На Київщині запрацювала нова мобільна аптека

Платформу розробило Міністерство соціальної політики разом із Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю. На сайті зібрали всю актуальну інформацію про державну програму протезування.

Про це повідомили у Мінсоцполітики.

Що можна дізнатися на сайті

На платформі розкрили такі теми:

• види засобів реабілітації та як їх отримати;
• можливість отримати компенсацію за самостійно придбаний виріб;
• ремонт та обслуговування.

«Відтепер кожен, хто потребує цієї інформації, може знайти на нашому лендінгу покроковий алгоритм дій, аби скористатися державною програмою протезування. Сподіваємося, ця платформа стане корисним інструментом для усіх, хто потребує підтримки», — зазначила міністерка соціальної політики України Оксана Жолнович.

За даними міністерства, у 2024 році за державною програмою протези отримали 11,5 тисяч українців, а 4,5 тисячі громадян отримали компенсації за засоби реабілітації, які вони придбали самостійно.

Переглянути інформацію на платформі можна за посиланням. Як вказують у відомстві, платформу регулярно оновлюватимуть та доповнюватимуть відповідно до змін у державній програмі та запитів користувачів.

Раніше ми писали про те, як працює перша інклюзивна «Сенсотека» у Львові.

Фото обкладинки: Freepik

На поштовому випуску зобразили інсталяцію I`m Fine, яку вперше представили на фестивалі Burning Man у США влітку 2024 року.

Про це повідомили в «Укрпошті».

Медіапроєкт під назвою Ukrainian Witnes започаткував митець Олексій Сай за ініціативи та координації Віталія Дейнеги. Вони створили артоб’єкт із артефактів російсько-української війни, які зібрали на деокупованих територіях:

• прострілених вуличних знаків;
• сонячних панелей;
• супутникових антен;
• знищених знаків із назвами міст;
• розбитих парканів тощо.

Читайте також: Митники передали три старовинні книги львівській бібліотеці (ФОТО)

«Тепер наша болісна й водночас сильна відповідь світу зафіксується й на поштовій марці»‚ — написали в компанії. Загалом «Укрпошта» випустила 500 тисяч поштових наборів.

Нагадаємо, що у столиці виставляли інсталяцію I’m fine, яку створили з пошкодженого обладнання звʼязку (ФОТО).

Також ми писали, що «Укрпошта» оголосила найкращу марку та поштовий набір 2024 року.

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Віталія Дейнеги

Андрій Станько зі Львова втратив зір у дитинстві. Попри це, він самостійно освоїв озвучений телефон, аби пересуватися містом за допомогою навігації та сплачувати комунальні послуги. Чоловік першим серед незрячих людей на Галичині почав користуватися озвученою технікою, а тепер він навчає цього інших як наставник інклюзивного простору «Сенсотека». 

Про цифрову освіту для незрячих людей та інші інклюзивні ініціативи бібліотеки розповідає ШоТам.

«Треба навчитись користуватися технікою, аби бути самостійними»

Андрій цікавиться озвученою технікою ще з 90-х років. З того часу окрім телефонів уже з’явилися озвучені тонометри, глюкометри та годинники. 

Цьогоріч Андрія запросили стати наставником в інклюзивному просторі «Сенсотека» щодо цифрових навичок. За допомогою спеціальної програми NonVisual Desktop Access (NVDA) чоловік уже озвучив ноутбук, стаціонарний комп’ютер та два планшети.

Андрій Станько під час роботи. Фото надала Галина Телепко

«Через війну багато військових втратили зір. Також люди можуть його втратити через стрес, якого зараз так багато. Тому їм треба навчитись користуватися технікою, аби бути самостійними. І я з цим допомагаю, адже сам усе пройшов і розумію, наскільки це спрощує життя», — каже Андрій.

Чоловік приходить у «Сенсотеку» двічі на тиждень. Пересувається за допомогою тростини, тому перед входом у простір розміщений метроном — сповіщувальна система, яка попереджає про можливе зіткнення. Коли людина з інвалідністю наближається до входу, метроном подає спеціальний сигнал про те, що варто підготуватися до сходинок або підвищення.

Незряча людина дізнається про перешкоди завдяки системі оповіщення. Фото надала Галина Телепко

У всіх приміщеннях закладу на підлозі є тактильна плитка з рельєфними крапками, яка призначена для пересування незрячих людей з тростиною. Інтер’єр оформили в яскравих кольорах, адже це необхідно для людей з порушенням зору, аби краще орієнтуватися в приміщенні.

Приміщення великого читального залу з тактильною плиткою. Фото надала Галина Телепко

Першими почали використовувати принтер, що друкує шрифтом Брайля

Крім навчання з Андрієм, незрячі люди можуть приходити сюди та читати книжки — «Сенсотека» з 2020 року використовує принтер, який друкує шрифтом Брайля. 

«Ми не друкуємо цілі книги, але створюємо окремі матеріали на вимогу відвідувачів — усе, що їм потрібно. Спершу друкуємо звичайний текст, потім перекладаємо на шрифт Брайля й уже так видруковуємо. Для незрячих людей все це відбувається з озвучкою», — каже завідувачка «Сенсотеки» Галина Телепко.

Принтер, що друкує шрифтом Брайля. Фото надала Галина Телепко

За її словами, до них часто звертаються інші заклади Львова — театри та музеї, які просять допомогти надрукувати матеріали для власних виставок. Всі їх перевіряють відвідувачі з порушенням зору. 

Андрій Станько не бачить зовсім, тому читає книги шрифтом Брайля. Проте якщо в «Сенсотеку» приходять люди з частковою втратою зору, то можуть почитати книги за допомогою відеозбільшувача, завдяки якому можна змінювати кольори, контрастність та шрифт. 

Відеозбільшувач, який допомагає людям з частковими порушеннями зору читати книжки. Фото надала Галина Телепко

Читайте також: Щоб люди не відчували бар’єрів. Активістка з Донеччини створила реабілітаційний центр на Франківщині

Програми допомагають людям з інвалідністю пересуватись містом

Серед учнів Андрія переважно літні люди та ветерани, що втратили зір на фронті. Влітку охочих було більше, а тепер їх двоє-трохи на день.

Управління соціального захисту відшкодовує незрячій людині покупку смартфона: 

«Якщо людина опанує користування ним, то зможе сама оплачувати комунальні послуги, користуватися навігацією, пересуваючись містом — часто водії не зупиняються вчасно й можна проїхати свою зупинку. У місті немає доступного транспорту, де валідатори були б розміщені не хаотично, а люди чули оголошення всіх зупинок та знали номер маршрутки».

Андрій допомагає незрячим людям освоїти смартфони. Фото надала Галина Телепко

Андрій каже: для незрячих людей є навіть спеціальна волонтерська програма Be My Eyes, завдяки якій можна зателефонувати волонтеру, щоб той через відеозв’язок допоміг зорієнтуватися в просторі. Є й інші корисні програми.

Наприклад, застосунок Brailliac: Braille Tutor навчає читати й писати шрифтом Брайля, а програма Sullivan+ озвучує текст, розпізнає картинки та кольори. Застосунок Cash Reader може допомогти незрячій людині розпізнати номінал банкнот.

«Чуттєва» бібліотека — перший інклюзивний простір у місті

«Сенсотека» як доступна бібліотека та інклюзивний простір почала роботу у 2020 році. Раніше тут була стара книгозбірня, в якій часто зникала електрика та місцями провалювалась підлога. 

Поряд розташована школа-інтернат для дітей з порушеннями зору, тому вони також стали частими гостями простору. Першими інклюзивними проєктами в «Сенсотеці» стали курси англійської для молоді з порушеннями зору й арттерапія для дітей з інвалідністю.

Зовнішній вигляд «Сенсотеки». Фото надала Галина Телепко

«Багато наших відвідувачів — люди з інвалідністю, які втратили зір чи слух, на кріслах колісних, з ДЦП чи розладом аутичного спектру, порушенням опорно-рухового апарату чи ментальними порушеннями. Ми приймаємо абсолютно всіх, хто хоче спілкуватися та навчитися чогось нового», — ділиться Галина Телепко.

Зараз молодь з розладами аутичного спектру створила на базі «Сенсотеки» театр тіней «Крила». Щонеділі хлопці та дівчата приходять на репетиції, а потім щопівроку проводять прем’єри — у просторі, місцевих театрах або ж за кордоном:

«Ніхто ще ніколи не сказав, що акторами є діти з розладами аутичного спектру, — все настільки професійно та цікаво».

Репетиція театру тіней «Крила». Фото надала Галина Телепко

А ще люди з інвалідністю можу відсвяткувати тут соціальні дні народження. Усі витрати, пов’язані зі святкуванням, бере на себе заклад: 

«Вони просто приїжджають на захід і ні про що не здогадуються, а друзі готують сюрприз — квіти, кульки, торт. Також ми вмикаємо музику, й ті, кому комфортно це робити, можуть трохи потанцювати».

Що робити, аби заклади в Україні були доступними

Зараз у Львові та інших містах зʼявляється все більше доступних закладів, адже з фронту повертаються військові на кріслах колісних, без зору чи кінцівок. Тому Галина Телепко сформувала сім порад для громадських закладів, як зробити свої приміщення безбар’єрними: 

1. налагодити співпрацю з місцевою владою;
2. знайти громадські організації, які працюють з людьми з інвалідністю, та домовитися про спільні проєкти;
3. знайти людей, які пишуть гранти, та шукати можливості для фінансування ідей;
4. визначитися, для кого саме має бути адаптований заклад та хто його відвідуватиме;
5. закупити необхідне обладнання;
6. набрати персонал з креативними ідеями або ж провести навчання з безбар’єрності та спілкування з людьми з інвалідністю;
7. запросити фахівця, який зможе порадити з власного досвіду, що обов’язково треба облаштувати у закладі.

Приміщення лекторію з тактильною плиткою в просторі. Фото надала Галина Телепко 

Наприклад, якщо заклад має бути для людей з порушенням зору або хтось із працівників є незрячим, треба запросити обов’язково підписати меблі шрифтом Брайля й розставити усе так, аби було зручно пересуватися за допомогою тростини. 

Якщо заклад адаптовується до потреб людей на кріслах колісних, то варто встановити пандус, перевірити доступність дверей і їхню ширину, облаштувати безбар’єрні вбиральні. Для інклюзивних майстер-класів треба забезпечити спеціальні місця для відвідувачів. 

А ще біля закладу можна створити парк для прогулянок. У парку поряд із «Сенсотекою», наприклад, є можливість проїхатися на велосипеді-тандемі — дві людини, одна з яких має порушення зору, катаються разом, а потім повертаються назад.

Відвідувачі простору випробовують велосипед-тандем. Фото надала Галина Телепко

Читайте також: Інклюзивні парки для дітей в Україні: як працюють та як створити у своїй громаді

«Мріємо, аби в Україні було більше доступних закладів для людей з інвалідністю, де вони зможуть працювати, навчатися чи просто відпочити. Інвалідність — це не кінець. Треба жити далі. Тому ми хочемо навчити людей не опускати руки».