Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Коли Маргарита Тютюнник переїхала в Самбір на початку повномасштабного вторгнення, то як і багато інших переселенців почувалася розбитою й не знала, що робити далі. Минуло два роки життя в громаді, й тепер Маргарита робить «смачні квіти» з зефіру та допомагає іншим жінкам зняти стрес на заняттях з танців.
«Війна навчила мене жити тут і зараз. Я вдячна людям у громаді за те, що мені тут комфортно, і я почуваюся, як удома. Таке відчуття, що живу тут не два роки, а десять»,— каже Маргарита.
Як місцеві активістки, влада та переселенки допомагають жінкам знайти себе в Самбірській громаді Львівщини — в новому матеріалі ШоТам.
У складний період підтримала психологиня
До повномасштабного вторгнення Маргарита Тютюнник 17 років працювала вчителькою в школі. Коли евакуювалася до Самбора з Запорізької області, то спершу продовжувала працювати онлайн, а потім пробувала влаштуватися за фахом у новому місті, проте в школах вакансій не було.
Морально відʼїзд з дому сприймала болісно, і хоча за освітою жінка психологиня, але сама собі допомогти не могла. А ще не дозволяла собі проявляти всі емоції, бо вважала, що іншим набагато гірше. Саме в такий складний період Маргарита познайомилася з психологинею Анастасією Пироговою, яка також переїхала до Самбора з Запорізької області.
Після цих зустрічей жінки стають більш впевненими в собі
Після переїзду Анастасія як волонтерка долучилася до команди місцевих психологів, з якими спільно працювали над проєктами в громаді. Пізніше її запросили стати координаторкою програми в Самбірській громаді від організації «Центр Жіночі перспективи», що працює з 1997 року.
За підтримки місцевої влади й організації Анастасія створила для інших переселенців файл «Дорожня карта», аби люди знали, де можуть знайти психологічну підтримку, юридичну консультацію, садок, школу чи лікарню. А ще вона була однією з ініціаторок створення гінекологічного кабінету для жінок з інвалідністю за підтримки влади.
Фахівчині Центру в співпраці з місцевою владою, за підтримки ООН «Жінки в Україні» та за фінансування уряду Швеції створюють у малих громадах ГО для жінок, організовують «круглі столи» про проблеми переселенців, вчать активісток писати грантові заявки, вести перемовини та заробляти.
Анастасія виступає на заході для переселенців, присвяченому інтеграції в громаду. Фото надала Анастасія Пирогова
«Ми створили в Самборі потужний психологічний хаб. Я теж у розпачі поїхала з дому з малою дитиною, і було дуже складно, проте завдяки спільноті вдалося взяти себе в руки та розвиватися. Спільно ми ходимо в гори на ретрити, відвідуємо тренінги та підтримуємо одна одну. Мені дуже подобається, що те зернятко допомоги, яке я вкладаю в людей, потім розростається й переходить від однієї людини до іншої», — ділиться Анастасія Пирогова.
«Психологині проводять терапевтичні групи, організували курси англійської для дорослих з нуля, майстер-класи, а ще чудовий хор. Після цих зустрічей жінки стають більш впевненими в собі та роблять власні кроки в бізнесі. Я пишаюся тим, що ми не просто даємо їм корисну інформацію, а й стаємо для них джерелом наснаги», — каже представниця «Центр Жіночі перспективи» Олена Кальбус.
Ретрити для жінок у Самбірській громаді (Анастасія — з кошиком в руках, а Маргарита — крайня праворуч). Фото надала Анастасія Пирогова
Робить квіти з зефіру та викладає на танцях
Саме після консультацій Маргарита почала почувати себе краще: «Анастасія стала для мене рідною душею. Наші зустрічі вселили в мене надію та силу, я почала більше вірити в себе, спілкуватися з новими людьми й зрозуміла, що треба брати себе в руки та щось робити».
Букетик із зефіру, який створила в Самборі Маргарита Тютюнник. Фото із соцмереж Маргарити
Якось вона натрапила в інтернеті на відео, де розповідали, як створювати квіти з зефіру. Маргарита придбала онлайн-навчання, і коли наставниця похвалила вироби з першого разу, то вирішила, що продовжуватиме. Зараз підприємиця отримує замовлення й від місцевих, і від клієнтів з інших міст, зокрема, зі своєї рідної Запорізької області. А ще надсилає смаколики військовим, аби підняти їм настрій та віддячити за їхню роботу.
Крім створення «смачних квітів», жінка хотіла займатися спортом, аби розвантажувати мозок. Звичайний фітнес їй був нецікавий, тому пішла на навчання та стала сертифікованою тренеркою танцювальної фітнес-програми Zumba.
До Маргарити приходять різні дівчата, та всіх вона просить про одне — вимкнути мізки та відпочити під час заняття. Жінка жартує, що вони з ученицями не збираються на «Танці з зірками», але намагаються підтримати одна одну та покращити настрій.
Маргарита Тютюнник демонструє найбільший букет із зефіру, який створила сама. Фото з соцмереж Маргарити
«Мені шкода, що я знайшла себе саме в такій ситуації. Але, можливо, за інших обставин я б не наважилась», — говорить Маргарита.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі