею з ними. Тому що це не повинна бути тільки ідея лідера, а те, чим би захопилися і його сусіди.

Ініціативи були дуже цікаві. Наприклад, хтось захотів створити театр на бойлерній: у дворі багатоповерхівки була велика бойлерна, і вони прям на ній тепер роблять театральні заходи й багато цікавого. В іншому районі міста з’явився рибацький двір: у них там є традиції варити юшку. Там мешканці зробили пам’ятники з того, що було у дворі. Так з’явилися дві статуї символів Одеси: «Рибалки Соні» і «Кості-моряка». Було цікаво, коли для статуї Соні треба було якось оформити бюст, і сусіди ходили по двору й шукали, в кого є величезний бюстгальтер. Хтось інший дав для статуї капелюх. Зараз там вже проводять екскурсії, хоча ще торік це був звичайний маленький двір не в центрі Одеси.

Рибацький двір зі статуєю «Рибалки Соні»

На сусідів не варто тиснути

Цього року ми виграли грант від «Українського культурного фонду» і зробили вже другу школу, але дистанційну. В ній вже взяли участь не тільки лідери з Одеси, а й з других регіонів. З цікавого цього року можу виділи захід, присвячений дню святкування міста Одеси. Завданням для учасників школи було створити добросусідський захід у своєму дворі. Ми навіть запускали стріми з кожного двору, як там відбувається святкування. В одному з дворів зробили «День варення», де сусіди позносили понад 10 видів варення, яке можна було посмакувати. В якомусь дворі влаштували концерт, в іншому — показували кіно. Це було прикольно.

Зараз є проблема з тим, що люди не завжди хочуть доглядати за тим, що вони зробили для свого подвір’я. У них повинна бути мотивація і ціль, яка час від часу кудись зникає. Хоча у дворах є головний відповідальний — активіст чи голова ОСББ — тож за порядком завжди хтось стежить. Це робить хтось обов’язково, але в такому режимі, щоб не було вигорання, тобто, не варто тиснути на людей. Щоб це не була робота на кожен день, а в більш такому вільному і комфортному для людини режимі. 

Є навіть мудрість така, що не можна заважати сусідам, які йдуть на пляж, якщо в тебе заплановане прибирання у дворі. Вони мають право відпочити, а потім, коли їм буде комфортно, вони все зроблять для двору. А якщо їм казати: «Не йди на пляж, а тут прийди прибери прямо зараз», то це не спрацює.

Долучайся до челенджу — познайомишся з сусідами

Також цього року я запустив на Youtube програму «Виживуть тільки сусіди» — такий собі челендж, який дозволяє протягом пів року прокачати себе і свою мікроспільноту. Цією програмою вдалося поєднати людей з різних куточків України: Херсону, Чернівців, Запоріжжя та Одеси. Ми вже маємо цілу мережу людей, разом з якими розвиваємо культуру добросусідства в нашій країні.

Першим завданням челенджу стало знайомство з сусідами в якийсь цікавий і креативний спосіб. Люди виконували це доручення, кожний у своєму дворі щось вигадував. Є також завдання зробити дитячий двір. Дворові майданчики як простір мають величезне значення для формування людини з самого дитинства. Для малюка важливо, який буде простір, оточення, відносини, щоб дитина вже мала корисні звички. А наприкінці челенджу буде фінальне завдання — зробити ролик для Youtube на певну тематику. І можна буде виграти головний приз, наприклад, дриль чи шурупокрут, щоб щось полагодити у дворі чи зробити щось своїми руками.

Я вважаю, що нам дійсно вдалося на всі 100% об’єднати сусідів. Тому що хтось просто платить внески в ОСББ та цим допомагає підтримати двір, хтось не викликає поліцію, коли у дворі проводять якийсь захід. Хтось машину не заганяє у двір, тому що знає, що там проводять захід —  це теж допомога. Це ніби дрібні речі, але вони об’єднують. Деякі сусіди беруть участь у проєктах, і цим розвивають свій простір.

В Україні бракує «Дня сусіда» й індексу добросусідства

Зараз у мене є мрія зробити індекс добросусідських місць. Хочеться, щоб міста вимірювали не тільки інвестиційною привабливістю, а й звертали увагу на відносини між людьми. Це головний фактор, адже мікроспільноти відіграють вагому роль, особливо в часи пандемії. Чим більш гуртованими є мікроспільноти дворів, домів, районів, тим сталішим буде ціле місто, суспільство і країна.

Також хотілося б, щоб в Україні з’явилося свято «День сусіда». Такий проєкт свого часу зробили у Херсоні. У Євросоюзі таке свято взагалі оформлене на офіційному рівні. У США теж є національний день сусідства. Мрію про те, щоб такі святкування були й в Україні, щоб всі зрозуміли, наскільки відносини між людьми важливі в нашому суспільстві.

Культуру добросусідства розвивати зовсім не складно — варто почати з маленького і просто познайомилися з сусідами, звернули більшу увагу на те, як вони живуть. Та й просто визирнути з вікна на свій двір і подумати, яким би ви хотіли його бачити. Змінити його не складно — просто потрібно закохати в цю ідею сусідів і разом знайти шлях вдосконалення простору. Якби не мої сусіди та друзі, я б нічого не зміг зробити. А ось разом нам вдалося з місця, яке хотіли знести, зробити простір, який полюбили городяни.

Суспільство

Норвегія передала Миколаївським волонтерам велосипеди

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Миколаївські волонтери отримали 28 велосипедів від благодійників із Норвегії у межах кампанії BikesForUkraine.

Про це повідомила на фейсбук-сторінці Агенція розвитку Миколаєва.

Зазначається, що велосипеди підвищать мобільність волонтерів і волонтерок та дозволять безпосередньо розвозити гуманітарну допомогу тим, хто найбільше цього потребує.

Велосипеди збирали норвежці Ніна і Том. Для цього вони залучили соцмережі та кілька місцевих газет, аби спонукати людей приносити велосипеди, щоб віддати їх українцям.

Читайте також: Роблю все, аби про Херсон не забули. Як активістка Оксана Глєбушкіна попри відстань допомагає рідному місту

«Війна показала, що велосипед – доступний та зручний транспортний засіб, який дозволяє дістатись до пункту призначення навіть тоді, коли немає ані транспорту, ані бензину», — каже комунікаційний менеджер проєкту Євген Гомонюк.

Загалом велосипеди для дорослих отримали представники 10-ти гуманітарних штабів та волонтерських центрів міста для своєї діяльності.

Читайте такожМільйон на ровері. Як львів’янин проїхав 1500 км прифронтовими містами, аби зібрати кошти на ЗСУ

Нагадаємо, жителі Данії передали Львову 100 велосипедів, які можна брати напрокат безкоштовно.

Раніше ми повідомляли, як норвезька авіакомпанія переобладнала Boeing для українців.

Фото: facebook.com/MykolaivDevelopmentAgency.

Читати далі

Суспільство

«Ми повернемося у Чорнобаївку і відшиємо найкрутішу колекцію», — дизайнерка Олена Костюкова

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

У Чорнобаївці її чекають тканини для нової колекції. А вона відмовляється вивозити дорогий крам, бо вірить, що скоро приїде сама.

Дизайнерка з Херсона Олена Костюкова шиє українські «кімоно». У грудні 2021 року закупила в Італії тканини та привезла до своєї майстерні у Чорнобаївці.

Саме в ній створювалися дизайнерські кардигани від LeKo. Техніка та матеріали вціліли, але Олена вирішила нічого не вивозити.

«Я не змогла цього зробити, бо розуміла, що коли заберу сировину, мої дівчата залишаться без нічого там. І це буде дуже важливо морально для мене і для них. Це, знаєте, як такий гарант того, що ми повернемось і що все буде добре…», — розповідає дизайнерка Олена Костюкова.

«…І ми орієнтуємось на те, що ми побачимось і пошиємо колекцію кардиганів-оберегів з Чорнобаївки!», – додає Олена Костюкова.

Нині Олена живе у Франківську і мріє зробити його фешн-тилом країни. Так у місті з’явився простір «Вільна.Я», що об’єднав уже 15 дизайнерів.

А нова колекція LeKo, відшита у Франківську, уже підкорює Європу.

«Я теж знайшла тут ательє, яке мене прихистило, і ми відшили колекцію кардиганів, яку ми презентували на Frankfurt Fashion Week», — каже Олена Костюкова.

Саме ця поїздка за кордон надихнула Олену ще завзятіше працювати вдома.

«Я б хотіла, щоб якомога більше людей розуміли, що ми все одно отримаємо цю Перемогу, що ми все вирішимо. Але ми ще, окрім цього, не поступимося нашими мріями і нашими планами. Ми будемо йти далі. Це така місія: не зупинитися і не здати позиції. В усьому: в бізнесі, в моді, в економіці», – впевнена Олена Костюкова.

Дивіться відео: Харківська фабрика релокувалася, щоб шити текстильні аптечки для ЗСУ

Читати далі

Суспільство

На Львівщині створюють Центр протезування, амбасадором якого буде зірка Голлівуду Лієв Шрайбер

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

У Львовській області почали побудову нового центру протезування та реконструкції обличчя Superhumans Center.

Про це повідомила у фейсбуці СЕО майбутнього центру Ольга Руднєва.

У межах проєкту також відбуватиметься навчання лікарів.

«Ми хочемо дати людям, які втратили під час війни кінцівки, нові можливості», — написала Руднєва.

Вона наголосила, що до проєкту долучилися найкращі амбасадори:

  • голлівудський актор Лієв Шрайбер, якій зазвичай грає поганих хлопців, а в житті може бути найкращим героєм;
  • голова фонду родини Річарда Бренсона Джін Оелванг, яка вибудувала майже всі найкрутіші проєкти Бренсона;
  • один із найвідоміших у світі винахідників Мік Ебелінг, якій заснував Not Impossible labs, а тепер робитиме можливим доступ до новітних технологій для наших захисників;
  • найкраща пара Стінг та Труді Стайлери, які надихають на найромантичніші миті мільйони людей, а тепер надихатимуть світ підтримувати українців;
  • найвідоміший в світі нейрохірург Пітер Констаніно, операції якого були доступні лише найбагатшим людям, а тепер стануть доступні людям з Маріуполя та Луганська,
  • лікар Олексій Башкірцев — людина яка знає, як прожити 120 років, а тепер допоможе нашим захисникам та захисницям через 120 років розповідати історію боротьби за Україну.

За даними МОЗ, створення закладу відбудеться шляхом модернізації та переустаткування державної лікарні на Львівщині. Нині стартувала підготовка до реконструкції.

У клініці Superhumans робитимуть протезування дорослим і дітям, хірургічні операції з реконструкції та відновлення понівечених частин тіла або обличчя, а також лікуватимуть посттравматичний стресовий розлад.

Працюватиме і навчальний центр, де українських спеціалістів навчатимуть найкращі медичні фахівці з усього світу — понад 100 лікарів зі США та ЄС.

Дивіться відео: У Львові подружжя стоматологів безкоштовно лікує зуби захисникам

Superhumans керуватиметься незалежною Радою директорів та медичною радою.

Модернізація лікарні здійснюватиметься коштом благодійних внесків. Уже у вересні фандрейзингова кампанія на підтримку Superhumans розпочнеться у США. Засновники мають намір також презентувати проєкт у Великій Британії та згодом у країнах Європейського Союзу. Планують, що новий центр почне роботу навесні 2023 року.

Нагадаємо, Катар перерахував МОЗ $5 млн медичну допомогу Україні.

Раніше ми повідомляли, що у Львові побудували Центр матері і дитини для вагітних переселенок.

Фото: facebook.com/olga.rudneva.

Читати далі