Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Понад два роки триває розмінування Чернігівщини, а жителі подекуди досі знаходять вибухонебезпечні предмети у своїх громадах. Іванівська перебувала під російською окупацією 27 днів. Цього вистачило, аби пошкодити та замінувати чималу частину території. 30 березня 2022 року громаду звільнили Сили оборони. Жителі досі оговтуються від пережитого і вчаться жити по-новому. Як організувати тренінги у громаді з мінної безпеки, домедичної та психологічної допомоги, і як це допомагає місцевим, читайте в ШоТам.
Відчинити двері власного будинку було небезпечно
Начальниця загальноюридичного відділу Іванівської ОТГ Світлана Струк пригадує перші дні після деокупації громади: зайти до власного будинку вже було небезпечно. У її домівці жили російські військові, які залишили після себе чимало неприємних сюрпризів, зокрема, мін.
Просто відчинити двері та зайти до оселі вона не могла. Розтяжки тоді залишали будь-де, а звичні предмети могли ховати під собою небезпеку. Один з випадків, який запам’ятався Світлані, був у домівці українського військового — росіяни взяли каску бійця, замінували та поклали на ліжко.
На щастя, мешканці будинку вчасно звернулися до ДСНС. Схожі знахідки були всюди, де встиг побувати ворог. Тож мало не одразу після звільнення регіону влада Іванівської громади взялася організовувати тренінги з мінної безпеки для жителів сіл і селищ.
Громаду навчають усі: сапери, рятувальники та навіть військові
«Після того, як жителі бодай трошки встигли знову облаштувати свої обійстя, ми почали звертатися до військових частин Чернігова та просити військовослужбовців приїхати до громади, аби провести навчання. І до нас приїжджали», — розповідає Світлана.
Спершу громада вирішила організувати на тренінги з мінної безпеки, адже міни були найбільшим ризиком у щойно деокупованих селищах. Людям потрібно було пояснити, що не варто, приміром, ходити до лісу або заходити туди, де ще не встигли пройтися сапери, як відрізнити вибухонебезпечні предмети та як реагувати, якщо помітили невідомий предмет.
Згодом до них звернулися представники ДСНС і запропонували свою підтримку в навчанні жителів. Рятувальники, сапери та військові, які отримали мінні поранення, прибули мобільними підрозділами, аби також влаштувати тренінг з мінної безпеки.
«Ми побачили саперів з пораненнями, які вони отримали внаслідок підриву міни. Хтось утратив руку, хтось ногу. Тепер вони не можуть займатися розмінуванням, але можуть навчити, як не постраждати іншим», — ділиться Світлана Струк.
Представниця Іванівської ОТГ зізнається, що заохотити місцевих прийти на освітній тренінг було непросто. Навчання для дорослих зазвичай організовують у приміщеннях сільської ради, а для дітей — у школі. Втім, по завершенню навчання всі присутні завжди в піднесеному настрої та дякують за нові навички.
Після тренінгів з мінної безпеки до громади почали запрошувати тих, хто міг би надати знання з домедичної допомоги. Нещодавно в чотирьох старостатах Іванівської громади та селі Іванівка відбулися навчання від організації The Center for Civilians in Conflict (CIVIC).
«Наш тренінг з першої домедичної допомоги “Базові рятувальні дії” доволі короткий — три години. Ми концентруємося на безпеці та реанімаційних діях», — пояснює фахівчиня з питань захисту цивільного населення CIVIC Мар’яна Борчук-Галик.
Мар’яна переконана, що навички з домедичної допомоги необхідні кожному громадянину — як цивільному, так і військовому. Фахівчиня провела навчання для дорослих у двох селищах Іванівської громади.
«Ми говоримо, як правильно перевірити стан потерпілого, дихання, як перевести потерпілого в безпечне бокове положення, що повідомляти швидкій. І, звичайно, ключове — реанімаційні дії», — розповідає Мар’яна Борчук-Галик.
«Домедичну допомогу потрібно знати обов’язково. Ми жили в окупації, і було прикро тоді, що в нас не було ні фельдшера, ні лікаря. Не було до кого звернутися по поміч», — пригадує жителька села Слобода Іванівської громади Людмила Осапенко.
Людмила — багатодітна мама. Коли російські військові зайшли на Чернігівщину, то їй з родиною довелося жити в чужому домі. Жінка й досі вдячна сусідці, адже дім Людмили росіяни перетворили на шпиталь, і потрапити туди було неможливо. У сусідській хаті разом з Людмилою жив чоловік, який страждав на астму. Без необхідних знань, щоб подолати наслідки хвороби, доводилося імпровізувати. Саме тому важливо організовувати тренінги у громаді, вважає вона.
Нині Людмила розуміється на пораненнях, може накласти турнікет і надати необхідну домедичну допомогу. Завдяки тренінгам жінка готова до можливих наслідків війни.
Психологічне здоров’я жителів також важливе
Окрім тренінгів з мінної безпеки та домедичної допомоги, в Іванівській громаді взялися за психологічне здоров’я жителів. Представниця Іванівської ОТГ пояснює: більшість людей, яким довелося жити в окупації, перебувають у стресі.
Нині місцева влада організовує в селищах тренінги з психологічної допомоги, а також влаштовує селянам психологічне розвантаження. Насамперед йдеться про безпековий простір для ветеранів, військовослужбовців, їхніх родин та інших жителів.
Світлана Струк каже, що тренінги з психологами вже починають впроваджувати в будні жителів громади, а от безпековий простір — це план на 2024 рік. Йдеться про стале приміщення, де з жителями працюватиме психолог або відбуватимуться необхідні розвантажні тренінги та консультації. У сільській раді вже створили робочу групу, яка працює над проєктом простору, аби впродовж року його реалізувати.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі