Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Нехай гине залізо, а не наші люди». Як українська Аеророзвідка перемагає окупантів у «війні дронів»

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Учасники ГО «Аеророзвідка» кажуть, що багато хто з них має «два капелюхи». Вони одночасно є захисниками України та представниками громадського об’єднання, що займається ІТ-розробками для сектору безпеки і оборони. Найвідоміші з їхніх проєктів – система ситуаційної обізнаності «Дельта» та БПЛА R-18, ефективність яких довели військові ще з перших днів повномасштабної війни. Ба більше, про успіхи «Аеророзвідки» говорять і за межами України, дізнавшись про її діяльність з публікацій у The Times, The Guardian та інших світових ЗМІ. 

Співзасновник громадської організації, підполковник Ярослав Гончар розповів ШоТам, про технологічні переваги української армії проти російської, співвідношення сил у сучасній війні дронів і мрії про роботизовані воєнні операції.

Тренування призначили на 24 лютого

Громадська організація «Аеророзвідка» об’єднує громадян України, що мають на меті перемогу у війні. Переважно це ІТ-спільнота, пов’язана з робототехнікою, а також військові, які служать у Збройних силах, Службі безпеки, Національній гвардії або інших складових сектору безпеки. Ми працюємо над розробками та передаємо їх користувачам ЗСУ, прикордонникам та іншим.

Запуск БПЛА

Напередодні повномасштабного вторгнення інформаційний фон сильно розпалювався – ми в «Аеророзвідці» розуміли, що щось станеться. Тому вирішили, що потрібно принаймні бути готовими до того, що треба буде спакувати все необхідне й кудись переміщатися. Домовилися провести для себе тренування й побачити, наскільки швидко зможемо зібратися. Так сталося, що цю зустріч призначили на 24 лютого. На момент вторгнення я був цивільною особою і мав стосунок тільки з ГО. Тепер я мобілізований військовослужбовець.

Епіцентр подій виявився вдома

24 лютого ми зібралися на нашій базі, як і планували. Під час зустрічі визначали для себе, що вважатимемо тригером для того, щоб почати діяти – тоді не було зрозуміло, як розвиватиметься ситуація. Ми вирішили, що якщо станеться перетин державного кордону або прорив лінії розмежування в ОРДЛО, то вирушимо туди, де буде епіцентр подій. Так вийшло, що того ж дня росіяни висадилися в нас вдома, у Гостомелі. Їхати далеко не довелося.

Ми підготували техніку й рушили в район Гостомельського аеропорту. Через горизонтальні зв’язки почали спілкуватися з тими, хто був причетний до подій, і в першу ніч застосовували наш безпілотник R-18 для нанесення ураження по десантниках в аеропорту.

Наш безпілотник – найвисокоточніший засіб нанесення ураження

Дрон R-18 ми створили ще в 2016 році – це перша розробка «Аеророзвідки». R-18 – безпілотник мультироторного типу. Він має вертикальний зліт і посадку, вісім двигунів і низку функцій. Зокрема, може використовуватися як засіб для ведення спостереження та пошуку, для доставки вантажів або для нанесення ураження. Остання функція є найактуальнішою нині, тому що здобувати інформацію можуть багато інших безпілотників з камерами. Оскільки громадянське суспільство в Україні дуже потужно залучилося до допомоги захисникам, воно забезпечило армію величезною кількістю побутових дронів DJI і Autel. Але дрони на війні – витратний матеріал і потреба в них залишається постійно.

Дрон R-18, створений ГО "Аеророзвідка"

Нині R-18 переважно застосовується для нанесення вогневого ураження. Основна перевага нашого дрона – точність. Я можу констатувати, що в тактичній зоні, до 10 км, це найвисокоточніший засіб нанесення ураження. Часто буває так, що іншими засобами це зробити неможливо. Наприклад, коли ворог ховається за об’єктами цивільної інфраструктури. Або його танк розташований за житловим будинком – і як у нього влучити? А наш безпілотник дає можливість усе зробити точно, прицільно, не наносячи ураження цивільній інфраструктурі та не наражаючи на ризики об’єкти культурно-історичної спадщини.

«Дельту» перевели в «хмару»

Систему ситуаційної обізнаності «Дельта» ми теж почали розробляти ще сім-вісім років тому. Тоді на базі нашого волонтерського об’єднання була сформована військова частина, яка прийняла цю розробку. Нині «Дельта» ведеться з позицій Міністерства оборони України. ГО «Аеророзвідка» сприяє масштабуванню системи, створюючи мережу регіональних ситуаційних центрів.

«Дельта» – це COP-система (common operational picture), програмне забезпечення, що дозволяє описати, відмалювати, відобразити будь-яке явище, з яким можна стикнутися на полі бою. Вона зроблена відповідно до стандартів НАТО, що були передані в рамках взаємодії військової частини з трастовим фондом НАТО з обміну знаннями. Система зроблена за найновітнішими технологічними стеками, які нині існують у світі. Її особливість у тому, що це хмарне рішення, тобто для користувача  є тільки один сервер, який необхідно обслуговувати з інженерної точки зору, і вся відповідальність за це переноситься в хмару. 

Ярослав Гончар, засновник ГО "Аеророзвідка"
Ярослав Гончар, підполковник, співзасновник Аеророзвідки.

Якщо порівнювати «Дельту» із системою автоматизованого управління військом «Дзвін», створеною сторонньою компанією на замовлення Міноборони, то остання пропонує на рівні кожного підрозділу мати сервер. І цей сервер хтось повинен адмініструвати. Найбільший клопіт виникає, коли постає питання обміну інформації між пунктами управління. Уявіть собі, що треба поєднати між собою сотні серверів. Усе це призводить до того, що вивести ситуаційну обізнаність стає дуже складно. Буде або дублювання інформації, або не буде певних даних. Зовсім інша справа з хмарним рішенням, де всі користувачі перебувають у єдиному інформаційному полі. До того ж це питання кібернетичної безпеки: набагато легше адмініструвати один контур безпеки, ніж сто.

Важливо нав’язувати ворогу свій бойовий ритм

Активне впровадження системи «Дельта» почалося з «Київської операції». Події розгорталися дуже стрімко: зараз ворог перебуває тут, а через п’ять хвилин він уже в іншому місці. Потреба в інформації є в усіх підрозділах, тож це стало відправною точкою бурхливого росту «Дельти». Користувачі почали долучатися до системи, вносити та брати звідти інформацію, налагоджувати зв’язки між собою. Зрештою така колаборація дала кумулятивний ефект, коли ЗСУ, МВС, прикордонники та добровольці змогли діяти в одному інформаційному полі. Якщо ти перший володієш даними, ти нав’язуєш свій бойовий ритм, а не реагуєш на нього під тиском ворога.

Аеророзвідник коригує вогонь артилерії

Ми створили міжвідомчий ситуаційний центр. Почалося з того, що самі розробники наносили інформацію на карту, користуючись даними з відкритих джерел. За три-чотири дні долучилися військові та тероборона, стала надходити інформація з окупованих територій, що одразу відображається на мапі. Завдяки такій поінформованості вдалося діяти активніше, ніж на це розраховували вороги, і провести операції, які збили бойовий ритм супротивника. Українські захисники взяли ініціативу.

Можемо перевершити Росію не кількістю, а спритністю

Підрозділ, що є спадщиною Аеророзвідки та переслідує наші цінності у Міністерстві оборони представлений як Центр інновацій та розвитку оборонних технологій. Він веде подальшу розробку системи «Дельта» у взаємодії з нашими союзниками, насамперед із США та Канадою, наприклад, у напрямку кіберзахисту. 

Як усі знають, весь цивілізований світ допомагає Україні та надає нам зброю. Сучасне озброєння є цифровим: воно спроможне отримувати цілеуказання, самостійно робити певні розрахунки. Центр інновацій, зокрема, залучений в інтеграцію цього нового озброєння до системи ситуаційної обізнаності для того, щоб це були не просто гармати, а гармати, з якими можна спілкуватися. Умовно кажучи, щоб відповідальна посадова особа з групи планування вогневого ураження могла бачити, де її гармати, надсилати цілеуказання та в такий спосіб бути спритнішою за ворога. 

Знищена техніка російської армії

За кількісним потенціалом, звичайно, Україна поступається Росії. Ми ніколи не зможемо виставити таке саме військо, як це може дозволити собі ворог. Їх 140 млн, нас – 40 млн. Тактика Другої світової війни «стінка на стінку» – точно не наш варіант. Тому ми повинні бути спритнішими, обізнанішими, діяти на випередження, застосовувати непередбачувані для ворога тактики. Це все можливо тільки тоді, коли всі твої бойові одиниці є інтелектуальними, взаємодіють між собою, діють осмислено і нав’язують свій порядок денний.

Виручають Starlink і національні оператори мобільного зв’язку

Перед початком повномасштабного вторгнення ми побоювалися, що на території країни може зникнути зв’язок. Напевно, десь на небесах нас чують – SpaceX надав Україні Starlink, за що їм низький уклін. Ця технологія нині виручає нас. Також хотів би відзначити потужний вклад національних операторів мобільного зв’язку, які активно долучилися з перших днів повномасштабного вторгнення. Війна спонукала до того, що вони зробили міжмережевий роумінг. Ми й тепер співпрацюємо одне з одним. У системі «Дельта» оператори мобільного зв’язку позначили всі свої базові станції та їхній статус. Також ми допомагаємо їм з ремонтом і забезпеченням прикриття.

Читайте також: Софт для богів війни та «вбивця» російських позицій «Валькірія». Як «Армія SOS» наближає нашу перемогу

Пам’ятаю ситуацію під Києвом: була базова станція, що від’єдналася від електроживлення внаслідок бойових дій, але на ній був генератор. Один з операторів сказав, що якщо туди залити пальне, вони могли б покрити зв’язком велику ділянку. І ми взяли цю роботу на себе й привезли бочку із соляркою туди, куди цивільні, звісно, не приїдуть. Це ще один приклад такої колаборації, коли все суспільство та бізнес об’єднуються, щоб дати відсіч.

Перевага України – в ІТ

Якщо дві армії довго стоятимуть одна навпроти одної, вони будуть переймати одна у одної тактики й технології. Ця війна триває у нас дев’ятий рік. Ми вісім років товклися на Донбасі, лінія розмежування майже не змінювалася. Чим займалися українські захисники? Артилерійськими дуелями, ліквідацією ватажків терористичних угруповань, протистояннями безпілотників і засобів радіоелектронної боротьби. Наші БПЛА літають – нам перешкоджають. Ми вдосконалюємося – вдосконалюється й ворог. Ми придумуємо, за допомогою якої технології все одно можемо виконувати місії – проходить пів року, і у ворога з’являється протидія. Те ж саме з боку росіян. Я пам’ятаю, як у 2016 році ми могли посадити «Орлан» (російський багатоцільовий безпілотний авіаційний комплекс – прим. ред.) за допомогою нашого засобу радіоелектронної боротьби. У 2017-му цього було вже мало. І це технологічне протистояння, яке триває.

Наша перевага – розвинені інформаційні технології. Те, що нам потрапляє від ворога як трофеї – наземні станції управління, планшети, – зроблено недолуго. Росія витрачала шалені гроші на ці розробки, і їхня корупція – наш порятунок. Однак не варто й недооцінювати ворога: засоби радіоелектронної боротьби у них теж є.

Кадр з дрона Аеророзвідки

Чого ми потребуємо у війні дронів

Цю війну ще називають війною дронів, і тут Україна домінує в тактичній ланці. Це заслуга насамперед громадянського суспільства. Фонд «Повернись живим», Благодійний фонд Сергія Притули, а також величезна кількість невеличких волонтерських об’єднань просто завалили нас побутовими безпілотниками, які чудово справляються зі своєю задачею. Проте це мова тільки про лінію зіткнення, червону зону на глибину до 10 км. А от у ланці оперативно-тактичного рівня в нас засобів ще недостатньо, у росіян їх більше. 

Зокрема, «Орланів», спроможних перебувати в повітрі залежно від модифікацій від восьми годин. Це призводить до того, що ми втрачаємо певні спроможності. Маленькими безпілотниками до лінії зіткнення бачимо чудово, а на більшу глибину маємо обмежені можливості в пошуку інформації та тривалому спостереженні за об’єктом, який переміщується.

Нам вкрай бракує дронів, які б могли це виконувати, тому що наступний клас – це вже «Байрактар». Чудова техніка, що може спостерігати та має ударну функцію. Проте її застосування тепер уже стало обмеженим, тому що ми знову переходимо в позиційну боротьбу. Окреслилася лінія фронту, росіяни розгорнули бойові порядки із засобами протиповітряної оборони. І ми вже не можемо ризикувати «Байрактарами», залітаючи на велику глибину та довго спостерігаючи за об’єктом. 

Здобутки, що залишаються поза кадром

Для мене всі проєкти «Аеророзвідки» однаково важливі. Звичайно, людям приємно дивитися на відео, коли наша армія влучає в техніку ворога, розбиває її. Проте багато роботи лишається поза кадром, але переоцінити її значення неможливо. Наприклад, розгортання міжвідомчого ситуаційного центру в Києві, коли разом усі ми, Збройні сили, прикордонники, Нацгвардія, добровольці, почали збирати, обробляти й поширювати інформацію через систему «Дельта». Такі ситуаційні центри працюють уже й на Сході та Півдні.

Оскільки тепер усі володіють ситуаційною обізнаністю, ми різко знизили таке явище, як дружній вогонь, коли підрозділ не знає, хто поруч. Але треба визнавати, що таке було: наприклад, коли боєць уявлення не має, що пролітає наш гелікоптер, і застосовує проти нього «Стінгер». Усе це наслідок того, що люди не були обізнані в ситуації. Тож, на мою думку, найважливіше явище, яке допомагає нам у збройному протистоянні, – це поширення інтегрованих між собою софтів.

Наш роботизований напрямок займається розробками, які допомагають перетворювати цивільні дрони на ті, що можуть наносити вогневе ураження. Це так само впливає на хід ведення бойових дій. Військовий менше ризикує, і його ефективність з нанесення вогневого ураження ворогу підвищується порівняно з тим, що він би міг бути просто з автоматом чи гранатометом. Наприклад, дальність цього ураження обчислялася в 0,5 км. А тепер у нього з’являється дрон, оснащений системою скидання штатного боєприпасу, тож цей боєць може діяти вже в радіусі 5 км. До того ж він ще проінформований про ситуацію, не стрілятимеме по своїх, буде наносити ураження тільки ворогу. Це те, до чого Путін явно не готувався.

Результат роботи дронів Аеророзвідки

Рухатися до стандартів НАТО – це справа всіх українців

До нового етапу війни «Аеророзвідка» визначила за мету провести першу роботизовану воєнну операцію. І ми вже маємо певні напрацювання в цьому напрямі. Зокрема, ми за крок від того, щоб застосовувати дрони зграями, щоб один оператор управляв не одним дроном, а кількома одразу. Щоб ці зграї були наділені штучним інтелектом, тому що людина програє комп’ютеру – це факт. Щоб поєднати між собою дрони повітряні та наземні. Це все – ті речі, про які ми мріяли та до яких продовжуємо йти. Ми впевнені: якщо людину можна прибрати якомога далі з поля бою, це треба зробити. Нехай ризикує робот, нехай гине залізо, а не наші люди.

Ми переможемо – ми вже перемогли, я в цьому глибоко переконаний. Нам не можна опускати руки. Усе суспільство має бути об’єднаним, і кожен має поводитися щиро та віддано, бути чесним із собою, усвідомлювати досвід, не бути байдужим і не заплющувати очі на ганебні явища, яких не повинно бути в тій новій Україні, про яку ми всі мріємо. Якщо бачиш, що хтось кинув недопалок повз урну, не треба мовчати. Так само не треба мовчати, коли бачиш, що на твоїх очах відбувається розкрадання армії. 

Нам треба зрозуміти, що ті речі, які записані в документах стратегічного рівня, – це не пусті слова. Треба активніше рухатися в бік ментальної зміни до стандартів НАТО, розбиратися в цих питаннях, а не відмахуватися й говорити, що є ЗСУ, нехай вони цим займаються. Усі зрозуміли, що тепер це справа всього українського народу. Необхідно, щоб змінювалася ментальність і сектору безпеки і оборони, і всього суспільства. Щоб після перемоги Україна увійшла в клуб колективної безпеки й ми були спокійні, що нашим дітям і онукам не доведеться знову розгрібати відносини з північним сусідом. 

прапор ГО Аеророзвідка

Як підтримати ГО «Аеророзвідка»

Ви можете спрямувати свої донати на підтримку діяльності організації або запропонувати власні ІТ-розробки.

Суспільство

В музеї Ханенків пройде унікальна одноденна виставка декоративного блюда

Опубліковано

У четвер, 25 квітня, в межах проєкту “Крізь потаємні дверцята”, Музей Богдана та Варвари Ханенків представить унікальне декоративне блюдо, яке виготовлене в стилі відомого кераміста Бернара Паліссі.

Про це музей повідомив на своїй сторінці в Facebook.

Про проєкт музею

У рамках проєкту “Крізь потаємні дверцята” музей регулярно презентує один предмет зі своєї 25-тисячної колекції двічі на місяць. Серед цих експонатів є й декоративне блюдо з французьких фаянсів, яке раніше ще не показували.

З початку повномасштабної війни усі ці предмети були захищені та законсервовані, однак їм потрібен постійний догляд реставраторів і кураторів. Така можливість дозволяє час від часу виводити на показ один предмет і представляти його на тимчасовому експозиційному майданчику.

Читати також: Дружина захисника відкрила пекарню у селі в пам’ять про чоловіка

Про блюдо

Декоративне блюдо прикрашене рельєфними фігурками рептилій та земноводних. Художник використав овальну форму для втілення своєї ідеї – відтворення куточка природної водойми з її мешканцями.

Центральна частина блюда імітує невелике озерце з кам’янистим острівцем, на якому звивається змія, а навколо плавають чотири риби, що повторюють контури денця блюда. Борти посудини, вкриті камінцями, мушлями та зеленню водяних рослин, доповнюють цей природний ландшафт. Тут же знаходять місце для відпочинку дві ящірки та згорнута кільцем змійка, а з обох боків озерця виповзають жаба та рак.

Кураторкою показу є Олена Мітякіна.

Нагадаємо, що МКІП займається діджіталізацією українських театрів.

Читати далі

Суспільство

Misha та Юра майструють прикраси з голубиного посліду

Опубліковано

Коли ми вперше побачили ці прикраси, то не могли повірити, що вони зроблені з… голубиного посліду! Якось Misha прихистила голуба зі зламаним крилом, а потім їй у голову спала ідея: “Чому б не увіковічити Юрині гівно?”. Дівчина пів року працювала над технологією та почала створювати каблучки та кулоні з гівняним наповненням. У світі навряд чи існує щось подібне, адже навіть чат GPT розгубився, коли ми запитали про це. Спеціально для ШоТам Misha розповіла про себе, гівняний бізнес і показала креативні прикраси!

Історія мисткині

Біографія

Усім привіт! Мене звати Міша Куш, а це – мій голуб Юра. Ми – сімʼя митців, ми – художники. Ми з Юрою робимо картини, прикраси й аксесуари з Юриного посліду. І сьогодні ми вам розкажемо про наш маленький гівняний бізнес. Юра хоче йти вже працювати – Юрі треба какати.

Я – киянка, але моє дитинство пройшло в селі. Звідти й пішла моя любов до птахів, бо батьки завжди тримали свійських птахів типу качок, курей. Я з ними завжди гралася, приручала та навіть лікувала – мене бабуся вчила, як.

За освітою я співачка, і до 2019 року працювала за професією. Потім помер мій батько, і мені дісталася його квартира з боргами. І тут моє життя повністю змінилося. Поки я займалася всіма потрібними документами на квартиру – це в мене зайняло півтора роки, – у квартирі оселилися голуби.

Коли я прийшла туди все зачистити, знайшла у квартирі двоє мертвих пташенят голубів та одного ледве живого. То був Валєра. Я Валєру виростила, вилікувала й відпустила на волю. Але, сумуючи за ним, я почала малювати такі собі жартівливі картини. Ось вони, до речі, позаду мене.

Лікування пташок

Після Валєри я почала помічати на вулиці дуже багато хворих голубів. Я їх забирала додому, лікувала, знаходила лікаря. Мені вдалося знайти декілька сімей, які на своїй території влаштували притулки для птахів-інвалідів. І тут я зрозуміла, що моєю метою є робити виставки з цими картинами, розказувати людям про таку ось проблему та збирати донати для таких сімей, щоб допомогти птахам-інвалідам.

А Юра – це був мій останній голуб, якого я знайшла на вулиці. У нього зламане крило. Він уже не може жити на волі, тому ми з Юрою тепер назавжди сімʼя. І потім виявилось, що Юра – художник. Юра також, як і я, полюбляє малювати.

Ось це Юрина перша картина після повномасштабного вторгення – “гівняна війна”. Матеріал той самий – “натурель”.

А ось наші гівняні прикраси. І також ми робимо ось такі тарілочки для зберігання наших гівняних прикрас.

Читати також: Петицію про створення рекреаційного парку на горі Юрковиця розгляне КМДА

Кому підходять прикраси

“Подарую свекрусі й не буду казати, що це”, – частий жарт замовників.

Також купують люди на подарунок собі – ті, хто цінують мистецтво й арт. Також у нас є гівняний мерч в такому концептуальному пакуванні – в коробці з-під піци. Також у нас є гівняний мерч в такому концептуальному пакуванні – в коробці з-під піци. білому кольорі футболочка й у чорному, з принтом на плечі ось такої чудової какулі.

Сенс ініціативи

Багато людей бояться голубів і помилково думають, що вони всі поголівно просто заразні. У мене були на лікуванні голуби з орнітозом, і не один – як бачите, зі мною все окей. Якщо ви не цілуєте палко саме хворого голуба, вам боятися нічого.

Також варто памʼятати, що голуби – це колись одомашнені тварини. Люди їли голубів, їли їхні яйця, відправляли голубами пошту, й через помилку людини голубів стало багато саме на вулицях у містах. Гідять вони зі смітників не тому, що вони пацюки, як думають багато людей, А тому, що їм просто немає чого їсти, і вони на 100% залежні від людини.

Благодійна діяльність

Ми з Юрою є амбасадорами благодійної спілки «Поруч». Разом з іншими амбасадорами ми вже закрили збір на автоматизовані годівнички для котів і собак у гарячих точках. Частину коштів з продажів ми донатимо на ЗСУ. Ми з Юрою особисто також робимо збори й наразі збираємо на Starlink.

Підсумок та плани на майбутнє

2 роки після [початку] повномасштабного вторгнення я перебуваю у Швейцарії, але ось зараз прямую додому навідати маму, навідати свою сімʼю. І хочеться в якийсь момент просто сісти на цей потяг і вже не повертатися назад – щоб вдома не було обстрілів, щоб була наша Перемога.

“Тому найголовніше – донатити всім, донатити безперестанку для нашої Перемоги. Ну, і ми з Юрою обовʼязково повернемось додому”, – наголошує Міша Куш.

Нагадаємо, що дружина захисника відкрила пекарню у селі в пам’ять про чоловіка.

Також ми повідомляли, що на Київщині висадили екзотичні дерева.

Читати далі

Суспільство

Петицію про створення рекреаційного парку на горі Юрковиця розгляне КМДА

Опубліковано

Петиція до київської влади щодо створення рекреаційного парку на горі Юрковиця зібрала необхідну кількість підписів і тепер буде розглянута Київрадою.

Про це стало відомо на сайті електронних петицій.

Про автора петиції

Сергій Литвяк, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади ЗСУ та мешканець Подолу, виступив із зверненням щодо створення великого парку на території Юрковицівської гори. Він висловив бажання, щоб у цьому парку могли гуляти ветерани, жителі міста та інші особи, а також мати доступ до озера.

Литвяк відзначив, що у Києві потрібні більші рекреаційні зони, зокрема на Подолі, і пропонує об’єднати Юрковицю з пагорбами Щекавиці мостом. Він також закликає уникати будівництва на території пам’ятки археології “Кирилівська стоянка”.

Читати також: На Київщині висадили екзотичні дерева

Про петицію

Литвяк звернувся до керівництва Києва з проханням не укладати орендні договори на ділянку, де він пропонує створити парк, та змінити її призначення на “рекреаційну зону”, щоб захистити від майбутньої забудови.

Також він зауважує, що зараз ця ділянка “захоплена без договору” ТОВ “Керамблоки-Інвест”, який також є власником будівлі колишнього пивного заводу Ріхтера на вулиці Кирилівській. Цей розробник має плани збудувати на території новий житловий комплекс та обіцяє відреставрувати старовинні будівлі.

Литвяк стверджує, що забудовник не виконує умови охоронного договору та “нахабно руйнує” пам’ятку. Тому він пропонує або зобов’язати забудовника виконувати умови охоронного договору та відреставрувати будівлі заводу, або розпочати процес його повернення у власність громади.

Також ми повідомляли, що Укрзалізниця повертає “Інтерсіті+” із Києва до Одеси в тестовому режимі.

Нагадаємо також, що Дніпро приєднався до економічної платформи для бізнесу “Зроблено в Україні”.

Фото: сайт електронниї петицій

Читати далі