«Ігри Нескорених» стали символом незламності духу наших воїнів. 35 учасників — ветеранів та військовослужбовців, які увійшли до складу Національної збірної України, — будуть змагатися на «Іграх» у Канаді з 8 по 16 лютого.
ШоТам розповідає історії двох учасниць «Ігор Нескорених», які є прикладом того, як сила волі та підтримка можуть допомогти подолати будь-які труднощі.
Інна Короленко
молодша сержантка ЗСУ, представниця України на «Іграх Нескорених». З 2015 року вона доглядала поранених у військовому шпиталі, а під час повномасштабного вторгнення стала бойовою медикинею.
Хочу присвятити медаль своєму ротному
Багато моїх друзів загинули в перші два тижні повномасштабного вторгнення — це було дуже боляче. Я не знайшла відповіді, чому так сталось — лише знала, що маю піти на війну, бо можу врятувати людей.
Під час служби організовувала евакуацію поранених і загиблих з поля бою. Так я простояла у Вовчанську, Бахмуті, Соледарі, Мар’янці. Минулого року отримала вогнепальне осколкове поранення в шию та контузію.
Інна під час проходження служби. Фото надала Інна Короленко
Я йшла на відбір «Ігор Нескорених» у дуже розбитому стані. Тоді лежала в психоневрології після тяжкої ротації та вже задумувалась над звільненням зі служби, бо не відчувала в собі сил продовжувати — моє тіло та мозок казали, що більше не витримують. Побратим, який увесь час був поруч, просив мене взяти участь у змаганнях. Зараз він є моїм тренером і наставником. Тож коли я потрапила на «Ігри Нескорених», зрозуміла — це шанс зайнятися собою.
На відборі до «Ігор» мені хотілося сховатись, тому друзі відходили в бік разом зі мною, щоб стабілізувати мій стан. Вони постійно зі мною на зв’язку, і якщо щось трапляється, то перші біжать.
Тепер я перебуваю в середовищі, яке мене розуміє та допомагає зцілитися. Спорт пробудив емоції, яких я давно не відчувала. У мене не було ні радості, ні злості, ні печалі, коли поверталася з бойових завдань — наче не жила, а існувала. Спорт дав мені зрозуміти, що не все втрачене — я ще можу щось відчувати.
Під час відбору я змагалася в плаванні та стрільбі з лука, а на «Іграх» виступатиму в таких видах спорту, як скелетон, гірські лижі та плавання.
Якщо вдасться на міжнародних змаганнях зайняти призове місце, то хочу присвятити медаль своєму ротному, який загинув, коли я лежала в лікарні. Він був єдиний, хто під час відбору подзвонив і сказав, що пишається мною, а через декілька тижнів його не стало. Він був мені, наче тато.
Інна під час стрільби з лука. Фото надала Інна Короленко
Окрім спорту, одужувати допомагає музика — коли погано, беру до рук музичні інструменти. Я з чотирьох років виступала на сцені. Раніше я була музичною терапевткою, а коли почалося вторгнення, взяла з собою гітару — приходила з позицій і співала.
Гітара Інни, яку вона брала з собою на війну. Фото надала Інна Короленко
Алла Сенченко
ветеранка, представниця України на «Іграх Нескорених». За контрактом доєдналася до лав ЗСУ у 2018 році. 24 лютого 2022 року жінка знов одягнула військову форму, та в травні отримала травму й потрапила в полон.
Нас об’єднує війна, любов до Батьківщини та спорт
У 2018 році я пішла на фронт — спочатку на посаду кухарки, а згодом перевелася в інший підрозділ і стала стрільчинею. Підписати контракт із ЗСУ — це було складне й імпульсивне рішення.
У 45 років я проживала армійські будні. У зону виконання бойових завдань ми виїжджали на сім-вісім місяців — це також виклик. Я адаптовувалася і як цивільна до військової служби, і як жінка, бо тоді нас не сприймали серйозно.
Алла позує у військовій формі. Фото надала Алла Сенченко
У перший день повномасштабного вторгнення я знову пішла у військо. Мій підрозділ спершу відрядили в Слов’янськ, а тоді перевели у Лиман, де я отримала травму під час виконання завдання. Далі був полон — пробула в ньому 8 місяців та 11 днів. Додому повернулася 4 лютого 2023 року під час обміну.
Мені запропонували продовжити службу в моєму підрозділі. Я розуміла, що на бойові чергування вже не будуть відправляти, а виконувати інші завдання мені не хотілося. Тоді сказали, що можу працювати в ТЦК. Мені потрібна була реабілітація, тому я пішла на службу у своєму місті, а коли ухвалили закон про звільнення зі служби колишніх полонених, звільнилася.
Цього року я розпочала навчання — здобуваю ступінь магістра з клінічної психології. Обрала цей фах не просто так: багато моїх побратимів скептично та з недовірою ставляться до психологів без бойового досвіду, тому вирішила допомогти військовим. Мені ж також завжди спричиняють біль думки про втрати — ми платимо високу ціну за нашу свободу.
Алла перевіряє результати своєї стрільби з лука. Фото надала Алла Сенченко
Вперше я спробувала стріляти з лука в Центрі реабілітації учасників бойових дій на Волині. Цей вид спорту мені сподобався тим, що потребує сконцентрованості та душевної рівноваги.
Тренер надіслав мені посилання на реєстрацію до відбору на «Ігри Нескорених». Згодом я отримала на електронну пошту підтвердження, що потрапила у відбірковий тур і спортивний кемпінг — лише частина учасників могли спробувати себе на кемпінгу в різних видах спорту.
Алла на відборі «Ігор Нескорених». Фото надала Алла Сенченко
У відбірковому турі я виступила в стрільбі з лука, волейболі сидячи та веслуванні. Я не ставила для себе високої цілі під час відбору, проте в колі своїх побратимів і людей, які драйвують, зарядилася їхньою енергетикою. У тяжкі часи згадую, що все можна подолати. Я потоваришувала з багатьма учасниками — ми стали спортивною родиною, в якій одне з одним діляться досвідом.
Тепер ветерани тренуються в командних видах спорту — баскетболі на кріслах колісних, сидячому волейболі та керлінгу. Окрім як у команді з керлінгу, я також представлятиму Україну в змаганнях сноубордистів, веслувальників і скелетоністів.
Ми будемо старатися показати якнайкращий результат на змаганнях. Наш народ стійкий, тому ми покажемо силу духу, не скореного тисячоліттями. У той же час ми радіємо за здобутки одне одного, а не конкуруємо, — ми різні, але водночас нас об’єднує війна, любов до Батьківщини та спорт.
Про «Ігри Нескорених»
Міжнародний захід з адаптивних видів спорту був заснований герцогом Сассекським Гаррі у 2014 році. Перші «Ігри» відбулися в Олімпійському парку королеви Єлизавети у Лондоні. Наступні змагання в Канаді стануть першими в історії зимовими гібридними «Іграми», у яких братиме участь 550 учасників з 25 країн.
До програми увійшли 11 адаптивних видів спорту. Учасники змагатимуться в плаванні, веслуванні на тренажерах, волейболі сидячи, баскетболі та регбі на кріслах колісних. Серед зимових видів спорту додалися гірські лижі, сноуборд, біатлон, бігові лижі, скелетон і керлінг на кріслах колісних.
За результатами Ігор збірна здобула 12 золотих, 14 срібних та 8 бронзових медалей.
Національні відбіркові змагання до збірної України з «Ігор Нескорених 2025». Фото: сайт «Ігор Нескорених»
На 18-й Конференції міністрів спорту держав-членів Ради Європи відкрили фотовиставку про вплив війни на український спорт.
Про це повідомили у пресслужбі Міністерства молоді та спорту.
Частина виставки присвячена Сергію Стаховському — першій ракетці України, який із початком повномасштабного вторгнення долучився до захисту України. Крім того, виставка зображує життя інших відомих українських спортсменів під час війни.
Також під час відкриття представили фото гімнастки Олександри Паскаль, борця Жанна Беленюка та легкоатлетки Юлії Левченко. Олександра Паскаль — восьмирічна гімнастка, яка у 2022 році в результаті російського ракетного удару по Затоці на Одещині втратила ногу. Після протезування та реабілітації дівчинка продовжує активно займатися художньою гімнастикою і мріє про великі спортивні змагання та нагороди.
Фото: Міністерство молоді та спорту
У представленні фотовиставки взяла участь Олімпійська чемпіонка, делегатка Конференції від молоді Ярослава Магучіх: «Сьогодні я світова рекордсменка, олімпійська чемпіонка та чемпіонка світу. Але місця, де колись почалися мої мрії, більше не існує. Моя спортивна школа була знищена російською ракетою. Вона стала ще однією жертвою війни, розв’язаної росією».
Ярослава закликала лідерів європейської спортивної політики докласти зусиль для привернення уваги світу до жахливих наслідків війни та не допускати громадян країн агресорок до міжнародного спорту.
Нагадаємо, що в Україні започаткували змагання «Ігри Ветеранів» з кросфіту та кіберспорту.
Міністерство у справах ветеранів України започатковує спортивні змагання серед ветеранів війни.Учасники змагатимуться у двох дисциплінах: кросфіт та кіберспорт.
Про це повідомили у Міністерстві у справах ветеранів.
Дисципліни
У міністерстві вказали, що кросфіт — це вид спортивних тренувань, який поєднує в собі різні фізичні активності, спрямовані на розвиток витривалості, сили, швидкості та координації. Тренування в кросфіті зазвичай включають елементи важкої атлетики, гімнастики, кардіонавантаження, а також вправи на власну вагу тіла, такі як присідання, стрибки або підйоми на турнік.
Змагання з кіберспорту проводитимуть у таких іграх:
Counter-Strike 2;
FIFA;
Dota 2.
Хто може долучитися
До участі в регіональних змаганнях запрошують:
військовослужбовців;
ветеранів війни;
людей, які звільнені з військової служби;
звільнених зі служби у правоохоронних органах;
тих хто зазнав травм, поранень або захворювань під час або внаслідок виконання службових обов’язків у зоні бойових дій.
Всеукраїнські змагання пройдуть у Києві 6 та 7 грудня.
Реєстрація
Реєстрація на змагання є обов’язковою. Форму можна заповнити за посиланням. Реєстрація буде доступна до 27 жовтня включно.
Змагання проводять у рамках Проєкту Міністерства у справах ветеранів України «Розвиток спорту для ветеранів» у межах реалізації Національної стратегії зі створення безбарʼєрного простору в Україні, розробленої за ініціативи Олени Зеленської.
Нагадаємо, що на Київщині відкрили нове відділення реабілітації для військових.
Українка Катерина Садурська втретє стала чемпіонкою світу з фрідайвінгу та встановила новий рекорд — 103 метри з моноластою.
Для порівняння, Батьківщина-Мати, символ Києва, на один метр менша за цю глибину. А через день Катя здійснила неймовірне занурення по тросу і стала чемпіонкою світу з результатом — 95 метрів.
Фото: CMASФото: CMASФото: CMAS
8-й Чемпіонат світу з фрідайвінгу 2024 CMAS стартував 2 жовтня в Каламаті, Греція. Катерина Садурська розповіла, що змагання проводяться в Середземному морі, де температура води була значно нижча, ніж під час її підготовки — лише 24 градуси на поверхні, що суттєво ускладнює процес занурення.
«Перший змагальний день серед жінок був запланований на 5 жовтня, але через погодні умови його перенесли на 6. В цей день я пірнала з моноластою. Це було моє найглибше занурення та абсолютний рекорд для України — 103 м», — розповідає Катерина.
Катя стала першою українкою, яка досягла такої глибини, оновивши попередній рекорд Наталії Жаркової — 102 метри.
Фото: CMAS
А у дисципліні «вільне занурення по тросу», де важливу роль відіграє обладнання та підготовка, Катерина не мала можливості протестувати сетап (стартову конструкцію) перед початком змагань. У спортсменів було лише одне офіційне тренування, під час якого спортсменка робила іншу дисципліну. Це додало непередбачуваності в процес її занурення. Однак українка показала блискучий результат — занурення на 95 метрів та золота медаль третій рік поспіль.
«Головне завдання на цих змаганнях — гідно представити Україну. Це можливість нагадати світові, що війна в нашій країні триває і що ми готові боротися, але нам потрібна підтримка. А друга, не менш важлива частина місії — нагадати українцям, що ми неймовірна нація з величезним потенціалом і нам є, що показати світові», — зазначила Катерина після перемоги.
Попереду у Каті ще три дні змагань та дві дисципліни: CNF (занурення без ласт) та CWTB (занурення з біластами). Слідкувати за розвитком можна в Instagram фрідайверки.
Нагадаємо, що спорт дав зрозуміти, що не все втрачене. Це історії ветеранок, які представлятимуть Україну на «Іграх Нескорених».
Коментарі