Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Шукаєте, що почитати? Ось 10 найцікавіших українських книг 2022 року

Опубліковано

2022 рік подарував нам чимало неймовірних книжок. Так-так, тепер причин для запитання «що почитати?» точно не виникне. Від моторошних трилерів до історичних досліджень — у цьому топі кожен знайде щось для себе. Зберігайте зимову підбірку українських новинок від ШоТам. А краще — відразу беріться за читання!

1. «Тільки нікому про це не кажи», Ірена Карпа

Романтичний Париж з його насиченим життям у багатьох асоціюється з Іреною Карпою. Українська письменниця блискуче передає французьку атмосферу через сторінки своїх книжок, а цьогоріч встигла презентувати новий роман — «Тільки нікому про це не кажи». Це психологічний трилер, що розкриває теми домашнього насильства, зґвалтування, булінгу. 

Героїня трилеру Марґо працює фотографкою у Парижі, любить відпочивати на вечірках та у секс-клубах. На перший погляд, її буденність безтурботна і приваблива. Але що ховається за цим? Стосунки із таємничим С., намагання розібратися в собі, поява серійного вбивці Месника в її житті. Які відкриття чекають на Марґо? Глибокі емоції, динамічний розвиток подій, непідробні персонажі… Усе це ви знайдете у новому трилері Карпи! 

2. «Щось зі мною не так», Андрій Любка

Чи хотіли ви коли-небудь зануритися у внутрішній світ письменника? «Щось зі мною не так» — шанс втілити це бажання у життя! Андрій Любка, як завжди, розповідає реальні історії щиро, небанально та захоплено, ділиться туристичними маршрутами й особистими порадами. Натомість ви спостерігатимете, як свідки Єгови п’ють коньяк, а водії «мерседесів-спринтерів» несуться за каретами швидкої допомоги. Звучить кумедно, правда? 

Але водночас «Щось зі мною не так» — книжка, що навіює меланхолійний настрій, змушує задуматися над власним життям, підбити підсумки року. Це саме те, чого всі ми потребуємо у грудні, аби увійти в новий рік оновленими й повними ідей. 

3. «Подолати минуле: глобальна історія України», Ярослав Грицак

«Подолати минуле: глобальна історія України» — результат 15-літньої роботи науковця Ярослава Грицака. Це книга, яку має прочитати кожен, аби зрозуміти й осягнути наше спільне минуле. Заради чого? Заради нашого майбутнього, в якому українець не жертва, а творець. 

Грицак книга

Грицак розповідає історію ґрунтовно, без стереотипів і пропаганди. Він зазначає, що найтемніша сторона української історії пов’язана з масовим насильством, але минуле — не в’язниця. І ми в силах його подолати. Ця робота однозначно послужить підтримкою у непростий час і допоможе заповнити прогалини у знаннях з історії.

4. «Дикий Захід Східної Європи», Павло Казарін

Український журналіст та публіцист, а нині військовий ЗСУ Павло Казарін випустив цю книгу у 2021 році. Це його перша робота, на написання якої автор витратив близько семи років. Казарін роздумує, як змінилося українське суспільство під впливом Революції Гідності, окупації Криму та Донбасу. 

Дикий захід східної Європи

Попри те, що книга буда написана до повномасштабного вторгнення, вона не втратила своєї актуальності сьогодні. «Дикий Захід Східної Європи» дає чітке розуміння: ми маємо усвідомити власну ідентичність та взяти відповідальність за своє майбутнє. Автор не намагається нав’язати своє бачення дійсності, він ділиться особистим переживаннями та досвідом, деколи ставить незручні питання і запрошує читачів подискутувати. 

5. «Танці з кістками», Андрій Сем’янків (MED GOblin) 

Герой цього медичного трилеру — патологоанатом Северин — переживає невдачу за невдачею: заробляє мало, з особистим життям не клеїться, самооцінка залишає бажати кращого. Здається, що згода на одну нелегальну пропозицію змінить стан речей. Северин починає займатися незаконною трансплантацією органів у померлих людей. Його захоплює безпринципність, жадібність, самолюбство. Крок за кроком дії патологоанатома стають усе більш злочинними та цинічними.

Що почитати: Танці з кістками

«Танці з кістками» — драматична історія. У ній є місце чорному гумору та напруженим діалогам. Це розповідь про те, як лікар, який давав присягу Гіппократа, поступово перетворюється на вбивцю. Автор книги — Андрій Сем’янків — бездоганно тримає увагу читача протягом усього трилеру. 

6. «Щоденник мрійника», Іван Маслюк

Здійснити мрію, доїхавши до Лісабона і побачивши Атлантичний океан. Надихати своєю впертістю. Підтримувати інших людей з інвалідністю. Про все це ви прочитаєте в автобіографічному «Щоденнику мрійника». 

Іван Маслюк народився із ДЦП, та це не завадило хлопцю досягти своєї мети — проїхати 5 тисяч кілометрів від Львова до португальської столиці. Протягом 100 днів поруч були двоє друзів та спеціальний велосипед. Іван не раз хотів здатися, але юний запал і енергія не дозволили цього зробити! 

Що почитати: щоденник мрійника

Сам автор зауважує, що ця книга — перш за все про прийняття інакшості. Про справжні емоції й переживання. Це публічна сповідь і правда про людей з інвалідністю. Після своєї подорожі хлопець започаткував проєкт On 3 wheels, в якому організовує сходження у гори людям, які самі не можуть ходити. 

7. «Мобілізяка», Влад Якушев

Якщо перша книга автора «Карателі» про війну на Донбасі, то «Мобілізяка» — про самого Влада Якушева і досвід, який він пережив. Якушев — журналіст, письменник, офіцер ЗСУ родом з Львівщини. Його роботи викликають емоції суму і радості водночас. 

Мобілізяка

Книга повна фотографій, що допомагають відчути прочитане. У ній ви також зустрінете QR-коди до відео, знятих як Якушевим, так і журналістами, що висвітлювали події російсько-української війни у період з 2015 по 2016 роки. «Мобілізяка» допоможе цивільним краще зрозуміти наших воїнів та задуматися над питаннями мови, політики, проблем війська. У планах автора продовжувати писати. За його словами, події повномасштабної війни ляжуть в основу нової книги. 

8. «Поіменник», Руслан Горовий

Письменник, журналіст та автор проєкту «Служба розшуку дітей» Руслан Горовий у своїй книзі «Поіменник» пише про людське життя і горе, відданість і самопожертву. Пише про чужі життя, пропускає їх через себе. Пише так, що сльози течуть самі по собі. 

Поіменник горовий

У цій книзі сім оповідань про різні життєві долі. Історії, що торкають душу. Історії про випадкове вбивство, помилки юності, Донбас, зустрічі у потязі, друзів, інтернат, втрату дитини. Руслан Горовий зображує життя таким, як воно є насправді. Без прикрас і карикатур.

9. «Сміх у кінці тунелю», Іван Черненко

Яке воно — життя лікарів? Який шлях долає кожен студент-медик, аби стати професіоналом? З якими викликами стикаються лікарі? Іван Черненко у своїй книзі «Сміх у кінці тунелю» не просто відповідає на найцікавіші запитання щодо справи свого життя, а й намагається донести до читачів основи доказової медицини, розповісти історії своїх пацієнтів. Тут про важливість реформування системи охорони здоров’я, помилки й недосконалості, любов до медицини.

Що почитати: Іван Черненко

Незважаючи на серйозність інформації, книжка читається легко, викликає позитивні емоції, дає надію. Зізнайтеся, кожен мріяв про доктора, який своїми добрими жартами здатен зняти напругу навколо! Ви його знайшли, і це — Іван Черненко!

10. «Сільські історії», Анатолій Дімаров

Твір Анатолія Дімарова, патріарха української прози й духовного батька «шістдесятників», охоплює життя двох сіл на Полтавщині — Рогозівки та Малого Тікача. «Сільські історії» були засновані збіркою оповідань «Зінське щеня», що народжувалися на полтавському хуторі.

Що почитати: поради

Рогозівка переживає події Другої світової війни, а Малий Тікач — повоєнні роки. Героїв спіткала непроста доля , адже роки війни закарбовуються у пам’яті назавжди. Та попри біль і життєві виклики, вони не втрачають свою справжність, працьовитість, доброту. Важливо, що автор не робить своїх героїв ідеальними — це звичайні люди зі своїми перевагами та недоліками: працьовиті й добрі, ледачі й злі, гострі на слово й мовчазні, старі й молоді, зі своєю вдачею та долею.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі