Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Примаченко чи Приймаченко? А хто це взагалі? 12 фактів-запитань про українську генійку наївного мистецтва

Опубліковано

Вона практично не покидала рідну Болотню, з легкістю дарувала картини гостям та ніколи не продавала свої роботи. Генійка українського наївного мистецтва, авторка химерних казкових тварин та дійсно легендарна українська мисткиня. Про творчість Марії Примаченко можна розповідати годинами, але краще – побачити ці картини на власні очі. Що варто знати про художницю, чиї роботи збирають тисячі людей навіть сьогодні? Дізнавайтеся у новому тесті від ШоТам.

Примаченко «дебютувала» у художньому мистецтві, створивши свою першу роботу на…

Правильно! Неправильно!

Саме так! Першою серйозною роботою для 17-літньої Примаченко став розпис батьківського будинку. Результат перевершив будь-які очікування: із першим замовленням незабаром звернулися сусіди. Ось як згадувала цей фрагмент сама художниця: «Починалося все це так. Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всілякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей (глину). Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату».

А знаєте, яким фарбам надавала перевагу Марія Оксентіївна?

Правильно! Неправильно!

Мисткиня не була вимогливою до матеріалів та найчастіше обирала звичайнісіньку гуаш. Уявляєте при цьому якесь дорогуще полотно? Ні, замість цього Примаченко малювала на простому ватмані. Здавалося б, як просто та романтично. Утім з часом такі малюнки стають дуже крихкими, а тому зберігати роботи мисткині доволі складно.

У мережі ви можете знайти одразу дві версії написання прізвища мисткині – Примаченко та Приймаченко. А як підписувала свої роботи сама художниця?

Правильно! Неправильно!

Справді, мистецтвознавці й досі сперечаються, як правильно – Примаченко чи Приймаченко. Прихильники другої версії (через «й») запевняють, що Примаченко – це зросійщена версія прізвища мисткині. Крім того, в усіх державних нагородах її також називають Приймаченко. Однак свої картини вона підписувала як Примаченко, і саме цей варіант написання прізвища зафіксовано в особистих документах художниці. Ще один варіант підпису Марії Оксентіївни – скорочений – М. П.

Художницю часто називають «самородком», «самоучкою» та «простою селянкою», запевняючи, що вона ніколи професійно не навчалася живопису. Як гадаєте, це правда?

Правильно! Неправильно!

Біографії багатьох митців оповиті вигадками, і Марія Примаченко – не виключення. Насправді ж у 28-річному віці їй запропонували приєднатися до експериментальних майстерень у Києві. Ось що розповідає в інтерв’ю «Локальній історії» віце-президентка «Всеукраїнського благодійного фонду Марії Примаченко» Ольга Левченко: «Її звикли вважати самоучкою, що розвинула свій талант. Але при цьому забувають, що вона три роки навчалась у професіоналів – це були майстри з Петриківки, знані художники, скульптори».

Скільки робіт (приблизно) налічує творча спадщина Примаченко?

Правильно! Неправильно!

Звісно, якщо зазирнути у Вікіпедію, можна прочитати про «понад 800 робіт». Але реальна кількість щонайменше вдвічі більша. Чому ми кажемо про «майже» та «приблизно»? Точної кількості не знає ніхто. Чимало картин авторка просто дарувала своїм гостях, а їх було чимало. Тож уявити та підрахувати, скільки робіт створила українка – неможливо.

А знаєте, в чому секрет химерних екзотичних тварин з робіт Примаченко?

Правильно! Неправильно!

Примаченко більшу частину життя малювала екзотичних звірів, але ніколи не бачила їх. Подейкують, що художниця навмисно оминала зоопарки за порадою знайомих майстрів. Мовляв, аби не нашкодити бурхливій фантазії. Однак зрештою вона все ж зустрілася з екзотичними тваринами – у цирку, куди авторку відвів режисер Сергій Параджанов.

А ось і приклад. Як гадаєте, що це за тварина?

Правильно! Неправильно!

Це картина «Бобер», написана Марією Примаченко у 1979 році.

Спробуємо вгадати ще одну істоту із всесвіту Примаченко?

Правильно! Неправильно!

Саме такою побачила Примаченко видру в майже однойменній роботі «Видра гуляє у лісі», датованій 1990 роком.

«У нас в селі цього б не зрозуміли», – так Примаченко відгукнулася про роботи одного з найвідоміших художників світу. Із його ім’ям також пов’язана одна з легенд про поліську художницю. Хто це?

Художниця з сином та онуками. Фото: Локальна історія.
Правильно! Неправильно!

Дійсно, існує легенда, що під час виставки робіт Примаченко картинами захопився сам Пабло Пікассо, назвавши художницю геніальною, а твори – прекрасними. Мовляв, якби вона жила у Франції чи Іспанії, могла б перевершити навіть його. Але документальних підтверджень цієї історії немає. Натомість журналістка Людмила Лисенко згадує, як одного разу в село до Марії привезли альбом з роботами Пікассо. Художниця оглянула його і сказала: «У нас в селі цього б не зрозуміли».

До повномасштабного вторгнення деякі роботи художниці зберігалися в історико-краєзнавчому музеї у селищі Іванків на Київщині. Саме туди прилетів один зі снарядів окупантів наприкінці лютого. Що сталося з роботами Примаченко?

Фото: МКІП.
Правильно! Неправильно!

Так-так! Іванківцям вдалося врятувати роботи Марії Примаченко! На щастя, у перший день вторгнення картини зняли та склали в одному місці, а після «прильоту» місцеві мешканці кинулися рятувати вцілілі експонати. Першими із будівлі винесли роботи генійки наївного мистецтва.

Одну з картин Марії Примаченко продали за рекордні 500 тисяч доларів. Виручені кошти спрямували на закупівлю автівок для війська. Яка робота «подарувала» ЗСУ 125 бусів?

Правильно! Неправильно!

Торік, на початку літа, полотно художниці пішло з молотка за рекордні для благодійних аукціонів 500 тисяч доларів. За ці кошти волонтер Сергій Притула придбав 125 автомобілів Volkswagen T5 для Збройних сил України.

До речі, сама художниця ніколи не продавала свої роботи, лише дарувала. Утім одна картина все ж має позначкою із ціною – «Золота свальба». У скільки авторка її оцінила?

Фото: forbes.ua.
Правильно! Неправильно!

А якщо точніше, то «8 сот тісяч доралов». Звісно, так художниця лише кепкувала з постійних питань про вартість робіт. Однак це не єдиний жарт у цій картині, адже ще один «заховано» у сюжеті: чоловік із дружиною прожили разом чимало років, загубили документи про шлюб і їдуть одружуватися вдруге.

Примаченко чи Приймаченко? Що ви знаєте про геніальну українську художницю?

Йой, здається, дехто сьогодні відкрив для себе чимало нового про Марію Примаченко. І це чудово! Однак усі ці факти - лише маленька частинка з біографії поліської мисткині. Поділіться цим тестом із друзями, аби ще більше людей дізналися про життя та творчість геніальної української художниці.

Вау, непоганий результат! Схоже, ви точно не вперше почули про Марію Примаченко, а можливо, навіть бачили її роботи не лише через монітор. Однак деякі питання виявилися заскладними. Чи це погано? Звісно ж, ні! Поділіться цим тестом із друзями, аби ще більше людей дізналися про життя та творчість геніальної української художниці.

Упс, здається, ми навіть не очікували, що хтось зможе набрати аж стільки балів. Чудова робота! Зізнавайтеся, Примаченко - одна з ваших улюблених художниць? Поділіться цим тестом із друзями, аби ще більше людей дізналися про життя та творчість геніальної української мисткині.

Поділіться своїми результатами:

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі