Перетворив власний косметологічний центр на шпиталь для ЗСУ

Аби ставити на ноги поранених воїнів, Станіслав перетворив власну приватну косметологічну клініку на хірургічний шпиталь. За два роки війни через його заклад пройшли вже понад 400 військових! На базі косметологічної клініки “Брасс” Станіславу ще в перший місяць повномасштабної війни вдалося зібрати команду професіоналів-добровольців і ставити на ноги захисників Маріуполя.

А завдяки сучасному європейському обладнанню, отриманому від німецького інвестора ще до повномасштабної війни, якість лікування в шпиталі виявилася надзвичайно високою. Також “Брасс” – один з небагатьох в Україні медичних закладів, де не тільки оперують і лікують, а ще й реабілітують поранених воїнів!

Історія Станіслава

Сланіслав Онищук – засновник Першого добровольчого хірургічного шпиталю “Брасс”. Ще студентом він захоплювався ідеями підприємництва та користі для суспільства.

“Мені хотілося спілкування людей, випробовувати світ навколо, пробувати свої можливості, пробувати, як мислять люди, як цей світ влаштований врешті-решт”, – каже чоловік.

Торгівля косметикою привела чоловіка до відкриття у 2014 власного косметологічного кабінету.

“У нас оця клініка косметології, яка з одного кабінету почала розвиватися і розвиватися. Ми доремонтували кабінети в тому ж будинку, потім домовилися з міською кліничною лікарнею номер 1 про т, що ми в них почнемо робити пластичні операції”, – ділиться Станіслав.

Початок реалізації

Успіхи запалили Станіслава та захопили ідеєю відкрити власну сучасну клініку косметологічної медецини. Шукаючи порад фахівців, він відвідував інвестиційні форуми, де й познайомився з німецьким інвестором. Вони обладнали сучасну, ораєнтовану на німців клініку на Прикарпатті, та на шляху стала пандемія Covid.

“Ми мали на ходу перебудовувати нашу концепцію, змінюючи, мабуть, акцент з німецького пацієнта на все-таки українського пацієнта. Також ми розуміли, що, мабуть, в період пандемії не буде такого великого попиту саме в пластичній хірургії. І ми вирішили більше робити нахил на вирішення медичних проблем, ніж естетичних”, – відзначає Станіслав.

Повномасштабне вторгнення

Клініка пережила Covid і в листопаді 2021 почала працювати як центр пластичної хірургії. Та 24.02 життя Станіслава змінилося, а мрія могла обернутися невдачею. І все через росію. Після перших боїв за Україну та поранень захисників Станіслав вирішив переобладнати новенький центр. І на його базі лікувати тих, хто жертвував собою заради України!

“Це буде благодійна робота, ми не будемо мати з того фінансового заробітку, але ми, по крайній мірі, будемо відчувати, що ми робимо те, заради чого ми покликані”, – каже він.

Інвестор погодився за 2 хвилини та надав Станіславу повну автономію в діях центру. Основним завданням стало знайти команду, здатну професійно працювати з пораненими. Станіслав зробив пост на фейсбуці де повідомив, що шукає команду медичного шпиталю.

“Я проснувся від того, що телефон дзвонив без перестанку. Люди дзвонили і дзвонили з Харкова, з Маріуполя, з Херсону, з Києва, з Бучі, з Сум. Ті люди, які і почали творити історію першого добровольчого хірургічного шпиталю”, – розповідає засновник.

Реабілітація постраждалих

З різних куточків України лікарі зʼїхалися на допомогу. Першими пацієнтами стали тяжкопоранені захисники Маріуполя й операції пройшли успішно. З часом окрім операцій і лікування в центрі почали й реабілітувати воїнів.

“Людина, яка прожила не стільки травматичні події, як війна, вона може потребувати цієї саме допомоги, це і дихальні техніки і так далі. Сюди ж відноситься якраз віар-окуляри, які ми використовуємо, тобто укуляри вітальної реальності, в яких є програми, які дозволяють опанувати певні вправи – що робити, якщо я так себе почуваю, чи що робити, якщо я так себе почуваю”, – каже психологиня, Анна Галущак.

Через шпиталь пройшли вже понад 400 військових, а разом з переселенцями – понад 550 людей.

“Зараз ми активно освоюємо технології доповненої реальності для використання в операційній. Ми велику ставку робимо на введення інструментів штучного інтелекту в обробці і медичних даних, і в полегшенні документальної роботи”, – каже Станіслав.

Війна продовжується, і клініка “Брасс” не зупиняється в прагненні ставити на ноги воїнів. Станіслав запевняє – працюватиме до самої Перемоги та навіть після неї.

“Якщо війна закінчиться завтра, то стільки, скільки в нас вистачить сили і можливостей, ми ще будемо, бодай, рік, два чи три, продовжувати працювати так само, як ми працюємо зараз”, – наголошує Станіслав.