Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Не можу залишатися осторонь». Історія художника Нікіти Тітова, чиї роботи стали символом боротьби за Україну

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Художник Нікіта Тітов переїхав до України ще в шкільному віці. Попри «поради» забути про творчість, він все ж вступив до профільного університету та продовжив займатися улюбленою справою. Сьогодні його роботи збирають тисячі вподобань та стають символами подій, що відбуваються в Україні. Тітову вдається втілити в одному плакаті емоції та думки, які часом неможливо викласти й на кількох сторінках тексту. А нещодавно митець почав працювати над оборонними гербами українських міст – символом опору, який натякає окупантам, що їм тут не раді. Про творчість, власний стиль, підтримку друзів та віру в армію Нікіта Тітов розповів ШоТам.

Нікіта Тітов

Український художник, плакатист та ілюстратор

Мистецтво було поруч ще з дитинства

Інтерес до малювання прокинувся з дитинства. Але я в цьому не унікальний: усі діти, особливо діти тієї пори, коли не було навіть натяків на появу гаджетів, малювали багато і часто. Щоправда, у мене був дуже суттєвий бонус. Моя мама – мистецтвознавиця, тож з раннього дитинства я занурився у світ мистецтва саме завдяки їй. Музеї, знайомства з художниками та величезна кількість книг і репродукцій у нас вдома – думаю, це все дуже вплинуло на мене.

Після закінчення школи виникло питання, чим я можу займатися далі. Моїм єдиним активом були розмальовані зошити зі школи. Тому вирішив, що, напевно, в художники – мені єдина дорога. 

Радили забути про кар’єру художника та працювати на ринку

Єдиною проблемою на цьому шляху була повна відсутність академічної школи. Після абсолютно провальних спроб вступити до Харківського художньо-промислового інституту, де один із членів приймальної комісії сказав, що художником мені не стати ніколи, я дивом вступив на художньо-графічний факультет Харківського педагогічного університету. 

Там вимоги були дуже демократичні. Але вже на першій сесії дуже шановний викладач радив мені не витрачати час, а піти працювати на ринок Барабашова. За своє життя я часто чув подібні думки на свою адресу, але навчився ставитися до цього спокійно. Я вже знаю, що мені вдається, а що – ні. Та й вибору особливо немає, тому просто малюю.

Плакати художника Нікіти Тітова

Щодо худгарафа, я дуже радий, що потрапив саме туди. Усі чогось хотіли, були пов’язані одне з одним з першого до п’ятого курсу, вчилися одне в одного, товаришували. А головне – це місце було позбавлене пафосу, що дуже допомагає в житті. Особливо – ставитися до себе простіше.

В інституті нам викладали дуже різні дисципліни: кераміку, живопис, прикладне мистецтво. Багато всього, але потрохи. Основним завданням було підготувати вчителя образотворчого мистецтва. Можна було обрати, що тобі ближче, і саме на той час я захопився живописом. Після інституту я пов’язував своє майбутнє тільки з цим, постійно писав, шукав свою мову. І коли був дуже близький до цього, доля принесла подарунок – алергію на олійні фарби. Звичайно, можна було перейти на акрил, але він тоді лише з’являвся, і в мене просто не було на нього грошей.

Роботи художника Нікіти Тітова

Повернувся до творчості завдяки підтримці друга

Я не знав, що робити. І від розпачу написав подрузі та одногрупниці Віці Кисельник, яка працювала в Києві. Запитав, чи немає там хоч якоїсь роботи. Так я опинився вперше тут (у Києві, – ред.) і потрапив ілюстратором до найкрутішої за всіма рейтингами того часу агенції «Бейтс-Україна». Далі була дуже непогана кар’єра у цій сфері, і я зовсім перестав малювати, більше займався ідеями та їх втіленням.

Київ – це моє місто за всіма відчуттями, особливо це відчувалося в двотисячних. Тоді він став для мене містком між Харковом та моєю батьківщиною, Естонією, як місто на ті часи більш європейське та вільне. Хоча й Харків зараз став таким самим.

Художники Нікіта Тітов та Андрій Єрмоленко
Художники Нікіта Тітов та Андрій Єрмоленко.

У 2014-му через хворобу мені довелося повернутися до Харкова. Так вийшло, що я залишився без роботи та розуміння, що робити далі. Мені неймовірно пощастило, що мій друг Андрій Єрмоленко простягнув руку і буквально витягнув із глибокої ями. Саме він сказав: «Чувак, ти ж колись малював, малюй і далі!». Саме він допомагав мені у всьому: знайти себе, відчути впевненість, знаходив мені роботу і щедро ділився всім, чим міг. У тому, хто я, багато в чому зобов’язую саме йому.

Не зміг ігнорувати події, що відбуваються в Україні

Свій перший плакат я зробив під час Майдану. Захотілося передати те, що відчув, що думав, адже події того часу не залишали байдужими не лише українців, а й весь світ. На той момент я постійно працював із образами, тому обрав саме мову плаката. Як лаконічну та чітку форму, аби донести думку. Як можливість передати все, що відчуваю. Тоді я не ставив собі за мету займатися цим постійно, але, на жаль, подій, що викликають у мене бажання висловитися, – дуже багато. Я просто не можу пройти повз багато речей, що відбуваються в країні. Усе це викликає відгук у душі, голові. І я намагаюся знайти цьому вихід . Дуже не люблю дописи, довгі тексти, навіть коментарі дуже рідко пишу. Малювати мені простіше.

Нікіта Тітов та його перший плакат
Плакат «Країна народжується», створений Нікітою Тітовим під час Революції Гідності. Авторка фото праворуч – Любов Орехова.

У своїй творчості саме плакатами я називаю все, що стосується подій в Україні. Решта – це просто моя творчість. Але якось стало прийнято вважати, що я плакатист, а це не зовсім так. Я малюю на різні теми, одна з них – кохання. Для мене ця тема нескінченна і, напевно, найближча. Дуже хотілося б, аби події в країні прийшли до того, що кохання залишиться для мене головним у творчості.

Я людина, яка постійно в собі сумнівається

Я ніколи не шукав одного стилю, для кожної своєї роботи намагаюся знайти свою мову. Та люди кажуть, що мій стиль впізнаваний. І це, напевно, найбільше мене дивує. У мене є низка проєктів у різних стилях і з зовсім різним змістом, один із них – моя інтерпретація українського наївного мистецтва. Саме про цей проєкт я якось сказав, що «займаюся наївним мистецтвом». Але мене якось не так зрозуміли, і почали писати, що я називаю все своє мистецтво «наївним». Я не став заперечувати, нехай буде. Адже, по суті, все, що роблю, часом буває досить простим і, напевно, наївним.

Плакати художника Нікіти Тітова

Насправді я людина, яка постійно в собі сумнівається. Ніколи не маю впевненості, що робота зрозуміла або досить чітко передає ту чи іншу думку. Та завжди є друзі (у мене їх кілька), яким показую роботу перед публікацією. Їхня думка дуже цінна для мене, адже вони – близькі люди і багато в чому дивляться на світ схоже.

Художник – це не простий вибір, а постійне перебування між пошуком та сумнівами. Ба більше, у нас це дуже складно ще й в плані реалізації. Є куратори, галереї, колекціонери, але їхня кількість досить мала та, напевно, для обраних. Я зовсім не належу до художньої тусовки. Так склалося, що я художник інтернету, тому живу далеко від грантів і всього, що співвідноситися з успіхом. Утім у мене є своя аудиторія, свої глядачі. 

Мене називають художником патріотичної частини населення

Загалом мені й виставки не потрібні, адже те, що малюю, за день бачать більше людей, ніж у більшості галерей. Та водночас можу точно сказати: відомий художник – це ще далеко не успішний. Звичайно, хотілося б відчувати себе матеріально впевненішим, але це для мене на другому плані. Робити те, що тобі хочеться, і ні від кого не залежати – набагато важливіше. Моє бажання – не втратити цю свободу, і це найголовніше.

Нікіта Тітов та патріотичний плакат про українську армію

Дуже приємно, що мої роботи знаходять такий великий відгук. Не тому, що я стаю через це впізнаваним, а тому що я розумію: є багато людей, які відчувають цей світ дуже схоже. Якось мені сказали, що я художник патріотичної частини населення України. Спочатку здивувався, а потім дуже зрадів такому визначенню. Бо саме патріотична частина країни її й рухає, а отже, дуже пишаюся цим.

Не можу залишатися поза політикою

Чи може художник залишатися поза політикою – питання досить складне для мене. Особисто я – не можу. Але при цьому знаю художників, творчість яких ніколи не скаже про те, що вони дійсно відчувають і роблять. 

Плакат

У мене є подруга у Харкові, Дар’я Хрисанфова, у неї дуже витончені та ніжні роботи. У них немає ані політики, ані рефлексій про війну. Та при цьому вона багато допомагає хлопцям, які повернулися з фронту. Тут кожен обирає сам, адже у творчості головне – бути щирим, передавати те, що тобі близько, що на душі і чим би ти хотів поділитися.

Вірю в Україну та нашу армію

Остання серія робіт, символи опору, з’явилася з першого плакату про Київ. Я зробив його своєму другу в фейсбуці для допису про набір резервістів. Згодом стали додаватися нові міста. Зараз я точно впевнений, що хочу намалювати всі прикордонні міста, розташовані поруч із агресивним сусідом. Створити такий символічний заслін і дати ворогові зрозуміти, що далі краще не суватися. 

Оборонні герби міст України. Автор: Нікіта Тітов
Серія робіт Нікіти Тітова з символами опору українських міст.

Я відчуваю абсолютний спокій у цій ситуації, вірю в українців та армію. Вірю в своїх друзів і знаю, що українці чинитимуть опір. Такий потужний, що раша посиплеться. Зараз дуже непростий момент нашої історії, і я дуже хочу, щоб ми все це пережили, стали більш згуртованими і сильними. 

Банер 4.5.0., який створив Нікіта Тітов
Фото: Повернись живим.

Нещодавно разом із фондом «Повернись Живим», агенцією «БігМедіа» та Збройними Силами України ми запустили кампанію «4.5.0.», яку можна побачити на бордах майже по всій Україні. Саме спокій і готовність моїх друзів, які пройшли через війну, впевненість у них та армії – це надихнуло мене на таку ідею. Усе буде 4.5.0. Усе буде Україна!

Замість паніки – історії українців, які роблять усе заради нашої перемоги. Підтримай вихід таких історій – ставай добродієм ШоТам

Відео дня

Суспільство

ЗСУ підірвали міст на Запоріжжі, яким окупанти перевозили зброю

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

У Запорізькій області між тимчасово окупованими Мелітополем і Токмаком ЗСУ підірвали залізничний міст, яким окупанти перевозили свою зброю і техніку.

Про це повідомили у телеграм-каналі Управління стратегічних комунікацій ЗСУ.

Зазначається, що вибух пролунав, імовірно, в тимчасово окупованому селі Любимівка.

Водночас за даними Штабу оборони Запорізького краю, через міст російські загарбники переганяли також вагони з військовою технікою.

Читайте також«Я не можу сказати: наберіть завтра, подумаємо». Як киянин на байку став Святим Миколаєм для наших бійців

Нагадаємо, напередодні, 2 липня, ЗСУ знищили військову базу окупантів у Мелітополі.

Окрім того, на Запоріжжі злетів у повітря ворожий склад боєприпасів.

Фото: t.me/riamelitopol.

Відео дня
Читати далі

Суспільство

Австралія надає Україні додаткову військово-технічну допомогу на $100 млн

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Австралія надасть Україні військово-технічної допомоги на 100 млн доларів.

Про це заявив у неділю, 3 липня, прем’єр-міністр Австралії Ентоні Албенізі під час візиту до Києва, пише Інтерфакс.

«Ми оголошуємо 100 млн доларів у вигляді військово-технічної допомоги. Загалом ми вже надали 390 млн доларів», – сказав прем’єр на брифінгу.

Він зазначив, що Австралія додатково надає 14 БТР та 20 броньованих машин Bushmaster. Загальна кількість Bushmaster, які Австралія надасть Україні, становитиме 60 штук.

За словами прем’єра, Австралія також надаватиме додаткове військове обладнання і безпілотники.

«Ми також надаватимемо додаткову допомогу прикордонним військам України», — сказав він.

Австралія також знижуватиме мита на українські товари та приєднається до роботи Міжнародного суду.

Читайте також: «Ця тема досі табуйована». Як фонд «Сильні» стає підтримкою для людей, які пережили сексуальне насильство під час війни

Окрім того, оголосить додаткові санкції та заборони на пересування щодо 16 російських міністрів і великих бізнесменів. Австралія, за словами прем’єра, також заборонить імпорт російського золота.

Нагадаємо, Норвегія виділить €1 млрд допомоги Україні.

Також США передадуть Україні три ракетні комплекси NASAMS для підсилення ППО.

Як ми повідомляли раніше, австралійські броньовики Bushmaster вже служать ЗСУ на фронті.

Фото: president.gov.ua.

Відео дня
Читати далі

Суспільство

ЗСУ збили над Дніпропетровщиною ворожий безпілотник

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українська армія знешкодила безпілотник російських окупантів у неділю ввечері, 3 липня.

Про це написав у телеграмі голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації Валенин Резніченко.

«Наші військові збили над Дніпропетровщиною ворожий безпілотник. Це вже 10-ий розвідник агресора, знищений у небі над нашою областю. Попередньо, його уламки упали у полі», — повідомив керівник області.  

Нагадаємо, 1 липня ЗСУ збили ворожий безпілотник «Форпост» на Миколаївщині.

Як ми повідомляли раніше, 25 червня, десантники 79-ї бригади ЗСУ збили ворожий БПЛА «Елерон-3».

Фото: t.me/ministry_of_defense_ua.

Відео дня
Читати далі