«Сил більше немає пережити це пекло», — прочитала волонтерка евакуації Діана. Записку із проханням про допомогу написала родина з Костянтинівки — мама Наталя, донька Тая та бабуся Олена Кузьмівна. Одним дописом волонтерка запустила ланцюжок добрих справ, який підхопили небайдужі люди. Інфлюенсери надали розголосу, а киянка, що відгукнулась, не лише забезпечила житлом, а й влаштувала на роботу.
#ШОТАМ розповідає, як через соцмережі люди об’єдналися, щоб допомогти вимушеним переселенкам із Костянтинівки й дати їм шанс на новий старт.
Записку про допомогу прочитали сотні тисяч користувачів соцмереж
Діана допомагає людям та їхнім улюбленцям виїхати з прифронтових населених пунктів в безпечні міста та знаходить для них житло. Про трьох жінок, які потребують евакуації, дізналася від колег-волонтерів. Три роки тому родина вже вимушено залишила свій дім у Бахмуті й переїхала до Костянтинівки, до якої зараз наближається лінія фронту. У жінок уже не залишилося їжі та грошей, вичерпувалися запаси води, була постійна потреба в ліках. Отримавши записку, волонтери привезли жінок із їхнім песиком на транзитний пункт, де й працює Діана.
Щоб знайти для них домівку, Діана дала оголошення в соцмережах. На щастя, на небайдужих людей довго чекати не довелося: репост допису зробили фотожурналісти Влада та Костянтин Ліберови та інфлюенсер Ігор Лаченков. У стрічці останнього допис про родину, яка шукає дім, побачила Людмила Чередніченко з Києва, співзасновниця мережі сімейних кафе «МАМА ТАТО».
«Прекрасна людина, дівчина з великим серцем», — відгукується про благодійницю Діана. Людмила із сім’єю також орендує квартиру, проте наполегливо вирішила допомогти вимушеним переселенкам. Вона переглянула оголошення в столиці та на околицях, але ціни виявилися зависокі. Тоді жінка згадала, що є варіант поблизу метро, у будинку, де розташований один із закладів її мережі.
«У цій квартирі мешкала 15-річна Каріна з мамою. Коли мама померла, дівчинка переїхала до тітки, а в квартирі планувала робити ремонт і здавати її в оренду. Я запропонувала Каріні зараз узяти мешканців під мою відповідальність, пообіцяла платити оренду й комуналку. Я дуже пишаюся нею! Коли ми домовились про все, вона в цей же день всю квартиру прибрала й навіть підготувала деякі мамині речі»,
— згадує Людмила.
Поки Наталія, Тая та Олена Кузьмівна діставалися до Києва евакуаційним потягом, до їхньої зустрічі на новій квартирі завзято готувалися: закупили продукти, підготували речі, засоби гігієни, постіль. Людмила попросила своїх подруг приносити одяг і взуття, а для бабусі привезли телевізор.
«Коли ми виїжджали з Костянтинівки, то навіть не знали, куди їхати. Думали, що з нами буде в іншому місті? Але нам трапилися дуже хороші люди на шляху! Хлопці, які нас евакуювали, — люди від Бога, дуже добре до нас ставилися. У Києві нас також привітно зустріли. Квартиру оплатили, зимовими речами забезпечили, запропонували роботу», — ділиться враженнями Наталія.
У Києві отримали житло, роботу та підтримку
Крім даху над головою, молодші жінки отримали від благодійниці пропозицію влаштуватися до неї на роботу.
«Людям важко зробити новий старт. Не всі знають місто й куди можна звернутися. Це складно — переїхати, одразу знайти роботу й почати все життя з нуля, при цьому не маючи ніяких інших коштів. Я знала, що можу запропонувати їм роботу»,
— пояснює Людмила.
З допомогою Людмили Наталя і Тая пройшли повний чекап організму й отримали медичні книжки. Тепер Наталя працює адміністратором у цеху, стала справжньою помічницею для мами Людмили. А Тая — бариста, яка роботу поєднує з дистанційним навчанням в університеті. Підприємиця вважає, що двох місяців має вистачити на адаптацію, аби жінки почали заробляти і продовжили оплачувати рахунки самостійно.
«Коли ми приїхали, то навіть не мали коштів оплатити доньці навчання. Але мені видали аванс, а заробітну платню виплачують кожну неділю; для нашої родини це дуже зручно. Ми й не думали, що нам так допоможуть. Усім дуже дякую!»,
— каже Наталія.
«Я за них дуже щаслива. Зараз важко знайти позитив. Я розумію, що це дійсно добра справа, і коли я її зробила, відчула такі емоції, яких не відчувала вже давно. Мені самій було дуже добре, бо комусь стало дуже добре»,
— ділиться Людмила.
— додає Діана.
«Я й досі не можу повірити, що один написаний мною пост зміг настільки змінити життя цієї сімʼї. Завдяки підтримці інфлюенсерів сьогодні вже шість великих сімей отримали новий дім. Від записки, написаної від руки, коли вже закінчувалася навіть їжа, — до роботи, життя в Києві та власних коштів. Тому можу сказати лише одне: “А хто, якщо не ми?”»,
