Рятують не тільки свою громаду, а й сусідні: на Одещині зібрали добровольців, аби швидко гасити пожежі

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Інші матеріали спецпроєкту

Коли балістична ракета або шахед прилітає на територію Визирської громади, вони перші виїжджають на місце. 

«Це завжди небезпечно. Немає часу ховатися, якщо станеться повторний приліт, а вони часто бувають», — каже рятувальник добровільної пожежної команди Віталій Пшеничний. 

Для Віталія та його колег це не просто робота, а справа життя. Визирка розташована за 30 хвилин їзди від найближчої частини ДСНС, і це заважає реагувати вчасно. Як жителі та місцева влада разом вирішили зробити життя громади безпечнішим, розповідає ШоТам. 

Олександр Токманінов

перший заступник Визирського сільського голови

Першими в Одеській області створили місцеву пожежну охорону

Визирська громада об’єднує 19 населених пунктів і налічує близько 10 тисяч жителів. Це доволі велика територія: протяжність громади — майже 40 кілометрів. Тож питання пожежної безпеки для нас завжди були дуже актуальними.

Ми розташовані за 25 км від Доброслава — районного центру, і ДСНС просто фізично не могли вчасно доїжджати. А коли горить, кожна хвилина на вагу золота. Саме тому ми вирішили створити власну місцеву пожежну охорону. Це сталося сім років тому, і ми були першими в Одеській області, хто це зробив. 

Рятувальну охорону створювали на базі колишньої Визирської селищної ради. Ми виділили кошти з місцевого бюджету, ще півтора мільйона гривень нам надала районна адміністрація. Тож провели тендер, закупили техніку. Ми постаралися створити всі умови для нашої пожежної команди — це й службове приміщення, і зручний теплий бокс для спецтранспорту, і форма для хлопців. 

Наступним кроком було сформувати команду. Ми підбирали людей з нашої громади та сусідніх. Основний акцент робили на тих, хто раніше працював у державних пожежних частинах, адже рятувальники повинні мати досвід у цій справі.

І ось сьогодні наша місцева пожежна команда працює щодня, але вже на базі КП «Визирське джерело». Вони виїжджають на виклики і по нашій громаді, і по сусідніх, і в місто Південне, і навіть в Одесу. Але їхня робота — це не тільки гасіння пожеж: якщо десь трапилась ДТП, вони теж вирушають на допомогу, щоб визволити людей з понівечених автомобілів, запобігти вибуху чи пожежі через витік палива або прибрати небезпечні речовини з дороги.

У нас є плани залучити до команди добровольців по інших населених пунктах, щоб вони допомагали в екстрених ситуаціях. Якщо пожежа трапляється в іншому селі, важливо, щоб були добровільні пожежні дружини, які могли б відреагувати ще швидше, тобто до приїзду основної команди.

Дбати про безпеку нам допомагає Проєкт USAID «ГОВЕРЛА», з яким ми співпрацюємо з 2022 року. Ця підтримка стала для нас надзвичайно цінною. Для пожежної команди ми отримали цілий набір необхідного обладнання, яке нічим не поступається тому, що використовують у ДСНС. 

Також вони допомогли нам оснастити центр надання адміністративних послуг — закупили комп’ютери, меблі; забезпечили наші пункти незламності, об’єкти критичної інфраструктури та комунальні підприємства потужними сучасними генераторами. 

Ми не зупиняємо нашу співпрацю — є ще багато потреб. Наприклад, для старостинських округів дуже потрібні комп’ютери, щоб наші люди отримували якісні послуги. Також необхідно відремонтувати артезіанські свердловини, адже це основне джерело питної води в громаді — з часом вони починають давати менше води, бо замулюються або обладнання зношується. 

Олексій Калашников

начальник структурного підрозділу місцевої пожежної команди «Визирка»

Отримали якісний спецодяг, адже без нього робота просто неможлива

Мені 52 роки. Коли переїхав у цю громаду, працював у ДСНС в Доброславі. У 2021 році за вислугою років вийшов на пенсію, але залишити свою справу життя я просто не зміг. Допомога людям — це те, що мене надихає, тож вирішив продовжувати допомагати. 

Добре пам’ятаю свій перший виїзд у складі добровільної пожежної команди. Тоді горів будинок у нашій громаді. Вперше побачив, як газовий балон вилетів через дах — це був момент, який досі перед очима.

Літо для нас — найгарячіша пора і в прямому, і в переносному сенсі. Буває, за день по 3-4 виїзди через займання сухої трави. Узимку, хоч виїздів менше, вони часто набагато небезпечніші, адже це зазвичай пожежі в житлових будинках. Разом з ДСНС ми також виїжджаємо на всі випадки російських ворожих атак. 

Нам дуже допоміг Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» з обладнанням. Екскаватори, наприклад, потрібні, аби розчищати завали після обстрілів або стихійних лих. Освітлювальна вежа стала справжнім порятунком для нічних виїздів, коли потрібно освітлювати місце події — чи то пожежу, чи ДТП.

Дробарка також виявилась дуже корисною — вона дозволяє швидко подрібнювати великі уламки деревини чи будівельних матеріалів, які заважають доступу до місць порятунку. Для самих рятувальників ми отримали якісний спецодяг, адже без нього робота в задимлених чи небезпечних зонах просто неможлива.

Механічні ножиці, помпи та пневмогідравліка — це обладнання, незамінне при ліквідації наслідків ДТП, адже дає можливість швидко витягувати постраждалих з автомобілів. 

Віталій Пшеничний

рятувальник місцевої пожежної команди «Визирка»

За рік — понад 100 виїздів

Я живу в Миколаївській області, але на чергування приїжджаю у Визирську громаду. Це 41 кілометр в один бік, але мене це не зупиняє. Мій син зараз служить у ЗСУ, а я допомагаю виховувати онуків і роблю те, що вмію найкраще — рятую людей

Змалечку пам’ятаю, як у нашому селі працювала пожежна частина. Я завжди з цікавістю спостерігав за рятувальниками, і, мабуть, вже тоді визначився з майбутньою професією. У 2006 році мій брат приєднався до добровільної пожежної команди й потягнув мене за собою. Тоді я пройшов тримісячне навчання в Миколаєві, отримав атестат і почав працювати. Спочатку було дуже складно, адже ця справа потребує не лише знань, а й практики, але з часом я освоївся та почуваюся впевнено.

Робота ця нелегка, іноді й морально тяжка, але мені подобається допомагати людям. Це, мабуть, те, що надає сенсу всьому.

Наш робочий день починається о 8:30, коли ми приймаємо варту. Після цього відпрацьовуємо нормативи відповідно до графіка занять. Але варто лише задзвонити телефону, як ми одразу виїжджаємо. Якщо пожежа незначна, справляємося самі, не викликаючи 101, а от якщо щось серйозне, одразу звертаємося до ДСНС.

Лише за рік команда понад 50 разів виїжджала на виклики у власній громаді та понад 60 разів — у сусідні.

Я вже готовий передавати свої знання молоді. Вірю, що за новими поколіннями добровольців майбутнє — саме вони стануть на наше місце та продовжать робити цю важливу справу.