Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Повертаємося на ринок ЄС». Як харківський виробник б’юті-інструменту Staleks відновив роботу у Вінниці

Опубліковано

Ще 25 років тому харківська компанія Staleks складалася з кількох людей, які продавали та заточували інструмент для манікюру. Однак з роками підприємство почало зростати: маленька майстерня перетворилася на великий та потужний завод, а про продукцію українців дізналися в усьому світі.

Сьогодні Staleks називають одним із найвідоміших та найбільших виробників б’юті-інструментів в усьому світі. Довоєнні показники компанії вражають: експорт до 90 країн та понад 11 мільйонів виробів на рік. А отже, продукцію українців можна зустріти буквально в будь-якій точці світу.

З початком повномасштабної війни підприємці евакуювали більшу частину виробництва разом із командою – подалі від обстрілів та постійної небезпеки. У Вінниці компанія не лише перезапустила роботу, а й встигла повернутися на колишні показники та знову налагодити експорт до країн ЄС. Про переїзд, адаптацію на новому місці та роботу до перемоги ШоТам розповів колишній головний технолог виробництва, а нині – керівник релокованої частини компанії Ігор Хвостовський.

У Вінницю перемістилась компанія «Staleks» виробник продукції для  б'юті-індустрії - Вінниця Преспоінт

Якоїсь миті про наші інструменти дізналися в усьому світі

Нашій компанії вже більше 25 років. Однак на самому початку про якесь виробництво та власні заводи взагалі не йшлося. Ні, це просто були люди, які намагалися поступово продавати свій товар, зокрема, ножиці для манікюру. Або ж пропонували заточити старі.

Вже трохи згодом, коли цей бізнес дійсно почав працювати, з’явилася потреба у створенні власного маленького виробництва. Аби виготовляти свою продукцію та вдосконалювати її. Крок за кроком компанія зростала, а маленький завод перетворився на великий. Так про наші інструменти почали дізнаватися в усьому світі.

Звісно, тривалий час ми фокусувалися на українській аудиторії. Однак масштаби зростали, а з ними – й попит на якісну продукцію. І тепер нашими товарами користуються майстри манікюру якщо не в усьому світі, то щонайменше в більшості країн.

Staleks – це завод повного циклу виробництва, де створення інструменту починається з підготовки сталевого прута і закінчується упаковкою готового продукту. На підприємстві встановлено обладнання провідних американських, італійських, японських та німецьких марок. Частину устаткування компанія розробляє і проектує самостійно, а потім створює на базі власного інструментального цеху або за індивідуальним замовленням у закордонних партнерів. Техніко-виробнича база Staleks становить понад 1700 одиниць обладнання, яке розташоване на 19 виробничих підрозділах.

Хто захоче бігти на роботу, коли твоїй країні оголошують війну?

До ранку 24-го лютого у нас не було жодних думок про те, що росія може атакувати Україну з такою силою. А тому ніхто не готувався й не знав, як правильно діяти в такій максимально стресовій ситуації. Можу сказати, що 23-го числа наше виробництво ще відпрацювало повноцінний робочий день, а вже наступного дня все зупинилося.

Адже хто захоче бігти на роботу, коли твоїй країні оголошують війну? Тоді ми ще не розуміли, що потрібно робити. Тікати чи ні? Евакуйовуватися чи ні? До того ж варто сказати, що наше виробництво – це не маленька комірка, яку можна взяти й перевезти однією легковою автівкою.

А тому перший час ми взяли паузу. Допоки не дізналися про державну програму релокації бізнесу. Після цього одразу почали діяти. Ми взялися шукати приміщення, яке підійшло б під наші потреби та могло вмістити всі потужності. Як виявилося, це було не надто легким завданням.

Staleks - лідер з виробництва б’юті-інструменту

Ми евакуювали і обладнання, і наших людей

Спочатку ми вирушили на захід країни. Шукали приміщення одразу в кількох регіонах, але всі зусилля були марними. Нам або бракувало місця, або не підходили умови. Ми їздили, дізнавалися, спілкувалися, шукали і зрештою натрапили на Вінницьку область.

Після цього виник виникло питання: як перевезти сюди все необхідне обладнання та людей, які погодилися виїхати разом із нами у більш безпечне місце, ніж Харків. Державна програма релокації передбачала переїзд залізницею, проте це був не наш варіанти.

Ми обрали вантажівки. І нам дуже пощастило, що знайшлися люди, які погодилася на доволі небезпечну подорож до Харкова, аби забрати більшу частину нашого обладнання. Паралельно ми почали працювати в два етапи: харківська частина команди демонтувала верстати та вартажила їх до автомобілів, а інші – розвантажували фури та встановлювали обладнання на новому місці.

До повномасштабної війни на підприємстві працювали понад 1700 кваліфікованих фахівців, які щодня створювали майже 30 000 одиниць продукції. Асортимент компанії нараховує понад 50 номенклатурних видів: від професійного манікюрного інструменту, до шкіряних аксесуарів. Щорічно Staleks випускав близько 11 000 000 одиниць.

Повертаємося до довоєнних масштабів виробництва

Власне, так нам вдалося здійснити цей переїзд та доволі оперативно відновити роботу на Вінниччині. До речі, під час цього місцева влада не стояла осторонь. Зокрема, нам допомогли із житлом приблизно для сотні працівників, які релокувалися разом із підприємством.

Крім того, з нам весь цей час тримали зв’язок. На щастя, багато питань вирішувалися швидко. Однак ми і досі контактуємо з різних питань. Але найбільше тішить те, що практично змогли надолужити наші довоєнні масштаби, а за деякими напрямами – навіть перевершили попередні показники.

А ще особливо важливим є те, що навіть під час повномасштабної війни ми організовуємо роботі місця. Зараз колектив нашого виробництва – це 50% працівників, які погодилися виїхати з Харкова до Вінниці, і ще 50% місцевих мешканців, які стали частиною нашої команди.

релокована компанія з виробництва б'юті-інструменту

Харків – це залізобетон

Сьогодні наш харківський завод продовжує функціонувати. Попри обстріли та постійну небезпеку там залишилися люди, які не захотіли покидати свої домівки та роботу. Крім того, там досі є обладнання, яке ми не вивезли. Адже навряд чи воно змогло б витримати такий переїзд.

Харків – це залізобетон. Люди в Харкові хочуть працювати навіть у надскладний час, і ми змогли надати таку можливість тим, хто залишився в рідному місті. Звісно, нині там значно менші потужності, аніж були до повномасштабної війни. Але вони є. А отже, люди можуть працювати й заробляти, поки нашу країну атакує росія.

процес вирізання інструменту

Працюємо в нових реаліях та на повну силу

Ми плануємо розширювати виробництво, тож сьогодні це лише питання часу. Нам вже вдалося налагодити експорт до країн Європи, тепер продовжуємо напрацьовувати його в інших країнах. Звісно, працювати стало важче через поламану логістику, яка тепер вартує в кілька разів дорожче. Однак усе можливо, коли ти маєш бажання та досвід.

Ми вже роздумуємо, що хочемо вдосконалити та додати нового до нашого й без того широкого асортименту інструментів. Але поки що це таємниця. Спочатку потрібно зробити, а вже потім будемо про це розповідати. 

Сьогодні ми усвідомлюємо, що залишаємося на Вінниччині на невизначений термін. Ми точно переможемо, але ніхто не знає, коли. Тому говорити про цілковите повернення до Харківщини поки що доволі складно. Для багатьох із нас – це щось на межі мрії, адже хто не хоче нарешті повернутися додому? А поки працюємо в нових реаліях та з усієї сили. 

виробництво б'юті-інструменту

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі