Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Стара амбулаторія, 70-річний партизан і бажання виговоритися. Як лікарка-волонтерка побувала на деокупованій Херсонщині

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

У розбитій амбулаторії з потрісканими стінами Катерина Луцишин приймає пацієнтів. Всю необхідну техніку взяла з собою — тут її чекають пацієнти, які не матимуть змогу прийти пізніше, чи перезаписатися. У коридорах не гамірно, як у звичайних лікарнях. Тут проломлена стеля і тільки нещодавно відновили електрику.

Саме так люди з деокупованих територій Херсонщини отримують медичну допомогу — завдяки небайдужим лікарям-волонтерам, які їдуть, аби допомогти. Катерина — одна з них, лікарка УЗД з Тернополя, що приєдналася до поїздок з ГО «Casers». Жінка розповіла ШоТам, що її найбільше вразило у поїздці та чому варто приїхати ще не раз.

Катерина Луцишин

завідувачка Пульмонологічного відділення, лікарка УЗД Тернопільського фтизіопульмонологічного медичного центру.

Професія — не дитяча мрія, але без вагань зробила б це знову

Я працюю лікаркою 10 років. Не можу сказати, що все дитинство про це мріяла — але рада, що все склалося саме так. Дякую своїм батькам, що мене трошки підштовхнули до цього вибору. Жодного разу не пошкодувала, що стала лікаркою. Звісно, у цій професії є свої труднощі, але якби я зараз знову була в 11 класі та обирала куди вступати — я б без вагань зробила це. Я себе не бачу в іншій професії, інколи думаю, що я ж нічого іншого робити не вмію.

Про волонтерські виїзди на деокуповані території від ГО «Casers» у межах Програми «Спільнодія» я дізналася від директорки клініки, де працюю. Вона теж планувала їхати і запитала, чи я б хотіла приєднатися. Я зацікавилася. Заповнила заявку на сайті, зі мною зв’язалися вже за день — і запропонували поїхати навіть раніше, ніж я хотіла. А за тиждень я вже вирушила на Херсонщину. 

Поїхали вчотирьох — я, сімейний лікар, психолог і водій. Спочатку дісталися до Миколаєва, а вже там нас зустріли координатори ГО «Casers». Ми одразу ж поїхали в ті села, де нас чекали — за один день охоплювали один населений пункт.

Катерина заповнила заявку на сайті, і вже через тиждень вирушила на Херсонщину. Фото надала героїня.

Всі ліки та потрібні апарати привозили з собою. Для нас було важливо надати допомогу, виписати препарати, а у складніших випадках — направити на подальше профільне лікування. 

За день приймали десь 45 пацієнтів — це не моє звичайне робоче навантаження, але я була готова. Казала собі — треба зробити максимально багато, допомогти всім, кому можна, бо наступна медична допомога може до них не скоро потрапити. 

Тож прийняли всіх охочих, залишилися лише ті, що чекали на інших фахівців. Деякі колеги їздили на огляд в будинки лежачих пацієнтів, декого на швидкій привозили працівники з ГО «Casers» — кому було складно дістатися до амбулаторії. 

Їхати на Херсонщину — не страшно, страшно бути некорисною

Поки я була на такому виїзді тільки раз. Але точно поїду ще, бо відчула себе потрібною людям, які живуть на деокупованих територіях, і зрозуміла, що можу показати — вони так само потрібні нам. Не якимось закордонним організаціям, а Україні. Це наші люди, наші земляки. І хто їм допоможе з чужих, якщо ми самі не допоможемо? Тому точно поїду ще раз, і буду допомагати ГО «Casers» як можу, наприклад, зараз долучилася до онлайн-консультування пацієнтів. 

На Херсонщині працювала як лікарка УЗД. Фото надала героїня.

Чому поїхала? Відчуваю, що я мало роблю для нашої перемоги і можу більше. Тому й погодилася. Чесно, я боялася, але не тому, що на деокупованій території небезпечно, ні. Я боялася, що просто приїду і чогось не знатиму, не зможу допомогти людям. Мене багато хто питав, чи був у мене страх їхати туди. Я ж відповідала: боялася бути некорисною.

Вдалося відвідати два села — Давидів Брід і Лиманець. Перший день провели у Лиманці — тут уже були наші колеги, тож ми тільки доопрацьовували звернення. Там розмістилися у старому фельдшерсько-акушерському пункті. 

Звісно, я вражена поїздкою. Вражена силою духу тих людей, які фактично лишилися без нічого: без домівок, без даху над головою. Але попри все вони повертаються додому, відбудовують своє, стягують матеріали, щоб знову мати дім. Не їдуть за кордон, а навпаки повертаються і боронять свої домівки. Навіть під час окупації боролися з окупантами, як тільки могли.

Я працювала як лікарка УЗД, але часто ми всі для них психологи. Люди діляться своїми історіями, їм треба виговоритись. Я перша не запитую, бо розумію, що люди пережили жах і багато хто втратив рідних. Але вони самі діляться. А коли бачать, що їх слухають насправді, з увагою, то розкриваються ще більше. Люди дуже доброзичливі — і це теж вражає, після всіх потрясінь, які пережили ці села та їхні жителі. 

Лікарі розмістилися у старому фельдшерсько-акушерському пункті. Фото надала героїня.

Сильні люди в Давидовому Броду

Другий день був присвячений Давидовому Броду. Це село 8 місяців потерпало під окупацією росіян, тут не залишилося жодного вцілілого будинку. Ми теж розмістилися у старій амбулаторії. Але знаю, що до повномасштабної війни у селі була нова амбулаторія сімейної медицини — її росіяни зруйнували вщент. Будівля, де були ми, теж пошкоджена — пробита стеля, стіни.

Але для нас знайшли більш-менш цілі кабінети, там і приймали людей. ГО «Casers» допомогли відновити електрику і прибрати це місце завдяки підтримці Фонду Східна Європа у межах Програми «Спільнодія». Ця програма створена для всебічної підтримки волонтерського руху в Україні, щоб розвивати потенціал наших волонтерів і показувати їхню важливість.

Читайте також: «Якщо всі зроблять як я, чи стане світ кращим?». Три історії волонтерів ДСНС: медика, рятувальника та пожежниці

Та цей виїзд вдався не лише завдяки працівникам ГО, а й через справді героїчну історію медсестри Наталії. Вона працювала фельдшеркою у Давидовому Броду понад 20 років. Та коли у село прийшов «рускій мір», то окупанти знайшли жінку вдома. Наполягали, що вона мусить лікувати їхніх бійців. Наталія відмовилася, казала, що хай навіть застрелять її, а допомагати не буде.

У Наталії було особливе завдання — вона таємно допомагала місцевим жителям, винесла з нової амбулаторії обладнання, картки пацієнтів. Ризикуючи власним життям і здоров’ям, бо коли йшла забирати оснащення, то робила це свідомо і знала, що може не повернутися. Але таки збирала, що могла і берегла. Це приклад людини-альтруїстки, яка повністю віддається своїй роботі, своїм жителям — і це дуже надихає. 

Прийом організували так, аби кожна людина знала, на яку годину має прийти. Фото надала героїня.

Саме завдяки їй прийом у Давидовому Броді пройшов чітко і без проблем — врятовані картки пацієнтів вона дбайливо розмістила у «новій» старій амбулаторії, де ми приймали людей. Розклала їх у теки. Організувала прийом так, що під кабінетами не сидів ніхто, кожна людина знала, на яку годину має прийти. Видно було як місцеві жителі ставляться до Наталії — як до мами, до наставниці та порадниці. 

Також дуже запам’ятався 70-річний дідусь з цього ж села. Він живе тут з дружиною, їхній син загинув на війні влітку. Чоловік прийшов на обстеження, у нього були сильні болі, бо йому окупанти відбили нирки. Дідуся перенаправили на лікування, адже йому потрібна операція.

Чоловік у тимчасовій окупації допомагав ЗСУ як міг, чинив ворогам опір — підпалював машини, крав оснащення. Дідуся росіяни зловили, побили, спалили документи. Тож коли у село повернулася українська влада, постало питання відновлення документів. Це складний процес, місцеві чиновники відмовили родині. Але знаю, що ГО для нього знайшли юристів, які допомагають. Люди скривджені, часто зневірюються, якщо отримали одну відмову, то більше й не підуть. А так не має бути — бо то наші люди і вони пережили пекло в окупації! Добре, що ми їдемо, і можемо допомогти не тільки з медичними проблемами.

Матеріал підготовлено у межах спецпроєкту «Добровольці: працюємо заради миру». Він передбачає низку історій добровольців – пожежників, медиків, рятувальників.

Спецпроєкт реалізується у межах програми «Спільнодія», яка виконується Фондом Східна Європа у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень і ГО «Разом проти корупції» коштом Європейського Союзу.

Суспільство

На Подолі відкриється новий артпростір Splav

Опубліковано

27 червня у Києві  відкриється новий артпростір “Splav”. Він знаходиться на вулиці Нижній Вал, 23 у самому центрі Подолу. 

Про відкриття повідомили засновники простору на сторінці у Facebook.

У Києві відкриється творчий простір Splav: дата та адреса

В артпросторі “Splav” показуватимуть виставки молодих художників та художниць, а куратори та мейкери створюватимуть та експонуватимуть нові проєкти, ділитимуться ідеями та досвідом.

У Києві відкриється творчий простір Splav: дата та адреса

Новий простір “Splav”  орієнтуватиметься на

  • створення мультимедійних проєктів;
  • підтримку молодих художників та художниць;
  • горизонтальну співпрацю між митцями та інституцією;
  • колаборацію із самоорганізованими культурними просторами.

Киян запрошують на відкриття простору, яке відбудеться 27 червня о 18:00. Там відбудеться презентація групової виставки “Чому я тут?”. Одна з учасниць виставки — молода художниця з Сєвєродонецька Каріна Синиця.

Нагадаємо, в Україні запустили мапу безкоштовних освітніх просторів і культурних хабів.

Фото: Splav

Читати далі

Суспільство

Е-посвідчення ветерана прирівняють до паперового: що іще змінять у ветеранській політиці

Опубліковано

Кабінет Міністрів України погодив зміни до законодавства, згідно з якими електронне посвідчення ветерана отримає статус основного документа замість паперового.

Про це йдеться на офіційному сайті.

Зараз статус основного документа має паперове посвідчення. Тобто спершу ветеран має отримати його й лише тоді, за бажанням, згенерувати електронний варіант у «Дії». 

Натомість якщо зміни до закону ухвалять, то отримувати паперове посвідчення буде необов’язково. Це має прискорити надання послуг для ветеранів, зменшити час на перевірку їхнього статусу, а також дозволить інтегрувати посвідчення в інші електронні системи.

Читайте також: В Україні запустили мапу безкоштовних освітніх просторів і культурних хабів

Які зміни будуть

Зараз пораненим, загиблим (померлим) військовослужбовцям причину інвалідності чи смерті пов’язують з отриманою травмою. Утім чинне законодавство не передбачає причину інвалідності або смерті внаслідок травми, а лише внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання.

Тобто військові не завжди можуть отримати статус людини з інвалідністю внаслідок війни, а члени їхніх сімей у разі загибелі військового – статус члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Відтак пропонують визнати травму причиною інвалідності або загибелі. Документ має ухвалити Верховна Рада України. 

Нагадаємо, у застосунку Резерв+ з’явилися нові функції.

Фото: Е-посвідчення

Читати далі

Суспільство

 Якою була будівля Київської міської думи 100 років тому: архівне фото

Опубліковано

З 1878 по 1944 рік на місці сучасного Майдану Незалежності в Києві знаходилася будівля Міської думи. Велична споруда нагадувала розігнуту підкову, а її дах прикрашала статуя архангела Михаїла, покровителя міста.

Архівні фотографії цієї будівлі були опубліковані в Telegram-каналі спільноти “Київ Історичний”. На жаль, будівля не пережила радянську епоху.

“Втрачена архітектурна спадщина Києва: будівля Міської думи на Хрещатику. У 1874-1878 роках на місці нинішнього Майдану Незалежності (по правій стороні) була зведена розкішна будівля з баштою для Міської думи”, – повідомили в спільноті.

Магазини та перший у Європі пункт нічних лікарських чергувань: якою була будівля Київської міської думи. Фото

Ця двоповерхова будівля нагадувала розігнуту підкову, обернену випуклою стороною до Хрещатика. На першому поверсі знаходилися крамниці, що приносили міській казні 30 тисяч рублів щорічно. На другому поверсі розташовувалися приміщення для міської управи та зала засідань. Третій поверх був невеликою чотирикутною вежею з годинником і шпилем, увінчаним статуєю архангела Михаїла, створеною скульпторкою Євою Куликовською.

Читайте також: Мільйон на простір для ветеранів та інших жителів. Ці громади отримали грант на створення інклюзивних громадських центрів

Крім того, в цій будівлі діяла художня школа Миколи Мурашка і перший в Європі пункт нічних лікарських чергувань.

Магазини та перший у Європі пункт нічних лікарських чергувань: якою була будівля Київської міської думи. Фото
Магазини та перший у Європі пункт нічних лікарських чергувань: якою була будівля Київської міської думи. Фото

Нагадаємо, у застосунку Резерв+ з’явилися нові функції.

Фото: “Київ Історичний”

Читати далі