Нам кажуть: «Веганство не на часі». А коли, якщо не зараз?

Майже рік триває повномасштабна війна, і за цей час ми як суспільство пройшли надвелику кількість випробувань та дуже сильно змінилися. Ми стали волонтерами, які збирають сотні тисяч гривень, ми стали героями, які ризикують та віддають своє життя заради інших, ми взяли до рук зброю і кинули свою роботу, щоб захистити Україну, ми стали запеклими русофобами (але недостатньо), і не менш важливо — ми стали зоозахисниками, які щодня рятують тварин.

Сьогодні я хочу поговорити з вами про те, як велика війна вплинула на тварин, що змінилося в нашому ставленні до них та чи взагалі на часі говорити про веганство, коли йде війна.

Ми захищаємо тварин, щоб залишатися людьми

Хоч сьогодні вже більшість людей розуміє, що таке веганство, все ж вважаю доцільним це проговорити.

Веганство — це етична позиція людини щодо тварин, яка проявляється у відмові від продуктів експлуатації тварин, наскільки це практично можливо. Вегани не їдять, не носять, не використовують тварин та продукти, здобуті шляхом експлуатації та вбивства тварин. Тобто це насамперед про тварин та про їхній добробут, а не про забаганки чи примхи.

Коли почалася повномасштабна війна, ми чули: «Веганство не на часі». Це стосувалося як веган-пайків, які ми надсилали військовим-веганам, так і курсу про веганство, де ми розкриваємо проблему експлуатації тварин в різних індустріях та надаємо поради щодо переходу на веганство.

Казали: «Треба дбати про людей, а не про тварин». Я ж скажу навпаки: «Як ми можемо подбати про людей, якщо ми не здатні подбати навіть про тварин?».

Тварини — теж жертви війни

Тварини відчувають біль та страждають, так само як і ми. Вони теж бояться вибухів, звуку ракет, і так само хочуть вижити. Щонайменше 4 мільйони тварин загинули через війну. Когось розбомбили прямо на фермі, когось вбили з тортурами самі росіяни, когось спалили живцем, хтось помер від голоду, кинутий на фермі чи на вулиці.

Моя собака Міша під час ракетних обстрілів та вибухів ховається у ванну чи в шафу. Вона розуміє, що треба тікати, але вона не знає, коли це ракети росіян, а коли це тренування наших військових – вона просто відчуває суцільний страх. Тому я б сказала, що тварини відчувають набагато більше страху ніж ми. Адже ми хоча б можемо зрозуміти, коли це реальна загроза, а коли — ні. Вони як діти, все відчувають, але не все розуміють. Та право дітей на життя, навряд чи хтось додумається оскаржити, на відміну від права тварин.

І я постійно думаю: якщо я можу захистити Мішу, я можу її хоч якось заспокоїти, то про тих тварин на фермах, холодних та голодних, під обстрілами, ніхто не подбає.

Те, що склалося історично, що ми почали домінувати над тваринами, не означає, що так має залишатися. Я можу навести пару історичних прикладів, де одна група домінувала над іншою багато століть. Але сьогодні ми вже знаємо, як це називається, та не толеруємо ні расизм, ні сексизм.

У тварин ситуація ж трохи складніша: вони не можуть створити організацію, вийти на мітинг, боротися. Як і діти б не змогли. Але ми, люди, можемо захистити тих, хто не в змозі захистити себе, хто не має такого сильного голосу, хто легко стає жертвою.

Актуальність веганства під час війни

Коли ми бачимо стільки смертей та болю, найгіршим нашим рішенням було б збільшувати ці страждання. Те, що триває війна, те, що гинуть люди, не означає, що страждання тварин стали меншими чи неважливими.

Навпаки. Особливо зараз, коли ми бачимо і розуміємо, що означає, коли хтось хоче забрати твоє право на життя. Коли хтось намагається захопити тебе та робити з тобою те, що хоче. Коли хтось вважає, що він сильніший і тому може знищити тебе. Сьогодні ми як ніколи можемо усвідомити, наскільки теж потребуємо захисту. А також можемо відчути й свою відповідальність перед іншими живими істотами, зрозуміти, що сила або розум не дає нам право забирати. Це навпаки — наша відповідальність та обов’язок захищати.

Українці та українки стали вкрай нетолерантними до несправедливості, до жорстокості, в тому числі до тварин. Ми як суспільство стали більш емпатичними, а також більш радикальними до злочинів над слабшими (людьми чи тваринами). Згадую, який був скандал, коли пʼяний парубок забив до смерті павича. Або як люди реагували, коли фермерські тварини постраждали від обстрілів чи злочинів росіян. Ба більше, під час повномасштабної війни українці так само активно реєструються на наш курс про веганство. І деякі учасники розповідають, що саме війна змусила їх замислитися над стражданнями тварин.

Це все говорить про те, що ми співчуваємо тваринам, ми не хочемо, щоб вони страждали. Єдине, що, як на мене, заважає нам діяти згідно зі своїми поглядами, – це банальна звичка.

Коли, якщо не зараз?

Навіть бійці та бійчині, які зараз перебувають на передовій та є веганами чи веганками, не відмовляються від своїх принципів і бажання не шкодити тваринам. То чому ми тут, у тилу, не можемо прийняти рішення відмовитись від жорстокості до тварин?

Ми живемо у 21 столітті та можемо керуватися не аргументами, що смачно, чи звично, чи «так було завжди», а тим, що правильно, етично, оптимально та гуманно. Бути веганом чи веганкою — це не означає бути дурним, чи хіпі, чи ліваком, чи слабким (адже «мужик має їсти мʼясо!»). Це, навпаки, про використання своїх знань, своєї емпатії заради чогось більшого, ніж просто звичка їсти умовний сир. Це сила та розум, щоб змінюватись не тільки заради себе, а ще й заради інших — заради людей, тварин та майбутнього (про вплив тваринництва на довкілля ви можете почитати в Оксфордському дослідженні 2018 року).

Те, як ми ставимося до слабших за нас, багато чого говорить про нас самих. Я б хотіла, щоб ми як країна, як люди, були прогресивними та толерантними. А це неможливо без зміни фундаментального ставлення до тварин.

Якщо ви зараз задумалися, щоб дізнатися більше про веганство, — це дуже добре. Ви можете почати з перегляду фільму «Земляни», «Домініон» та «Змінюючи гру», пройти безплатний курс для новачків «Веган-експрес», надихнутися кулінарними YouTube-каналами, типу Indie Cindy та Gaz Oakley, підписатися на «Кожну Тварину», де публікується багато корисних матеріалів на цю тему.

У вас все вийде.