Онлайн-кінотеатр Takflix випускає два фільми власного виробництва 

Вони заслуговують, аби про них знали більше. Пригадуйте імена маловідомих поетів та поеток, перевертайте картинку у тесті ШоТам та дізнайтеся про авторів цих прекрасних українських віршів.

Хто написав цей вірш?

Клацніть, щоб перевернути

А хто є авторкою цього вірша?

Клацніть, щоб перевернути

Кому належить цей фрагмент вірша?

Клацніть, щоб перевернути

Добре. А що скажете щодо цього вірша?

Клацніть, щоб перевернути

Наступні рядки належать...

Клацніть, щоб перевернути

Цього письменника ви точно знаєте!

Клацніть, щоб перевернути

А вгадаєте, яка письменниця написала ці рядки?

Клацніть, щоб перевернути

Цю поезію написав...

Клацніть, щоб перевернути

Чудово! А це вірші київського поета, якого звуть...

Клацніть, щоб перевернути

І останній письменник, який стоїть за цим віршем — це...

Клацніть, щоб перевернути

Share:

Facebook Twitter

Книга Behind Blue Eyes потрапила у шортлист міжнародного конкурсу Best Book Design from all over the World 2025. У виданні зібрали плівкові фотографії, які зробили діти після повномасштабного вторгнення у прифронтових селах України.

Про це повідомили у проєкті Behind Blue Eyes.

Що відомо про книгу

У книзі Behind Blue Eyes зібрали 200 знімків, зроблених дітьми на одноразові плівкові камери в прифронтових і деокупованих селах України впродовж 2022-2024 років.

Цю збірку створив благодійний проєкт Behind Blue Eyes у партнерстві з видавництвом readellion publishing та havhav bureau. Вона є підсумком експедицій благодійного проєкту до 19 прифронтових селищ.

«Формат та оформлення книги — символічні. Вона кишенькового розміру, зручно лежить в руці дорослого і таким чином створює відчуття мініатюрності та причетності до чогось крихітного, дитячого. Щоб дистанціюватися від концепції “фотокниги” чи “архіву” та не навʼязувати “дорослі” формальності, книга має відкритий корінець та зшиток паперових сторінок, перша з яких і виконує функцію обкладинки. На ній зібрані думки команди проєкту про мету цієї книги, про відчуття, які вона має викликати у читача, і в такий спосіб одразу налаштувати його на відповідний настрій», — зазначили представники проєкту.

Читайте також: «Я обожнюю українські кольори»: принц Вільям зустрівся з дітьми з України (ФОТО)

Про конкурс

Конкурс Best Book Design from all over the World організовує німецька фундація Stiftung Buchkunst. Він є одним із найпрестижніших міжнародних конкурсів книжкового дизайну, який заснували у 1963 році в Лейпцигу.

У 2025 році в конкурсі взяли участь 550 видань з 32 країн. З них тільки 21 книга потрапила до короткого списку.

У грудні 2024 року книга Behind Blue Eye отримала спеціальну відзнаку журі на конкурсі «Найкращий книжковий дизайн» під час «Книжкового Арсеналу» за «відчуття матеріалу». Завдяки цій нагороді книга й змогла змагатися на Best Book Design from all over the World.

Надаємо, що у Харкові відновили друкарню «Фактор-Друк», яку знищили росіяни (ФОТО).

Фото: Behind Blue Eyes

20 лютого в межах основного конкурсу Берлінського міжнародного кінофестивалю відбулась прем’єра документального фільму «Стрічка часу» Катерини Горностай. Документальну картину створили у співпраці з громадською спілкою «Освіторія», яка займається розвитком освіти в Україні, та в копродукції з продакшенами з Люксембургу, Нідерландів і Франції. 

Кінознавиця «Довженко-Центру» Яна Дудко розповідає для ШоТам, чому варто подивитися цей фільм.

Фільм з України, який уперше за понад 25 років змагався за головну нагороду Берлінале

Новий фільм Катерини Горностай став першою українською стрічкою, що взяла участь в основному конкурсі кінофестивалю з 1997 року, коли в програмі показали «Три історії» Кіри Муратової. Окрім цієї визначної оказії для історії українського кіно, в житті режисерки відбулася ще одна важлива подія — Катерина стала мамою. Малюк є першою дитиною, яка народилася під час фестивалю й отримав перепустку з написом Berlinale baby.

Фото з інстаграма фестивалю

Читайте також: Українська команда фільму «Стрічка часу» розгорнула прапор з підписами військових на фестивалі у Берліні

Про що розповідає фільм

«Стрічка життя» — це документальна історія, створена у форматі споглядання за життям українських шкіл у різних регіонах під час повномасштабного вторгнення. У кожному з міст — Києві, Ірпені, Бородянці, Кам’янському, Черкасах, Запоріжжі чи Миколаєві — Горностай прагне розповісти історії школярів, чиє дитинство припало на час війни. Тут бачимо історію харківської підземної школи в метро, заняття з довоєнної підготовки для учнів старших класів і трагічнй епізод похорону директорки закладу в Ромнах на Сумщині, яка загинула через падіння дрону на корпус будівлі. Нашарування цих історій стверджує: так, війна досі триває, проте й життя теж.

Кадр з фільму «Стрічка часу»

Епізоди структурно поєднуються завдяки позачасовому та позапросторовому саундтреку композитора Олексія Шмурака. Музика створює окремий вимір оповіді: вона заповнює порожні та пошкоджені будівлі шкіл, вступає в діалог з голосами героїв та вводить глядача в гіпнотичний транс. У звуковій доріжці також використали звуки пташиних голосів, записаних у різних містах України. Це оформлення режисерка пояснює так:

«Під час роботи над звуком у нашому фільмі я згадала, що голоси птахів заспокоюють психіку. Це неймовірний ефект, зашитий у природу людини. Наші предки саме за пташиними піснями визначали, що місцевість безпечна, адже птахи затихають при наближенні хижака. Коли ми знімали наш фільм, ми записали голоси різних птахів в усіх містах, де побували в Україні, і хочемо, щоб вони співали в Україні й надалі, і наша батьківщина стала безпечним місцем. Впевнена, що це наша спільна мрія». 

Одним з важливих елементів фільму є дослідження простору та його крихкості, але водночас і гнучкості. Будівлі шкіл потрапляють під ракетні обстріли та руйнуються, тож учні вимушені переходити в безпечніші приміщення або навчатись дистанційно. Завдяки роботі вчителів і внутрішній самоорганізації дітей школа стає умовним, але сталим простором, що завжди з тобою, мов домівка на спині. Найбільш показовим тут стає епізод дистанційного випускного з бахмутської школи — її учні розкидані по Україні та світу, їхнього міста вже може не існувати, проте вони залишаються одне в одного.

Кадр з фільму «Стрічка часу» 

Тема дитинства для Катерини не є новою. Її попередній ігровий фільм «Стоп-Земля» також брав участь у Берлінале, де отримав «Кришталевого ведмедя» від юнацького журі конкурсної програми Generation 14plus. У фільмі режисерка звертається до повсякденного життя київських підлітків, у якому все відбувається вперше. «Стоп-Земля» — універсальна історія дорослішання, в якій Катерина хотіла створити образ «школи своєї мрії», а натомість отримала портрет покоління зумерів, зрозумілий міленіалам і навіть бумерам. У стрічці війна впливає на підлітків, проте точково — один з головних героїв переїхав до Києва з прифронтового міста й адаптується завдяки підтримці своїх друзів. Ці два фільми складають символічну дилогію про дорослішання до повномасштабного вторгнення та після його початку. 

Читайте також: 10 фільмів українських режисерок про дорослішання, війну та дев’яності

Зараз режисерка працює над фільмом з робочою назвою «Антонівка». Її події відбуватимуться в деокупованому селі в повоєнній Україні. Центральними персонажами стане молода пара, яка тільки-но почала новий етап стосунків. Аврора — ветеринарка. Дівчина працьовита, добра та цілеспрямована, але емоційно незріла — коли їй погано, вона не вміє попрохати про допомогу, тому відштовхує найближчих. Дарко — чуйний і відповідальний композитор та музикант. Він безробітний, тому часто лишається на хазяйстві й так стає важливою частиною як дому, так і громади села.

Поки що рано будувати конкретні здогадки щодо наступного фільму Катерини, проте тема молодості та притаманній їй вразливості, що існує всупереч жорстокій реальності, є ключовою в повнометражному доробку режисерки. 

Горностай стає голосом молодого покоління, яке формувалось у турбулентні та складні для сучасної української історії часи. Водночас це люди, які виборюють нашу державність і вже беруть або за декілька років братимуть участь у відбудові країни. 

Саме тому «Стрічка часу» є важливим документом, який фіксує настрої та обставини умов, за яких зростає наше майбутнє. Фільм сповнений мрій і надій, проте не забуває про сувору й несправедливу реальність аж до самого фіналу — титру з присвятою пам’яті молодшого брата режисерки Максима Горностая, який загинув на Сході України у 2023 році.

Поки фільм доступний для перегляду тільки у межах фестивальних програм.

Фото обкладинки: кадр з фільму