Під стукіт коліс люди знайомляться, допомагають, підтримують. У кожному вагоні — своя історія. І нехай вона триває кілька всього кілька годин, але назавжди може залишити приємний спогад.
До Дня залізничника #ШОТАМ ділиться історіями, у яких головний локомотив — людяність і доброта.
«Шановна Укрзалізнице, почекайте нас у Чопі!»
Так розпочала допис в Threads Альона з ніком alyonka_lyolik.
Жінка зі своєю компанією поверталася з Будапешта додому. Це була її перша поїздка за кордон потягом. Усе було розплановано: поїзд з Угорщини до Чопа, а через дві години — пересадка на нічний рейс до Києва. Часу мало вистачити, проте потяг угорської залізниці затримався, і якраз на ці необхідні дві години.
«Схоже, доведеться бігти через весь кордон із валізами», — подумала тоді Альона. Але все ж вирішила подати запит через мобільний застосунок і звернутися до комунікаційників УЗ у Threads. Допис стрімко набирав переглядів і схвильованих коментарів: чи встигнуть українці на рейс, чи ні? Люди тегали сторінку Укрзалізниці, і згодом отримали відповідь:
Люди зраділи й почали дякувати УЗ, однак знайшлися і скептики: мовляв, через один допис весь рейс затримувати не будуть. За кілька годин Альона запевнила — усіх дочекалися, і потяг уже прямує до Києва. І навіть поділилася світлиною з купе:
Українка поступилася місцем, щоб донька була поруч з мамою
У «люкс», в якому їхала Анна (в Threads — anna_sevosty), постукали: провідник привів пасажирку. Нею виявилася літня жінка років 70. За спиною стояла її донька. Як виявилося, місце старшої пані в купе з Анною, а її доньки — на початку вагона. Проте розлучитися вони не можуть: мама після інсульту, тож їй постійно потрібна допомога. Вони вже змирилися, що проведуть 6 годин дороги сидячи на одній полиці, але тільки щоб весь час бути поруч.
«В іншому купе з ними чи то не захотіли мінятися місцями, чи то вони посоромилися питати і просити допомоги. Я втомлена після надскладного робочого дня, дуже хочу спати, але розумію, що не зможу, знаючи, що ці милі жінки потрапили в біду й мучаться, не можуть комфортно розміститися»,
— згадувала Анна.
Тож вона просто встала й запропонувала доньці своє місце, а сама сонна почала збирати свої величезні валізи, щоби перейти в купе на початку вагона.
«Мені щиро хотілося просто допомогти і зробити щось хороше приємним людям. Донька бабусі та провідниця допомогли мені перенести речі, і я вляглася спати з таким теплом на душі»,
— поділилася Анна.
Своєю історією вона хотіла нагадати: варто допомагати одне одному й не бути байдужими до чужої біди.
Люди запропонували свої полиці чоловікові з ампутацією
Потяг до Львова зупиняється на одній зі станцій. У плацкартний вагон заходить молодий хлопець без нижньої кінцівки, його квиток — на верхню бокову полицю.
Пасажири звертають увагу і вже за мить лунають пропозиції: «Давайте я вам допоможу!», «Можна помінятися місцями!». Хлопець почав відмовлятися, проте люди наперебій наполягали.
«І в той момент стає так тепло на душі. Дуже тішить бачити, що довкола ще стільки щирості й готовності допомогти», — написала про цю ситуацію Катерина з ніком katyagoliuk у Threads, і допис швидко розлетівся на понад 240 тисяч переглядів.
Пасажирка написала, за що любить УЗ
Прочитавши багато дописів із критикою Укрзалізниці, користувачка_vasilieva_m вирішила написати цілий допис зі словами вдячності.
Переглянути в Threads
У коментарях люди доповнюють:
Жінка зробила для матері полоненого захисника свічку просто в купе
За вікнами Укрзалізниці пропливали Карпати. На сидіннях навпроти розмістилися дві жінки, ще незнайомі між собою. Але минула буквально година, і вони вже знали історії життів одна одної та показували фото своїх дітей. Старша пані з цікавістю розглядала татуювання своєї попутниці Енджі та попросила приміряти її навушники, бо ще не слухала в таких великих.
У розмові жінка розповіла, що чекає сина з полону. Зворушена Енджі просто в дорозі зробила для неї свічку з вощини — з надією, що син-захисник обов’язково повернеться додому.
Поїзд мчав далі Карпатами, везучи особливе тепло між знайомими незнайомками. У коментарях до свого допису в Threads Енджі поділилась:
«Ці короткі зустрічі мають якусь особливу магію через знання, що це скоро скінчиться і ви скоріше за все не побачитесь».
