Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Ніби знову в перший клас». Як родина сироварів вирвалася з окупації та відновлює бізнес на Хмельниччині

Партнерський матеріал

Опубліковано

Олена та Юрій Лубенські з трьома дітьми у березні залишили окупований Бердянськ. Вдома родина зачинила приватну сироварню, у якій виготовляли сири за європейськими та авторськими рецептами. Тепер подружжя відновлює бізнес на Хмельниччині і чекає на повернення до українського Бердянська.

Прихистили у себе маріупольців

«Ми прожили місяць в окупації. Спочатку ходили на проукраїнські мітинги, протестували, показували, що Бердянськ – це Україна. Але потім російські окупанти заарештували організаторів мітингів, почалися переслідувати бердянців за українську мову. Люди ховалися по підвалах, діти не вчилися, з продуктами ставало все важче, черги за хлібом були з 4 ранку. Готівки майже не лишилося у людей. Так жити страшно», – розповідає Олена Лубенська

Олена Лубенська разом із чоловіком Юрієм

Та навіть за цих обставин родина Лубенських прихистила у себе в будинку маріупольців. У них жили кілька родин, яким вдалося виїхати з блокадного міста-героя.

«Наш невеликий дім був повен людей, ми з чоловіком вирішили виїжджати з окупації, людям запропонували лишатися у нашій хаті, але вони відмовилися. Тож ми виїхали усі разом звідти», – каже Олена. 

Під час евакуації забрали обладнання для сироваріння

До війни родина багато подорожувала Європою та розвивала власний бізнес – сироварню на вогні. Цим і заробляли на життя – варили та продавали сири, брали участь у ярмарках та фестивалях.

Коли ухвалили рішення про евакуацію з рідного міста, найперше, що забрали, – обладнання для сироваріння. Взяли із собою мідний чан на 70 літрів, спакували ножі для сиру, форми, закваски, ферменти, тканину. 

Олена Лубенська

Їх прихистили підписники з Хмельницького та запропонували шукати приміщення для роботи в області. Не знайшовши нічого, родина поїхала на Волинь. Усе, що пропонували для роботи, – це оренда приміщення до 10 тисяч гривень на місяць.

«Для нас це великі гроші, їх треба заробити, тож ми не хотіли приймати такі пропозиції з орендою. Також дуже важливо, щоб для виробництва сиру було якісне місцеве молоко. Тому ми шукали таке місце, яке поєднає у собі ці складові», – ділиться Олена.

Допомогла підписниця, яка також захоплюється сироварінням

Врешті родина зголосилася на пропозицію ще однієї своєї підписниці – підприємниці з Полонного, що на Хмельниччині, Олени Мирончук. Вона купувала рецепти бердянських сироварів, навчалася основ сироваріння на вогні. 

За її підтримки переселенці розпочали роботу на новому місці, познайомилися з місцевими фермерами, у яких закуповують молоко. Невелике містечко Полонне подобається бердянській родині. Кажуть, що темп життя тут швидший, ніж вдома.

Сир від родини Лубенських

Зараз Олена Лубенська переробляє 60 літрів молока на день. Робить переважно м’які сири – бринзу, халумі, лабне, сирні кульки, які продає місцевим жителям та замовникам онлайн через соціальні мережі. Це – сири швидкого приготування, але саме такі просять замовники. Хоча раніше сировари виготовляли сири тривалого зберігання – з білою пліснявою, скоринкою. Війна внесла корективи у їх бізнес. 

«Це великий відкат назад, наче з 11 класу знову ідеш у перший. Ми робили тверді сири, за кілька років навчилися багатьох секретів, до нас вже зверталися європейські сировари за порадами», – розповідає жінка.

Сир для мешканців Ірпеня

Цими днями родина долучилася до волонтерів, які повезли продукти до зруйнованих після окупації містечок на Київщині – Ірпеня та Горенки. Лубенські зробили сир, який безкоштовно роздали місцевим. 

«Майже два тижні ми робили сир, щоб повезти на Київщину. Гроші на молоко перерахували наші постійні клієнти, ми вклали свою працю. У містечках, де ми були, побачили страшні наслідки війни. У людей зруйновані будинки, немає їжі, будівельних матеріалів, одягу, предметів побуту. Зараз важливо підтримувати таких людей», – розповідає підприємиця.

Олена Лубенська

Повернутись до українського Бердянська

Олена вірить, що обов’язково повернеться до українського Бердянська, а на новому місці продовжить працювати філія її сироварні. 

«Своїм прикладом я хочу підтримати сироварів, які з різних причин зараз не варять сир. Кожен з нас – маленький елемент великого ланцюжка. Ми купуємо молоко у людей, які тримають корів, тож даємо можливість заробити малим фермерам. Я дуже хочу, щоб кожен зараз повернувся до роботи, міг прогодувати свою родину, допомогти стареньким батькам».

Сир від родини Лубенських

Усі фото: instagram.com/formaggio_olive

Коментарі

Суспільство

Як біотехнологиня та вчителька мотивують жінок змінювати професії (ВІДЕО)

Опубліковано

Біотехнологиня та вчителька пішли зі своїх робіт, щоби розвивати прифронтове Запоріжжя. А тепер попри обстріли навчають молодь урбаністики, а жінок — робототехніки. Повну історію героїнь ми розказали на ютуб-каналі ШоТам.

Історія героїнь випуску

Світлана Мамай готувала дітей до успішного складання ЗНО у приватній школі. Та її цілі змінилися, коли на Запоріжжя полетіли ракети, а на околицях точилися бої. Тоді одразу зупинили навчання, а Світлана бачила себе лише у волонтерстві.

«Усе було досить сумбурно — невідомо, що далі. Розгублені діти, розгублена певною мірою я, втрата соціальних напрацювань, які в мене були. Тобто те, що в мене було важливим у викладанні — взаємодія з людьми, це енергетика, яку ти можеш отримувати, — воно повністю зникло», — поділилася культурна менеджерка ГО «Молодь Онлайн» Світлана Мамай.

Читайте також: Підприємець із Вінниці відкрив енергонезалежну реберню на воді (ВІДЕО)

Фото: ютуб-канал ШоТам

У волонтерському штабі вона зустріла Анастасію Торянік, яка полишила роботу в біотехнологічній кампанії, аби надавати гуманітарну допомогу. Світлана та Анастасія спрацювалися і скоро опікувалися волонтерськими групами.

Та невдовзі ГО, яка координувала штаб, припинила роботу. Колежанки опинилися перед вибором: повертатися до звичних справ чи повністю йти в активізм. Тож вони долучилися до ГО «Молодь Онлайн», якій саме бракувало лідерок.

Тепер Анастасія організовує навчання для молоді Запоріжжя, а Світлана займається урбаністикою.

Відео: ютуб-канал ШоТам

Про те, як активістки розвивають громадське життя у власному місті, дивіться повне відео на ютуб-каналі ШоТам. Це відео створили завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство Україна», що впроваджує Український Жіночий Фонд.

Раніше ми писали, як режисерка відкрила власну кіностудію: 17 років до мрії (ВІДЕО).

Фото: ютуб-канал ШоТам

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні презентували стрічку «Сімейний альбом» про родинну історію Голодомору й війни (ВІДЕО)

Опубліковано

У столичному кінотеатрі «Жовтень» 21 листопада презентували документальну стрічку «Сімейний альбом». Його зняла режисерка Марина Ткачук у партнерстві з Музеєм Голодомору та Українським культурним фондом.

Про це повідомили у Міністерстві культури та стратегічних комунікацій.

У фільмі досліджують історичні паралелі, які є між геноцидом росії під час Голодомору 1932–1933 років і в період повномасштабної війни.

Фото: пресслужба МКСК

Читайте також: У Сикстинській капелі та Папських апартаментах створили вісім українських аудіогідів (ФОТО)

«Прем’єра відбулася за участі творчої команди та головної героїні стрічки — британської фотохудожниці Самари Пірс. Її прадід, австрійський інженер Александр Вінербергер став випадковим свідком Голодомору в Харкові 1933 року. Йому вдалося таємно сфотографувати жертв трагедії і передати ці світлини за кордон. Вінербергер прагнув донести світу правду про геноцид українців і зупинити його», — написали в МКСК. 

Коли Самара віднайшла камеру свого прадіда та альбом із фотографіями з України, вона переосмислила свій творчий шлях. Жінка вирушила на Харківщину через 90 років після Голодомору, аби засвідчити сучасні прояви геноциду проти українського народу. 

Відео: ютуб-канал Планети кіно

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

У міністерстві зазначають, що фільм «Сімейний альбом» уперше представили у світі на ювілейному Варшавському міжнародному кінофестивалі 13 жовтня 2024 року. 

Цей фільм уже озвучили п’ятьма мовами:

  • англійською;
  • польською;
  • німецькою;
  • французькою;
  • іспанською.

Фільм «Сімейний альбом» здобув перемогу на Мистецькому конкурсі державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» у 2023 році. Стрічку створила компанія «Гуд Монінг Дістрібьюшн».

Нагадаємо, що орган із труб і уламків ракет звучатиме на вокзалі у Львові.

Фото обкладинки: ютуб-канал Планети кіно

Коментарі

Читати далі

Суспільство

8 фото Марка Залізняка, які розкривають Голодомор та інші злочини «совєтів» проти українців

Опубліковано

В об’єктив фотографа з Донеччини Марка Залізняка потрапила національна трагедія українського народу, а сам митець, даючи настанови своєму синові-фотографу, казав: «Сину, не міняй цю хорошу справу на рублі. Знімай: те, що сьогодні — рядовий знімок, то завтра буде історією»… І сьогодні його світлини дійсно стали історією, яку тепер неможливо замовчати.

Редакція ШоТам створила добірку фотографій 1930-х років від Марка Залізняка, яка варта вашої уваги.

Біографія фотографа

Марко Залізняк — фотоаматор з хутора Романівка на Донеччині, залишив фотолітопис руйнування українського села Вдале наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. На його знімках увічнено моменти колективізації, розкуркулювання, знищення майна селян, відбирання хліба та виселення до Сибіру.

Фото: архів Покровського історичного музею

Залізняк вже з 12-річного віку захоплювався фотографією. Під час Голодомору йому пропонували стати фотографом у НКВС, але він відмовився. Щоб врятувати сім’ю від голоду, він обміняв свої нагороди з Першої світової війни на два пуди хліба та вивіз їх з Романівки. Пізніше він працював на будівництві заводу у Гришиному, але змушений був повернутися до Романівки внаслідок конфлікту з головою сільської ради.

У 1934 році Залізняк був засуджений за руйнування та крадіжку колгоспної пасіки, але справу закрито після апеляції та зняття звинувачення.

Фотографії Марка Залізняк стали основою для створення документальних фільмів про Голодомор, таких як «Миттєвість нашого життя», «Симфонія Донбасу», «Голодомор» та інших. Ці знімки мають велике значення у збереженні історичної правди про Голодомор, їх використовують у підручниках, монографіях та інших джерелах.

8 фото, що доводять злочини «совєтів»

  1. Розкуркулена сім’я біля свого будинку в с. Удачне Донецької області. 30-ті рр. ХХ століття
Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

2. Розкуркулювання селянина П. Масюка. Село Удачне Донецької області. 1934 рік

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

3. Члени товариства зі спільного обробітку землі перевозять комору розкуркуленого селянина П. Ємця до загальної комори. 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

4. Збирання замерзлої картоплі на Донеччині. 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

5. Розкулачені селяни села Вдале Червоноармійського району Донецької області, 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

6. Доставка майна розкуркулених селян на бригадний двір у селі Удачне Гришинського району Донецької області, 1932 рік

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

7. Народне гуляння біля гойдалок у селі Гришине Донецької області, 1930-і роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

8. Збір зернових за допомогою лобогрійки на хуторі Романівському Гришинського району Донецької області. На передньому плані — Марія Леонтьєвна Воробйова, 1930 рік

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

Коментарі

Читати далі