Після поранення під Бахмутом ветеран Олександр Максимов пройшов довгий шлях лікування й реабілітації. Протягом року він самотужки збирав документи, відстоював черги під кабінетами й так і не зміг оформити групу інвалідності. Лише коли в його громаді зʼявився ветеранський простір, він зміг довести справу до кінця й уперше відчув, що не сам.
#ШОТАМ та Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні розповідають, як комплексна соціальна послуга допомагає ветеранам впоратися з формальностями та адаптуватися до повсякденного життя.
Спершу запропонували учбову квартиру
Ветеранський простір у районі Олександра став тим місцем, де він уперше отримав підтримку, якої йому бракувало впродовж перших місяців після поранення. 6 грудня 2024 року, коли простір відкрили на базі Центру надання соціальних послуг Сокирянської міської ради, чоловік дізнався про нього від своїх знайомих.
Під час першого візиту соціальні працівники розповіли Олександрові, які соціальні послуги для ветеранів доступні в громаді та як їх отримати. Це було важливо для нього: досі він не мав чіткої інформації й більшість рішень доводилося шукати самому.
«Коли я звернувся до нашого простору, мені спершу запропонували учбову квартиру, щоб я щоденно не витрачав час на дорогу. Бо живу я за 30 кілометрів від міста і навряд чи самотужки безперешкодно долав би цю відстань»,
— говорить Олександр.=
Тут все пристосовано під потреби людей з інвалідністю, зокрема тих, хто пересувається у кріслі колісному.
«Я там жив пів року, ходив на процедури, на місці вирішував свої проблеми. Не треба було нікуди їхати. Іноді навіть допомагали з продуктами. Це був не просто дах над головою, це було місце, де я міг зосередитися на відновленні, бо знав, що до процедур — кілька метрів, а не тридцять кілометрів»,
— говорить чоловік.
Допомогли з документами
Коли у Сокирянах відкрився ветеранський простір, Олександр уже збирав документи для встановлення групи інвалідності. Отримавши поранення у 2023 році, він витратив рік на те, аби офіційно оформити свій статус.
«Бюрократичних труднощів було дуже багато. Я рік з ними боровся. Навчився ходити по кабінетах і вже мав би отримати групу на момент, коли відкрився наш простір, але то за термінами не встиг, то якийсь папірець не доніс… Я втратив цей рік, розумієте?»,
— розповідає ветеран.
Соціальні працівники уважно переглянули зібраний пакет документів, перевірили його та допомогли подати за процедурою. Так вдалося уникнути помилок, через які він міг би втратити ще більше часу.
Крім того, вони запропонували Олександрові й інші послуги, які б допомогли йому в отриманні навчання і роботи. Але тоді чоловік не був готовий прийняти ці пропозиції.
«Я тоді пересувався на милицях, було складно, тож вирішив, що поки не розглядатиму жодних вакансій»,
— пояснює він.
Підтримка, яка повертає відчуття себе
Психологічну реабілітацію Олександр почав ще до того, як звернувся до місцевого Центру надання соціальних послуг. Тут він її продовжив через отримання індивідуальних консультацій психолога, участь у групових сесіях, спілкування з іншими ветеранами.
Окрім цього, для відвідувачів простору організовували заняття фізкультурою, розважальні заходи й невеликі змагання. Це були командні естафети й адаптовані смуги перешкод — формати, у яких кожен міг брати участь у безпечний і комфортний спосіб.
Чоловік говорить, що моральна підтримка йому була дуже потрібна — він знову почав відчувати себе собою.
«Спілкування з людьми дало мені найбільше. Колектив, соціальні працівники, заходи, які вони для нас організовували. Дуже класні люди, для яких за пів року проживання на учбовій квартирі я вже став своїм»,
— ділиться Олександр.
Зараз чоловік повернувся додому, тож менше спілкується з соціальними працівниками та іншими відвідувачами Центру — відстань не дозволяє приїжджати часто. Але час від часу він навідується, і його завжди радо зустрічають, дають поради й пропонують допомогу.
Тепер Олександр навідується до ветеранського простору вже просто як гість. Фото: Вадим Перетятко
Ветеранський простір при Центрі соціальних послуг у Сокирянах Олександр почав рекомендувати й своїм побратимам — багато хто вже звернувся та користується соціальними послугами.
«Я усім раджу звертатися за допомогою й не лишатися на самоті. Не можна закриватися від світу і від людей, які готові стати опорою. У просторі я жодного разу не лишався зі своєю проблемою сам на сам»,
— говорить чоловік.
Подібні центри соціальних послуг та ветеранські простори створені й в інших регіонах України — дізнатися, де вони знаходяться, можна на сайті вашої обласної військової адміністрації. Кожен ветеран і ветеранка можуть знайти місце, де їх вислухають, зрозуміють і допоможуть поступово повернутися до повсякденного життя.
Інформаційна кампанія «Підтримка поруч» реалізується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні за фінансової підтримки уряду Японії.
