Хвостата терапія: як собаки допомагають реабілітувати військових на Прикарпатті

Ярослав Давиденко понад усе мріяв знову стати на ноги. Після того, як поруч розірвалася міна, йому довелось пережити багато операцій. Згодом чоловіка перевели на реабілітацію до невеликої лікарні в прикарпатському містечку Надвірна. 

Одного ранку до зали несподівано зайшов золотистий ретривер. У зубах він тримав кошик з цукерками. Ярослав не зводив з нього погляду — що собака робить у лікарні?

Та коли пес почав «пригощати» пацієнтів смаколиками, класти голову на коліна й давати лапу, чоловік посміхнувся, а на душі в нього стало спокійніше. Відтоді в Надвірній почалася каністерапія — метод реабілітації за допомогою навчених собак, який допомагає військовим відновлюватися не лише фізично, а й емоційно. Про те, як це працює, дізнався ШоТам.

Я знову навчився ходити

До служби я працював на заводі з виготовлення напівфабрикатів, а також добових супових наборів для військових. У квітні 2024 року вступив до лав ЗСУ. 

У серпні отримав поранення — ще не дійшов до позиції, як почався обстріл, і міна прилетіла прямо під ногу. Я вдячний побратимам, що вчасно мене витягли та надали домедичну допомогу. У мене були значні розриви м’язів і переломи кісток. Я пройшов десять складних операцій в Івано-Франківській лікарні — мені в ногу поставили титанову пластину та стрижень. 

Після лікування спрямували на реабілітацію в Надвірну, де мені допомогли стати на ноги. Майже два з половиною місяці я щодня займався з реабілітологом на спеціальних тренажерах. Одного разу у відділенні побачив собаку й здивувався, що його туди пустили, а тоді почув про каністерапію та вирішив спробувати.

Один із собак постійно любив залізти мені на ліжко, щоб я його гладив. Згодом приходили й інші песики — Марвін і Фокс. 

Ярослав Давиденко на прогулянці з собаками. Фото надав Ярослав

Завдяки собакам я почав більше ходити: гуляв з ними, грався, годував, робив різні вправи. У мене аж настрій з’являвся, коли їх бачив.

З чотирилапим можна не лише погратись, а й поспілкуватися — відкритись і довіритись. Я б хотів, щоб більше військових спробували цей метод терапії, бо коли приходять собаки, на душі стає спокійніше. 

Ми побачили усмішки на обличчях військових 

У Надвірнянській лікарні ми надаємо послуги з фізичної реабілітації та психологічний супровід. Наші спеціалісти знали про каністерапію, яку давно застосовують у світі, — її зазвичай використовували в реабілітації людей з інвалідністю, а тепер частіше — для відновлення військовослужбовців. Ми хотіли, щоб і в нашій лікарні була реабілітація за допомогою навчених собак, але не знали, чи в такому маленькому містечку як Надвірна буде ця можливість.

Психологиня разом зі спеціально навченими собаками у відділенні реабілітації та відновлювальної медицини. Фото надала Христина Паньків 

У грудні минулого року до нас на реабілітацію почала ходити власниця песиків Олександра Марчук — вони з чоловіком понад сім років професійно займаються собаками, які беруть участь у різних конкурсах і змаганнях. Вона до нас приходила, бо мала проблеми з рукою, і займалася разом з військовим з ампутацією пальця та травмою руки. 

Тоді Олександра підійшла до завідувачки відділення і запропонувала привести чотирилапого для психологічної та фізичної реабілітації. Ми як спеціалісти відділення спочатку насторожились, бо собаки бувають різні, але вона пояснила, що це спеціально натренована золотиста ретриверка Бетті. Ми погодилися спробувати, і з початку січня почався цей експеримент, який став успішним. 

На перше знайомство Бетті принесла в зубах кошик з цукерками й пригощала всіх пацієнтів — це було дуже мило. Після цього вона одразу побігла до військового з травмою руки. 

Бетті з кошиком прийшла до військових. Фото: скриншоти з відео Надвірнянської центральної районної лікарні у фейсбуці

Я побачила, як каністерапія допомагає військовим зняти психоемоційну напругу. Вони часто занурюються у свій травматичний досвід, переживають різні форми втрати. Собака ж проявляє безумовну любов і тепло, чим показує військовому, що можна жити тут і зараз. Адже тварину потрібно погодувати, вигуляти, погладити — це не можна відкласти ані на завтра, ані залишити у вчорашньому дні. 

Завдяки собакам військові повернулися в стан безтурботності, ми побачили усмішки на їхніх обличчях. Вони дозволили собі проявити щирі емоції, які їм забороняють на війні. 

Ще Олександра двічі залишала собаку в моєму кабінеті, коли в мене були індивідуальні консультації. Поки я вела сесію, присутність собаки заспокоювала та розслаблювала пацієнтів. 

Каністерапію разом з іншими видами терапії проводять у межах проєкту «Година душепіклування». Фото надала Христина Паньків 

На одному такому прийомі був 31-річний ветеран. Пес підійшов, дав лапу і почав горнутися до чоловіка. Я знаю цього ветерана понад два роки й розумію, чому він так до нього поставився — це дійсно гідна людина. Собаки відчувають людей і не до кожного будуть підходити й класти голову на коліна, та ще й без команди. 

У залі фізичної терапії Олександра влаштовувала невеличкі змагання. Кожен охочий військовий брав у них участь — кидав собаці іграшки, грався, гуляв з ним. Окрім цього, розчісувати собаку, чухати, давати попити води зі спеціальної поїлки, на яку потрібно натиснути, — це хороша можливість зробити вправи при травмі: людина виконує їх несвідомо й при цьому розробляє руку. 

Спеціалісти відділення реабілітації та відновлювальної медицини в Надвірній разом з військовим Ярославом після занять. Фото надала Христина Паньків 

Каністерапія в нашому відділенні проходить на волонтерських засадах. Коли подружжя Марчуків має можливість і наші пацієнти мають потребу поспілкуватися з чотирилапим, ми зв’язуємося з ними, узгоджуємо графік, і вони приходять. 

Лікарня не має змоги це оплачувати, адже у законодавстві цей вид терапії не введений як обов’язковий. Ми дуже вдячні Олександрі та її чоловіку Володимиру за те, що вони погодилися допомогти військовим. За ці декілька місяців понад 30 військових і ветеранів у нашій лікарні спробували каністерапію та стали посміхатися, жартувати й нарешті відкрилися.