Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

П’ять українських дауншифтерів, котрі проміняли місто на село і не пошкодували

Опубліковано

Урбанізація та відсутність робочих місць у селах примушує молодь тікати звідти у великі міста. 

Але якщо із “залізною рукою міста”, яка рано чи пізно дотягується до сільської місцевості, все ясно, то навіщо інші повертаються до коренів і, навпаки, тікають із міста у село?

Ми знайшли п’ять топ-менеджерів та бізнесменів, що відмовляються від кар’єри на користь роботи на городі, великого (або не дуже) господарства і стада кіз!

Навіщо вони це зробили і що отримали в результаті? Розбираємось разом. 

Лісова ферма від теолога-пічника

Думали, фермери, окрім як врожаями, нічим не цікавляться? Як би не так – Віктор Чіркін вивчав теологію в США, а після повернення в Україну став успішним менеджером у одній харківській фірмі. 

“Хотів отримати в Америці знання – щоб повернутися, щоб працювати в Україні”, – каже він.

Але у 2014 році раптом вирішив перебратися до батьків, а вже через рік самостійно виготовляв сир та випікав хліб. 

Чому покинув успішну кар’єру? Пояснює це тим, що у місті ніби почував себе хворим, а в селі недуга зникала. Його довго вмовляли залишитись на роботі, але він пішов і не пошкодував.

“Лісова ферма” Віктора Чиркіна розташована неподалік Білої Церкви біля лісу. Усього господарства тут – 45 соток городу та ще три гектари земельного паю, що дістались у спадок..

За кілька років він освоїв професію пічника, пекаря і сировара.

Сьогодні у нього сучасний сайт, де він продає аж 23 молочних продукти власного виробництва: йогуртові десерти, крем-сири, рікоту, шоколадно-горіхові пасти власного виробництва. Також хлопець веде блог, де розповідає про переваги життя в селі, ділиться рецептами унікальних сирів та пече хліб у своє задоволення.

Хутір Беспалівка. Екопоселення колишніх городян

Три роки тому програміст Денис Ясницький і журналістка Анна Брежнєва вирішили втекти від цивілізації, бо бетонні харківські джунглі їм остогидли. Спочатку замислювались про екзотичні країни, але потім вибір впав на хутір Беспалівка за 65 кілометрів від Харкова. Вони не просто переїхали туди, а й поміняди спосіб життя: відмовились від м’яса, спиртного і медикаментів. Навіть овочі та фрукти, якими харчуються, вони виростили самі.

Спочатку Денис та Анна привели до ладу будиночок, який купили – провели електрику, встановили вітрогенератор, провели супутникове телебачення та інтернет. А також підвели воду. А потім власноруч побудували поряд екологічний будинок із суміші глини, соломи та піску. Наразі витратили на нього більше 20 тисяч доларів.   

Ми відмовилися від бетонної коробки, від зустрічей з нецікавими людьми, від забрудненого повітря і рутини – на користь хутора, – каже Анна. 

Поряд живуть ще чотири сім’ї екопоселенців. Усі вони купили свої будинки за $ 4000-5000, підвели комунікації і насолоджуються чистим повітрям та відсутністю стресів, якими повниться місто. 

Відпочити від цивілізації на екофермі 

Одесит Дмитро Скорик за фахом – викладач біології, хімії, релігієзнавець та фотохудожник. Його дружина Надія Скорик за фахом – художниця кіно, поетка та фольклористка. 

У 2010 році подружжя переїхало до села Грабово Кодимського району Одеської області з, власне, Одеси – через бажання жити серед природи, споживати натуральну їжу та воду, і, звісно, розпочати власну справу.

Тоді ж і заснували етнохату “Білочі”. Стартовим капіталом послужили кошти від продажу будинку в Одесі. З першого разу започаткувати зелене підприємство не вийшло, але потім подружжя поставило собі за ціль створити дійсно смачні та якісні продукти для свого сина Пантелея.

Першими сторонніми цінителями стали друзі родини, а потім молочка “Від Пантюші” міцно закріпилась на прилавках місцевих магазинів. 

У 2017 році вони відкрили молочний міні-цех і помаленьку перетворились на крафтову ферму. А сьогодні у їх садибі можна відпочити тим, хто прагне усамітнитись на природі під домашню кухню і випробувати стародавні традиції народу на собі.

Мазанка з майбутнього

“Це була чистісінька імпровізація”, – так каже одеський екобудівельник Дмитро Львів про Триповню, еко-хостел, який він створив із друзями своїми руками. 

Ми знали про наступний дизайн одне – що в ньому не буде кутів. Нічого не креслив і не макетував, – каже він.

Дев’ять років тому хлопець виїхав з міста у село, щоб створити свій власний будівельний воркшоп. Каже, що переїхав до Концеби (село за 230 кілометрів від Одеси), бо в якийсь момент зрозумів, що не хоче більше працювати на дядька.

Надихнувшись так званими COB House (коб – будівельний матеріал, що складається з глини, піску, соломи, води і ґрунту – авт.), вирішив створити щось подібне.

Першою взявся за Триповню, зробивши зі старезної хати-мазанки в аварійному стані справжній футуристичний еко-хостел. 

Став фермером, тікаючи від кризи

“Місто душить… Вранці мегаполіс тебе вдихнув, ввечері видихнув”, – каже колишній київський програміст Віктор Сергієнко. 

У березні 2003 року Віктор прочитав, а потім сам розвинув теорію про те, що на світ чекає масштабна глобальна криза. Нібито зупиниться виробництво, і основа, на якій тримається місто, перестане існувати. А в селі ж, подумав тоді, можна непогано виживати завдяки городництву і тваринництву. 

Протягом року чоловік ретельно готувався до переїзду в село, живучи і працюючи в місті. Відшукав підходящу ділянку з будинком, закупив будматеріали, інструменти і предмети побуту, вивчав основи сільського господарства.

І у 2004 році переїхав до села Ковалин (Переяслав-Хмельницький район), купивши тут будинок за $500. Тут у нього народилися дві доньки, з’явилася маленька тваринницька ферма і город. 

Тут же він взявся писати про теоретичні основи дауншифтерів: есе про так званий “Метод Кошастого” (Кошастий – псевдонім Віктора) – методичні рекомендації щодо зміни способу життя у кризовий час.

Уже 15 років він з родиною господарює на своїй землі і бачить в дауншифтінгу лише позитив.

Суспільство

ЮНЕСКО підтримує Україну: нова програма культурного розвитку

Опубліковано

У штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) в Парижі під час 219-ї сесії ухвалили рішення про дії та програму надзвичайної допомоги Україні.

Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики України.

«Відтепер генеральний директор ЮНЕСКО здійснюватиме активний моніторинг ситуації в Україні в її міжнародно визнаних кордонах з метою забезпечення безпосередньої участі ЮНЕСКО у заходах для відновлення України в рамках мандата організації», – йдеться в повідомленні. 

Рішенням, зокрема, передбачено здійснення генеральним директором активного моніторингу ЮНЕСКО ситуації після підриву Росією дамби Каховської ГЕС. Результатом моніторингу має стати підготовка плану дій для подолання негативних наслідків для навколишнього середовища у зв’язку з цим екоцидом.

Читайте також: В Україні врятували від злочинців цінний артефакт

Своєю чергою директор із стратегічного планування секретаріату ЮНЕСКО

мобілізувала понад 66 млн дол. для допомоги Україні. 

У МКІП зауважили, що делегації Великої Британії, США, Іспанії, Австрії, Австралії, Франції, Литви, Японії, Італії, Словаччини, Ісландії, Чехії, Німеччини, Чилі, Польщі та Ірландії висловили підтримку суверенітету та територіальній цілісності України у міжнародно визнаних кордонах України, засудили російську агресію й злочини Росії проти культурної спадщини, системи освіти, сектору науки України. 

Крім того, делегати засудили викрадення Росією українських дітей, а також руйнування дамби Каховської ГЕС.

Делегації підтвердили готовність продовжувати фінансову підтримку програм ЮНЕСКО для України в окремих сферах, зокрема для захисту об’єктів культурної спадщини в Одесі, Києві, Львові та інших містах, та закликали організацію продовжувати мобілізувати ресурси для відновлення сфер мандата ЮНЕСКО в Україні. 

Заява групи друзів України в ЮНЕСКО на підтримку України з суворим засудженням російської агресії була оголошена делегацією Великої Британії від імені 44 держав.

Своєю чергою делегація України при ЮНЕСКО у виступі підкреслила важливість надзвичайної допомоги Україні для відновлення сфер мандата організації, які зазнали шкоди внаслідок російської військової агресії. 

«Українці вкотре наголосили, що цілями російських ракетних атак є електростанції, телекомунікації, звичайні житлові будинки та громадський транспорт, тобто цивільна інфраструктура», – зауважили в МКІП.

Нагадаємо, у Великій Британії інженери компанії Evolve Dynamics працюють над розробкою технології, яка може допомогти українським розвідувальним дронам протистояти російським засобами радіоелектронної боротьби.

Фото: Міністерство культури та інформаційної політики України

Читати далі

Суспільство

У Києві з’явився новий мурал

Опубліковано

У Києві з’явився новий мурал від художниці Фуллен, якій раніше забороняли створювати в столиці.

Про це повідомляє видання “Ти Київ”

Художник Самій Кучерявий з команди Євгенії Фуллен працював над цією роботою, що зображує Михайла Грушевського на вулиці Михайла Котельникова, 51.

Читайте також: В Україні розробили бойовий ШІ-модуль Wolly з дистанційним керуванням

Попри тимчасову заборону на створення нових муралів у Києві, Фуллен висловила намір створити ще один стінопис із Залужним у Подільському районі та мурал, присвячений загиблому Герою Дмитру Коцюбайлу, відомому як “Да Вінчі”.

Поки невідомо, яка буде реакція столичної влади на ці проєкти.

Нагадаємо, у Польщі видали поетичну збірку військової поетеси.

Фото: Ти Київ

Читати далі

Суспільство

У Польщі видали поетичну збірку військової поетеси

Опубліковано

У польському видавництві KIT Stowarzyszenie Żywych Poetów видали переклад поетичної збірки “KOŁO WOJNY” військової і поетки Ярини Чорногуз. 

Про це повідомила поетеса на своїй сторінці у Facebook.

Дякую Радеку Вишневському за увагу до моїх текстів та за довгу й ретельну роботу з виданням. Дякую перекладачці і поетці Анеті Камінській за витончену й уважну роботу з перекладом. Давала багато пояснень військових термінів, до яких Анета знаходила польські відповідники“, — написала вона.

Придбати збірку можна за посиланням.

В Україні збірка “Як вигинається воєнне коло” вийшла 2020 року у видавництві “Фоліо”.

“Це збірка поезій про світ людини з країни, яка завжди вела оборонну війну, аби існувати незалежно. Авторка зустріла цю війну на одному з вигинів її кола як волонтер-медик, а пізніше обрала шлях військової. І незважаючи на біль втрати, відчула, що саме на війні можна зустріти справжність, якої більше ніде немає…” — йдеться в анотації.

Нагадаємо, Міністерство освіти і науки розпочало роботу над інструктивно-методичними рекомендаціями з впровадження технологій штучного інтелекту в закладах загальної середньої освіти.

Фото: Ярини Чорногуз

Читати далі