Суспільство
Примаченко чи Приймаченко? А хто це взагалі? 12 фактів-запитань про українську генійку наївного мистецтва
Вона практично не покидала рідну Болотню, з легкістю дарувала картини гостям та ніколи не продавала свої роботи. Генійка українського наївного мистецтва, авторка химерних казкових тварин та дійсно легендарна українська мисткиня. Про творчість Марії Примаченко можна розповідати годинами, але краще – побачити ці картини на власні очі. Що варто знати про художницю, чиї роботи збирають тисячі людей навіть сьогодні? Дізнавайтеся у новому тесті від ШоТам.
Примаченко «дебютувала» у художньому мистецтві, створивши свою першу роботу на…
Саме так! Першою серйозною роботою для 17-літньої Примаченко став розпис батьківського будинку. Результат перевершив будь-які очікування: із першим замовленням незабаром звернулися сусіди. Ось як згадувала цей фрагмент сама художниця: «Починалося все це так. Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всілякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей (глину). Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату».
А знаєте, яким фарбам надавала перевагу Марія Оксентіївна?
Мисткиня не була вимогливою до матеріалів та найчастіше обирала звичайнісіньку гуаш. Уявляєте при цьому якесь дорогуще полотно? Ні, замість цього Примаченко малювала на простому ватмані. Здавалося б, як просто та романтично. Утім з часом такі малюнки стають дуже крихкими, а тому зберігати роботи мисткині доволі складно.
У мережі ви можете знайти одразу дві версії написання прізвища мисткині – Примаченко та Приймаченко. А як підписувала свої роботи сама художниця?
Справді, мистецтвознавці й досі сперечаються, як правильно – Примаченко чи Приймаченко. Прихильники другої версії (через «й») запевняють, що Примаченко – це зросійщена версія прізвища мисткині. Крім того, в усіх державних нагородах її також називають Приймаченко. Однак свої картини вона підписувала як Примаченко, і саме цей варіант написання прізвища зафіксовано в особистих документах художниці. Ще один варіант підпису Марії Оксентіївни – скорочений – М. П.
Художницю часто називають «самородком», «самоучкою» та «простою селянкою», запевняючи, що вона ніколи професійно не навчалася живопису. Як гадаєте, це правда?
Біографії багатьох митців оповиті вигадками, і Марія Примаченко – не виключення. Насправді ж у 28-річному віці їй запропонували приєднатися до експериментальних майстерень у Києві. Ось що розповідає в інтерв’ю «Локальній історії» віце-президентка «Всеукраїнського благодійного фонду Марії Примаченко» Ольга Левченко: «Її звикли вважати самоучкою, що розвинула свій талант. Але при цьому забувають, що вона три роки навчалась у професіоналів – це були майстри з Петриківки, знані художники, скульптори».
Скільки робіт (приблизно) налічує творча спадщина Примаченко?
Звісно, якщо зазирнути у Вікіпедію, можна прочитати про «понад 800 робіт». Але реальна кількість щонайменше вдвічі більша. Чому ми кажемо про «майже» та «приблизно»? Точної кількості не знає ніхто. Чимало картин авторка просто дарувала своїм гостях, а їх було чимало. Тож уявити та підрахувати, скільки робіт створила українка – неможливо.
А знаєте, в чому секрет химерних екзотичних тварин з робіт Примаченко?
Примаченко більшу частину життя малювала екзотичних звірів, але ніколи не бачила їх. Подейкують, що художниця навмисно оминала зоопарки за порадою знайомих майстрів. Мовляв, аби не нашкодити бурхливій фантазії. Однак зрештою вона все ж зустрілася з екзотичними тваринами – у цирку, куди авторку відвів режисер Сергій Параджанов.
А ось і приклад. Як гадаєте, що це за тварина?
Це картина «Бобер», написана Марією Примаченко у 1979 році.
Спробуємо вгадати ще одну істоту із всесвіту Примаченко?
Саме такою побачила Примаченко видру в майже однойменній роботі «Видра гуляє у лісі», датованій 1990 роком.
«У нас в селі цього б не зрозуміли», – так Примаченко відгукнулася про роботи одного з найвідоміших художників світу. Із його ім’ям також пов’язана одна з легенд про поліську художницю. Хто це?
Художниця з сином та онуками. Фото: Локальна історія.
Дійсно, існує легенда, що під час виставки робіт Примаченко картинами захопився сам Пабло Пікассо, назвавши художницю геніальною, а твори – прекрасними. Мовляв, якби вона жила у Франції чи Іспанії, могла б перевершити навіть його. Але документальних підтверджень цієї історії немає. Натомість журналістка Людмила Лисенко згадує, як одного разу в село до Марії привезли альбом з роботами Пікассо. Художниця оглянула його і сказала: «У нас в селі цього б не зрозуміли».
До повномасштабного вторгнення деякі роботи художниці зберігалися в історико-краєзнавчому музеї у селищі Іванків на Київщині. Саме туди прилетів один зі снарядів окупантів наприкінці лютого. Що сталося з роботами Примаченко?
Фото: МКІП.
Так-так! Іванківцям вдалося врятувати роботи Марії Примаченко! На щастя, у перший день вторгнення картини зняли та склали в одному місці, а після «прильоту» місцеві мешканці кинулися рятувати вцілілі експонати. Першими із будівлі винесли роботи генійки наївного мистецтва.
Одну з картин Марії Примаченко продали за рекордні 500 тисяч доларів. Виручені кошти спрямували на закупівлю автівок для війська. Яка робота «подарувала» ЗСУ 125 бусів?
Торік, на початку літа, полотно художниці пішло з молотка за рекордні для благодійних аукціонів 500 тисяч доларів. За ці кошти волонтер Сергій Притула придбав 125 автомобілів Volkswagen T5 для Збройних сил України.
До речі, сама художниця ніколи не продавала свої роботи, лише дарувала. Утім одна картина все ж має позначкою із ціною – «Золота свальба». У скільки авторка її оцінила?
Фото: forbes.ua.
А якщо точніше, то «8 сот тісяч доралов». Звісно, так художниця лише кепкувала з постійних питань про вартість робіт. Однак це не єдиний жарт у цій картині, адже ще один «заховано» у сюжеті: чоловік із дружиною прожили разом чимало років, загубили документи про шлюб і їдуть одружуватися вдруге.
Поділіться своїми результатами:
У Галицькому національному природному парку зафіксували найбільшу на заході України колонію рідкісних птахів. Науковці нарахували десятки гнізд та сотні пташенят представників родин Ібісових і Чаплевих, які занесені до Червоної книги України.
Про це повідомили на сторінці Галицького національного природного парку.
На початку червня дослідники провели облік у полівидовій колонії птахів, щоб зрозуміти масштаби явища. У парку виявили близько 25 гнізд Косаря білого, у яких — 36 пташенят. Загальна кількість цих птахів у парку близька до 90. Зазвичай цей вид мешкає вздовж Чорноморського узбережжя, і востаннє у Галицькому нацпарку його гніздування фіксували 15 років тому.
Серед інших рідкісних птахів — Чепура мала (29 гнізд, 101 пташеня) та Квак звичайний (52 гнізда, 168 пташенят). Їхню чисельність у парку нині оцінюють в 160 та 270 особин.
Читайте також: Щоб зберегти рідкісні рослини, у лісах Хмельниччини створили три охоронні зони
А ще дослідники помітили Коровайку буру — одного з найрідкісніших птахів для Опілля. В Україні цей вид трапляється лише в кількох локаціях на півдні, тож, за словами орнітологів, його поява на Івано-Франківщині — надзвичайна рідкість.
Нагадуємо, що на Поліссі втілять найбільший в історії України проєкт по відновленню боліт у заповідниках.
Фото: фейсбук-сторінка Галицького національного природного парку
В Україну повернули тіла 1200 полеглих захисників. За даними російської сторони, це тіла військових, які мали українське громадянство. Репатріацію провели згідно домовленостей у Стамбулі.
Про це повідомили в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими.
Надалі слідчі правоохоронних органів та експертні установи МВС проведуть ряд експертиз та ідентифікацію тіл.
Читайте також: З окупації та росії вдалося врятувати велику групу українських дітей
Полеглих вдалося повернути завдяки спільним зусиллям Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Об’єднаного центру при СБУ, ЗСУ, МВС, Офісу омбудсмена, Секретаріату уповноваженого з питань зниклих безвісти, ДСНС та інших структур сектору безпеки й оборони.
Репатріацію провели за сприяння Міжнародному Комітету Червоного Хреста.
Нагадуємо, що на підконтрольну територію України вдалося повернути 11 дітей з окупованої Херсонщини.
Фото: фейсбук-сторінка Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими
Новий епізод подкасту в межах проєкту «Відлуння незалежності» про єдину жінку-старшину в армії УНР. Христина Скачківська-Сушко відмовилась від медичної кар’єри у Швейцарії, щоб стати військовою лікаркою.
Про «кращу доньку держави», як називав її Симон Петлюра, та «пані-зірку» для побратимів, яка втекла з більшовицького полону, рятувала українських біженців, служила в армії США та лікувала африканців — дивіться або слухайте.