Суспільство
Олександра Екстер? Хіба це не російська художниця? Час дізнатися більше про амазонку українського авангарду (ТЕСТ)
Вона познайомила Пікассо з новими кольорами та подарувала Україні кубофутуризм, а росіяни все одно нахабно називають її своєю. Олександра Екстер – українська художниця, яку колоніальна машина охрестила «амазонкою російського авангарду».
У новому тесті спецпроєкту «Вкрадене» розповідаємо, чому Екстер ніколи не була «російською мисткинею» та яке місце в її житті займала Україна. Спойлер: значно більше, аніж здається на перший погляд.
Вже за «класичною» схемою російська пропаганда привласнила Олександру Екстер, одноосібно охрестивши її «російською художницею». А де народилася мисткиня?
Олександра Екстер народилася 1882 року в польському Білостоку в родині білоруського єврея та грекині. Однак вже у трирічному віці сім’я майбутньої художниці переїхала до Сміли, а згодом – до Києва.
Скільки років Екстер прожила в Україні?
Саме так, більше половини свого життя Олександра Екстер прожила в Україні.
Що пов’язує Олександру Екстер із українськими авангардистами Олександром Богомазовим та Олександром Архипенком?
Жінка з птахами
Олександра Екстер закінчила київську гімназію Святої Ольги, а згодом – і столичне художнє училище. Саме там вона перетнулася із майбутніми геніями авангарду Богомазовим та Архипенком – вони вчилися разом. До речі, серед викладачів української мисткині був і Микола Пимоненко – український художник та один із організаторів Київського художнього училища.
У 1914 році Екстер не стримує любові до кольорів і пише «Натюрморт з писанками», у якому використовує нетипові для кубічного стилю яскраві кольори. Цим Екстер надихнула на використання кольорів у кубізмі одного зі всесвітньо відомих художників. Хто це?
Натюрморт з писанками
Уявіть, знаменитий Пікассо розширив свою палітру саме завдяки українці! Екстер познайомилася із Пікассо завдяки французькому поету та художнику Гійому Аполлінеру, який відкрито захоплювався творчістю нашої мисткині. Роботи Екстер та особисте спілкування з українкою підштовхнули Пікассо розширити свою палітру та використовувати всю гаму кольорів.
До речі, а що «привезла» Екстер до України з мандрівки Францією?
Додому художниця «повернулася» із кубофутуризмом, ставши засновницею цього жанру в Україні.
Екстер активно спілкувалася та товаришувала не лише з європейськими, а й українськими митцями. Одного з них навіть можна назвати близьким другом художниці. Знаєте, про кого ми?
Другом Екстер був геній авангарду Казимир Малевич. Подейкують, що художниця була єдиною людиною, якій митець дозволяв заходити в майстерню, поки він працює над новою картиною. Крім того, з 1915 року Олександра Екстер стала учасницею об’єднання «Супремус», яке заснував Малевич.
Яке прізвисько Екстер отримала від дослідників футуризму?
Екстер і донині називають «амазонкою авангарду». При чому, авангарду українського. Однак російська колоніальна машина вправно записала її в ряди власних авангардистів, тож і досі поруч із прізвищем українки можна зустріти маніпулятивне «амазонка російського авангарду».
Олександра Екстер шалено захоплювалася українським народним мистецтвом. А де вона відкрила його для себе?
Особисте і близьке знайомство Олександри Екстер із українським народним мистецтвом відбулося у Вербівцях, що поблизу Черкас. За словами дослідника творчості Екстер Георгія Коваленка, цей світ у Вербівці визначив у живописі художниці його колористичну стихію та став джерелом образності: «Вона здійснювала справжні наукові експедиції в пошуках старовинних селянських вишивок, літургійного шиття, предметів ткацтва».
Однак вишивка – не єдина слабкість Екстер. Яке українське мистецтво настільки сподобалося художниці, що «переїхало» з нею до Франції?
Три жіночі фігури
Олександра Екстер захоплювалася керамікою із села Дибинці (нині – Обухівський район Київської області). Мотиви гончарство можна з легкістю відшукати в роботах української мисткині. Скажімо, у її київському «Натюрморті з українською мискою» відтворено білі дибинецькі керамічні вироби. Колекцію дибинецької кераміки Екстер навіть привезла із собою у Францію.
1918 року, повернувшись до Києва, Олександра Екстер відкриває власну художню майстерню – передусім для митців, які вже знайомі з азами живопису. На які традиції орієнтувалася Екстер під час викладання?
Жінка з рибою
У своїй майстерні Екстер намагалася спрямувати живопис своїх учнів у русло європейських традицій та тамтешніх сучасних тенденцій. «Школа Екстер» не була традиційною школою з системною освітою. Але перетворилася на місце зустрічі та спілкування українських митців.
Влітку того самого року Олександра Екстер ініціювала Перший всеукраїнський з’їзд діячів української культури. Якій темі була присвячена її доповідь?
Чому саме ця тема? Екстер – не лише талановита художниця, але й відома реформаторка сценографії. Вона першою почала створювати об'ємні багатоярусні декорації замість пласких намальованих і наполягла, аби театральні костюми були співзвучними з кольоровим рішенням фону. «Якомога більше творчості, якомога менше провінційності», – відповідала Олександра Екстер на питання про те, що треба для розвитку українського театру.
1925 року художниця емігрувала до Франції. Утім творчість вона не покинула: українка оформлювала книжки та викладала в Академії сучасного мистецтва Фернана Леже. А вгадаєте, що дещо дратувало її учнів?
Екстер не забувала про Україну навіть після еміграції. І йдеться не лише про керамічні вироби, які вона бережно перевезла до Франції. Ось, що пише у «Щоденнику» Павло Челіщев – колишній киянин, який навчався в Академії: «Екстер блискуче викладає. Єдине, що трошки мене й інших учнів дратує, це те, що вона дуже часто згадує Україну, яку ніхто не знає».
Нещодавно у Києві з’явилася вулиця Олександри Екстер. А пам’ятаєте, чиє ім’я вона носила до цього?
Ескізи театральних костюмів
Донедавна вулиця Олександри Екстер носила ім’я російської поетки Марини Цвєтаєвої. Однак, на щастя, українські міста поступово позбавляються російських топонімів і замість чужих нашій культурі імен з’являються прізвище справжніх українців та українок. Так сталося і з Олександрою Екстер. Столиця нарешті знайшла місце для амазонки українського авангарду.
Тобто Екстер більшу частину життя прожила в Україні, захоплювалася народним мистецтвом, любила Київ і навіть створила там власну школу, а росіяни все одно вважають її «своєю». Невже вони просто вкрали нашу мисткиню?
Саме так, і нічого неочікуваного в цьому немає. Так само росіяни привласнили собі Архипа Куїнджі, Казимира Малевича, Іллю Ріпина, Давида Бурлюка і десятки (якщо не сотні) інших українських митців і науковців. Кейс Олександри Екстер – лише черговий доказ недолугості імперської колоніальної машини. Екстер була українкою, яка любила Україну та згадувала про неї навіть після еміграції до Франції.
Поділіться своїми результатами:
Суспільство
Дорогою на роботу в Тернополі СММниця Оля кілька разів зустрічала дідуся, який продає саморобні дерев’яні троянди — по 35 гривень за одну.
Попри низьку ціну, торгівля просувалася повільно. Тоді дівчина вирішила розповісти в Threads про квіти, які придбала собі та подружкам. Завдяки її допису троянди з деревини почали замовляти жителі різних міст України.
«Вічні» квіти з Тернопільщини
63-річний Олександр живе в селі Горинка на Тернопільщині, де має худобу та город. Вільний від господарства час чоловік береже для хобі — створює квіти з деревини. Олександр пригадує, що цю техніку освоїв багато років тому для панно, а з часом удосконалив методи обробки матеріалу й почав робити об’ємні троянди в натуральну величину.
Навесні майстер їздить за 50 кілометрів в обласний центр продавати свої вироби. Квиток до Тернополя коштує близько ста гривень, тому таких виїздів небагато. Раніше Олександр продавав квіти по 35 — говорить, що ціну ставив символічну й не рахував собівартість.
Фото користувачки Олени в Threads
Допис про майстра з Торговиці
Оля працює в тернопільській СММ-агенції, де пише сценарії до відео й тексти, що піднімають продажі товарів. Дорогою на роботу дівчина не раз бачила на Торговиці дідуся з виробами, які той згортав і віз додому.
Напередодні 8 березня Оля купила в майстра сім троянд і роздала їх дівчатам на роботі, у той же день написала про це в Threads. Інші користувачі почали поширювати публікацію та просили надіслати квіти «Новою поштою». Наразі під дописом майже 500 коментарів від замовників зі Львова, Києва, Житомира та інших міст України.
«Ці троянди чимось нагадали мені дитинство. У нас вдома теж стояли дерев’яні квіти на підвіконні. Років десять їх ніхто й ніколи не зрушував з місця, тільки мама десь раз на рік бризкала букет лаком для волосся, аби блищав. Я думаю, людям теж відгукнулися ці вироби з дитинства, ну і, звичайно ж, вони захотіли підтримати пана Олександра», — ділиться Оля.
Після такої реакції дівчина попросила контакти майстра, аби замовники дзвонили безпосередньо йому. Чоловік має кнопковий телефон і зізнається, що точно б не займався просуванням своїх виробів в інтернеті. Олександр не виробляє квіти у великих масштабах, бо процес може тривати тижнями.
Хобі не для бізнесу
Створення троянди з деревини — це вимочування фанери, вирізання пелюсток, підготовка стебла, скручування та розфарбовування.
Усе це Олександр робить переважно взимку, коли має менше роботи по господарству. Чоловік не очікував такої кількості коментарів і замовлень з інших міст — для зв’язку він залишив контакт своєї доньки Оксани. Вона розповіла, що з початку березня вже продали близько 60 троянд — а це майже всі запаси, які її батько вирізав протягом пів року.
Пізніше про Олександра також розповіла користувачка тіктоку Олена. Вона допомогла йому відправити партію квітів «Новою поштою». Її відео на момент публікації набрало понад 3,7 млн переглядів.
@olhor.ua Одна моя покупка квітів ручної роботи привела до несподіваної та крутої реклами майстра з виготовлення дерев'яних троянд 🌹
♬ оригінальний звук – OLHOR
«Я ніколи не робив на замовлення, бо знав, що не можу продати більше, ніж виробляю. Донька розповіла мені, що переглядів багато. Це потрібно дякувати Олені та Олі за те, що вони так поставилися», — говорить Олександр.
Люди в коментарях дивувалися, що дерев’яні троянди коштують дешевше за живі квіти, які швидко зів’януть. Попри те, що Олена та потенційні замовники пропонували більші гроші, майстер відмовився піднімати ціну вище ніж 80 гривень за квітку — свій вибір пояснює тим, що не планує перетворювати хобі на бізнес і поки нових замовлень не приймає.
Під час будівництва метро на Виноградар у Києві фахівці зводять перший в Україні дворівневий тунель.
Про це повідомив директор з промислового та підземного будівництва Акім Хохлов в етері телеканалу «Київ 24».
Перебіг будівництва
Будівельники зводять одразу два рівні з відставанням 50 метрів. Наразі фахівці зробили понад 200 метрів тунелю.
Нижній тунель використовуватимуть для потягів від Києва до Виноградаря, верхній — у зворотному напрямку.
Також на ділянці облаштують спеціальні матеріали для звукоізоляції, позаяк тунель проходить у густонаселеному районі. Це рішення дозволить поглинати майже весь шум від потягів, а місцеві жителі не відчуватимуть сильних підземних коливань.
Читайте також: Куди піти в Києві цього тижня: лекції, фестивалі та зустрічі, які шкода пропускати
Метро на Виноградар зсередини.🚝😱Метро на Виноградар зсередини: як працюватиме дворівневий тунель? Роблять одразу два рівні з відставанням у 50 метрів. Нижній тунель буде для потяга від міста до Виноградаря, другий (верхній) — навпаки, пояснює Акім Хохлов, директор з промислового та підземного будівництва. 🔕Хохлов зазначає, що в тунелі встановлюють матеріали для звукоізоляції, які поглинатимуть майже весь шум від потягів. Мешканці навіть не відчуватимуть сильних підземних коливань. Наразі зроблено вже більш як 200 метрів тунелю, додає він.
Опубліковано Телеканал Київ24 Середа, 12 березня 2025 р.
Раніше ми писали, що на будівництві метро у Києві закладають котлован станції «Мостицька» (ФОТО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Autostrada
Суспільство
Проєкт Успенської площі в Дніпрі, який розробила команда архітекторів Дмитра Воліка та Ксенії Донецької, отримав престижну нагороду Urban Design & Architecture Design Awards 2025. Премію організовує один із провідних представників архітектурної преси Architecture Press Release.
Про це повідомив засновник світлотехнічної компанії Expolight Микола Каблука, який працював над втіленням проєкту.
Проєкт площі уперше отримав цю нагороду для України. Для реалізації задуму долучилися компанії АКАМ, Expolight та KOMPAN.
«Успенська площа — один з наших улюбленіших об’єктів у рідному Дніпрі, яким ми дуже пишаємось. Завжди повторюю, що такого рівня благоустрою дійсно немає ні в Нью-Йорку, ні в Лондоні. І тут втілене дійсно супер-топове світло та унікальні рішення, які не робить ніхто у світі, наприклад, світильник з каустичним ефектом на опорі», — написав Микола Каблука.
Читайте також: Пішохідний бульвар у Дніпрі ввійшов до світової збірки найкращих проєктів (ФОТО)
Він зазначив, що структура площі нагадує переплетення ниток, і для розкриття цієї ідеї використали рішення зі світлом. Коли людина заходить на площу, датчики руху активують світло, яке супроводжує її та реагує на кожен крок. Микола Каблука пояснив, що це символізує взаємодію людини з містом та її вплив на простір.
Також проєкт вийшов у фінал ArchDaily 2025 Building of the Year Awards та став одним із п’яти фіналістів.
Нагадаємо, що українська студія здобула премію від ArchDaily за найкращий дизайн крамниці в Одесі (ФОТО).
Фото: Андрій Авдієнко, Євген Савченко та Олег Мельников
