«Нам усім потрібне третє дихання»: як створювали одну з найбільших українських виставок про почуття й емоції

Повертатися в дитинство — не соромно. Ось тільки згадайте наші безтурботні стрибки в калюжі чи гру в резинки аж до десятої висоти. А що тоді найбільше хотілося почути: може, «У тебе все вийде» чи «Ти молодець»?

Саме цю атмосферу тепла та підтримки створює в столиці інтерактивна виставка «Третє дихання» від Mastercard, яка вже місяць працює в просторі М82 на Подолі. Вона досліджує людські емоції та допомагає не боятися говорити про свої почуття. 

Керівниця проєкту та співзасновниця агенції Gres Todorchuk Ярослава Гресь розповіла ШОТАМ, як створювали одну з найбільших українських виставок.

«Зрозуміли, що потрапили в соціальний нерв»

В одному дворі київської промзони велику чергу відвідувачів майже щоденно зустрічають помаранчеві смайлики — символи інтерактивної виставки «Третє дихання». І хоч триває вона майже місяць, охочих потрапити на неї не меншає. 

Минулого року в травні ми отримали лист від Mastercard з пропозицією долучитися до створення великого офлайн-проєкту про ментальне здоров’я під назвою “Третє дихання”. Назва одразу сподобалася нашій команді — вона звучить, як надія, як додатковий ресурс, який можна віднайти

Кураторкою виставки стала психологиня Світлана Ройз, а головним редактором — письменник і ведучий подкасту «Простими словами» Марк Лівін. Консультантами — видатні науковці: психіатр Бессел ван дер Колк (автор книги «Тіло веде лік»), нейробіолог Джозеф Леду, соціологиня та письменниця Ів Екман. Завдяки їхній експертизі простір набув глибини.

Пошук локації тривав понад пів року. Великий проєкт, яким мало стати «Третє дихання» від Mastercard, потребував простору. Підходящих варіантів у Києві було обмаль, і всі вони були зайняті, аж поки «Кураж Базар» не переїхав на ВДНГ, звільнивши ангар на 4 тисячі квадратних метрів. 

50% від вартості квитків передадуть Superhumans Center

Над проєктом працювали понад 100 фахівців, і після завершення в нього теж буде своє «третє дихання»:

Все, що ви бачите на виставці, буде далі приносити користь — від інтерактивних екранів і танцювальних автоматів, які будуть допомагати в реабілітації нашим воїнам у Superhumans, до банерів, з яких зроблені стіни, бо з них ми пошиємо дещо особливе

За 4 тижні роботи виставки на підтримку Superhumans Center зібрали понад 3,5 мільйони гривень. 

Перша зона — «Знайомство з емоціями»

Зустрічатиме вас зона «Знайомство з емоціями», де з великих екранів усміхаються науковці Чарльз Дарвін, Пол Екман і Карл Густав Юнг. На стінах цієї зали можна познайомитися з дослідженнями, наприклад, Дарвіна, який у 1852 році почав збирати матеріали для своєї книги про емоції у людей і тварин. Він спостерігав за усмішками собак, поведінкою бджіл і навіть мав помічницю — орангутана Дженні. Саме завдяки їй та своєму сину вчений виділив базові емоції, які ми розуміємо незалежно від віку чи культури. До речі, Дарвін стверджував, що, на відміну від людей, тварини не можуть червоніти. 

Інший дослідник Пол Екман продовжив його справу та провів експерименти в Папуа Новій Гвінеї серед людей, які ніколи не бачили телебачення, журналів чи фотографій. Екман показував їм знімки з різними емоційними виразами облич і був вражений тим, як точно учасники визначали радість, страх чи гнів.

А ще тут є стіна з літерами, з яких складені назви 65 емоцій і почуттів. Відвідувачам пропонують знайти якомога більше з них і відповісти на питання: «Що ви відчували останнім часом найчастіше?». Поруч є куби з реверсивними паєтками, які розповідають, з чого складаються складні почуття: наприклад, «Кохання = Радість + Прийняття», «Захоплення = Радість + Здивування», «Образа = Злість + Сум».

Друга зона — «Слухай своє серце» 

У зоні «Слухай своє серце» ви побачите інсталяцію зі 150 червоних слухавок. Приклавши до деяких з них вухо, ви зможете почути історії людей, які пішли за покликом свого серця. А стіни цієї зони розкажуть про практики того, як навчитися слухати своє серце, та про походження емодзі ❤️. 

До речі, у кожній зоні ви знайдете практики від психологині Світлани Ройз — вони позначені червоними та жовтими кружечками. Ось, наприклад, одна з них: 

Прикладіть руку до серця. Скажіть собі теплі слова, наприклад: “Я тебе чую. Розумію, за кого й про що ти можеш боліти. Пам’ятаю, від чого ти співаєш. Знаю, що саме зараз ти кажеш не “тук-тук-тук”, а “люб-лю, люб-лю, люб-лю”. Ми завжди можемо когось пригортати до грудей, а можемо до самого серця — так, щоб відчути, як воно промовляє. Іноді сумно, іноді стомлено, іноді щасливо, але завжди “люб-лю”, “люб-лю”

Третя зона — «Дитяча радість», що повертає нас до себе

Прийшовши в наступну зону, ви точно зрозумієте її назву, бо побачите калюжі, в яких можна стрибати. Не переживайте за мокре взуття — вам видадуть ґумові чоботи:

У нас була ідея створити для зони “Дитяча радість” калюжі, в які ми так любили стрибати в дитинстві та на які дуже часто отримували заборону від батьків. Ми прийшли до нашого партнера по великих експозиціях Юрія Стесюка та сказали: “Давай зробимо на виставці басейн з калюжами?”. В перші хвилини він дивився на нас, як на божевільних. Потім сміявся. Ще за хвилину почав вигадувати, як це реалізувати. Зараз це найпопулярніша зона виставки, і моїм найбільшим щастям було побачити, як військовий, який втратив ногу, скакав у калюжах разом з дружиною. Він усміхався. Це була наша найбільша винагорода

Радість — це перше, що багато хто з нас несвідомо собі забороняє, але саме вона може стати справжньою опорою. За словами Ярослави, це ключ до зв’язку з внутрішньою дитиною, без якого неможливо бути щасливим дорослим. 

А ще команда проєкту буквально «відправила» людей у минуле — в халабуди. Там, у дитинстві, ми всі їх будували: хтось із подушок, а хтось із крісла, пледу чи коробок. На виставці зона халабуд нон-стоп перебудовується:

Інколи я проходжу й думаю: “Нічого собі, яка величезна башта!”. А потім виявляється, що це зробили дорослі, які дозволили собі повернутися в дитинство

Четверта зона — «Випусти пару»

Після того, як пострибаєте в калюжах, ідіть у зону «Випусти пару». Бо якщо емоції не випускати, то тіло вам точно про них нагадає. Воно нічого не забуває: ні ночей без сну, ні роздратування, ні митей радості чи смутку. Тож тут ви будете досліджувати злість, тривогу та сором і методи, як їх долати. До речі, зганяти напругу можна й на танцювальних автоматах, до яких на цій виставці стоїть чи не найдовша черга. 

Танець — це мова тіла, яка буквально виводить емоцію назовні. Протягом усієї історії люди вигадували різні танці, щоб висловити почуття. Яскравий приклад — танго, що виникло в Аргентині як відповідь на тяжкі переживання, повʼязані з самотністю, бідністю, злочинністю. Це не просто танець — це процес співналаштування: один веде, інший відповідає. Обидва уважні, присутні, в ритмі

Це допомагає вийти з «застряглого» в голові стану й повернутися до живого тілесного досвіду. Злість може стати ритмом, сум — повільним потоком, сором — легким дрижанням, яке поступово сходить нанівець. Танець перетворює емоцію на дію, а дію — на творчість. Навіть одна хвилина руху вже здатна повернути відчуття, що ти живий і цілісний. Саме тому люди з таким завзяттям витанцьовують свої емоції на наших автоматах»,

— розповідає Ярослава.

Ба більше — ви можете усамітнитись у спеціальних кімнатках, щоб погарчати з Валентином Міхієнко й полаятися з Марією Рудинською. Ці практики ви можете щодня використовувати й у себе вдома — тільки сусідів попереджайте!  

П’ята зона — «Дай собі спокій» 

Трохи перепочити після попередньої активності ви зможете в зоні «Дай собі спокій». Тут вас зустріне п’ятиметровий рудий кіт, що муркотить. 

Поруч є практики для заспокоєння: зона з в’язанням, а також VR-зони — дзен-медитація на риболовлі з Михайлом Лебігою та політ на МКС. А головна частина блоку — угода зі спокоєм, яку ви можете підписати прямо тут. 

Шоста зона — «Надія є», як цілющий схід сонця

Найулюбленіша зона Ярослави Гресь — «Надія є». У ній ви побачите великі екрани зі світанком водночас над українським полем і морем. Щоб зафільмувати його, команда кілька днів чекала на відповідну погоду — ясне небо без хмар.

У зоні «Надія є» на вас чекає стіна з найпрекраснішими словами, які говорили людям. Кожного дня її фотографують волонтери, щоб зберегти всі написи. Найщемкіші фрази: «Ти дуже сильна, пишаюсь тобою», «Чую серцебиття», «Я тебе собі вимріяв», «Раку більше немає», «Вітаємо вас на підконтрольній Україні території» .

Сьома зона — «Третє дихання»

Остання зона «Третє дихання» присвячена пошуку додаткових сил. Її символом стала квітка, що розквітає, коли десятеро людей докладають зусилля. «У часи потрясінь люди тягнуться одне до одного, і саме у взаємній підтримці народжується сила», — говорить Гресь і додає: 

Цей проєкт — один з найважливіших у моєму житті. Одне з найперших і найбільш важливих умінь, яке ти набуваєш тут, — це навчитися розпізнавати, в якій точці своїх емоцій ти перебуваєш. Здається, це дрібниця, але саме ця маленька навичка може врятувати тебе в моменти втрати орієнтирів. Це ті прості інструменти, які реально працюють

Тут знаходьте жовті й червоні наліпки з написами «можу обійняти» або «потрібні обійми», які ви можете наклеїти собі на одяг. За словами організаторів, близько 90% людей, які підходять з наліпками одне до одного, обіймаються! 

Запросіть себе до розмови з собою

Коли команда запускала проєкт, її головною метою було залучити широку аудиторію до розмови про власний емоційний стан, але зробити це через формат edutainment (від слів education та entertainment — навчання та розвага). «Це місце, де можна зупинитися й чесно поговорити з собою. Що я відчуваю? Що з цим робити?» — пояснює Ярослава.

Контент, створений для «Третього дихання», матиме тривале життя, адже його викладуть онлайн. Відвідувачі також можуть щодня користуватись отриманими знаннями й техніками: подути на палець, коли охоплює злість; уявити кошеня, що спить на голові; скористатися інтерактивом з розпізнавання злості — від жовтого до червоного. Тож обов’язково їх занотуйте, коли відвідаєте виставку. 

За словами Ярослави, люди не йдуть з виставки з порожніми руками:

Знаєте, що мене найбільше тішить? Що відвідувачі фотографують тексти, фрази, думки, в яких знаходять себе. Наприклад, одна дівчина сфотографувала жовтий кружечок — одну з практик “Назви, щоб приборкати”, яка допомагає розпочати розмову з собою, щойно людина усвідомить, що відчуває гнів чи роздратування. Це і є початок нашої розмови з собою, а не коли ми собі кажемо: “Я — ок”, якщо нам погано

Виставка триватиме в просторі M82 (вул. Межигірська, 82) до 1 червня. Час відвідування: у вівторок, середу, четвер і неділю — 11:00–20:00, а в п’ятницю та суботу — 10:00–21:00 (понеділок — вихідний). Четвер і пʼятниця — дні для гостей від 16 років. Квитки можна знайти за посиланням або у касі на місці. Встигніть відкрити своє «третє дихання».