Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Не можу залишатися осторонь». Історія художника Нікіти Тітова, чиї роботи стали символом боротьби за Україну

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Художник Нікіта Тітов переїхав до України ще в шкільному віці. Попри «поради» забути про творчість, він все ж вступив до профільного університету та продовжив займатися улюбленою справою. Сьогодні його роботи збирають тисячі вподобань та стають символами подій, що відбуваються в Україні. Тітову вдається втілити в одному плакаті емоції та думки, які часом неможливо викласти й на кількох сторінках тексту. А нещодавно митець почав працювати над оборонними гербами українських міст – символом опору, який натякає окупантам, що їм тут не раді. Про творчість, власний стиль, підтримку друзів та віру в армію Нікіта Тітов розповів ШоТам.

Нікіта Тітов

Український художник, плакатист та ілюстратор

Мистецтво було поруч ще з дитинства

Інтерес до малювання прокинувся з дитинства. Але я в цьому не унікальний: усі діти, особливо діти тієї пори, коли не було навіть натяків на появу гаджетів, малювали багато і часто. Щоправда, у мене був дуже суттєвий бонус. Моя мама – мистецтвознавиця, тож з раннього дитинства я занурився у світ мистецтва саме завдяки їй. Музеї, знайомства з художниками та величезна кількість книг і репродукцій у нас вдома – думаю, це все дуже вплинуло на мене.

Після закінчення школи виникло питання, чим я можу займатися далі. Моїм єдиним активом були розмальовані зошити зі школи. Тому вирішив, що, напевно, в художники – мені єдина дорога. 

Радили забути про кар’єру художника та працювати на ринку

Єдиною проблемою на цьому шляху була повна відсутність академічної школи. Після абсолютно провальних спроб вступити до Харківського художньо-промислового інституту, де один із членів приймальної комісії сказав, що художником мені не стати ніколи, я дивом вступив на художньо-графічний факультет Харківського педагогічного університету. 

Там вимоги були дуже демократичні. Але вже на першій сесії дуже шановний викладач радив мені не витрачати час, а піти працювати на ринок Барабашова. За своє життя я часто чув подібні думки на свою адресу, але навчився ставитися до цього спокійно. Я вже знаю, що мені вдається, а що – ні. Та й вибору особливо немає, тому просто малюю.

Плакати художника Нікіти Тітова

Щодо худгарафа, я дуже радий, що потрапив саме туди. Усі чогось хотіли, були пов’язані одне з одним з першого до п’ятого курсу, вчилися одне в одного, товаришували. А головне – це місце було позбавлене пафосу, що дуже допомагає в житті. Особливо – ставитися до себе простіше.

В інституті нам викладали дуже різні дисципліни: кераміку, живопис, прикладне мистецтво. Багато всього, але потрохи. Основним завданням було підготувати вчителя образотворчого мистецтва. Можна було обрати, що тобі ближче, і саме на той час я захопився живописом. Після інституту я пов’язував своє майбутнє тільки з цим, постійно писав, шукав свою мову. І коли був дуже близький до цього, доля принесла подарунок – алергію на олійні фарби. Звичайно, можна було перейти на акрил, але він тоді лише з’являвся, і в мене просто не було на нього грошей.

Роботи художника Нікіти Тітова

Повернувся до творчості завдяки підтримці друга

Я не знав, що робити. І від розпачу написав подрузі та одногрупниці Віці Кисельник, яка працювала в Києві. Запитав, чи немає там хоч якоїсь роботи. Так я опинився вперше тут (у Києві, – ред.) і потрапив ілюстратором до найкрутішої за всіма рейтингами того часу агенції «Бейтс-Україна». Далі була дуже непогана кар’єра у цій сфері, і я зовсім перестав малювати, більше займався ідеями та їх втіленням.

Київ – це моє місто за всіма відчуттями, особливо це відчувалося в двотисячних. Тоді він став для мене містком між Харковом та моєю батьківщиною, Естонією, як місто на ті часи більш європейське та вільне. Хоча й Харків зараз став таким самим.

Художники Нікіта Тітов та Андрій Єрмоленко
Художники Нікіта Тітов та Андрій Єрмоленко.

У 2014-му через хворобу мені довелося повернутися до Харкова. Так вийшло, що я залишився без роботи та розуміння, що робити далі. Мені неймовірно пощастило, що мій друг Андрій Єрмоленко простягнув руку і буквально витягнув із глибокої ями. Саме він сказав: «Чувак, ти ж колись малював, малюй і далі!». Саме він допомагав мені у всьому: знайти себе, відчути впевненість, знаходив мені роботу і щедро ділився всім, чим міг. У тому, хто я, багато в чому зобов’язую саме йому.

Не зміг ігнорувати події, що відбуваються в Україні

Свій перший плакат я зробив під час Майдану. Захотілося передати те, що відчув, що думав, адже події того часу не залишали байдужими не лише українців, а й весь світ. На той момент я постійно працював із образами, тому обрав саме мову плаката. Як лаконічну та чітку форму, аби донести думку. Як можливість передати все, що відчуваю. Тоді я не ставив собі за мету займатися цим постійно, але, на жаль, подій, що викликають у мене бажання висловитися, – дуже багато. Я просто не можу пройти повз багато речей, що відбуваються в країні. Усе це викликає відгук у душі, голові. І я намагаюся знайти цьому вихід . Дуже не люблю дописи, довгі тексти, навіть коментарі дуже рідко пишу. Малювати мені простіше.

Нікіта Тітов та його перший плакат "Країна народжується"
Плакат «Країна народжується», створений Нікітою Тітовим під час Революції Гідності. Авторка фото праворуч – Любов Орехова.

У своїй творчості саме плакатами я називаю все, що стосується подій в Україні. Решта – це просто моя творчість. Але якось стало прийнято вважати, що я плакатист, а це не зовсім так. Я малюю на різні теми, одна з них – кохання. Для мене ця тема нескінченна і, напевно, найближча. Дуже хотілося б, аби події в країні прийшли до того, що кохання залишиться для мене головним у творчості.

Я людина, яка постійно в собі сумнівається

Я ніколи не шукав одного стилю, для кожної своєї роботи намагаюся знайти свою мову. Та люди кажуть, що мій стиль впізнаваний. І це, напевно, найбільше мене дивує. У мене є низка проєктів у різних стилях і з зовсім різним змістом, один із них – моя інтерпретація українського наївного мистецтва. Саме про цей проєкт я якось сказав, що «займаюся наївним мистецтвом». Але мене якось не так зрозуміли, і почали писати, що я називаю все своє мистецтво «наївним». Я не став заперечувати, нехай буде. Адже, по суті, все, що роблю, часом буває досить простим і, напевно, наївним.

Плакати художника Нікіти Тітова

Насправді я людина, яка постійно в собі сумнівається. Ніколи не маю впевненості, що робота зрозуміла або досить чітко передає ту чи іншу думку. Та завжди є друзі (у мене їх кілька), яким показую роботу перед публікацією. Їхня думка дуже цінна для мене, адже вони – близькі люди і багато в чому дивляться на світ схоже.

Художник – це не простий вибір, а постійне перебування між пошуком та сумнівами. Ба більше, у нас це дуже складно ще й в плані реалізації. Є куратори, галереї, колекціонери, але їхня кількість досить мала та, напевно, для обраних. Я зовсім не належу до художньої тусовки. Так склалося, що я художник інтернету, тому живу далеко від грантів і всього, що співвідноситися з успіхом. Утім у мене є своя аудиторія, свої глядачі. 

Мене називають художником патріотичної частини населення

Загалом мені й виставки не потрібні, адже те, що малюю, за день бачать більше людей, ніж у більшості галерей. Та водночас можу точно сказати: відомий художник – це ще далеко не успішний. Звичайно, хотілося б відчувати себе матеріально впевненішим, але це для мене на другому плані. Робити те, що тобі хочеться, і ні від кого не залежати – набагато важливіше. Моє бажання – не втратити цю свободу, і це найголовніше.

Нікіта Тітов та патріотичний плакат про українську армію

Дуже приємно, що мої роботи знаходять такий великий відгук. Не тому, що я стаю через це впізнаваним, а тому що я розумію: є багато людей, які відчувають цей світ дуже схоже. Якось мені сказали, що я художник патріотичної частини населення України. Спочатку здивувався, а потім дуже зрадів такому визначенню. Бо саме патріотична частина країни її й рухає, а отже, дуже пишаюся цим.

Не можу залишатися поза політикою

Чи може художник залишатися поза політикою – питання досить складне для мене. Особисто я – не можу. Але при цьому знаю художників, творчість яких ніколи не скаже про те, що вони дійсно відчувають і роблять. 

Плакат "Добровольці". Автор -  художник Нікіта Тітов

У мене є подруга у Харкові, Дар’я Хрисанфова, у неї дуже витончені та ніжні роботи. У них немає ані політики, ані рефлексій про війну. Та при цьому вона багато допомагає хлопцям, які повернулися з фронту. Тут кожен обирає сам, адже у творчості головне – бути щирим, передавати те, що тобі близько, що на душі і чим би ти хотів поділитися.

Вірю в Україну та нашу армію

Остання серія робіт, символи опору, з’явилася з першого плакату про Київ. Я зробив його своєму другу в фейсбуці для допису про набір резервістів. Згодом стали додаватися нові міста. Зараз я точно впевнений, що хочу намалювати всі прикордонні міста, розташовані поруч із агресивним сусідом. Створити такий символічний заслін і дати ворогові зрозуміти, що далі краще не суватися. 

Оборонні герби міст України. Автор: Нікіта Тітов
Серія робіт Нікіти Тітова з символами опору українських міст.

Я відчуваю абсолютний спокій у цій ситуації, вірю в українців та армію. Вірю в своїх друзів і знаю, що українці чинитимуть опір. Такий потужний, що раша посиплеться. Зараз дуже непростий момент нашої історії, і я дуже хочу, щоб ми все це пережили, стали більш згуртованими і сильними. 

Банер 4.5.0., який створив Нікіта Тітов
Фото: Повернись живим.

Нещодавно разом із фондом «Повернись Живим», агенцією «БігМедіа» та Збройними Силами України ми запустили кампанію «4.5.0.», яку можна побачити на бордах майже по всій Україні. Саме спокій і готовність моїх друзів, які пройшли через війну, впевненість у них та армії – це надихнуло мене на таку ідею. Усе буде 4.5.0. Усе буде Україна!

Замість паніки – історії українців, які роблять усе заради нашої перемоги. Підтримай вихід таких історій – ставай добродієм ШоТам

Суспільство

ЮНЕСКО підтримує Україну: нова програма культурного розвитку

Опубліковано

У штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) в Парижі під час 219-ї сесії ухвалили рішення про дії та програму надзвичайної допомоги Україні.

Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики України.

«Відтепер генеральний директор ЮНЕСКО здійснюватиме активний моніторинг ситуації в Україні в її міжнародно визнаних кордонах з метою забезпечення безпосередньої участі ЮНЕСКО у заходах для відновлення України в рамках мандата організації», – йдеться в повідомленні. 

Рішенням, зокрема, передбачено здійснення генеральним директором активного моніторингу ЮНЕСКО ситуації після підриву Росією дамби Каховської ГЕС. Результатом моніторингу має стати підготовка плану дій для подолання негативних наслідків для навколишнього середовища у зв’язку з цим екоцидом.

Читайте також: В Україні врятували від злочинців цінний артефакт

Своєю чергою директор із стратегічного планування секретаріату ЮНЕСКО

мобілізувала понад 66 млн дол. для допомоги Україні. 

У МКІП зауважили, що делегації Великої Британії, США, Іспанії, Австрії, Австралії, Франції, Литви, Японії, Італії, Словаччини, Ісландії, Чехії, Німеччини, Чилі, Польщі та Ірландії висловили підтримку суверенітету та територіальній цілісності України у міжнародно визнаних кордонах України, засудили російську агресію й злочини Росії проти культурної спадщини, системи освіти, сектору науки України. 

Крім того, делегати засудили викрадення Росією українських дітей, а також руйнування дамби Каховської ГЕС.

Делегації підтвердили готовність продовжувати фінансову підтримку програм ЮНЕСКО для України в окремих сферах, зокрема для захисту об’єктів культурної спадщини в Одесі, Києві, Львові та інших містах, та закликали організацію продовжувати мобілізувати ресурси для відновлення сфер мандата ЮНЕСКО в Україні. 

Заява групи друзів України в ЮНЕСКО на підтримку України з суворим засудженням російської агресії була оголошена делегацією Великої Британії від імені 44 держав.

Своєю чергою делегація України при ЮНЕСКО у виступі підкреслила важливість надзвичайної допомоги Україні для відновлення сфер мандата організації, які зазнали шкоди внаслідок російської військової агресії. 

«Українці вкотре наголосили, що цілями російських ракетних атак є електростанції, телекомунікації, звичайні житлові будинки та громадський транспорт, тобто цивільна інфраструктура», – зауважили в МКІП.

Нагадаємо, у Великій Британії інженери компанії Evolve Dynamics працюють над розробкою технології, яка може допомогти українським розвідувальним дронам протистояти російським засобами радіоелектронної боротьби.

Фото: Міністерство культури та інформаційної політики України

Читати далі

Суспільство

У Києві з’явився новий мурал

Опубліковано

У Києві з’явився новий мурал від художниці Фуллен, якій раніше забороняли створювати в столиці.

Про це повідомляє видання “Ти Київ”

Художник Самій Кучерявий з команди Євгенії Фуллен працював над цією роботою, що зображує Михайла Грушевського на вулиці Михайла Котельникова, 51.

Читайте також: В Україні розробили бойовий ШІ-модуль Wolly з дистанційним керуванням

Попри тимчасову заборону на створення нових муралів у Києві, Фуллен висловила намір створити ще один стінопис із Залужним у Подільському районі та мурал, присвячений загиблому Герою Дмитру Коцюбайлу, відомому як “Да Вінчі”.

Поки невідомо, яка буде реакція столичної влади на ці проєкти.

Нагадаємо, у Польщі видали поетичну збірку військової поетеси.

Фото: Ти Київ

Читати далі

Суспільство

У Польщі видали поетичну збірку військової поетеси

Опубліковано

У польському видавництві KIT Stowarzyszenie Żywych Poetów видали переклад поетичної збірки “KOŁO WOJNY” військової і поетки Ярини Чорногуз. 

Про це повідомила поетеса на своїй сторінці у Facebook.

Дякую Радеку Вишневському за увагу до моїх текстів та за довгу й ретельну роботу з виданням. Дякую перекладачці і поетці Анеті Камінській за витончену й уважну роботу з перекладом. Давала багато пояснень військових термінів, до яких Анета знаходила польські відповідники“, — написала вона.

Придбати збірку можна за посиланням.

В Україні збірка “Як вигинається воєнне коло” вийшла 2020 року у видавництві “Фоліо”.

“Це збірка поезій про світ людини з країни, яка завжди вела оборонну війну, аби існувати незалежно. Авторка зустріла цю війну на одному з вигинів її кола як волонтер-медик, а пізніше обрала шлях військової. І незважаючи на біль втрати, відчула, що саме на війні можна зустріти справжність, якої більше ніде немає…” — йдеться в анотації.

Нагадаємо, Міністерство освіти і науки розпочало роботу над інструктивно-методичними рекомендаціями з впровадження технологій штучного інтелекту в закладах загальної середньої освіти.

Фото: Ярини Чорногуз

Читати далі