Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.
Історії, які ми тут зібрали, є прикладом лідерства для підприємиць та активісток. Попри війну, ці жінки відкривають чи продовжують бізнес, волонтерять і мотивують волонтерити.
Українці, які отримали травми внаслідок війни, мають право на безоплатне протезування. Це стосується і військових, і цивільних. Протезуватися можуть українці, які отримали статус інвалідності, і ті, які не мають такого статусу.
У центрі «Без обмежень», який займається протезуванням та реабілітацією, говорять: процедура відбувається в кілька етапів. Але навіть освоєння протеза – не останній етап у роботі з протезистом.
Разом з Програмою розвитку ООН в Україні (UNDP) розповідаємо в матеріалі ШоТам, як відбувається процес протезування.
Як отримати протез
Для того, щоб отримати протез за державною програмою, не обовʼязково мати статус інвалідності. Допоміжні засоби реабілітації можна отримати без оформлення інвалідності та проходження медично-соціальної експертизи (МСЕК). Пацієнт(-ка) може отримати необхідні засоби в медзакладі.
«Лікар фізичної та реабілітаційної медицини зобов’язаний надати вам інформацію про всіх виробників допоміжних засобів реабілітації чи протезистів-ортезистів, з якими в медзакладу укладено відповідні договори. Всі послуги та обладнання надаються пацієнтам безоплатно», – говорять в МОЗ.
Якщо людина має статус інвалідності, перебуваючи у лікарні подати необхідні документи можна через е-кабінет. Це паспорт громадянина України (або посвідка на постійне/тимчасове проживання), ідентифікаційний код, висновок МСЕК (за наявності групи інвалідності), лікарсько-консультативної комісії (ЛКК). Більше про перелік документів читайте за посиланням.
Якщо людина має статус інвалідності, по допомогу зі збором пакета документів можна звернутися до соціального працівника в лікарні, а в разі відсутності такого попросити лікаря запросити співробітника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Якщо пацієнта(-ку) зі статусом інвалідності вже виписали з лікарні, потрібно звернутися до найближчого Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) чи в місцевий орган соцзахисту.
Направлення на протезування з’явиться в електронному кабінеті, навіть якщо людина подавала документи не через цього, а, наприклад, у ЦНАПі, тому Мінсоцполітики радить у будь-якому випадку зареєструватися там. Направлення дає можливість обрати протезне підприємство.
Коли і як обирати заклад для протезування
Після того, як постраждалого(-у) виписують з лікарні, треба проходити певний період фізичної реабілітації. Якщо йдеться про послуги за одним напрямом, то реабілітаційний цикл має тривати щонайменше 14 днів, за двома та більше – не менш ніж 21 день. Кожен пацієнт чи пацієнтка можуть безоплатно пройти два реабілітаційні цикли протягом року.
Директор центру протезування «Без обмежень» Андрій Овчаренко говорить, що частиною фізичної реабілітації є підготовка кукси до протезування.
«Кукса – це та частина кінцівки, яка залишилася після ампутації й на яку буде кріпитися протез. Варто дуже ретельно підійти до процесу реабілітації, тому що ці перші кроки дуже важливі, аби надалі користуватися протезом і відновити повноцінну роботу втраченої кінцівки. Далі йде процес загоєння кукси», – зазначив він.
Під час проходження фізичної реабілітації постраждалий може починати шукати заклад, у якому хоче отримати послуги протезування. За інформацією Мінсоцполітики, людина, яка має потребу в протезі, самостійно обирає для себе з переліку підприємство, яке його виготовлятиме. Відтак медцентр уже самостійно підбере та призначить потрібний засіб реабілітації.
«За період, поки відбувається загоєння й відновлення, є можливість промоніторити всі заклади, які співпрацюють з державою і забезпечують протезно-ортопедичними виробами, щоб вивчити їхні переваги й недоліки. Це допоможе визначитись, де протезуватися», – зауважив Андрій Овчаренко.
Хто оплачує протезування
Військові мають право на первинне протезування, для них також діє програма забезпечення біонічними протезами – вони дорожчі та мають вищу функціональність.
Для цивільних в Україні існує стандартна програма, яка покриває виготовлення протеза, його технічне обслуговування, ремонт і заміну впродовж життя. Для кожного типу протеза держава визначає граничну вартість. За даними Мінсоцполітики, зараз максимальна компенсація вартості протеза становить два мільйони гривень (саме такою є вартість біонічного протеза).
Протезування безоплатне для всіх, різниця лише може бути в граничній вартості протеза. Вартість є різною для різних категорій. Хоч є виняток – біонічне й тяжке протезування цивільних (за нього потрібно доплачувати).
«Але 99,9% випадків повністю компенсує держава на підставі договору. Тобто людина звертається до підприємства, з нею укладається договір. Коли ми все завершили й людина почала ходити на протезі, вона підписує акт приймання-передачі, на підставі якого виставляється рахунок, і держава оплачує», – повідомив Андрій Овчаренко.
Як встановлюють протез
У Мінсоцполітики зазначають – у простих випадках для виготовлення протеза достатньо 3 тижні. Максимальний термін очікування з моменту подання документів до забезпечення протезом – три місяці.
На першому етапі проводятьпідготовку кукси. Після цього для людини виготовляють тренувальний протез, завдяки якому формується кукса під постійний протез. Оскільки тренувальний протез прозорий, спеціалісти можуть спостерігати, як відбувається загоєння та формування кукси.
Третій етап – виготовлення постійного протеза. Протезне підприємство має забезпечити людину протезом у термін до 45 днів, проте у період воєнного стану цей час може бути довшим.
Та встановлення протеза – це лише частина шляху до відновлення. Багато чинників можуть викликати потребу внести до протеза коригування, тому дуже важливо дотримуватися рекомендацій фахівців і регулярно приходити на корекцію до протезиста.
«Ремонтами, подальшими налаштуваннями в нас зазвичай займається той самий майстер, який виготовляв протез. Тобто вони з постраждалим уже як родичі одне одному. З перших етапів і до фінальних намагаємося, щоб вони були разом, бо в них є тоді довіра, контакт і гарна комунікація», – додав директор центру «Без обмежень».
Матеріал створено в партнерстві з Програмою розвитку ООН (UNDP) в Україні та за підтримки Уряду Японії. Серія публікацій реалізується в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною». Думки, висловлені тут, належать авторам і не обов’язково відображають точку зору UNDP в Україні чи Уряду Японії.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі