Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
У селі Мельники, що на Волині, не було ні депутатів, ні старости. Місцеві ніяк не могли донести свої ідеї до влади, проте все змінилося декілька років тому — люди об’єдналися та вирішили створити сільський комітет. Завдяки йому жителі села разом розв’язують проблеми громади. Рушійною силою до змін стала місцева громадська організація «Пісочні береги».
Очільниця ГО «Пісочні береги» Марія Федорук розповіла ШоТам, як влада, місцеві жителі та представники громадської організації разом запровадили сортування сміття в громаді.
Вирішили, що треба щось змінювати
Три роки тому в п’ятьох активістів села виникла ідея заснувати громадську організацію, яка розвиватиме Мельники. Над назвою довго не думали, адже в їхньому селі є відоме озеро Пісочне — от і вирішили пов’язати назву організації з ним.
Команда ГО «Пісочні береги». Фото надала Марія Федорук
«Раніше культурне життя в селі було на паузі. Заходи проводили лише раз на рік. І, звичайно, цього недостатньо, тому ми вирішили, що треба щось змінювати. Так почали писати та реалізовувати різні проєкти, залучати кошти, щоб творити зміни в громаді», — ділиться Марія.
ГО «Пісочні береги» реалізувала проєкт, завдяки якому встановила вуличні тренажери, щоб люди мали змогу займатися спортом. Для цього залучили селищну раду, яка закупила п’ять тренажерів. Місцеві жителі придбали ще один, зробили екостенд з гаслом «Природа — це не смітник», поставили лавочки та урни для сміття. Ще планують зробити освітлення на спортивному майданчику, адже люди його часто відвідують у пізню пору.
Благодійний перегляд фільму біля озера Пісочне в липні 2024 року. Фото надала Марія Федорук
Також команда громадської організації проводить благодійні заходи, щоб зібрати кошти для військових. На березі озера можна переглянути фільм просто неба, взяти участь у майстер-класах і благодійній лотереї.
«Коли об’єднуємося, то бачимо результат»
Проте громадська організація «Пісочні береги» не могла розв’язати всіх проблем, тому за деякий час місцеві вирішили, що потрібен ще й сільський комітет. Староста Мельниківського старостинського округу Руслана Сидорук каже:
«Коли Ірина Гайдучик з ГО “Волинський Інститут Права” запропонувала створити сільський комітет, ми скептично до цього ставились, тому що не розуміли до кінця, що це. Проте подумали: якщо це допоможе змінити село на краще, то чому б ні».
Пояснити роль сільського комітету місцевим також було непросто. У селі неодноразово робили збори, аби розібрати з жителями його функції. Тільки після кількох таких зборів громада ухвалила рішення.
«На власному прикладі хочемо показати іншим громадам: ми не тільки говорили, що нам потрібно, а й робили. Ми готові співпрацювати, а не лише критикувати. Я рекомендую селам в яких немає старости — створювати сільський комітет», — розповідає Руслана Сидорук.
До сільського комітету входять представники громадської організації, влади та місцеві жителі — всього 15 членів. Кожен представник доносить до комітету проблеми, а голова на них реагує. Тепер влада краще чує та бачить потреби жителів.
«Ми змогли зробити дорогу в селі, освітлення тощо. Коли об’єднуємося, то бачимо результат, адже одній людині складно щось зробити», — каже Марія.
Ще одним з таких проблемних питань була засміченість села Мельники, тому комітет вирішив узятися за сортування сміття.
Як мельниківці згуртувалися, щоб розв’язати проблему зі сміттям
Команда ГО «Пісочні береги» час від часу проводила толоки й акції «Чисте довкілля», щоб прибрати. У селі — великий наплив туристів, які викидають сміття на березі озера. Сільський комітет взявся і за це.
Жителі села Мельники під час толоки. Фото надала Марія Федорук
«Шацький полігон переповнений відходами. Для чого викидати все в загальне сміття, якщо можна переробити? А за ці кошти придбати щось для села. На загальному смітнику воно роками розкладається, а так приносить користь», — розповідає очільниця ГО.
Місцевий підприємець надав організації приміщення, щоб зберігати відсортовану сировину. Коли його назбирується велика кількість — продають. За виручені кошти вже придбали бензокосу для потреб округу за 5 000 гривень. Планують ще написати проєкт, щоб мати свій станок, який буде пресувати пластик, щоб той займав менше місця. Вони також задумуються, аби згодом самим перероблювати сміття.
У селі з’явилося декілька точок, де можна викидати пластикові та скляні відходи в окремі контейнери — їх надала Шацька селищна рада. Марія ділиться:
«Спочатку люди не могли зрозуміти, навіщо роздільно викидати пластик та скло. Так, ми деякий час пояснювали людям на вулиці та на заходах, як правильно сортувати сміття. Крім цього, писали повчальні матеріали в групу у вайбері з місцевими та закликали сортувати».
Контейнери для сортування сміття в селі Мельники. Фото надала Марія Федорук
Жінка каже: думала, що з цього нічого вже не вийде, але жителі почали підтримувати одне одного. Згодом вони побачили результат — люди все ж таки почали більш свідомо ставитися до сортування.
«У селі встановили камери відеоспостереження, на яких можна переглянути, хто неправильно викидає сміття. Також жителі самі вказують людям, коли бачать, що ті викинули сміття не туди. Тепер працюємо над тим, щоб поставити додаткові контейнери для органічних відходів біля озера», — ділиться Марія.
На літній період біля озера поки забрали контейнери, адже туристи не сортують. На жаль, як зауважує жінка. прослідкувати за всіма неможливо:
«У Шацьку теж стояли схожі контейнери, але чомусь там люди так і не усвідомили важливість сортування. Напевно, у нашому селі ця ініціатива подіяла, адже громадська організація співпрацювала з комітетом. Якби по інших селах створили сільські комітети та громадські організації, то такі ініціативи були б впроваджені».
«Хочемо розвивати село»
«До нас приїжджають багато туристів, адже вода в озері прозора, чиста, та ще й має лікувальні властивості через вміст срібла. А по іншу сторону берега є санаторій “Лісова пісня”. Ми хочемо розвивати село, тому шукаємо європейських донорів та співпрацюємо з різними організаціями», — ділиться голова організації.
Команда ГО «Пісочні береги» завдяки підтримці Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» долучилася до створення сайту для Шацької селищної ради, щоб привабити більше туристів до громади. Також вона постійно бере участь у навчаннях і заходах, які проводить Проєкт USAID «ГОВЕРЛА».
Команда ГО «Пісочні береги». Фото надала Марія Федорук
Марія каже, що молодь залишається в селі — не всі виїжджають так, як в інших громадах. Потрібно робити все можливе, щоб вона залишалася, а для цього необхідно розвивати село та туризм. У селі є школа, бібліотека, будинок культури та хаб, тому є, куди рухатися.
«Ми ще хочемо зробити туристичною локацією музей, у якому поєднаємо минуле й інновації сучасного світу, де плануємо розповідати історію села Мельники. Наша команда активно пише цей проєкт і подає його всюди, щоб мати кошти на реалізацію ідеї», — ділиться Марія Федорук.
«Хатинка пекаря» пережила окупацію Бучі, коли в ній оселилися росіяни. Власник пекарні в перші дні вторгнення пік хліб для добробату в Києві, а нині й сам став до лав ЗСУ. Про Ярослава Бурківського та його запашний хліб на заквасці ШоТам розповідає в новому відео.
Відео: ШоТам
Його «Хатинка пекаря» пережила окупацію Бучі. Він же пік хліб для добробату, а тепер і сам долучився до війська. 4 роки тому професійний кухар Ярослав втратив роботу через пандемію. І вирішив вкласти гроші й душу у власну справу — випікати запашний хліб на заквасці в дровʼяній печі.
Грошей було небагато, тож він самотужки невтомно будував і пік. Нині у пекарні є власний млин і 2 печі: одна — всередині, а інша — на вулиці. Хліб Ярослава полюбився бучанам — усе більше й більше людей купували його випічку.
Щоб встигнути все, він починав роботу рано вранці, а закінчував після опівночі. Згодом чоловік зміг найняти працівників. Та щойно його справа почала набирати обертів, у Бучу прийшли російські загарбники.
І оселилися в його «Хатинці пекаря». Сам Ярослав був у Києві та довго не знав, що відбувається в Бучі. Поки там, у його пекарні, жили окупанти, він пік хліб для добробату в столиці. Після деокупації повернувся до «Хатинки пекаря» й почав відновлювати роботу.
Випічку з пекарні розвозили жителям звільнених міст і сіл та військовим. Згодом сюди приїхав волонтерити польський пекар Яцек Полевський з Познані. А у 2024 році Ярослав долучився до ЗСУ разом з іншими 2 пекарями, які працювали в «Хатинці».
Нині справами пекарні займається мама Ярослава Ольга, а діти їй допомагають. Ольга каже, що справа, яку довірив син, дає їй сил триматися. Тож тут продовжують випікати хліб і пиріжки за найрізноманітнішими рецептами.
Частину виручених грошей пекарня віддає на потреби різних військових підрозділів. Підтримати «Хатинку пекаря» можна купленою там випічкою або донатом.
Нагадаємо, українці зібрали гроші на дім родині Аркадія і Гери з Авдіївки.
Керівництво Національної поліції та перший віцепрем’єр – міністр економіки Юлія Свириденко побували на показі техніки для розмінування, організованому Фондом філантропа Говарда Баффета.
Продемонстрована техніка керується оператором дистанційно, рухається за заданими лініями та маршрутами, не відхиляючись від координат. Спеціальні датчики «зчитують» місцевість та зберігають маршрут руху, не пропускаючи жодного клаптика.
Фото: НПУ
«Вже сьогодні ми маємо дбати про те, аби Україна стала лідером в розмінуванні. Адже використовуючи такі технології, є можливість уникнути людських втрат», – наголосив Вигівський.
Він відзначив, що машини для розмінування деокупованих територій допомагають вибухотехнікам уникнути травмувань і зберегти життя поліцейським.
Фото: НПУ
Іван Вигівський висловив вдячність Говарду Баффету за постійну підтримку Національної поліції, а також організації The HALO Trust, яка допомагає розміновувати деокуповані території.
Нагадаємо, Україна отримала 1400 бронемашин Senator.
Коментарі