Суспільство
Що подивитися у вихідні? «Життя на межі», «Я працюю на цвинтарі» і «Толока». 10 українських фільмів – радять ШоТам і Такфлікс
Якщо ви вже подивилися «Памфір» та застигли в очікуванні прем’єри «Люксембург, Люксембург», у нас є вихід! ШоТам разом із першим українським онлайн-кінотеатром Такфлікс зібрали добірку з 10 українських фільмів, які ідеально підійдуть для перегляду у вихідні. Про війну, традиції, українських геніїв та Карпати. Не бійтеся читати описи сюжетів – там жодних спойлерів.
Життя на межі
Воєнний, драма, 2022 рік.
Режисер: Павло Пелешок.
Про що фільм? Від Революції Гідності до повномасштабної війни: успішні українські кінопродюсери взяли до рук зброю, щоб боронити країну, та камери задля фіксації моторошної реальності. З уламків спогадів та власного кіноархіву ветерани Павло та Юрко збирають мозаїку причин та наслідків, з яких складається сьогоднішня російсько-українська війна – від кінця 2013 року до сьогодні.
Автори пішли добровольцями на фронт, побували в гарячих точках Донбасу, створили саморобний дрон «Фурія», назву якого зараз носить один з найкращих підрозділів аеророзвідки. І весь цей час вони продовжували творити, аби показати світові правду про жахливу війну, яка стала можлива у XXI столітті.
Де дивитися? Стрічка на «Такфліксі».
Я працюю на цвинтарі
Трагікомедія, 2021 рік.
Режисер: Олексій Тараненко.
Про що фільм? Саша – чоловік приблизно 35 років – працює в конторі, яка встановлює пам’ятники на цвинтарі. У нього багато клієнтів, кожен з яких переживає особисту трагедію. Однак Саша сповнений цинізму та іронії. Одного разу його донька-підліток повертається до життя батька.
Саша також зустрічає самотнього літнього чоловіка, який замовив собі пам’ятник, і молоду бізнес-леді, яка щойно поховала свого сина. Саша втягується в боротьбу за владу на цвинтарі. І в цьому вихорі особистих трагедій і кримінальних зіткнень поступово стає зрозуміло, що у Саші важка психологічна травма через його минуле.
Де дивитися? Стрічка на «Такфліксі».
Толока
Драма, історичний, фантасмагорія, 2020 рік.
Режисер: Михайло Іллєнко.
Про що фільм? У Тараса Шевченка є маленька балада про те, як закохалися у Катерину троє козаків. Свій вибір Катерина довірила долі: пообіцяла стати дружиною тому, хто визволить з полону її брата. Двоє з трьох козаків загинули, намагаючись виконати умови договору, третьому вдалося врятувати брата, але брат Катерини виявився не братом, а її коханим… Фінал поезії відсувається надовго – чекати Катерині доведеться не одне століття, не старіючи та не втрачаючи надії.
Ця розповідь, наче притча, пролітає крізь історію України, відтворює її драматичні та героїчні епізоди. Кожне випробування руйнує й хату Катерини. Але вона вперто, як і сотні поколінь українців, знову й знову підіймає її з руїн. Вік української хати короткий — від війни до війни. Якби не толока, не було б де й зустріти свого коханого. Завдяки толоці жодна хата в Україні ніколи не була «скраю», завжди у центрі громади.
Де дивитися? Стрічка на «Такфліксі».
Чи вмієте ви жити?
Драма, класика, урбаністика, 1970 рік.
Режисер: Олександр Муратов.
Про що фільм? «Чи вмієте ви жити?» – історія любовного трикутника в Україні 1970-х. Харківська піаністка Наталя планує одружитися з місцевим інженером Дмитром, але закохується в московського музиканта Олександра. Їй належить прийняти складне рішення і обрати чоловіка, місто та спосіб життя.
Надихаючись італійським неореалізмом та французькою «новою хвилею», Муратов зафільмував нетипову для СРСР мелодраму, яка доречніше вписується у традиції тогочасного західноєвропейського кіно, ніж кіно радянського. Тут і велика увага до стосунків між чоловіком та жінкою, і дослідження міського побуту та простору, і теми самотності та екзистенційної кризи, і незвичні для тогочасного радянського кіно вишуканість та естетизація кадру і портретів людей на екрані.
Де дивитися? Стрічка на «Такфліксі».
Водуруду
Експериментальний, музичний, 2021 рік.
Режисер: Анатолій Сачівко.
Про що фільм? «Водуруду» – це народно-імпровізаційний кіно-балет, витоками якого є оточення та час. Цей фільм є актом відродження національної культури, крізь виразність таких самостійних елементів народної творчості як музика і танець, зафіксованих у рамки кінокадру, що трансформує їх дію у динамічну картину, яка буде випробовуватися лише вірою та часом.
У місті збирається група вуличних різножанрових артистів-танцівників, яких об’єднує імпульс пластичного руху, а рух пошуку приводить до творчості Миколи Леонтовича, котрий гармонією своїх творів увінчав образ творення живої дії. Їхня роль – провідників (трансляторів). Метою слугує відродження (генетичної) Великої пам’яті національного мелосу і поезії, яка повертає первородний дух, характер і волю нашого народу у сучасному світі. Цей пластичний твір-роздум присвячується 100-річчю з дня жорстокого вбивства батька української мелодії Леонтовича.
Де дивитися? Стрічка на «Такфліксі».
Між небом та горами
Карпати, етнографія, 2022 рік.
Режисер: Дмитро Грешко.
Про що фільм? 2020 рік, світу загрожує пандемія нового та невідомого коронавірусу. У цей час гірське село Колочава на Закарпатті продовжує жити буденним життям, адже люди тут стикаються з труднощами постійно. Єдина станція швидкої допомоги в селі та чотири жінки фельдшерки працюють в звичайному режимі. Марію, Тетяну, Анну та Світлану, які працюють фельдшерами на швидкій, в селі дуже добре знають. Вони вже багато років працюють на станції швидкої допомоги, та самі живуть в цьому ж селі.
Попри пандемію, більшість викликів в цьому селі – це хвороби, які нікуди не зникли: інсульти, гіпертонія і серцево-судинні захворювання, панкреатит, алкогольна інтоксикація та інші. Люди і далі страждають від більш важких хвороб, які стають ще небезпечнішими в переповнених ковідними хворими лікарнях.
Де дивитися? Стрічка на «Такфліксі».
В. Сильвестров
Фільм-портрет, музичний, 2020 рік.
Режисер: Сергій Буковський.
Про що фільм? У київських музичних колах ходить чутка: одного разу у приватній розмові Єлизавета ІІ назвала Валентина Сильвестрова одним зі своїх улюблених композиторів сучасності. Королівська пресслужба нічого не повідомляла з приводу, проте особистість Сильвестрова дає всі підстави для подальшого переказу цієї історії.
Документальна стрічка «В. Сильвестров» присвячена творчості українського композитора і розповідає про основні віхи його життя. Автори приділяють належну увагу періодам творчості Сильвестрова: авангарду 1960-х, що був відсунений радянською епохою соцреалізму на маргінес, постмодернізму, метафоричній музиці, а також найновішим творам, що зачаровують інтелектуальну публіку по всьому світу.
Де дивитися? Стрічка на «Такфліксі».
Домашні ігри
Спорт, 2018 рік.
Режисерка: Аліса Коваленко.
Про що фільм? Історія Аліни, 20-річної дівчини з бідної київської родини, яка має шанс вирватися з нетрів життя завдяки футболу. Юна спортсменка на піку своєї кар’єри й очікує на запрошення до національної збірної України. Але життя приготувало для неї випробування: мама дівчини помирає, залишивши на неї молодших брата та сестру. Аліна мусить зробити вибір: футбол або сім’я.
Де дивитися? Стрічка на «Такфліксі».
Земля блакитна, ніби апельсин
Воєнний, 2020 рік.
Режисерка: Ірина Цілик.
Про що фільм? Фільм розповідає про сім’ю, яка живе в «червоній зоні» Донбасу, де воєнні дії тривають вже шостий рік. Буденність багатьох цивільних людей у прифронтовій зоні докорінно змінилася. 36-річна Ганна сама виховує чотирьох дітей.
Обстріли у Красногорівці, де живуть наші герої, не припиняються. Але, незважаючи на всі труднощі, ця родина є дуже дружною і життєрадісною. Мама й діти мають різні захоплення, грають на різних музичних інструментах і навіть знімають самотужки фільми про своє життя під час війни.
Де дивитися? Стрічка на «Такфліксі».
Жива ватра
Екологія, 2016 рік.
Режисер: Остап Костюк.
Про що фільм? Це історія про трьох чоловіків різних поколінь, які живуть в українських Карпатах. Та настане весна й усі троє піднімуться в гори вслід за вівчарським покликанням, якому все важче слідувати в сучасному світі.
Де дивитися? Стрічка на «Такфліксі».
«Культурні сили» та платформа «Меморіал» 26 березня провели захід, який присвятили розвитку культури підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні. На події відбувся відкритий діалог між лідерками громадянського суспільства, представниками патронатних служб, військовими, волонтерами та митцями.
Про це повідомили в «Культурних силах».
Що обговорили на заході
Подію організували для того, аби почати діалог на важливу тему, яку можуть оминати у суспільстві через її важкість. Спікери обговорювали, як не залишати жінок, які втратили коханих наодинці з горем, а також як навчитися не шкодити, натомість вміти підтримувати і турбуватися.
На панелі «Культура підтримки» керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик розповіла:
«Для мене особисто одним із тригерних слів було “тримайся”. Нема мені за що триматися, нема за кого триматися. І ще, коли сусіди або хтось кажуть: “та молода, ще вийдеш заміж” — це саме болюче, що можна сказати жінці, яка втратила свого коханого чоловіка».
Катерина втратила свого чоловіка у 2023 році. Аби пережити цю подію, жінка почала створювати власне місце сили. У цей період виник психологічний простір «ПроЖИТИ».
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
У «Культурних силах» зазначили, що саме в громадському секторі започатковують проєкти, які можуть полегшувати проживання горя втрати.
«Якби не громадський сектор, я взагалі не уявляю, що було б з багатьма членами родин загиблих. Громадським організаціям, які підтримують рідних і близьких загиблих воїнів, треба об’єднувати зусилля, бо державним органам та суспільству часто байдуже на їх проблеми»‚ — розповіла очільниця фонду «Маємо жити» Оксана Боркун.
Також важливою темою для жінок, які втратили своїх чоловіків, є збереження пам’яті про них. Керівниця патронатної служби «Азов.Супровід» Ріна Рєзнік зазначила:
«Є величезна кількість онлайн-петицій про присвоєння звання Героїв України. І ми з одного боку розуміємо, що кожен з загиблих — герой цієї країни, а з іншого боку також розуміємо, що не можемо забезпечити кожному цю державну нагороду, назву міста, назву вулиці й таке інше. Зараз це є найбільшим випробуванням, як весь цей обсяг горя акумулювати і дати кожній індивідуальній, величезній, серйозній трагедії достатньо простору і місця для того, щоб це вшанування було достатньо гідним і великим».
Презентація кліпу «Місто наречених»
На події «Культурні сили» представили новий кліп на пісню Саші Чемерова «Місто наречених». Його присвятили жінкам, які пережили втрату. У кліпі знялася Таті Сонце (Тетяна Мельник).
«Головна героїня цього кліпу не актриса, це жінка, котра втратила свого коханого на війні. І тут на екрані ми можемо бачити не гру, а власне проживання втрати», — зазначив засновник платформи «Культурні сили» Миколай Сєрга.
Автор пісні Саша Чемеров поділився своїми емоціями від переглядання кліпу:
«Як і всі присутні, я вперше дивився цей кліп. І мені важко було втримати сльози. Моїм завданням було не констатувати факт втрати, а дати надію. Тому що життя все ж таки продовжується, все ж таки життя має сенс».
Довідка
«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:
- «Культурний десант»;
- «Книга на фронт»;
- «Фронтова студія»;
- «Оркестр 59» тощо.
«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.
Нагадаємо, що «Культурні сили» провели у Києві відкриту розмову, присвячену колективній пам’яті.
Фото: «Культурні сили»
У Києві відкриють новий креативний простір MLYN design hub, присвячений сучасному українському дизайну. Відвідувати простір можна буде щодня та безплатно. Відкриття MLYN design hub запланували на квітень 2025 року.
Про це повідомили у команді простору.
Що буде в MLYN design hub
Простір працюватиме у стінах колишнього заводу «КиївМлин», у якого й запозичили частину назви. Головна мета проєкту — знайомити українців з якісними предметами інтер’єру, що виробили в Україні, та популяризувати їх.
Українські виробники та дизайнери зможуть представляти свої роботи у межах експозицій інтер’єрних предметів. Виставкова зала оновлюватиметься кожні три-чотири місяці.
«В MLYN design hub ми прагнемо зробити сучасний український дизайн більш помітним для широкої аудиторії. Тому відкрили цей простір — затишний, дружній, наповнений подіями, який щоденно дає можливості для розвитку і популяризації дизайну. Тут українські виробники і дизайнери можуть представити свої роботи на постійній основі, а відвідувачі — відкрити для себе якісні, естетично довершені предмети інтер’єру, створені в Україні», — зазначив засновник MLYN design hub Роман Михайлов.
Читайте також: «Довженко-Центр» запускає у шести містах кіноклуб
Перша експозиція
Першою виставкою у просторі стане експозиція під назвою «Зерно». Її створили під кураторством артдиректорки простору Ярослави України.
«Експозиція “Зерно” представить інсталяції різних інтер’єрних зон, скомпонованих з предметів українського виробництва. В ній ми переосмислимо традиції нашого дизайну в потоці сучасних тенденцій», — розповіла Ярослава Україна.
MLYN design hub працюватиме щодня, вхід для відвідувачів вільний. Експозиційна зона працюватиме з 10:00 до 19:00, а подієва зала прийматиме заходи до 23:00. Простір розташований за адресою вулиця Спаська, 36/31, на другому поверсі.
Раніше ми писали, що анонімний митець зі Львова зібрав понад мільйон гривень на військо за допомогою картин.
Фото: MLYN design hub
11-річний Єнс із Данії зібрав понад 34 тисячі данських крон для дітей з України, які втратили свої домівки. Хлопчик виготовляє власні вироби з бісеру та продає їх.
Про це повідомила міністерка економіки України Юлія Свириденко.
Єнс виготовляє синьо-жовтих великодніх курчат із бісеру. Торік хлопчик зібрав 28 тисяч крон. За 2025 рік він уже встиг зібрати шість тисяч крон, а благодійна організація KOLO Nordic подвоїла цю суму до 12 тисяч крон.
Очільниця міністерства написала про бажання Єнса допомогти українським дітям:
«Хлопчик побачив у новинах, як багато дітей в Україні втратили свої домівки, і сказав мамі: “Що ми можемо зробити?”. Мама відповіла: “Творити добро!”. У свої 11 він показує світові, що щедрість духу не має віку».
Читайте також: Анджеліна Джолі підтримала 14-річну дівчину, яка постраждала від атаки росіян (ФОТО)
Також завдяки міністру підприємництва Данії Мортену Бьодскову, який організував зустріч із Єнсом та його батьками, Юлія Свириденко мала змогу подякувати хлопчику за його роботу.
Нагадаємо, що Барбра Стрейзанд закликала підтримувати українських медиків (ВІДЕО).
Фото: фейсбук-сторінка Юлії Свириденко
