Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Працюємо з березня й до перемоги». Закарпатці перетворили елітний ресторан на безкоштовну їдальню для переселенців

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

До повномасштабного вторгнення Інна Пригара разом із батьком розвивали бізнес одразу в трьох напрямках: сироварня, крамниця з місцевими продуктами і slow food ресторан «Ґелета». Вони створили власну філософію продуктів, яка кардинально відрізнялася від позиції більшості українських закладів. 

У перші дні, коли росія атакувала Україну, до Нижнього Селища на Закарпатті почали прибували переселенці. Ступор від ситуації минув за кілька днів – ресторан відкрив свої двері як соціальна їдальня. Тут не потрібні талони чи довідки: якщо вам необхідна їжа – ви її отримаєте.

Заклад працює безперервно з перших днів березня. До роботи соціальної їдальні долучаються і волонтери, і місцеві мешканці: усі, хто прагне допомогти переселенцям. А нещодавно Інна наважилася на новий проєкт: безкоштовний хостел для тих, чий дім відібрала чи знищила росія.

Продукти мають повільно рости, а потім повільно готуватися

Сироварня, магазинчик з локальними продуктами і ресторан – ось, чим я займалася до 24-го лютого. Маленьке хобі, яке згодом переросло в повноцінну роботу. Я розробила стиль і філософію праці, якої чітко дотримувалася: продукти мають повільно рости, а потім повільно готуватися. Так їжа буде більш якісною, смачною та корисною.

Разом із батьком ми закуповували продукти, які вирощували фермери поруч із рестораном та магазином. Найбільшу дистанцію обрали для себе 150 кілометрів. Далі ми не їздили. Адже хотіли підтримувати підприємців нашого західного регіону. 

Інна Пригара, співзасновниця slow food ресторану «Ґелета» та «Селиської сироварні».

Для мене було не складно з’їздити за фореллю, наприклад, 30 кілометрів туди й назад, коли нам була потрібна нова партія свіжої риби або, скажімо, малини. До того ж, за час функціонування ресторану та магазину ми напрацювали своїх фермерів, свою клієнтську базу. І це значно полегшувало мені роботу. 

Хоча я й дуже полюбляю спілкуватися з новими людьми та шукати нових підприємців, але коли вже є певна база, то в цьому немає потреби. І кількість ресурсу, який я на це витрачала, зменшився. Окрім цього, нам вдалося зібрати команду людей, які погоджувалися на нашу філософію та стиль роботу. 

ресторан Ґелета
Ресторан «Ґелета» у селі Нижнє Селище на Закарпатті.

Я запропонувала годувати тих, хто цього потребує

24 лютого було страшно. Мене розбудив телефон, подзвонив брат. О шостій ранку я дізналася, що росія нас атакувала. Стало страшно. Страшно від того, що я не знала, що робити, що буде далі, як можна щось планувати і що варто зробити найперше. Я навіть переймалася не стільки за себе, скільки за людей, які зі мною працюють. 

Вони точно хотіли щось від мене почути і зрозуміти, як ми рухаємося далі і чи рухаємося взагалі. Перший день, звісно, ніхто не працював. Але вже на другий і третій дні, коли до нашого Нижнього Селища почали приїжджати люди з усієї країни, в моїй голові з’явилося цілком органічна думка. 

Я зібрала усіх співробітників і запропонувала годувати тих, хто цього потребує. Я не здивувалася, коли почула і відчула підтримку від усіх, з ким працювала. Хіба що були ті, хто вирішив одразу виїхати за кордон для своєї безпеки. Але це ніяк не вплинуло на кількість охочих працювати, адже з’явилися волонтери, які були готові допомогти.

ресторан Ґелета та його команда

У самий пік нам бракувало 40-літрової каструлі борщу

Робота закипіла. Ми почали діставати усі запаси продуктів, які мали в коморах. Єдине, що мене лякало, так це кількість людей, яких потрібно було нагодувати. Наш ресторанчик розрахований на максимум 60 відвідувачів. А в перший день, коли ми відкрили двері «соціальної їдальні», до нас прийшли 80 людей. 

Тоді я запанікувала. Одна справа – вмістити цих людей. Можна зробити зміни, чи певний час для обіду, але збільшити кухню я не могла ніяк. А вона у нас маленька. Не було навіть каструль на 40 літрів. Бо вони нам ніколи до цього не були потрібні. Тоді я підрахувала кількість посуду і закупила великі каструлі та миски. Щоб ви зрозуміли, у самий пік нам бракувало 40-літрової каструлі борщу, аби нагодувати всіх.

ресторан Ґелета: засновния закладу годує переселенців

За кілька днів ми остаточно визначилися з форматом нашої роботи, розробили певний план дій і почали готувати. У нашому селищі багато чуйних людей, вони почали приносити продукти, хто що міг. Яйця, крупи, м’ясо, якусь зелень – все, що було на полицях і все, чим могли поділитися. Для мене це стало дуже цінно, адже я отримала чималу підтримку.

Я не могла опустити руки, розпустити команду і повісити табличку «Зачинено»

Ми витратили кілька тижнів, щоб остаточно звикнути до нового стилю роботи. Вже не йшлося про slow food аж ніяк. Усе стало дуже швидким: швидко приготувати, швидко нагодувати. Я вставала з самого рання, приходила додому під ніч, приймала душ і просто падала на ліжко. 

Ось, в якому режимі ми працювали. Цієї миті мені вже було байдуже, звідки привозять картоплю й де вона виросла, мене цікавила її вартість і кількість. Я купляла все, що ми могли собі дозволити. Трошки згодом до нас почала потрапляти гуманітарна допомога – це допомогло залишатися в строю і продовжувати годувати тих, хто цього потребує.

ресторан Ґелета приймає ВПО

Бо відмовити я не могла. До нас приходили люди, які жили в школах і дитячих садочках, ті, хто спав на підлозі у когось в гостях, неймовірна кількість дітей і навіть малеча з інтернату. Я не могла опустити руки, розпустити команду і повісити табличку «Зачинено». 

Місцеві господині раз на тиждень рятують нас від втоми

Шалений темп ми тримали чотири місяці. Весь час мені допомагали волонтери і місцеві з мого селища. Мені було неймовірно приємно, коли жіночки-сусідки прийшли до нас, взяли каструлю на 40 літрів, а наступного дня принесли нам цю каструлю вже забиту голубцями.

Так ці жінки робили щотижня протягом чотирьох місяців. Я так зрозуміла, що до них долучалися багато дівчат, тож вони влаштовували собі такі «вечорниці з голубцями». Але це нас рятувало від втоми один день на тиждень, бо на одну страву менше готувати. 

кухня ресторану Ґелета

Сказати, що була вдячна цим жіночкам, – це не сказати нічого. Ми, як і всі, працювали на адреналіні, на межі своїх можливостей. Але цього дня можна було бодай трохи перепочити перед тим, як знову втомитися. 

Я зрозуміла, що мені потрібна допомога, що не можу впоратися самостійно

Місяць тому я зрозуміла, що починаю вигорати. Я стикнулася з цією проблемою вперше, адже раніше філософія закладу та магазинчику дозволяла відпочивати і не напружуватися максимально. Своє вигорання від втоми я помітила доволі вчасно. Якраз тієї миті, коли всі довкола теж почали «здуватися». 

Неможливо постійно працювати в стресі, без вихідних і жодного відпочинку. Тому я звернулася до психотерапевта. Я зрозуміла, що мені потрібна допомога, що не можу впоратися самостійно. 

За цей місяць я почала вчитися домовлятися з собою. Спеціаліст допомагає мені зробити це без шкоди для соціальної їдальні, але й з певним відпочинком для себе. А ще мені пощастило: я живу в Карпатах. І коли відчуваю, що варто перепочити, я виходжу у ліс з чашкою кави. Пів години такого відпочинку наповнюють мене. За цей час я нарешті змогла видихнути спокійно. Я поступово набираюся сил, бо попереду черговий важливий проєкт. 

Це буде місце для тих людей, чиї домівки забрала війна

Разом із командою волонтерів ми вирішили створити хостел для переселенців. Ми запланували, що це буде приміщення для орієнтовно 30 осіб. Місце для тих людей, чиї домівки забрала війна або для людей, які опинилися під окупацією. Я хочу, аби це місце було безкоштовним або з мінімальною оплатою за комунальні послуги. 

Бо ми розуміємо, що людям доведеться максимально економити свої кошти, щоби знову придбати житло. А ми всі знаємо, що це доволі немаленькі гроші. За таким самим принципом працює й наша соціальна їдальня. 

прийом речей для переселенців

На щастя, нам допомагає Європейський кооператив Лонго Май, який зв’язав нас з німецькою організацією Medico International. Спершу вони виручили нас продуктами і ресурсом для заробітної плати моїм співробітникам, а тепер сприяють будівництву хостела. Ми обрали приміщення і там вже завершують “чорнові” роботи. Сподіваюся, вже через кілька місяців зможу відкрити двері хостела для тих, хто цього потребує.

Я не готова знову відкривати ресторан і брати гроші

Зачинити їдальню і знову відкрити ресторан? Я не готова. Правда, поки що в моїй голові не вкладається картинка, як хтось може їсти форель і пити вино поруч з тими, хто тікав від обстрілів. 

Кожен, хто приходив до нас у їдальню, ділився своїми історіями. Хтось жив у підвалі, хтось не бачив хліба місяць. Після цих розповідей хочеться працювати ще більше. Адже можна побачити, як допомагаєш людей. Здавалося б, це просто обід та вечеря, а для когось це можливість відчути підтримку і бодай трохи заощадити. 

ресторан Ґелета годує ВПО

Тому, принаймні поки що, для мене неприйнятно брати гроші за їжу. Можливо, пізніше, коли я зрозумію, що вже час і можна знову відкриватися повноцінно як заклад харчування – ми це зробимо. Але коли настане цей час – я не знаю.

Суспільство

ЮНЕСКО підтримує Україну: нова програма культурного розвитку

Опубліковано

У штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) в Парижі під час 219-ї сесії ухвалили рішення про дії та програму надзвичайної допомоги Україні.

Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики України.

«Відтепер генеральний директор ЮНЕСКО здійснюватиме активний моніторинг ситуації в Україні в її міжнародно визнаних кордонах з метою забезпечення безпосередньої участі ЮНЕСКО у заходах для відновлення України в рамках мандата організації», – йдеться в повідомленні. 

Рішенням, зокрема, передбачено здійснення генеральним директором активного моніторингу ЮНЕСКО ситуації після підриву Росією дамби Каховської ГЕС. Результатом моніторингу має стати підготовка плану дій для подолання негативних наслідків для навколишнього середовища у зв’язку з цим екоцидом.

Читайте також: В Україні врятували від злочинців цінний артефакт

Своєю чергою директор із стратегічного планування секретаріату ЮНЕСКО

мобілізувала понад 66 млн дол. для допомоги Україні. 

У МКІП зауважили, що делегації Великої Британії, США, Іспанії, Австрії, Австралії, Франції, Литви, Японії, Італії, Словаччини, Ісландії, Чехії, Німеччини, Чилі, Польщі та Ірландії висловили підтримку суверенітету та територіальній цілісності України у міжнародно визнаних кордонах України, засудили російську агресію й злочини Росії проти культурної спадщини, системи освіти, сектору науки України. 

Крім того, делегати засудили викрадення Росією українських дітей, а також руйнування дамби Каховської ГЕС.

Делегації підтвердили готовність продовжувати фінансову підтримку програм ЮНЕСКО для України в окремих сферах, зокрема для захисту об’єктів культурної спадщини в Одесі, Києві, Львові та інших містах, та закликали організацію продовжувати мобілізувати ресурси для відновлення сфер мандата ЮНЕСКО в Україні. 

Заява групи друзів України в ЮНЕСКО на підтримку України з суворим засудженням російської агресії була оголошена делегацією Великої Британії від імені 44 держав.

Своєю чергою делегація України при ЮНЕСКО у виступі підкреслила важливість надзвичайної допомоги Україні для відновлення сфер мандата організації, які зазнали шкоди внаслідок російської військової агресії. 

«Українці вкотре наголосили, що цілями російських ракетних атак є електростанції, телекомунікації, звичайні житлові будинки та громадський транспорт, тобто цивільна інфраструктура», – зауважили в МКІП.

Нагадаємо, у Великій Британії інженери компанії Evolve Dynamics працюють над розробкою технології, яка може допомогти українським розвідувальним дронам протистояти російським засобами радіоелектронної боротьби.

Фото: Міністерство культури та інформаційної політики України

Читати далі

Суспільство

У Києві з’явився новий мурал

Опубліковано

У Києві з’явився новий мурал від художниці Фуллен, якій раніше забороняли створювати в столиці.

Про це повідомляє видання “Ти Київ”

Художник Самій Кучерявий з команди Євгенії Фуллен працював над цією роботою, що зображує Михайла Грушевського на вулиці Михайла Котельникова, 51.

Читайте також: В Україні розробили бойовий ШІ-модуль Wolly з дистанційним керуванням

Попри тимчасову заборону на створення нових муралів у Києві, Фуллен висловила намір створити ще один стінопис із Залужним у Подільському районі та мурал, присвячений загиблому Герою Дмитру Коцюбайлу, відомому як “Да Вінчі”.

Поки невідомо, яка буде реакція столичної влади на ці проєкти.

Нагадаємо, у Польщі видали поетичну збірку військової поетеси.

Фото: Ти Київ

Читати далі

Суспільство

У Польщі видали поетичну збірку військової поетеси

Опубліковано

У польському видавництві KIT Stowarzyszenie Żywych Poetów видали переклад поетичної збірки “KOŁO WOJNY” військової і поетки Ярини Чорногуз. 

Про це повідомила поетеса на своїй сторінці у Facebook.

Дякую Радеку Вишневському за увагу до моїх текстів та за довгу й ретельну роботу з виданням. Дякую перекладачці і поетці Анеті Камінській за витончену й уважну роботу з перекладом. Давала багато пояснень військових термінів, до яких Анета знаходила польські відповідники“, — написала вона.

Придбати збірку можна за посиланням.

В Україні збірка “Як вигинається воєнне коло” вийшла 2020 року у видавництві “Фоліо”.

“Це збірка поезій про світ людини з країни, яка завжди вела оборонну війну, аби існувати незалежно. Авторка зустріла цю війну на одному з вигинів її кола як волонтер-медик, а пізніше обрала шлях військової. І незважаючи на біль втрати, відчула, що саме на війні можна зустріти справжність, якої більше ніде немає…” — йдеться в анотації.

Нагадаємо, Міністерство освіти і науки розпочало роботу над інструктивно-методичними рекомендаціями з впровадження технологій штучного інтелекту в закладах загальної середньої освіти.

Фото: Ярини Чорногуз

Читати далі