Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Ошатну хатку видно здалеку. Їй уже 100 років, і нещодавно вона наче отримала друге дихання — нові двері, вікна з віконницями, нову піч. А головне — тут тепер завжди людно.
Ця хата-мазанка стала освітнім простором у Краснокутській громаді на Харківщині. Поруч з приготуванням запашного чаю з місцевих трав, тут показують презентації з проєктора. ШоТам поговорили з директоркою Краснокутського ліцею Наталією Момот про те, як шкільний проєкт дав поштовх до змін у громаді.
Від моделей хаток до справжньої
Шлях до етнохатинки в Краснокутській громаді почався зі шкільного проєкту. Ще два роки тому учні та вчителі Краснокутського ліцею взяли участь у конкурсі «Навчати та вчитися за допомогою живої спадщини», який реалізували за підтримки фонду ЮНЕСКО. Темою обрали хату-мазанку.
«Наші учні й педагоги намагалися через призму навчальних предметів розповісти про цю хатку. Наприклад, фізики створили три моделі хаток: одну із саману, другу дерев’яну, а третю з цегли. Нагрівали їх, потім охолоджували та робили дослідження, яка саме хатка найкраще утримує тепло. І саме хата-мазанка з саману була переможницею», — розповідає директорка ліцею Наталія Момот.
Учні Краснокутського ліцею демонструють моделі трьох хатинок для експерименту. Фото надала героїня
Історики проводили дослідження, опитували місцевих жителів, які жили чи досі живуть у подібних хатах. Виявилося, що в громаді їх досить багато. Математики вираховували кут нахилу даху, учні та вчитель з мистецтва досліджували, хто з художників малював мазанки, і самі пробували малювати. Загалом у проєкті взяти участь 8 вчителів і 13 учнів з 6 по 11 клас.
Це була колосальна робота, каже Наталія Момот. Наприкінці вони ще й випустили посібник, щоб цей досвід могли використовувати й інші школи. Директорка пригадує — діти так загорілися ідеєю, що не хотіли зупинятися. Одного разу прийшли до неї та сказали:«Ну невже це все? Подивіться, скільки хаток у нашій громаді. Відновімо якусь».
«Скажу чесно — після цього я ніч не спала. Думала, як це реалізувати. Коли їхала з роботи додому, очима хапала ті хатки та звернула увагу на одну в селі Чернещина, на пагорбі — стара, заросла деревами. Та я побачила стіну та зрозуміла, що це мазанка», — пригадує Наталія.
Такою хатка-мазанка була до того, як її відновили небайдужі жителі Краснокутської громади. Фото надала героїня
Каже, було б добре відновити хатку, яку буде добре видно з дороги, і люди змогли б приходити туди. Директорка поговорила з дітьми, разом з’їздили на місце, зробили кілька фото. Усім сподобалося, та роботи був непочатий край. Тож Наталія звернулася до селищної голови, яка за фахом історикиня, і та з радістю підтримала ідею.
Толока з глиною та мільйон гривень на мрію
Навесні 2023 року почалися роботи — працівники громади вичистили територію.
Тривають роботи біля хатки, яка стала освітнім простором для громади. Фото надала героїня
«І от ця хатка — така вона старенька, без вікон, облуплена. Але вже до неї почало тягти. Я кажу: “Діти, дивіться — територія вичищена. Що наступне треба робити? Так, мазати”. Тож влітку ми зробили толоку та мазали хату».
Це було неймовірне дійство, як із захватом розповідає Наталія. Прийшло близько 70 людей — місцеві, діти з ліцею, працівники громади. Були навіть коні, що місили глину, і музики, щоб підбадьорювати. Спочатку діти стояли трохи осторонь, а тоді попросили дозволу приєднатися — і їх уже було не відтягнути від глини та від хати.
«Ми й глину місили, і кидалися нею, і мазали хату. Пішов дощ, а ми й не помічали. Коли ми помазали хату, вона стала зовсім іншою — чепурною, красивою, хоч і двері перехилені та вікна вибиті», — пригадує Наталія.
Толока з кіньми в Краснокутській громаді. Глину місили всі разом. Фото надала героїня
Усередині мазанка теж була в поганому стані — піч розібрана, долівка пошкоджена. Щоб відновити її, треба було багато грошей, але це не зупинило ентузіастів. Наталія каже, що вони виграли грант на мільйон гривень від Cedos і Western NIS Enterprise Fund завдяки ГО «Культурний діалог», яка допомагає з проєктом.
«Ми розуміли: щоб виграти мільйон, повинен бути професійний підхід. Ми обрали дуже гарну команду проєкту. Це люди з нашої громади — природоохоронці, архітектори, дизайнери», — розповідає Наталія.
Приєднався й уродженець громади, який зараз працює в Києві — архітектор Олександр Столовий. Відновлювати хатинку теж взялися креативно — через майстер-класи. Кожен етап відновлення має свого майстра з громади, який не просто працює, а й показує охочим, як він це робить, пояснює процеси. Так майстер із саману показав, як виготовляти блоки з глини та соломи. Майстер-пічник розповідав про особливості цегли, яку використовують для печей. Коваль запросив у свою кузню й відновив залізні елементи хати: завіси, защіпки тощо.
Такою стала вже підмазана хатка в Краснокутській громаді на Харківщині. Фото надала героїня
«Усе робили наші місцеві майстри. Ми спеціально до цього проєкту не залучали майстрів з інших громад — хотіли показати дітям, наскільки багата наша земля, і не тільки ресурсами, а й талановитими людьми. Діти теж мали завдання — знаходили майстрів у своїх селах, брали інтерв’ю, робили фото. Як результат — готуємо електронний посібник про майстрів Краснокутської громади», — пояснює жінка.
На ці майстер-класи приїжджали діти не лише з Краснокутського ліцею, а й з інших шкіл громади — їх тут 13.
Традиційне поєдналося з сучасним
Долівку вирішили не відновлювати, а постелити дерев’яну підлогу. Зробили віконниці, відновили двері, побілили всередині.
Інтер’єр хатки-мазанки змінився — його доповнили традиційним посудом і текстилем. Фото надала героїня
«Коли вона стає білесенька, то просто оживає. Якось так пахне в цій хаті гарно. Я наче в дитинство повернулася»,— пригадує директорка.
Та Наталія наголошує, що їхня мазанка — не музей:
«Головна ідея в тому, що це не мертвий простір, де не можна нічого чіпати — просто подивилися й пішли. Це поєднання минулого з сучасним. Уявіть, на базі столітньої хатки можна провести наукову конференцію!».
Меблі тут сучасні — легкі пластикові столи, стільці. Це для того, щоб можна було змінювати простір під конкретну потребу: і показати презентації з проєктора, і зліпити разом вареники, і навчитися танцювати. Або, наприклад, місцева майстриня проводила майстер-клас із запашних рослин, з яких можна готувати чай.
Учні ліцею в оновленій мазанці в селі Чернещина. Фото надала героїня
Є й традиційні елементи — мисники з глечиками, але і їх задекорували по-сучасному — додали підсвітку. Зараз оформлюють усі документи, щоб можна було взяти працівників у цей освітній простір. Поки прибирати допомагають техробітниці з ліцею.
Напис — як у Голівуді
На хатинці не зупиняться. Наталія ділиться планами: на подвір’ї хочуть звести літній павільйон із саманних блоків і зробити піч, щоб майстер-класи та творчі зустрічі можна було проводити й улітку. Хочуть висадити живопліт, зробити грядочки.
«У нас грядочки будуть розділені квітами. От росте капуста — тоді чорнобривці, там ще щось — і майорики. Такий город буде, як у бабусі», — говорить Наталія.
Планують посадити й сад:
«Почали досліджувати, які саме фрукти використовують місцеві, і виявилося, що борщ варять з гніченими грушами. Тож вирішили посадити грушевий сад».
Ідей дуже багато — люди захопилися цим проєктом. Архітектор Сашко Столовий навіть запропонував зробити напис, як у Голівуді:
«Наша хатка розташована на белебні — це край вулиці й підвищення. То можна написати буквами з підсвіткою при в’їзді — “На белебні”».
Тут є місце для усамітнення — сучасне та зручне. Фото надала героїня
Ця хатка-мазанка на пагорбі, як магніт у Краснокутській громаді — так її назвав один з майстрів Микола Пазич. Наталія розповідає, що й сама потрапляє під її чари: «Буває, набігаюся за день і їду в хатку. Думаю, що сили в мене вже не буде, але 5 хвилин минуло, і я не знаю, де взялися сили. Попила чайку з трав, з’їла пиріжечок і почуваюся зовсім інакше».
Інакше тут почуваються і школярі:
«У них очі горять у цій хатці. Я не бачила ні разу, щоб дитина сиділа в телефоні тут — хіба сфотографує щось. Для мене як для людини, яка працює в освіті, дуже важливо, що діти відволікаються. Їм це подобається, і є бажання навчитися щось робити своїми руками».
Минулого року Наталія Момот їздила в Польщу, щоб подивитися на досвід колег. Каже, що мине час, і в нас буде не гірше — освітяни будуть їхати в Україну переймати досвід:
«Те, що ми маємо — найцінніше. І та країна, де ми живемо — найкрасивіша у світі. Я так вважаю і маю надію, що так будуть думати й наші діти. Частина з них уже так думає, повірте — особливо ті, що долучилися до цього проєкту».
На залізничній станції у Лимані на Донеччині харківський стритарт-художник Гамлет Зінківський розмалював вагон фразою — “Об наші залізні бетон кришиться”.
“Останні два роки Гамлет незмінно — разом із «Хартією». Від заснування добровольчого батальйону в лютому 2022-го і до створення вже у березні 2023-го повноцінної бригади підтримує та створює шедеври сучасного мистецтва — про війну і попри війну”, — написав міністр інфраструктури Олександр Курбаков.
Нагадаємо, фільм української режисерки отримав головний приз на Міжнародному кінофестивалі у Стамбулі.
Перше «смарт-перехрестя» Пасічна – Пирогівка облаштували в Сихівському районі Львова. Це дозволить оптимізувати світлофорний цикл, підлаштувати тривалість дозвільних сигналів для транспорту на кожному напрямку відповідно до потреби.
Для цього встановили сучасний дорожній контролер і відеодетектори.
Інтелектуальна система в дорожньому контролері, яка за допомогою транспортних детекторів збирає інформацію про дорожній рух на кожній смузі на перехресті, аналізує інтенсивність, дистанцію між автомобілями, затримки в русі.
На основі цих параметрів система щохвилини розраховує пропозицію зеленого сигналу для відповідного напрямку. Система здатна автоматично підбирати тривалості фаз і тривалості світлофорних циклів.
При жорсткому режимі регулювання на цьому світлофорі були встановлені фіксовані тривалості сигналів для кожного напрямку руху.
У «Львівавтодорі» кажуть, що перед запуском цього режиму провели транспортне мікроскопічне моделювання. Згідно з його результатами, середні черги та затримки на двох проблемних напрямках (лівий поворот з вулиці Пасічна на вулицю Пирогівка та напрямок з вулиці Пирогівка) зменшуються на 85% і 75% відповідно. Тобто «смарт-перехрестя» відкривають альтернативний шлях для автівок, які рухаються на виїзд із міста. Зараз практично усі автівки рухаються по вулиці Зеленій, пояснює директор «Львівавтодору» Микола Власюк.
Нагадаємо, у Дніпрі відкрили центр для громадських організацій та військових.
Головне свято православних християн супроводжується не лише релігійними заходами та богослужіннями, а й деякими ризиками. Державна служба з надзвичайних ситуацій нагадала правила пожежної безпеки на період святкування Великодня.
Рятувальники з посиланням на статистику підкреслили, що в подібні періоди кількість пожеж регулярно зростає.
Важливо вивчити та виконувати прості рекомендації від ДСНС, щоб уникнути інцидентів.
По-перше, страви на Великдень потрібно готувати з дотриманням правил поводження з вогнем. Залишати увімкненими та без нагляду печі, електро- та газові прилади категорично не можна.
