Маріуполька Індіра Урусова втратила дім, але знайшла спосіб розказувати про нього з листівок і постерів. Опинившись у Болгарії, дівчина створила проєкт «KRYLATI», який тепер виріс у цілу освітню спільноту. Разом з подругою Індіра організовує івенти, а також запрошує істориків та жителів сходу розказати про справжню українську Донеччину.
Як «KRYLATI» руйнують стереотипи про схід і захід та про що мріє Індіра, дивіться в новому випуску ШоТам!
Особиста історія дівчини
Якщо в тебе загроза життю, тобі треба на якомога швидше виїхати, ти не знаєш, чи це можливо чи ні. По дорозі дуже багато людей каже про те, що не виїжджайте, бо там розстрілюють машини на виїзді.
Мене звати Урусова Індіра, мені 22 роки, я сама родом з Маріуполя. У Маріуполі я завжди активно займалась будь-якою волонтерською, громадською і загалом суспільною такою діяльністю. І тоді, напевно, я отримала той самий поштовх до отримання своєї першої освіти бакалаврської на спеціальності «Евент-менеджмент» в Київському національному університеті культури і мистецтва.
Але так склалося, що стався ковід, тому ми загалом не дуже багато навчалися в самому Києві. І я більшу частину свого навчання провела в Маріуполі.
Повномасштабне вторгнення
Повномасштабне вторгнення ми зустріли трошки раніше, навіть за тиждень до 24 лютого, бо тоді вже були чутні вибухи, були чутні якісь дії, які відбувалися. Тоді було дуже багато військових, які ставали на околицях нашого міста, адже я жила на околицях міста.
Першого березня у нас перестав ловити зв’язок, нас перестали давати воду, газ. Тому ми переїхали ближче до центру міста, готували їжу на вулиці, розпалювали вогнище і якось пристосовувалися до цього життя.
Але вже 18 березня біля нашого будинку прилетів снаряд в госпіталь військовий. Батьки на той час вирішили, що це насправді зараз шанс єдиний виїхати з Маріуполя. І вже 20 березня ми виїхали з Маріуполя, опинилися в Бердянську.
Евакуація закордон
Ми там провели буквально пів місяця і більше ми там не захотіли бути, адже там вже теж була окупація. Ми їхали через країну-агресора, потім ми виїжджали через Грузію, надалі у нас була Туреччина, Греція і таким чином ми опинилися в Болгарії.
Це був важкий період, бо це було одинадцять днів поїздки в машині з купою речей, які ми встигли забрати. Я це виставила собі в соціальній мережі, на що дуже активно зреагувала моя подруга Ната, яка сказала, що це неймовірно класно і це не можна просто так залишати.
Одинадцятого травня «KRYLATI», запустилися, ми продали в той день всі свої листівки. Зараз я проживаю в двох містах, скажімо так. В Києві і у Львові, бо родина тут, я навчаюся у Львові.
“Розказуємо про справжню Донеччину”
Напевно, зараз більше отримую якихось навичок, намагаюся ці навички втілювати в проєкті, якось його розвивати і робити більш професійним.
Ми організовуємо лекції, де розказуємо про справжню Донеччину без стереотипів, розказуємо про те, як взагалі жити на Донеччині, що таке Донеччина, чи взагалі існує Донбас і всі ці такі питання, які нам постійно ставлять.
Сьогодні, коли ти опиняєшся в іншому місті і абсолютно не маєш ніякої можливості повернутися додому, тобі дуже важливо розказати про це іншим. Тому «KRYLATI», вони в першу чергу покликані розповідати про дім. І тому для мене важливо хоча б розказати про це іншим людям, розказати про те, чого вони не бачили.
Бо дуже багато людей приходять до нас на лекції і кажуть, що вони ніколи не були на Сході, вони ніколи не були в Маріуполі, не були в будь-якому іншому місті. І для мене це є такою трохи втратою, але в той же час це виклик розказати цим людям так, щоб вони ніби побували там.
Або щоб вони закохалися в цей регіон настільки, щоб потім приїхати його відбудовувати і щось там робити. І крила, і ті історії, і ці лекції, вони не просто є таким освітнім напрямком. Вони є напрямком, в якому і люди можуть познайомитись, а якщо це люди зі Сходу, то вони можуть знайти спільноту для себе. Тобто ми дуже багато чуємо про те, що дякуємо вам, дівчата, ви насправді зробите класну справу. Ви для мене як рідні східняки.
Я сумую з Маріуполем і, напевно, дуже би хотіла зараз повернутися туди, пройтися по тим самим вуличкам. Я би хотіла просто, щоб мене висадили десь на в’їзді в місто. Я би хотіла просто пройтися по тим вуличкам до свого дому.
Коли ми виїжджали, мені не вистачило цього моменту прощання з цим містом, бо це було дуже швидко. І цього вимагали події, які тоді відбувалися, вимагали ці обстріли постійні. Тому я би хотіла просто пережити, напевно, цю травму повністю, саме проходячи по цим місцям, проходячи по тим місцям, де відбувалися класні події мого життя, де я переживала свої емоції.
І, напевно, дуже би хотіла потрапити на площу біля драму, бо це місце куди ми постійно казали, що ми туди повернемося.
Нагадаємо, що фільм Алана Бадоєва став доступним на британській платформі OD365.
72-річний художник Орест Скоп, відомий своїми картинами із зображенням Козака Мамая, пережив інфаркт, але завдяки львівським лікарям знову повертається до малювання. Орест Скоп — один із тих митців, які понад 30 років популяризують образ Мамая, уособлення українського лицарства.
Історія художника
Художник захопився темою Мамая ще у 80-х роках після того, як дізнався про трагічну історію масового знищення українських кобзарів більшовиками. Ця історія настільки вразила його, що він вирішив увіковічнити образи кожного страченого музиканта. Козак Мамай, із люлькою, кобзою та вірним конем, став центральним образом у творчості Ореста Скопа. Сотні його картин відгукуються у серцях українців і демонструють українську історію та дух лицарства в багатьох країнах світу.
Його твори представлені в галереях Вашингтона, Лондона та інших міст, а самі картини з Мамаєм дарували багатьом відомим людям, включаючи Віктора Ющенка та першу леді США Гілларі Клінтон. Загальна кількість створених картин давно перевищила 300, і Скоп не зупиняється на досягнутому.
Нещодавно митця доставили до львівської лікарні Святого Пантелеймона з інфарктом міокарда. Операцію необхідно було робити негайно.
Лікарі виконали втручання через прокол на руці й встановили два стенти для розширення судин. Операція пройшла успішно, і митець зараз проходить реабілітацію. Вже повернувшись до малювання, Орест Скоп не уявляє свого життя без творчості.
Дивіться відео від «ШоТам» про історію цього непересічного митця та його боротьбу за здоров’я і мистецтво.
Нагадаємо, що МОЗ дозволило використання ліків із медичного канабісу: правила призначення.
Міністерство охорони здоров’я затвердило перелік захворювань, за яких можна отримати ліки на основі медичного канабісу, виготовлені в аптеках. Препарати видаватимуть лише за електронним рецептом лікаря, який визначатиме дозування на основі індивідуальних показників пацієнта.
Хмельницька міська рада оголосила про створення літературної премії «Час відважних», присвяченої пам’яті полеглого захисника і письменника Євгенія Ролдугіна. Премію присуджуватимуть у двох категоріях — поезія та проза, які поділені на вікові групи: 16-20 років і 21-25 років.
Переможці у кожній номінації отримають по 24 000 гривень. Церемонія нагородження запланована на 14 березня — у День українського добровольця.
Твори можуть бути як новими, так і тими, що публікувалися протягом останніх трьох років. Тематика не обмежена, але особлива увага приділятиметься творам на патріотичну тематику, про історичні події, війну та волонтерство.
Прийом заявок триватиме з 1 листопада до 31 грудня 2024 року.
Літературна премія «Час відважних» носить ім’я Євгенія Ролдугіна — хмельничанина, який був не лише літератором, а й героїчним військовим. Він брав участь у Революції гідності, захищав Україну під час АТО/ООС в боях під Маріуполем, у Пісках, Авдіївці та Опитному. Був учасником запеклих боїв за шахту «Бутівка».
У березні 2022 року, під час боїв під Києвом, отримав поранення, але продовжував командувати евакуацією поранених і вів бій. Тоді він очолював підрозділ добровольчого батальйону «Братство». Згодом став бойовим медиком 54 окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Євгеній загинув 11 вересня 2022 року на Харківщині, рятуючи побратима.
Євгеній Ролдугін — автор книги «Час відважних» (2023).
Нагадаємо, що Netpeak Talent надасть українським рекрутерам 30 безплатних консультацій: деталі.
Коментарі