Після повернення з фронту ветеранам доводиться адаптуватися до зовсім іншого середовища, і це великий виклик. Їм потрібно знайти нову роботу та нове місце в суспільстві. Україна створила грантові програми, щоб допомогти військовим у цьому переході. Одна з них — «Ветеранський ваучер», інша — «Власна справа» від Мінекономіки. Це дає воїнам шанс почати бізнес без стартового капіталу.
Про ветеранів, які розпочали власну справу розповідає ШоТам.
З полів бою до полів плодючих
Андрій Дробіт із села Вислобоки на Львівщині воював у 2015-2016 роках на Донбасі — був розвідником. Після цього його звільнили в оперативний резерв. А коли почалося повномасштабне вторгнення, 24 лютого 2022 він уже був у війську. Цього разу потрапив до львівської 24-тої бригади, був у протитанковому взводі оператором. Брав участь у бойових діях на Ізюмській ділянці фронту, перебував у Попасній і зазнав осколкового поранення в Оріхові. Андрій з побратимами в той день стояли за посадкою.
«Нас було троє. Ми не зрозуміли, що це прилетіло. Завжди було чутно вихід, а тут секунда, і щось прилетіло. Мені зачепило руку, другому хлопцю — голову. У сорочці народилися, бо прилетіло за 5 метрів від нас. У хлопців позаду добряче попало, а нас не сильно зачепило», – згадує ветеран.
Андрій Дробіт, фото з власного архіву
Хлопцю зробили декілька операцій. Уламки залізли під суглоб лівої руки, тому лікарям так і не вдалося їх дістати.
«Деколи болить, коли багато роботи роблю, коли щось важке піднімаю. Але краще буду жити з цим уламком — це краще за ампутацію», — зазначає військовий.
На питання, як повернувся до цивільного життя, Андрій відповів, що не повернувся.
«Напевно, це нереально. Мені допомогло, що я був в АТО — мені було легше адаптуватися. Але повністю повернутися до нормального життя нереально. Багато друзів втратив за цей час», — каже чоловік.
Андрій Дробіт, фото з власного архіву
Андрій Дробіт запевняє, що власна справа переключає. Особливо, якщо бізнес успішний.
«Він приносить задоволення, і трохи забуваєш про всі ті страшні речі. Навіть на етапі ідеї — ти вже головою там. Ти живеш цим, думаєш про це, ти багато часу приділяєш цьому, відволікаєшся», — каже Андрій.
Він пригадує, як зародилася ідея зайнятися фермерством. Це було у 2017, коли хлопець повернувся з АТО.
«Ми були на зустрічі ветеранів, які ділилися своїм досвідом, як вони започаткували власну справу. І ми надихнулися історією людини, яка вирощувала полуницю. Ми також захотіли побудувати теплицю. Це був перший крок», — згадує військовий.
Подружжя за свій кошт збудувало теплицю, де почали вирощувати квіти — еустоми. Вони добре продавалися, і бізнес процвітав. Але прийшов час розширювати горизонти, тому пара почала вирощувати овочі. Однак дохід не покривав елементарних потреб родини. 24 лютого 2022 року бізнес застопорився. Дружина не могла займатися цим через третю вагітність. Однак після звільнення з лав ЗСУ в листопаді минулого року чоловік повернувся до фермерства.
«Тоді було ухвалене рішення садити хвойні й декоративні рослини: туї, кипарис, ялівці, лаванду. А також відкривати нові напрямки діяльності, як-от озеленення — це догляд за газоном», — розповідає фермер.
Андрій Дробіт, фото з власного архіву
Андрій Дробіт зміг розширити свій бізнес завдяки тому, що отримав майже 290 000 гривень по програмі «Ветеранський ваучер». На ці кошти він придбав трактори для стрижки газонів і причіп. Завдяки цьому хлопець тепер пропонує послуги з догляду за газонами.
Андрій Дробіт, фото з власного архіву
Зараз подружжя знову планує розширення та знову подається на грантову програму, але вже іншу — «Власна Справа» від Мінекономіки. Для цього вони розробляють бізнес-план з вирощування рослин без ґрунту на поживних розчинах.
«Гідропоніка — на одному квадратному метрі можна виростити в 2-3 рази більше продукції. Це нова технологія, вона дуже дорога. Розраховуємо на підтримку держави», — каже Андрій.
Терапія глиною
Ще один приклад чоловіка, який після фронту вирішив масштабувати свою справу — Володимир Довган. Він почав гончарити в 1991 році. Основний напрямок його роботи — відновлення та реконструкція традиційної кераміки Сокальщини 19 століття і Київщини до 18 століття.
Володимир Довган, особистий архів
У 2015 році чоловік пішов на захист держави — виконував бойові завдання на Донеччині, був протитанкістом. Жінка попросила не розпитувати його про війну, бо тема сильно болить. Після звільнення він дізнався про можливість отримати ветеранський грант.
«Після участі в бойових діях він вирішив щось змінювати у своїй улюбленій справі. Мова саме про соціальну складову: проведення реабілітаційних заходів, майстер-класів, популяризація ремесла. Це така собі терапія, яка допомагає розслабитись і відволіктися. Але примітивно в нього не було території, і нема що було вкладати у власне приміщення. І ми подалися на грант, виграли його», — каже дружина Оксана.
Володимир Довган, особистий архів
Фонд виділив воїну близько мільйона гривень. Тепер пара має творчий простір, який зараз на етапі ремонту. Їм вдалося закупити майже все необхідне обладнання. Зараз працюють над інклюзивністю простору та завершують сантехнічні роботи.
Коли погода тепла, подружжя організовує заходи на свіжому повітрі. Уже скоро, після завершення ремонту, майстри не залежатимуть від погоди.
Володимир Довган, особистий архів
Робота з дітьми замість реабілітації
Наталя й Андрій Зозуляки — подружжя з містечка Броди, що на Львівщині — також розпочали власну справу без стартового капіталу. Андрія мобілізували у 2017 році. Зараз він продовжує службу, але вже в рідному місті.
В Андрія та Наталі троє дітей. Взагалі вони дітей дуже люблять. Жінка не уявляє свого життя без педагогіки, але з початком війни її діяльність припинилася. Відсутність роботи, війна та постійні відрядження чоловіка ледве не переросли в депресію. Тоді Наталя вирішила щось змінювати, а саме відкрити сімейний бізнес — франшизу центрів раннього розвитку для дітей.
«Чоловік підтримав: мовляв, сьогодні я є, а завтра мене немає, тому ти маєш дати раду собі й дітям. Ми почали будувати бізнес із власних заощаджень, але хотілося зробити більш-менш масштабно. Написали перший грант, отримали схвальне рішення. У перший місяць у нас був ажіотаж — дуже багато діточок. У нас добре розвивалися різні напрямки», — розповідає Наталя.
Згодом подружжя зрозуміло, що їм потрібно масштабуватися. Почали шукати нові джерела фінансування, і восени 2023 подалися на ветеранський грант та знову отримали схвалення.
«Бізнес-план писали разом з чоловіком обидва рази. Він відповідав за юридичну та фінансову сторону, а я — за творчу. Це суто сімейний проєкт», — ділиться жінка.
Фото з особистого архіву подружжя
Незважаючи на те, що чоловік має законну підставу для звільнення (трьох дітей), він продовжує нести службу. Водночас веде бухгалтерію та вирішує юридичні питання центру раннього розвитку «Мудрик». Працює навіть під час ротацій у зоні бойових дій — дистанційно.
«Робота в нашому центрі допомагає йому зрозуміти, що, окрім війни, є також життя, і воно продовжується. Діти народжуються, діти ростуть. Власна справа лікує від важких спогадів, від душевних травм», — впевнена дружина Андрія.
Зараз «Мудрик» процвітає — його відвідують 80 дітей. Серед них — діти військовослужбовців, і для них розробили програму лояльності. Працюють сезонні табори, мінісадочок, групи продовженого дня, курси англійської мови, клуб для мам. Центр також займається волонтерською діяльністю, зокрема, організовує заходи для внутрішньо переміщених осіб і збір коштів на допомогу ЗСУ.
Фото з особистого архіву подружжя
Хто з ветеранів може отримати грант
Існує чимало фондів, готових інвестувати в розквіт бізнесу, серед яких як українські, так і міжнародні організації. Військові рекомендують починати з Українського ветеранського фонду. Ця організація відкрита не тільки для ветеранів, але й для їхніх родин, включно з дружинами, чоловіками, дітьми та іншими близькими. Або ж можна спробувати податися на грант «Власна справа», що є частиною більшої програми «єРобота». Умови участі можуть варіюватися залежно від конкретного конкурсу.
Допомога від фонду може стати підтримкою не лише для ветеранів, але й для сімей полеглих воїнів. Для отримання гранту необхідно виявити ініціативу та мати чітку бізнес-ідею. Після цього слід розробити детальний бізнес-план, який можна створити самостійно або з допомогою фахівців. Наступними етапами є подання проєкту на конкурс та його захист перед комітетом.
Участь у грантових програмах, хоч і вимагає зусиль, може стати значним кроком до адаптації. Громадські організації наполягають, що саме через початок власної справи може відбутися інтеграція військових після фронту в цивільне суспільство.
У київській лікарні «Охматдит» відкрили оновлене бомбосховище, стіни якого тепер прикрашають фантазійні малюнки. Авторками цього чарівного проєкту стали ізраїльські мисткині Регіна Шафір і Зоя Север.
Про це повідомили на фейсбук-сторінці НДСЛ Охматдит.
Про ініціативу
Малюнки з’явилися у відділенні дитячої ендокринології завдяки підтримці посольства Ізраїлю в Україні. Проєкт отримав символічну назву — «Вікно в Мир». Його мета — допомогти дітям, які змушені ховатися під час тривог, почуватися спокійніше та зберігати віру в краще.
Сюжети для настінних ілюстрацій художниці вигадували разом із маленькими пацієнтами. Діти малювали, мріяли, а потім разом із мисткинями переносили фантазії на стіни укриття. У результаті з’явилися зображення, які створюють затишну атмосферу та нагадують дітям про чарівний світ мрій.
В оновленому укритті тепер живуть чарівні герої, казкові пейзажі та вигадані світи. За словами Регіни Шафір, цей проєкт — проєкція надії та підтримки:
«Ми прагнули, щоб кожна дитина, яка опиниться тут, відчувала, що стіни укриття — це не лише захист, а й портал до світу, де панують мир і фантазія».
Фото: викладене на сторінці у фейсбуці НДСЛ ОхматдитФото: викладене на сторінці у фейсбуці НДСЛ ОхматдитФото: викладене на сторінці у фейсбуці НДСЛ Охматдит
Нагадаємо, що на Київщині будують нову багатоповерхівку замість зруйнованої росіянами: у ній житимуть 78 родин.
Фото: викладене на сторінці у фейсбуці НДСЛ Охматдит.
У Балаклії, що на Харківщині, війна не змогла зламати духу місцевих жителів. Попри обстріли, тут не лише відновлюють інфраструктуру, а й повертають до життя традиції весільних святкувань. Історію коруючої ДРАЦСу Тетяна Кунденко ми розповіли у випуску на ютуб-каналі ШоТам.
Історія Тетяни Кунденко
Балаклійський ДРАЦС, яким понад п’ять років керувала Тетяна Кунденко, зазнав значних пошкоджень під час російських атак. Будівля постраждала від уламків і вибухової хвилі, але попри це місцеві працівники продовжують проводити церемонії — навіть у тимчасових умовах.
«Молоді люди створюють сім’ї, а ми допомагаємо їм зробити цей день особливим, незалежно від того, що відбувається навколо», — розповідає Тетяна.
Однією з таких урочистостей стало весілля Олександра та Олени. Їхнє знайомство почалося ще до війни, а кохання витримало всі випробування. Пара вирішила одружитися у місцевому парку, де під звуки сирен обмінялася клятвами вірності та одягла обручки.
«Ми відчували щастя, бо цей день був про нас, про наше майбутнє», — ділиться Олена.
Відео: ШоТам
Святкування супроводжувалося танцями, піснями й щирими емоціями, які нагадували про важливість любові навіть у найскладніші часи.
Детальніше довідатися про те, як Тетяна вистояла у важких умовах війни можна у нашому відео на ютубі.
У Лозовій на Харківщині розпочинають капітальний ремонт дитячої поліклініки.
Про це повідомив міський голова Сергій Зеленський.
Про відбудову
Проєкт «Дитяча поліклініка майбутнього» реалізують завдяки Програмі розвитку ООН. Виконавця робіт обрали через електронну систему публічних закупівель.
«Малеча отримає свій простір — окремо від дорослих пацієнтів. Нові приміщення будуть яскравими, щоб лікарі сприймалися як дружні супергерої, які завжди готові допомогти», — зазначив мер.
Дитячу поліклініку розмістять у триповерховій прибудові до міської поліклініки. Новий простір включатиме:
кабінети лікарів;
приміщення для щеплень;
зону реабілітації.
Роботи розпочнуть вже наступного тижня. Тимчасово кабінет для щеплення та прийоми лікарів перенесуть в основний корпус. Пацієнтів обіцяють поінформувати про зміни.
Нагадаємо, як на Чернігівщині підтримують тих, хто втратив дім.
Коментарі