Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Перші два роки на врожай не чекайте». Як заробити на лохині? Кейс сімейного бізнесу, який 5 років йшов до своєї мети

Опубліковано

П’ять років тому родина Марії Коновал вирішила відкрити сімейний бізнес із вирощування лохини. Їм знадобився цілий рік, аби зрештою отримати ділянку. Тепер на площі 1,5 га замість бур’янів з’явилася ціла плантація лохини. До вторгнення на полі працювали всією родиною, однак після 24 лютого практично всі обов’язки лягли на плечі Марії. 

Про шлях від ідеї до першого врожаю, допомогу від держави, особливості вирощування лохини та вихід на полиці супермаркетів власниця бізнесу розповіла команді ШоТам.

Марія Коновал

власниця господарства «Ягідний край»

Завжди любила працювати на землі 

Ідея вирощувати лохину з’явилася завдяки… малині. Я спробувала висадити її біля будинку, однак малина швидко псується, і це суттєво ускладнює транспортування. Крім того, для цієї ягоди необхідно облаштувати додаткове приміщення для зберігання, а на початку нашого підприємницького шляху бюджет не передбачав таких витрат.

Тож паралельно я спробувала вирощувати лохину й зрозуміла, що ось воно – ідеальне рішення для сімейного бізнесу. Лохина зберігає свіжий вигляд навіть після тривалого транспортування чи зберігання, бо при зборі має сухий відрив з плодоніжки.

Відтоді я почала експериментувати з вирощуванням, зокрема садила в різні ґрунти: торф, тирса й звичайний чорнозем. Звісно, вийшло не відразу, але пам’ятаю, як здивувалася, що ця ягода настільки смачна, а водночас – естетично красива й корисна. 

поле лохини на Львівщині

Насправді я називаю себе агрономом-любителем, який навчається на власних помилках. Аби сформувати бодай якесь уявлення про вирощування лохини, мені довелося переглянути низку відео. А ще пощастило познайомитися з кваліфікованим агрономом, який поділився цінними порадами. Крім того, він мотивує постійно відвідувати аграрні конференції та семінари, тож фактично виступає помічником у нашому сімейному бізнесі.

Держава компенсувала нам 60% витрат за садивний матеріал

Коли ми остаточно вирішили вирощувати лохину, почали шукати під це окрему ділянку, щоб культивувати ягоду у великій кількості. Вирішили зосередитися на землях Яворівщини Львівської області, оскільки там є піщані ґрунти з кислим середовищем. Із цим запитом звернулися до сільської ради с. Залужжя, де нам пішли назустріч і вже через рік ми з чоловіком отримали пай – 5,3 га землі. Тож попри всі труднощі, 2018 року ми зробили першу закладку лохини, засадивши 1,39 га. Відтоді щороку намагаємося збільшувати загальну площу плантації.

Водночас із закладкою перших саджанців ми подалися на відшкодування витрат за придбані матеріали. І держава нас підтримала, компенсувавши 60% витрачених коштів на садивний матеріал. Загалом ми отримали 153 тисяч гривень і спрямували всю суму на встановлення системи поливу.

лохині на сонці

Намагаємося зробити ягоду доступною для кожного

Усього, аби все облаштувати та висадити перші 5 тисяч кущів, ми інвестували у бізнес 300 тисяч гривень. Були й додаткові витрати, скажімо, на паливо для перевезення тирси, яку нам безкоштовно надавали різні підприємства. Це важливо, адже тирса – чудовий вологопроникний матеріал, завдяки якому лохина добре росте. Для піщаних ґрунтів Яворівщини, які не утримують вологу, – це справжній порятунок.

А ось на торф, на жаль, ми не мали коштів. Утім мої експерименти з вирощування показали, що тирса є ідеальним середовищем для нашої ягоди. Щоб забезпечити її зростання, ми купуємо еко-добрива з Голландії, які, хоч і дороговартісні, але необхідні для оптимального розвитку рослини. Звідси собівартість 1 кг лохини складає 50 грн. У роздріб реалізуємо за ціною від 120-250 грн. Такий діапазон робить нашу ягоду доступною для широкого кола людей.

Зароблені гроші реінвестуємо в сад

І хоча ми займаємося цією справою вже п’ятий рік, але все одно досі вкладаємося у розвиток сімейного бізнесу. За минулий рік купили трактор, завдяки якому вдається швидше обробляти землю. До цього техніку доводилося орендувати, оскільки вручну працювати з таким обсягом землі просто неможливо. Та й взагалі бізнес має бути максимально автоматизованим. 

Ми також придбали термичку і встановили холодильну систему. Але торік холодильник запустили всього на один день протягом восьми годин. Це було дуже дорого, адже на нашій ділянці немає постійного електричного живлення, тож ми використовуємо генератор.

засновниця бізнесу на лохині

Наші плани – масштабувати наше господарство 

Навіть після відкриття власного бізнесу я не залишила роботу продавцем-консультантом. Мій графік – добу працюю, а потім маю три дні «відпочинку» на полі. Для власних потреб доводиться заробляти окремо, адже кошти з продажу лохини постійно вкладаються у господарство. 

У планах – масштабуватися та вийти на співпрацю із супермаркетами. Проте кожен магазин має свої вимоги щодо кількості продукції на певний період. У нас поки не було достатньої кількості врожаю, щоб задовольнити настільки масштабні потреби. Найбільша кількість ягід, яку ми збирали за день, становила 150 кг, але навіть цього замало, щоб супермаркет погодився на співпрацю.

Ми також розглядаємо можливість придбання тепличних тунелів, щоб захищати ягоду від весняних холодів. Звичайно, це може призвести до зменшення врожаю на 30%, але це можуть виправити вулики з джмелями та бджолами. Вони забезпечать швидше запилення ягоди, а тому плануємо співпрацювати з пасічниками.

З початком вторгнення я залишилася наодинці із бізнесом

Коли почалася повномасштабна війна, ми спостерігали, як колони автомобілів виїжджали до сусідньої Польщі. Старші сини відразу пішли в ТрО, а чоловік мобілізувався до лав ЗСУ. Зі мною залишився лише молодший син, який напередодні травмував коліно. Тому доглядати за ягодою мені довелося самостійно. І ось я стою, обрізаю кущі й думаю, кому ж я це все буду продавати, якщо всі їдуть? Але все вдалося. Ринок, інстаграм, фейсбук – поступово ягода почала продаватися.

На жаль, минулий рік став для мене болючим не лише через війну, а й через загибель молодшого сина в автокатастрофі. Раніше старший син – Андрійко – відповідав за полив, Юрко – за роботу техніки на полі, а Роман готував нам їсти та деколи порався з бур’янами. На мої плечі впав тягар, як фізичний так і моральний, адже доводилося попри горе продовжувати займатися справою, яку ми з родиною так мріяли розвивати. 

Робота на наших 1,5 га є досить важкою для однієї людини, і особливо – для жінки. А оскільки ми є сімейним фермерським господарством, то працювати на полі можуть лише члени родини. Єдиний виняток – ми залучаємо сезонних працівників для зборогу ягоди. Торік найняли п’ятьох людей, цьогоріч плануємо залучити ще більше, адже кущі лохини з кожним роком ростуть, а ми сподіваємось на кращий врожай.

Хочете вирощувати лохину? Запасіться терпінням і другою роботою

Щоб займатися цією справою, потрібно мати велике бажання працювати на землі. Важливо зрозуміти, що це вимагає праці, і не завжди все виходить з першого разу. Крім того, вибір місця для посадки ягідних культур є невід’ємною частиною процесу: потрібно розраховувати на те, що ці рослини мають тривалу періодичність плодоношення.

Правильний вибір сорту, належний догляд, контроль за бур’янами та обрізка можуть значно збільшити врожай. Крім того, варто подбати про постійний полив за допомогою системи крапельного зрошення. Із переваг – рослина не вимагає постійного пересаджування через 10-20 років. Навпаки, ця культура може продуктивно плодоносити протягом тривалого періоду, аж до 100 років від першої селекції. 

Протягом року або двох після першої посадки ви ще не будете збирати ягоду, тому раджу враховувати цей факт і готуватися працювати над садом протягом 3-4 років, перш ніж отримати перші плоди на четвертому-п’ятому році. Скажімо, із 56 рядів лохини протягом перших двох років ми отримали лише кілька грамів. Тож прибуток з цієї діяльності з’явиться не раніше шостого або сьомого року. Тому варто мати додаткове джерело доходу, щоб розпочати цей бізнес.

Також необхідно враховувати, що погодні умови можуть бути різними, і це також впливає на рослини. Можуть бути заморозки або холодні вітри, що призводять до обмерзання. Наприклад, у нас одного року це сталося із сортом «Нельсон», а цьогоріч – із сортом «Блюкроп». Проте це не означає, що всі рослини загинули. Можливо, деяка частина постраждала, але це не вплине на наступний рік, коли лохина буде плодоносити краще. 

Для досягнення стабільного врожаю важливо садити декілька сортів ягідних культур. Існують ранні, середні, середньопізні і пізні сорти, які по-різному реагують на погодні умови. Розумне поєднання різних сортів дозволить забезпечити стійкий урожай навіть у непередбачуваних погодних умовах.

Мрію, аби сини продовжували наш бізнес

Перші два роки бізнесу мені було морально складно, деколи я навіть плакала. Але ні про що не шкодую, бо це справа, яка приносить нереальне задоволення. Я насолоджуюся, спостерігаючи, як розкриваються перші листочки, з’являються майбутні ягоди. 

Наші лохини нагадують дзвіночки конвалії. І навіть мої діти дуже цікавляться цим процесом. На початку я сумнівалася, чи будуть вони допомагати, зважаючи на навчання. Але згодом побачила, із яким захопленням вони проводять час на полі та працюють пліч-о-пліч зі мною. Зараз старший син повернувся до навчання, а молодший звільнився й знову допомагає мені на полі. 

Наш бізнес – наш спадок для дітей. Тому сподіваюсь, що вони також любитимуть цю справу і намагатимуться розширюватися, аби згодом передати наступному покоління.

Коментарі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі