Ця історія почалася у 2015 році на Луганщині. Під час свого першого чергування на військовій службі Олександр Матяш був змушений постійно думати про зручні труси. Адже його білизна не подружилася із 30-градусною спекою.
Тому Олександр зі своїм найкращим другом Євгеном Алєксєєвим створили бренд зручних чоловічих трусів Regata Club. Євген загинув під час повномасштабної війни. А Олександр продовжує захищати Україну та веде бізнес навіть з передової, придумуючи нові ідеї для дописів та спілкуючись з клієнтами.
Я продовжуватиму цю справу, хоча б в пам’ять в нього. Ми зараз мусимо триматися та битися за державу, бо якщо її не буде, то не буде ні бізнесу, ні нас
Олександр Матяш
військовий та засновник бренду Regata Club
Вклав у труси всі свої заощадження
Я пішов захищати Україну ще в часи АТО. Під час першої ротації на Луганщині, коли ми з побратимами в спеку стояли на посту, мені просто натерло зад. Виявилося, що білизна насправді є важливим аксесуаром для військовослужбовців. А купити такі трухани, які не натирають, було просто неможливо.
Тому ми з моїм другом Жекою, з яким товаришували ще з першого класу школи, обговорили це і вирішили створити щось своє. Він замовив 12 пар труханів у нашого друга, який мав власне підприємство дитячого одягу. А я роздав їх своїм побратимам, аби було зручно на службі.
Вже через тиждень хлопці приходили до мене і хотіли придбати ще таку ж зручну білизну. Колишня дружина сказала, що я дурень, адже усі свої заощадження я вклав у труси. А я собі ходив з наплічником, який був вщент наповнений труханами та продавав їх усім, кому міг. Я часто їздив у відрядження, зокрема в Боярку, і тут також пропонував ці труси усім підряд. А потім якось зустрів блогера Макса Музику, він про мене розповів і так почався справжній бізнес.
Назвав бренд на честь рідного Криму
Першим покупцем на сайті у нас був Роман Вінтонів, який всім відомий як журналіст Майкл Щур. Він зробив допис про наш бізнес і тоді за добу ми продали усе, що мали в запасах. Власного виробництва ще не було, тому замовляли у постачальника.
Пізніше з’явився запит на футболки, тому ми запустили власне виробництво. Зазвичай людям цікавий саме принт, а ми хотіли створити саме найякісніші футболки за матеріалом. Згодом додали до асортименту шкарпетки, ремені, худі, верхній одяг та продовжуємо створювати зручні труси для чоловіків.
У наших труханах хоч на війну, хоч на побачення можна ходити. Ми виготовляємо бавовняні труси з діагональною вставкою ззаду, прихованими швами та без ярлика. Наша якість в деталях, тут нема дрібниць, тому клієнти можуть бути впевнені, що все буде гаразд.
Ми змогли добре розкрутитися і мені вже не доводилося щомісяця позичати гроші, щоб заплатити за оренду приміщення. У нас з Женею були різні погляд на розвиток бізнесу, тому я викупив у нього свою частку і став єдиним власником Regata Club. Символом бренду я обрав якір, адже я родом з Криму, а ще мій дід був військовим моряком.
Де мали Starlink, відповідав на повідомлення клієнтів
А потім почалася повномасштабна війна. Ми з товаришами були до цього готові. навіть мали точне місце, де зберемося після російського нападу. Я відправив дружину з дитиною за кордон, а сам знову пішов воювати. А мій друг Женя потрапив до одного з підрозділів ТрО.
У перший тиждень повномасштабної війни я завіз майже весь асортимент на офіс фонду «Повернись живим», аби вони надіслали їх на фронт. А тоді я закрив свій бізнес. Згодом так вийшло, що моя дружина Тетяна подалася на грант від Українського ветеранського фонду. Це нас дуже підтримало, ми налагодили продажі та змогли втриматися на плаву. Зараз Тетяна займається бізнесом, поки я служу.
Часом бувало так, що я переписувався з клієнтами навіть з передової. Коли під Бахмутом ми тримали посадки, а потім поверталися до пунктів управління, де мали Starlink, то я відповідав на повідомлення клієнтів. Люди отримували повідомлення з-під Авдіївки, Кліщівни, Запорізького напрямку, фактично з усіх місць на лінії бойового зіткнення, де я воював.
А ще я щодня пишу дописи у соцмережі, це мій власний своєрідний ритуал. Навіть якось складав табличку, де відмічав реакції людей в соцмережах, аби зрозуміти, коли це ефективно робити. Зрозумів, що для нашого бренду найбільш ефективно публікувати дописи між 5 та 8 годинами ранку, а ще розповідати про один товар. Коли поруч є Starlink і стабільний зв’язок, то я завжди публікую дописи.
Продовжуватиму справу в пам’ять про друга
Від створення бренду ми зробили знижки для учасників бойових дій. Для цього просто необхідно натиснути певну кнопку на сайті, аби її застосувати. Іноді мені додатково надсилають фото, щоб переконати в наявності посвідчення УБД. Але я довіряю людям і якщо хтось не має можливості заплатити повну вартість, то і так зроблю знижку. А ще Тетяна віддає певну кількість наших товарів військовому шпиталю.
Багато військових мене підтримували, коли у бізнесі були важкі часи. Колись мій вже загиблий побратим Валік Логвиненко приїхав до мене і викупив половину складу. Сказав, що йому стільки шмоток не треба і це більше для розвитку моєї справи. Я про все це пам’ятаю і вважаю, що ми маємо підтримувати один одного, адже українців насправді не так багато.
Ми зараз усі маємо боротися, бо у нас просто нема вибору. Якщо цього не робити, то у нас не буде майбутнього і про жоден бізнес навіть не варто мріяти. Мусимо битися за державу, інакше у нас її просто не буде. І тоді житимемо десь як діаспора закордоном, а я б цього не хотів.
Мені дуже шкода, що на цій війні загинув мій друг Жека, з яким ми починали цю справу. За кілька годин до його смерті ми списувалися. А потім прилетів КАБ і Жені не стало. І хоча його вже нема, але він залишається моїм другом і буде ним завжди. Двоє його дітей — це і моя відповідальність в певному сенсі. Тому я продовжуватиму бізнес хоча б в пам’ять про нього.
