Нацгвардієць із Кропивницького врятував життя понад 500 бійців, які зазнали поранень під час боїв на Донеччині. Попри постійні обстріли та засідки росіян військовий вивіз побратимів у безпечне місце.
Про це повідомили на фейсбук-сторінці військової частини 3011 НГУ.
Сергій – військовий водій однієї з частин Національної гвардії України, родом із Кропивницького. З перших днів повномасштабного російського вторгнення виконував бойові завдання безпосередньо на лінії зіткнення в Донецькій області.
Ризикуючи власним життям чоловік вивіз у безпечне місце сотні поранених побратимів: як з Національної гвардії, так і з інших підрозділів. Сам Сергій каже, що на війні кожен – герой, адже там другорядної роботи просто не існує.
«У мирному житті, професія водія у нас вважається заурядною, звичайною. А на війні немає другорядної роботи. Кожен – кухар, медик, водій – одиниця стратегічна. Під час воєнних дій важливість кожного збільшується в сто крат. Там кожен герой. Але ніхто, віриш, ніхто себе таким не вважає. Просто самовіддано роблять своє діло», – розповідає військовий.
Сергій прийшов до лав Нацгвардії у 1999 році. За його спиною – тисячі кілометрів доріг при виконанні службових і бойових завдань на передовій російсько-української війни.
«Коли їздиш за кермом у мирному житті, не зважаєш на відстані між невеличкими населеними пунктами. Коли ж вів машину під масованими артилерійськими обстрілами, метр проїзду видавався довжиною у життя. Кожен поворот, кожен кущ чи дерево наче вкарбовувалися в мозок. Я відповідав за людей, віз їх від смерті. Там, за моєю спиною на борту бронемашини були люди, мої брати, поранені, які потребували негайної допомоги», – згадує нацгвардієць.
Аби вивезти поранених побратимів, Сергію доводилося прориватися через оточення та ворожі засідки. Крім того, на його автівку полювала російська авіація. Однак щоразу, коли поранені бійці були доставлені до місця призначення, військовий повертався на передову.
«Хтось мене спитав: страшно на війні? Коли їдеш туди, так, є такий холодок у серці. Але по приїзду, при отриманні завдань, страх кудись дівається і ти зосереджуєшся на виконанні. Включаєшся абсолютно, думок немає. Тільки миттєві відточені реакції – зробити все швидко та ефективно», – додає Сергій.
Нагадаємо, колишня вчителька історії з Житомирщини, а нині – лейтенантка ЗСУ Любов Плаксюк стала першою жінкою в історії української армії, яка очолила артилерійський підрозділ.
Також ми повідомляли, що фельдшерка з Луганщини Світлана Клос врятувала автівки «швидкої» з-під обстрілів.
Фото: пресслужба НГУ.
