Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

«Повна банка» Карпат і любові. Як молода пара створила «банківську справу» з варенням та екологічною місією

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Це історія молодої пари, яка вирішила створити унікальний крафтовий продукт, поєднуючи традиційні рецепти з сучасними ідеями. Сьогодні варенням від бренду «Повна банка» ласують і в Україні, і за кордоном. Однак на цьому засновники проєкту не зупинилися. Вони об’єднали сотні людей заради однієї мети: врятувати Карпати від сміття. Про Ведмедів, які збирають ягоди, сакуру, що не знала спалахів фотокамер, та мрії зробити домівку чистою Олена та Роман розповіли ШоТам.

Олена та Роман Жуки

Засновники крафтового бренду Povna banka, екоактивісти

«Wow» з Карпатських полонин

Ми спілкуємося в переддень Різдва, і майстерня Povna banka в Мукачеві сповнена не тільки ароматами Карпат, але і ошатними коробочками: Жуки ще мають намір встигнути відправити новорічні подарунки, які в них замовили в різні куточки України. Порядкуючи з цілою пірамідою, чи то «ялинкою» з коробок і еко-боксів, вони розповідають, що ж для них ця «банківська справа».

Засновниця бренду Повна банка Олена Жук

«Повна банка» сьогодні – це про емоції. Як наші, так і тих, хто збирає для нас ягоди в Карпатах. Емоції, що об’єднують тих, хто ласує цим вареньком за родинним столом або передає ці пакуночки як своєрідні обійми здалеку. І дуже приємно бути таким об’єднавчим місточком.

Як народилася назва «Повна банка»? Коли я була маленькою, багато часу проводила у бабусі в Карпатах, і мені прийшлися до смаку і серця дикорослі ягідки. Пам’ятаю ті смак і аромат зігрітої сонцем сунички, коли кладеш її до рота і маєш вибух відчуттів. І мені захотілося назбирати повну банку ягідок, привезти до батьків і пригостити їх. Я взяла банку, сховала її на горищі й щоразу, повертаючись із лісу, насипала ягідки, пересипала їх цукром. Була маленька, наївна, і не знала, що ягоди забродять. Але ці емоції збереглися, і коли постало питання, як назвати нашу маленьку солодку справу, не було вагань, що це буде «Повна банка» – від бажання поділитися ягідками та емоціями з дитинства.

«Повна банка» – це і про підтримку

А також про те, щоб зрозуміти людей, які поруч із тобою. Зрозуміти того збирача… Я з дитинства знаю, наскільки це важка праця – збирати в лісі у горах ягоди. Так, ми не збирали в таких масштабах, але ж я знаю, що треба прокинутися удосвіта, піднятися на полонину, назбирати, спуститися з важким вантажем униз і потім стояти на ринку або ж здати за безцінь перекупникам. Ми за те, щоби українці навчилися цінувати одне одного і поважати працю, яку кожен вкладає у свою справу. Не соромитися свого, а навпаки – пишатися. Дуже часто наші ягідки вивозять за кордон: дешево купили під полониною, заморозили, відвезли, і там кажуть «wow», або ж створили власний продукт. 

Засновники бренду Повна банка Роман та Олена Жуки

А український споживач шукає ягоди годжі, якусь екзотику. При тому, що у нас є своє чудове українське, яке цінують у світі. Ми за те, щоб створювати локальний продукт та робочі місця. Поки у «Повній банці» не вдається надати постійну роботу багатьом людям, але ми підтримуємо збирачів, купуючи у них ягоди за хорошою ціною. Тому у нас і дорожчий продукт, бо ми в нього більше вкладаємо», – каже засновниця бренду.

Ми нічого не планували, все сталося природно

Зі збирача ягід і почалася «Повна банка». Улітку 2017 року Оленка і Рома зустріли на ринку Сашка, який продавав зібрану в горах чорницю. Оленка планувала купити літр ягід і зробити щось смачненьке.

Але, почувши історію хлопця, купила у хлопчини всі ягоди, ми обмінялися контактами, аби придбати наступні «партії». Того разу він запитав, що я буду робити з ягодами, відповіла: «Наварю варення!». Звісно, я поклала ягоди в морозилку, робила смузі, але з решти справді зварила варення. Я тоді була у декретній відпустці і в сезон працювала в туристичній садибі господинею. Почастувала гостей цим варенням до сирників, до млинчиків. Їм дуже сподобалося і вони захотіли придбати по баночці додому.

Я розуміла, що туристи везуть варенько як подарунок, тому красиво загорнула, малювала на етикетці та упаковці. Потім Рома побачив мої зусилля і приєднався. Він дизайнер, фотограф і відеограф, тож взявся допомагати зі сторінками в соцмережах. Так воно і закрутилося. Ніхто не сідав і планував, яку б справу відкрити, все сталося природно.

Карпатське варення від бренду Повна банка

Щодо Сашка, то його історію я не переповідатиму, це його особисте. Але скажу, що це людина, якою я пишаюся. Коли щось у тебе не складається, є два шляхи: сидіти і нарікати або ж змінити. І він той, хто вирішив змінити. Він вдягнув наплічник і пішов у гори збирати ягоди. Щоби змінити своє життя, вирватися зі своїх сімейних обставин. Він працює, і працює важко. Він розвивається. І ми щасливі, що дечим причетні до змін на краще у його житті.

Ягоди для варення збирають… Ведмеді

У наших збирачів дуже особливі історії. Є полісмен у селі, який взяв відпустку на місяць і заробляє кошти збиранням ягід з самого ранку до ночі, навіть ночує на полонині. Є родина, де двоє маленьких діток і тато багато часу проводив на заробітках. Вони порахували: якщо він збиратиме ягоди, то певний період хоча б вечорами буде вдома, з рідними. Ми зустрічаємо цих людей на ринку, спілкуємося, і виникає бажання підтримати ці родини. Зараз це вже така наша сім’я, Ведмеді. Ми так і кажемо, що ягоди для «Повної банки» збирають Ведмеді!

З усього, чим ми займалися, наша «банківська справа» – саме те, що дає і творчу самореалізацію, і найбільше відгуків, часом неймовірних. Це особливі емоції, коли тобі надсилають фото з дитиною, яка смакує варення, або як з баночкою фотографуються в горах, або ж публікують зі словами «Мій найкращий сніданок з «Повною банкою»!. Це ніби бумеранг: те, що ми вкладаємо в справу, ті дрібні деталі, які «зашиваємо» в дизайн, люди зчитують, відчувають і реагують. Це емоції, що окриляють! 

Ще у ДНК нашого бренду закладено збереження традиційних технологій, рецептів. Як от мідний таз Оленчиної бабусі: її вже немає, але щоліта булькає варення з карпатських ягід. Водночас ми привносимо своє, нове. Бабусині варення – це, як правило, коли навпіл ягід і цукру. Ми ж використовуємо цукру обмаль, лише як консервант, і нам усе вдається, адже часто різними мовами пишуть: «Я в цьому варенні відчуваю саме смак ягід! 

Варення

Також ми готуємо варення з медом замість цукру. Для тих, хто не споживає цукор, і таких людей стає дедалі більше. Але навіть дехто з тих, хто обмежує цукор, обирають за десерт собі і дітям наше варення і говорять, що ліпше дадуть трошки нашого, натурального, ніж щось із замінниками. Ми робимо маленькими порціями з супер свіжих ягід, і варенько справді має інший смак. Також шукаємо нові смаки. Отже, віддаємо данину традиціям, але й додаємо своє.

Тепер навколо «Повної банки» є вже дві громади. «Ведмеді» – це кілька родин, для яких «Повна банка» стала можливістю заробити гідні гроші вдома. А «Ласуни» – це постійні замовники, любителі бренду, для яких це не просто варення чи чай, а емоції з особливим смаком.

Повна банка … кульбаб і сакури

«Повна банка» – варення тільки з дикорослих ягід. Це чорниця, дикоросла лохина (рідкісна, але пару наших Ведмедів знають місця), брусниця, лісові малина та ожина. Лісова суничка – дуже цінна ягода, вона має природну гірчинку. Днями приїздила «ласунка» з Будапешта і замовила собі ще три баночки, каже, закохана у цей смак. Обожнюю, коли люди вміють цінувати. 

На жаль, ми дещо втратили смак до натурального. Наприклад, коли ти п’єш натуральний трав’яний чай, без надто вже ароматних рослин… Він не буде такий яскравий, як ароматизований. Так і з вареннями: на маркетах підходять люди і радять – додайте в варення підсилювачі, і у вас його більше купуватимуть. А ми навпаки хочемо відроджувати натуральний смак. Теж кажуть: варення – таке погане слово, несмачне, назвіть «джем», «конфітюр»… Ні, ми хочемо відродити традиційні спосіб і назву, надати цьому нове життя! Своє, рідне, зі своїх ягід зі своїм смаком!

Але я й багато експериментую. От кульбабка – це теж спогад про бабусю. Ми готували з нею, але зовсім інше, те, що називають кульбабовим медом. Мені ж дуже подобаються різні квіти, хочеться, аби їх могли бачити у кожній баночці. Ми поїхали в гори, коли на вершинах лежить сніг, а внизу вже цвіте кульбаба. З її пелюстками ми робимо окреме варення, на основі яблука й з певним секретом.

Варення із соснових шишок – ще один наш особливий рецепт. Власне, це ідея моєї мами. У неї астма і вона марила вареньком із шишок, що корисне для дихальних шляхів. Я дарувала їй різні, і часом там траплялися дуже тверді шишки, часом було засолодке, часом ще щось не те. І я вирішила, що приготую мамі власноруч. Ми не хотіли робити як зазвичай, коли молоді шишки просто заливають цукровим сиропом. У нас воно на апельсиновому соці. Чому? Збираємо навесні, але ж це сосна, шишки, і асоціація з Різдвом. І думка про маму. Тож воно в нас із цитрусом і прянощами, терпкувато-солодке з кислинкою.

Варення

Найскладніше – варення з пелюстками сакури

А найбільш клопітне – звісно, сакура. Це, як каже Рома, медитація. Часто порівнюють з трояндовим варенням, але ми відповідаємо: згадайте, яка пелюстка в троянди, а яка ніжна сакура. У тій баночці сотні, якщо не тисячі пелюсток. Авжеж, не обриваємо сакури на вулицях, маємо доступ до «секретної сакури» в приватному подвір’ї, як кажемо, така, що не знає спалахів фотокамер. Це, як кажуть на Закарпатті, неймовірна «бабрачка» (марудна робота). Щоразу кажемо, що наступного року з сакури варити не будемо, але… Це варення, яке дає вау-ефект. Довго шукала рецепт, багато псувала…

Сакура – не ароматна, не має яскравого смаку. Це просто пелюстка, яка дуже красива і дуже ніжна. Думали, як зберегти колір, адже не додаємо нічого для цього… Зрештою, знайшли варіант, і додали зернята стручкової ванілі. Ми перші, хто робить сакура-джем не в Японії, і це точно те, що хочуть скуштувати. Ми ж жартуємо, що цей продукт – ніби шлях самурая, таке собі випробування. Та воно варте того.

До речі, що також цінно: для нас «Повна банка» – і справа, і приємний час у сім’ї. І по трави для чаїв також ми їздимо в гори. Аби зібрати Іван-чай, ми вирушаємо за понад сто кілометрів, це мандрівка дуже красивими місцями. Наші сини, Устим і Серафим, це люблять, та й інколи долучаються до процесів у майстерні, наприклад, допомогти запакувати й оформити. От Устим каже, що створить майстерню в горах, а варення у тазику замість мами розмішуватиме … робот.

Подружжя-засновники бренду

Чи є ідеї, які ще не втілили? Авжеж! Ми люди ідейні, творчі, але не бізнесові. Навіть були б не проти, якби хтось професійно допоміг надати системності діловим процесам. Може, тоді ми б підтримали більше Ведмедів, які можуть зібрати більше ягід, ніж ми можемо купити.

«Повна банка» – це не тільки про ягоди

Коли ми почали зростати, то зрозуміли: «Повна банка» – це не тільки про ягоди у банці, це і про почуття, і це про Карпати. Про те, що ми дбаємо про природу. Тому у нас екологічне пакування, ми задумуємося над тим, який слід бренд лишає по собі у довкіллі, пишемо на баночках, як правильно утилізувати упаковку. І ми створили екобокс «Ліс», який зроблений із вторинної деревини (як-от старих вікон, які вже замінили на пластикові). 

Це треба було заморочитися, знайти майстра, який виготовить екобокси зі старих вікон-дверей, хоча простіше придбати ділову деревину… У вартість екобоксу закладена купівля саджанців, виторг спрямовуємо на заліснення Карпат. Навесні 2021-го року ми висадили тисячу сосон і 20 ялинок. Цьогоріч плануємо подвоїти, сподіваємося, ситуація з вірусом стане простішою й ми зможемо залучити наших Ласунчиків до висадки лісу. 

Також екоініціатива з прибирання Вільшанського водосховища Chysto.de – це проєкт «Повної банки», він створений і від початку фінансувався нашою родиною. Потім ми зрозуміли: якщо хочемо чогось більшого, треба відокремити екопроєкт від бренду, а справа виросла в масштабні екопікніки, до яких ми залучаємо всіх небайдужих.

Пакування виробів

Для нас «Повна банка» – не тільки про те, що ми кладемо у банку. В одній притчі вчитель заповнював банку спершу камінням, потім дрібнішими камінцями, а далі – піском, і щоразу запитував, чи вже повна банка. Щось має бути в основі, але наповнюватися варто постійно. Ми зростаємо, і «Повна банка» росте разом із нами.

Варення з місією «чисті Карпати»

На ярмарках ми закликаємо всіх скуштувати «Карпати в баночках». Це доречно, бо у нас завжди найсвіжіші ягоди. Це саме тому, що ми підтримуємо збирачів, вкладаємо суттєво більші кошти, але і отримуємо ягоди напряму. У нас є команда, родина Ведмедів, у кожного своя історія. Ми зустрічаємо їх з потяга, й люди можуть одразу відпочити, а не перебирати ягоди та стояти день на базарі. У нас же – щойно зібрані ягоди, прямо з лісу одразу йдуть у переробку – маємо нічну зміну з приготування варення. І готуємо так, як би ви самі зробили для своїх дітей. Єдиним консервантом є цукор, і то небагато. Виходить, що це справжні Карпати, без усього зайвого, лише їхній смак. І нам дуже важливо, щоб ці Карпати були чистими. Ось так солодка справа природним шляхом переросла в екологічні ініціативи.

Органічно сталося так, що ми стараємося якомога ефективніше використати ресурси. І в «Повній банці» багато про екологічність в самій роботі. Наприклад, як ми друкуємо етикетки і розміщуємо їх на листі, аби майже не було обрізок. Я нещодавно дізнався про ідею «кругової економіки», але виявилося, що ці принципи ми вже інтуїтивно використовуємо. Наприклад, наші Ласуни можуть повернути нам банки з-під варення. Повторно використовуємо коробки для відправки. А коли ми про це комунікуємо, люди дізнаються і задумуються, як у своєму побуті продукувати менше сміття, бути більш екологічними. Це не тільки додає цінності бренду, це й наш невеличкий внесок у охорону довкілля, і, напевно, наша місія. 

11 екопікніків на Карпатському морі

Свій день народження 2020 року Оленка хотіла відзначити в горах. Обрали для візиту Вільшанське водосховище, що на Міжгірщині. Це надзвичайно мальовнича місцина неподалік від туристичних осередків – озера Синевир і села Колочава. Оленка мріяла насолоджуватися краєвидами та особливістю цього місця, де велике водне плесо в обіймах гір.

Але була шокована реаліями: водойма (це водосховище Теребле-Ріцької ГЕС, яке ще називають Карпатським морем) та береги навколо нього вкриті сміттям. Проблема давня, комплексна: у навколишніх гірських селах немає системи збору і вивозу сміття, як і полігонів для відходів. Здавалося б, без серйозних управлінських рішень нічого не вдієш. Але вона вирішила інакше.

На день народження Оленки Жуки влаштували перший екопікнік, покликали друзів і знайомих, спілкувалися, смакували і збирали сміття. Стало остаточно зрозуміло, що річка Теребля принесла сюди стільки непотребу, що одним екопікніком не зарадиш, тож треба повертатися. Але не тільки. Слід вирішувати проблему в комплексі. І поруч із збиранням (і одразу сортуванням!) та вивезенням сміття Жуки та інші небайдужі почали спілкуватися з владою та, головне, місцевими громадами

Екопікніки в Карпатах

Вільшанське водосховище стало таким собі місцем змін. Люди ображалися, чого всі вчепилися у цю місцину. Але ми вирішили бити в одну точку, і саме ця локація викликала чарівний ефект, стала тригером. Через те, що там величезний контраст прекрасного і жахливого, всіх, хто туди приходить, зачіпає за живе. А ще ця локація – хороша модель, адже там можна виміряти результати, що нереально зробити, наприклад, за течією річки.

Прибери Карпати, як у себе біля хати

Усі учасники екопікніків передовсім запитують, чи будуть на пікніку місцеві, яких вважають винними у ситуації, що склалася. Усе це непросто. Але за цей час ми бачимо зміни. Багато місцевих самі телефонують і запитують, чи буде акція, або кажуть, що ось, у нас не забрали сміття в селі, хоча б мали. Вони вже бачать певну надію на зміни. Спілкуються між собою. 

Екологічний пікнік у Карпатах

Кортить запросити місцевих жителів на берег водосховища і показати того, що вони не бачать у себе в селі, бо течія несе це далі. Що там, певно, тисячі тонн – адже після, 10-го екопікніка поїхало 6 тонн відходів, а прибрали ми тільки клаптик.

Від першої акції відбулося вже 11 екопікніків, а до ініціативи приєдналися сотні людей. Проблему помітили не лише на рівні влади Закарпаття, а в громадах нарешті взялися вирішувати справу з централізованим збором та вивезенням сміття. Екопікнік на день народження переріс в екоініціативу Chysto.de та нові цілі й мрії.

Зараз наш намір – встановити на річці два сміттєвловлювачі на межі кожної громади. Аби люди, а надто ті, кого наразі не вдається витягнути на водосховища, бачили ближче, що і звідки потрапляє до води. Але не бачимо там на постійній основі якихось конструкцій. Адже там така красива природа. І люди змінюються. І це тимчасово, перехідний етап, адже віримо, що ситуація стане іншою.

Сміття, зібране в Карпатах

Одне з гасел проєкту – «Прибери Карпати, як у себе біля хати!». Акції Chysto.de «розворушили» не тільки сміття на водосховищі, а й підняли цілу купу питань. Серед них – створення продуманої системи роботи з відходами в гірських селах Карпат. А ще – належної інфраструктури для туристів. Тим паче, якщо не буде чисто, то і на потоки гостей, які везуть у регіон гроші, сподіватися не варто. Жуки, створивши Chysto.de, вважають, що треба актуалізувати проблеми, комунікувати про них і шляхи їхнього вирішення. Не лише говорити, а й робити.

«Повна банка» мріє про майстерню в горах

Chysto.de мріє нарешті знайти ключик до місцевих жителів, бо це найважливіше. Влада, закони і навіть сміття – змінюються, але люди повинні мати усвідомлення і любов до свого краю, і дуже потрібен той ключ, що відкрив би серця більшості. А «Повна банка» мріє про майстерню в горах. Ми ж особисто – про час разом, щоби всі були здорові та не втрачали свої бажання, натхнення, залишалися собою.

Ми, схоже, те й робимо, що мріємо. І «Повна банка», і Chysto.de – це про мрії. Ми хотіли зробити дещо, на чому було б вказано «Зроблено в Карпатах». І багато смачного вже вдалося, вийшло «заховати» Карпати в баночки, які бачили України й світу більше, ніж ми самі. А мрія Chysto.de – створити таки собі «мурашник» небайдужих – теж на етапі здійснення. Мріємо не втратити ці «рожеві окуляри», вміння бути десь і наївними. Певно, ми мріємо не припиняти мріяти!

Роман та Олена Жуки - засновники бізнесу

Фото – Сергій Гудак і Роман Жук

Суспільство

83 день війни. Хроніка боротьби. Головні перемоги України та українців

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

83-й день українські військові дають відсіч російським окупантам, знищуючи їхню техніку та руйнучи амбітні плани Кремля захопити нашу країну. Українці об’єдналися та разом чинять опір загарбникам, забувши про чвари та суперечки. Це війна, яка вже увійшла в світову історію. Війна за нашу свободу й незалежність. ШоТам фіксує головні перемоги цього дня.

12:45

Університет Торонто безкоштовно прийме на навчання понад 200 українських студентів. Фінансування взяла на себе Фундація Темертея, заснована канадським підприємцем і меценатом українського походження Джеймсом Темертеєм.

12:25

В Україні створили VR-музей пам’яті війни, щоб зафіксувати руйнації, які завдала Росія Київщині.

12:15

Чоловік заради порятунку пройшов пішки із Маріуполя до Запоріжжя із собакою Жужою.

12:00

Українські воїни знищили танк та зенітний ракетний комплекс окупантів. Відео опублікували на ютуб-каналі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

11:45

Військові 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого збили ворожий безпілотник «Орлан-10» із великокаліберного кулемета, повідомили на фейсбук-сторінці бригади.

11:25

Міністр фінансів України Сергій Марченко та президент Японського агентства міжнародного співробітництва «Джайка» (JICA) Акіхіко Танака підписали угоду про надання Україні кредиту завбільшки $100 млн на пільгових умовах.

11:10

Уночі, 17 травня, у небі над Миколаївщиною, ЗСУ збили російську крилату ракету, що летіла у напрямку західних регіонів.

10:40

Збройні сили України відбили атаку росіян у районі міст Гірське, Золоте та селища Сиротине на Луганщині, внаслідок чого окупанти змушені були відступити зі значними втратами.

10:20

45 окрема артилерійська бригада Збройних Сил України показала, як знищила склад із боєприпасами російських окупантів.

10:00

Збройні Сили України спалили кілька бойових машин російських загарбників.

09:30

Підрозділами зенітних ракетних військ ЗСУ уражено штурмовик Су-25 російських окупантів та ворожу крилату ракету. Про це повідомили у Командуванні Повітряних Сил ЗСУ.

Крім того, протиповітряна оборона Сухопутних військ знищила щонайменше три БпЛА «Орлан-10». Загалом за добу, 16 травня, уражено 5 повітряних цілей:

  • 1 літак (Су-25);
  • 3 БпЛА (ОТР);
  • 1 крилату ракету.

09:00

Розпочалася операція з порятунку заблокованих на території заводу «Азовсталь» у Маріуполі захисників України, повідомили у Генштабі ЗСУ.

08:00

Українські захисники знищили неподалік Чорнобаївки на Херсонщині ворожий склад паливно-мастильних матеріалів вогнем реактивної артилерії.

Унаслідок удару ЗСУ розбито зенітно-ракетний комплекс «Стріла-10», танк Т-72, та іншу броньовану техніку ворога. Загалом українські підрозділи спільно з авіацією Повітряних сил нанесли за добу понад 1️00 уражень ворожих позицій.

Читати далі

Суспільство

Провідний університет Канади безкоштовно навчатиме понад 200 українських студентів

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Університет Торонто безкоштовно прийме на навчання понад 200 українських студентів. Фінансування взяла на себе Фундація Темертея, заснована канадським підприємцем і меценатом українського походження Джеймсом Темертеєм.

Про це заявили у пресслужбі університету, пише Укрінформ.

«За підтримки пожертвуваних Фундацією Темертея 3,2 млн дол, університет Торонто готується прийняти більше 200 студентів з України, чиє навчання було перерване війною», – йдеться у поширеному пресрелізі.

Зазначається, що перші 20 студентів Києво-Могилянської академії вже обживаються на кампусі у Торонто. «У вересні до них приєднаються ще до 100 студентів», – заявили в університеті.

Окрім того, в Торонто тимчасово переїде п’ять викладачів Києво-Могилянської академії, які працюватимуть в університеті як запрошені професори.

В університеті додали, що мають ряд стипендій для українців, в тому числі на участь у літніх програмах, на які можуть претендувати ще десятки студентів.

Додамо, що університет Торонто – найкращий вищий навчальний заклад Канади та входить до 25 найліпших вишів світу.

Про благодійників

Заснована у 1997 благодійна фундація Джеймса та Луїзи Темертеїв регулярно надає підтримку освіті, охороні здоров’я та культурі України й Канади. Позаминулого року фундація зробила найбільшу благодійну пожертву в історії Канади, передавши 250 мільйонів доларів (близько 192 мільйонів доларів США) на розвиток медичного факультету університету Торонто.

Джеймс (Костянтин) Темертей народився у 1941 році у селі Стила, що на території сучасної Донецької області України. У 1949 році його батьки емігрували до Канади. Заснована Темертеєм у 1987 році компанія Northland Power стала одним із перших незалежних виробників енергії у Канаді.

Нагадаємо, 6 українських лікарень, які працюють із пораненими внаслідок російських обстрілів, отримають новітні матеріали для лікування судинних травм від американської компанії «Humacyte».

Також ми повідомляли, що в благодійному матчі «Ліона» проти команди ЮНІСЕФ зібрали майже €500 тисяч для українських дітей.

Фото: compass.in.ua

Читати далі

Суспільство

На Київщині створили VR-музей пам’яті війни

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

В Україні створили VR-музей пам’яті війни, щоб зафіксувати руйнації, які завдала росія Київщині.

Про це повідомили в управлінні туризму Київської обласної військової адміністрації.

Відтак за допомогою 3D-турів відвідувачі зможуть потрапити в реальність, яку принесла з собою війна в Ірпінь, Бучу, Гостомель, Горенку та інші містечка й села Киїської області.

Перейти в VR-музей можна за цим посиланням.

Ініціатори проєкту переконані, що після перемоги Київщина знову стане місцем для життя, де кожен хотітиме мати будиночок, займатися активним туризмом, дегустувати смачну їжу від локальних фермерів чи усамітнюватися в етносадибі серед природи. Однак, усі факти руйнувань на деокупованих територіях мають бути зафіксовані. Це дасть змогу показати нащадкам, якою ціною виборювалась свобода та незалежність України.

Нагадаємо, в Україні з’явиться перший інтернет-портал про події і злочини в Криму та ОРДЛО.

Як ми повідомляли раніше, Інститут нацпам’яті запустив онлайн-платформу «Архів усної історії».

Читайте також«Там воюють наші друзі, ми не могли бути осторонь». Як львівський Cantona Pub допомагає бійцям з передової

Фото: kyivregiontours.gov.ua/war.

Читати далі