Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Стара хатка на пагорбі отримала друге життя. Завдяки ідеї школярів на Харківщині відновили столітній будинок

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?

Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Ошатну хатку видно здалеку. Їй уже 100 років, і нещодавно вона наче отримала друге дихання — нові двері, вікна з віконницями, нову піч. А головне — тут тепер завжди людно.

Ця хата-мазанка стала освітнім простором у Краснокутській громаді на Харківщині. Поруч з приготуванням запашного чаю з місцевих трав, тут показують презентації з проєктора. ШоТам поговорили з директоркою Краснокутського ліцею Наталією Момот про те, як шкільний проєкт дав поштовх до змін у громаді.

Від моделей хаток до справжньої

Шлях до етнохатинки в Краснокутській громаді почався зі шкільного проєкту. Ще два роки тому учні та вчителі Краснокутського ліцею взяли участь у конкурсі «Навчати та вчитися за допомогою живої спадщини», який реалізували за підтримки фонду ЮНЕСКО. Темою обрали хату-мазанку.

«Наші учні й педагоги намагалися через призму навчальних предметів розповісти про цю хатку. Наприклад, фізики створили три моделі хаток: одну із саману, другу дерев’яну, а третю з цегли. Нагрівали їх, потім охолоджували та робили дослідження, яка саме хатка найкраще утримує тепло. І саме хата-мазанка з саману була переможницею», — розповідає директорка ліцею Наталія Момот.

Учні Краснокутського ліцею демонструють моделі трьох хатинок для експерименту. Фото надала героїня

Історики проводили дослідження, опитували місцевих жителів, які жили чи досі живуть у подібних хатах. Виявилося, що в громаді їх досить багато. Математики вираховували кут нахилу даху, учні та вчитель з мистецтва досліджували, хто з художників малював мазанки, і самі пробували малювати. Загалом у проєкті взяти участь 8 вчителів і 13 учнів з 6 по 11 клас.

Це була колосальна робота, каже Наталія Момот. Наприкінці вони ще й випустили посібник, щоб цей досвід могли використовувати й інші школи. Директорка пригадує — діти так загорілися ідеєю, що не хотіли зупинятися. Одного разу прийшли до неї та сказали: «Ну невже це все? Подивіться, скільки хаток у нашій громаді. Відновімо якусь».

«Скажу чесно — після цього я ніч не спала. Думала, як це реалізувати. Коли їхала з роботи додому, очима хапала ті хатки та звернула увагу на одну в селі Чернещина, на пагорбі — стара, заросла деревами. Та я побачила стіну та зрозуміла, що це мазанка», — пригадує Наталія.

Такою хатка-мазанка була до того, як її відновили небайдужі жителі Краснокутської громади. Фото надала героїня

Каже, було б добре відновити хатку, яку буде добре видно з дороги, і люди змогли б приходити туди. Директорка поговорила з дітьми, разом з’їздили на місце, зробили кілька фото. Усім сподобалося, та роботи був непочатий край. Тож Наталія звернулася до селищної голови, яка за фахом історикиня, і та з радістю підтримала ідею. 

Толока з глиною та мільйон гривень на мрію

Навесні 2023 року почалися роботи — працівники громади вичистили територію.

Тривають роботи біля хатки, яка стала освітнім простором для громади. Фото надала героїня

«І от ця хатка — така вона старенька, без вікон, облуплена. Але вже до неї почало тягти. Я кажу: “Діти, дивіться — територія вичищена. Що наступне треба робити? Так, мазати”. Тож влітку ми зробили толоку та мазали хату».

Це було неймовірне дійство, як із захватом розповідає Наталія. Прийшло близько 70 людей — місцеві, діти з ліцею, працівники громади. Були навіть коні, що місили глину, і музики, щоб підбадьорювати. Спочатку діти стояли трохи осторонь, а тоді попросили дозволу приєднатися — і їх уже було не відтягнути від глини та від хати. 

«Ми й глину місили, і кидалися нею, і мазали хату. Пішов дощ, а ми й не помічали. Коли ми помазали хату, вона стала зовсім іншою — чепурною, красивою, хоч і двері перехилені та вікна вибиті», — пригадує Наталія.

Толока з кіньми в Краснокутській громаді. Глину місили всі разом. Фото надала героїня

Усередині мазанка теж була в поганому стані — піч розібрана, долівка пошкоджена. Щоб відновити її, треба було багато грошей, але це не зупинило ентузіастів. Наталія каже, що вони виграли грант на мільйон гривень від Cedos і Western NIS Enterprise Fund завдяки ГО «Культурний діалог», яка допомагає з проєктом.  

«Ми розуміли: щоб виграти мільйон, повинен бути професійний підхід. Ми обрали дуже гарну команду проєкту. Це люди з нашої громади — природоохоронці, архітектори, дизайнери», — розповідає Наталія. 

Приєднався й уродженець громади, який зараз працює в Києві — архітектор Олександр Столовий. Відновлювати хатинку теж взялися креативно — через майстер-класи. Кожен етап відновлення має свого майстра з громади, який не просто працює, а й показує охочим, як він це робить, пояснює процеси. Так майстер із саману показав, як виготовляти блоки з глини та соломи. Майстер-пічник розповідав про особливості цегли, яку використовують для печей. Коваль запросив у свою кузню й відновив залізні елементи хати: завіси, защіпки тощо.

Такою стала вже підмазана хатка в Краснокутській громаді на Харківщині. Фото надала героїня

«Усе робили наші місцеві майстри. Ми спеціально до цього проєкту не залучали майстрів з інших громад — хотіли показати дітям, наскільки багата наша земля, і не тільки ресурсами, а й талановитими людьми. Діти теж мали завдання — знаходили майстрів у своїх селах, брали інтерв’ю, робили фото. Як результат — готуємо електронний посібник про майстрів Краснокутської громади», — пояснює жінка.

На ці майстер-класи приїжджали діти не лише з Краснокутського ліцею, а й з інших шкіл громади — їх тут 13. 

Традиційне поєдналося з сучасним

Долівку вирішили не відновлювати, а постелити дерев’яну підлогу. Зробили віконниці, відновили двері, побілили всередині. 

Інтер’єр хатки-мазанки змінився — його доповнили традиційним посудом і текстилем. Фото надала героїня

«Коли вона стає білесенька, то просто оживає. Якось так пахне в цій хаті гарно. Я наче в дитинство повернулася», — пригадує директорка.

Та Наталія наголошує, що їхня мазанка — не музей:

«Головна ідея в тому, що це не мертвий простір, де не можна нічого чіпати — просто подивилися й пішли. Це поєднання минулого з сучасним. Уявіть, на базі столітньої хатки можна провести наукову конференцію!».

Меблі тут сучасні — легкі пластикові столи, стільці. Це для того, щоб можна було змінювати простір під конкретну потребу: і показати презентації з проєктора, і зліпити разом вареники, і навчитися танцювати. Або, наприклад, місцева майстриня проводила майстер-клас із запашних рослин, з яких можна готувати чай. 

Учні ліцею в оновленій мазанці в селі Чернещина. Фото надала героїня

Є й традиційні елементи — мисники з глечиками, але і їх задекорували по-сучасному — додали підсвітку. Зараз оформлюють усі документи, щоб можна було взяти працівників у цей освітній простір. Поки прибирати допомагають техробітниці з ліцею. 

Напис — як у Голівуді

На хатинці не зупиняться. Наталія ділиться планами: на подвір’ї хочуть звести літній павільйон із саманних блоків і зробити піч, щоб майстер-класи та творчі зустрічі можна було проводити й улітку. Хочуть висадити живопліт, зробити грядочки.

«У нас грядочки будуть розділені квітами. От росте капуста — тоді чорнобривці, там ще щось — і майорики. Такий город буде, як у бабусі», — говорить Наталія.

Планують посадити й сад:

«Почали досліджувати, які саме фрукти використовують місцеві, і виявилося, що борщ варять з гніченими грушами. Тож вирішили посадити грушевий сад».

Ідей дуже багато — люди захопилися цим проєктом. Архітектор Сашко Столовий навіть запропонував зробити напис, як у Голівуді:

«Наша хатка розташована на белебні — це край вулиці й підвищення. То можна написати буквами з підсвіткою при в’їзді — “На белебні”». 

Тут є місце для усамітнення — сучасне та зручне. Фото надала героїня

Ця хатка-мазанка на пагорбі, як магніт у Краснокутській громаді — так її назвав один з майстрів Микола Пазич. Наталія розповідає, що й сама потрапляє під її чари: «Буває, набігаюся за день і їду в хатку. Думаю, що сили в мене вже не буде, але 5 хвилин минуло, і я не знаю, де взялися сили. Попила чайку з трав, з’їла пиріжечок і почуваюся зовсім інакше».

Інакше тут почуваються і школярі:

«У них очі горять у цій хатці. Я не бачила ні разу, щоб дитина сиділа в телефоні тут — хіба сфотографує щось. Для мене як для людини, яка працює в освіті, дуже важливо, що діти відволікаються. Їм це подобається, і є бажання навчитися щось робити своїми руками».

Минулого року Наталія Момот їздила в Польщу, щоб подивитися на досвід колег. Каже, що мине час, і в нас буде не гірше — освітяни будуть їхати в Україну переймати досвід:

«Те, що ми маємо — найцінніше. І та країна, де ми живемо — найкрасивіша у світі. Я так вважаю і маю надію, що так будуть думати й наші діти. Частина з них уже так думає, повірте — особливо ті, що долучилися до цього проєкту».

Суспільство

Це 10 брендів прикрас в традиційному українському стилі

Опубліковано

Щоб щодня відчувати зв’язок з українською культурою, можна додати у свої образи навіть одну прикрасу. Коралі, керамічне намисто чи стрічковий ґердан — обирайте те, що подобається найбільше, або ж створюйте власні поєднання.

ШоТам зібрали для вас 10 брендів прикрас, що відтворюють давні зразки або ж творять сучасні, не забуваючи про наші традиції.

Коралівна

Де купити: інстаграм

Коралі на дві низки можна придбати за 2150 гривень, а намисто з гірського кришталю, селеніту та латунного хрестика — за 3000 гривень. Також можна купити баламути, вироби з венеційки, дукачі, зґарди.

«Моя філософія проста. Я хочу, щоб ви носили коралі щодня. Без особливого приводу. Не чекаючи на свято. Так, вкраплюючи частинку української культури в буденність, з часом ми обов‘язково відродимо нашу ідентичність». 

ВидимоНевидимо

Де купити: інстаграм, сайт

Це майстерня українського традиційного золотарства, що виготовляє намиста, сережки й дукачі. Замість монет російської імперії в дукачах виготовили власний дизайн з деревом життя. Такий дукач обійдеться у 2000 гривень, а сережки-пташечки з латуні — 1300.

«Ми завжди прагнемо поєднати витворені віками ідеали прекрасного й особисті бажання кожного замовника. Як результат — маленькими кроками та великими зусиллями формується сучасне лице давнього й великого народу». 

Творча майстерня Олени Мазурок

Де купити: інстаграм

Майстерня пропонує авторські намиста. Також там проводять різноманітні майстер-класи, де можна самому навчитися виготовляти прикраси. В асортименті є дукачі, керамічні намиста, сережки, латунні перстені та лускавки (намисто з дутого скла). Кожен виріб особливий: намисто з сучасної венеційки можна придбати за 8000 гривень, а перстені з латуні — від 550 гривень.

«Я тішуся своїм набутком, оглядаю його, горджуся та розумію всю цінність цих речей. Особливе місце займають ті речі, котрі мені передалися в спадок, і це далеко не намиста, не корал, лускавки чи дукачі. У моєї бабці не було намист з лускавок, зате вони є у мене й будуть у моєї доньки. Ми самі зараз формуємо цю скриню скарбів, щоб нести відповідальність та світлість цих традицій», — каже майстриня.

Майстер Василь Білоножко

Де купити: інстаграм, фейсбук

Майстер з Черкащини виготовляє сережки, дукачі та різноманітні елементи для намист, які можна використовувати для створення власних прикрас — хрести, намистини тощо. Вироби майстерні відтворюють традиційні прикраси українців. Дукач-ягнусок (з медальйоном у формі серця) можна придбати за 3200 гривень, а комплект з дукача й сережок-пташечок — за 3600 гривень.

ККрамничка

Де купити: інстаграм

У крамничці співпрацюють з майстринями з бісероплетіння, гончарем і майстром-мосяжником, тож тут можна придбати силянки, стрічкові ґердани, керамічні намиста, зґарди тощо. Бойківська силянка обійдеться у 2000 гривень, а керамічні чорні коралі — у 750 гривень.

«Географічне розташування України та її природні багатства сприяли розвитку великої кількості ремесел. Усі наші майстри — з різних куточків України. Завдяки вам вони можуть творити, продовжувати свою справу, передавати знання та навички новому поколінню майстрів». 

Майстерня Пацьорки

Де купити: інстаграм

Це проєкт майстрині з Житомира Марини Василенко. Вона виготовляє прикраси ручної роботи з кераміки, перламутру, скла тощо. Додає й металеві підвіси та намистини. Наприклад, намисто з авантюрину та кришталю з підвісом коштує 1850 гривень, а чокер з шунгіту (гірська порода чорного кольору) з тризубом — 600. Його можуть приміряти й чоловіки.

ROOTS

Де купити: інстаграм, сайт

Бренд прикрас створила фольклористка Ярина Дронь, тож тут ви знайдете відтворені етнографічні зразки сережок, перстенів і намист. За 2500 гривень можна придбати перстень зі срібла з жадеїтом, який створили за зразком зі Східного Поділля, а за 3400 гривень — коралове намисто на три низки.

«Прикраси ROOTS — це поєднання історичної правдивості й актуального нині мінімалізму. Це вишуканість у лаконічному дизайні, що витриманий століттями. Це багатство, яке Ви захочете передати в спадок. Це твоя заново відкрита унікальність». 

Oksana Boriychuk

Де купити: інстаграм, сайт

В асортименті бренду можна знайти намиста з керамічних намистин, дармовиси, зґарди, браслети та сережки. Часто вони об’єднані в колекції — до Різдва, Великодня тощо. Наприклад, намисто «Дзвінка коляда» можна придбати за 3400 гривень, а сережки «Зелений гай» — за 980 гривень. 

«Більшість виробів унікальні чи створені в лімітованій кількості. Проте ми також створюємо цілісні колекції, основними акцентами яких є виготовлені в нашій майстерні намистини з білої глини з авторським розписом. Також використовуємо натуральне каміння, венеційське скло, авторські зґарди та добірну фурнітуру». 

Катерина

Де купити: інстаграм

Майстриня створює бісерні прикраси: силянки, ґердани, намиста за авторськими чи відтвореними схемами. Також вона вигадала квіткові браслети-манжети з бісеру — такі можна купити за 1000 гривень за штуку. Стрічковий ґердан з підвісами коштуватиме від 1700 гривень. Працює майстриня й під замовлення.

Prylavok

Де купити: інстаграм

У крамниці пропонують авторські прикраси з поєднанням традицій і сучасності. Тут можна придбати котильони-брошки за 1500 гривень, заколки з бісером — за 1200 гривень, а стрічкові ґердани, які можна носити і як прикрасу для волосся — від 1800-2000 гривень. 

«Наші прикраси — це не просто аксесуари. Це розкіш, яка відображає вашу неповторну особистість». 

Читати далі

Суспільство

Легіонери показали ліквідацію ворога мінометним вогнем на Харківському напрямку

Опубліковано

Бійці Міжнародного Легіону ГУР МО України разом із білоруськими добровольцями полку Кастуся Калиновського нищать ворога на Харківському напрямку.

Відповідне відео оприлюднило Головне управління розвідки МОУ.

На одній з ділянок після спроби прориву противник був ювелірно знищений мінометним вогнем.

Добровольці з Білорусі та ще понад 50-ти країн світу борються з російськими окупантами на найгарячіших напрямках фронту вже третій рік поспіль.

Читайте також: “Створено захисниками”: перезапустили бренд ветеранів-підприємців

Відео можна переглянути за посиланням.

Нагадаємо, Міноборони анонсували застосунок Резерв+ для військовозабовʼязаних.

Фото: ГУР

Читати далі

Суспільство

Врятовані хвилясті папуги переїхали у літню фазенду Київського зоопарку

Опубліковано

У Київському зоопарку велика група хвилястих папужок, які потрапили сюди під час війни, переїхала на свою нову літню фазенду.

Про це повідомили у соцмережах зоопарку. 

Врятовані хвилясті папуги переїхали у літню фазенду Київського зоопарку

“Реабілітація птахів — це складний і довготривалий процес. Адже необхідно не тільки відновити тварину фізично, але й повернути нормальний психологічний стан та соціалізувати до групи собі подібних”, — розповіли фахівці.  

Читайте також: В Україні перекладуть 90 книжок завдяки програмі Translate Ukraine

Саме для реабілітації папуг на території зоопарку створюються все нові й нові природні авіарії, де птахи перебувають у складі зграй безпосередньо у парку Київзоо — на свіжому повітрі серед зелених кущів та дерев. Новий авіарій розраховано на проживання двадцяти хвилястих папуг, для яких облаштовано:

  • гнізда,
  • гілки дерев,
  • канати та гойдалки,
  • присади,
  • годівничка,
  • напувалка.

Дно авіарію устелено дерев’яною мульчою. Врятовані птахи дуже люблять зерновий корм, овочі та фрукти. Вони швидко відновлюють сили у гомінкій зграї.

Кияни можуть їх побачити у сквері навпроти слона. 

Нагадаємо, в Україні запрацював проєкт з безоплатної вакцинації та чипування тварин.

Читати далі