«Малесенький, сумний, кволий коргі, тихенький, шкутильгає на одну лапку»
— у такому стані небайдужа Марія Руденко помітила 6–7-місячне щеня.
Жінка поспішала на автобус, але просто так лишили малюка не могла.
Вона написала дописи в різні соцмережі, і на одну з публікацій відгукнулася волонтерка Ніна Єгорова. Пані Ніна все життя рятує безпритульних тварин, і в цьому випадку не змогла пройти повз. «Я зараз поїду подивлюся» — написала у відповідь в Threads. А тоді сіла в автівку разом зі своєю донечкою і поїхала на заправку.
«Це ще одна маленька собача душа, яку зрадили»
Цуценя було обвішане кліщами, його тільце свербіло від бліх і щеміло від болю: покусала велика собака. Шурік — так його назвала пані Ніна — уже п’ятий день ховався під стільцями на літньому майданчику автозаправки біля села на Вінниччині.
Шурік на заправці. Фото із допису в Threads
Працівники АЗС сказали, що його привезли й викинули тут, ніби сміття. У коментарях припускають — мабуть, через те, що пес — непородистий, хоч і дуже схожий на коргі.
Коли песик побачив свою рятівницю, одразу їй довірився: відгукнувся на лагідне звертання, почав махати хвостиком і лизати жінці руку. Пані Ніна повезла цуценя до ветеринара. Там його оглянули, обробили ранки, дали протипаразитарні таблетки.
«На щастя, обійшлося без переломів. Має численні укуси, але загрози життю немає. Призначили лікування, я вже придбала всі необхідні препарати. Це ще одна маленька собача душа, яку зрадили»,
— написала у своєму блозі пані Ніна.
Вечір того дня став першим за майже тиждень, коли Шурік нарешті зміг відчути турботу й затишок. Пані Ніна його покупала, висушила феном, і помітила, наскільки песику стало легше.
«Він дуже хороший, ніжний і довірливий. Ми обов’язково вилікуємо лапку, зробимо всі необхідні щеплення, щоб він був здоровенький і готовий до нового, щасливого життя»,
— пообіцяла волонтерка.
Пані Ніна ділиться планами:
«Коли він буде повністю здоровий і готовий до нового життя, я обов’язково шукатиму для нього найкращу родину, де його любитимуть і більше ніколи не зрадять».
Розчулені історією Шуріка та добрим вчинком жінки, люди почали писати коментарі з подяками та надсилати донати на лікування песика.
Пані Ніна тепло відповідає кожному, хто не проходить повз, і пояснює, чому продовжує рятувати пухнастиків:
«Я — звичайна людина. Людина, яка просто знає, що таке біль. І, можливо, тому не можу дивитися, як страждають ті, хто не може сам за себе постояти».
