Станом на травень 2024 року в Україні зареєстровано 38 тисяч зниклих безвісти — і військових, і цивільних. Понад 8 тисяч — в полоні у росіян. Їхні рідні борються за них, зокрема, можуть організувати акцію підтримки. #ШоТам розпитав трьох організаторів з різних міст і містечок України, як та для чого вони виходять на мирні акції.
Тетяна Матвійчук
Ужгород, Закарпатська область
Тетяна Матвійчук — дружина військового, що служить в Азові. Жінка каже, що саме родини азовців запустили потужні акції підтримки військовополонених:
«Чесно, я, мабуть, як і багато людей, просто чекала, коли вже хтось почне заводити такі акції в Ужгороді. А тоді зрозуміла, що можна просто взяти й зробити».
Тетяна ділиться, що була готова виходити на такі акції й сама, але була приємно здивована, що багато знайомих її підтримали:
Щойно ти робиш цей перший крок, як одразу з’являються ті, в кого теж була така потреба. Просто варто наважитися
Тепер щотижня в неділю опівдні в Ужгороді проводять мирні акції, щоб нагадати — наші досі в полоні. Тетяна розповідає, що зазвичай збираються близько 50 людей. Чи можна такими акціями вплинути на сам обмін? Навряд чи безпосередньо, але це не значить, що їх не варто проводити, адже такі події мають дві важливі функції.
«[Перша — це] підтримка людей, які чекають на своїх близьких з полону. Я вже познайомилася з такими сім’ями в Ужгороді, і вони раді, що ці акції є, бо дехто з них навіть їздив до Києва, щоб долучитися. А друга — це те, що ми формуємо інфополе, в якому є постійне нагадування про те, що наші досі в полоні, ми не даємо забути про це. Як то кажуть, вода камінь точить, і такими малесенькими кроками ми можемо створити велику хвилю».
Не давати темі полонених зникнути з інфопростору — основна мета активістів:
«Я вже третій рік спостерігаю, наскільки шалену силу має розголос. Це наша величезна відмінність від росіян — ми не мовчимо, а говоримо про те, що нам потрібно, що нам болить. І не мовчати — це найменше, що ми можемо зробити».
Соломія Луковецька
Сокаль, Львівська область
Соломія Луковецька з містечка Сокаль на Львівщині переїхала до Києва на навчання й залишилася там, та на початку повномасштабного вторгнення повернулася. Чоловік Соломії зник безвісти в травні 2023 року, тож жінка взялась організовувати акції підтримки в Сокалі.
«В основному великі акції проходять у великих містах. У мене маленька дитина, постійно їздити накладно, тож я вирішила організувати акцію підтримки тут. Я просто написала пост у фейсбуці, що шукаю родини безвісти зниклих і полонених, і люди відгукнулися».
Першу акцію влаштували у 2024 році на День захисту дітей 1 червня, щоб нагадати, що діти теж чекають на своїх тат і мам. Щоб залучити містян, Соломія пише в соціальних мережах, для чого взагалі проводить такі акції:
«Насамперед це підтримка родин зниклих безвісти та полонених. А ще — на підтримку тих, хто повертається з полону. Їм правда дуже важливо знати, що їх шукали й чекали — про це вони говорять самі».
Соломія каже, що зверталася до Товариства Червоного Хреста, бо саме в них є мандат на перевірку російських колоній і звірку списків, та поки відповіді немає.
Жінка не одразу почала організовувати акції та піднімати тему безвісти зниклих — багато хто казав, що краще зачекати, щоб не нашкодити. Та Соломія знає: ми маємо захищати права наших рідних, адже ми — їхні довірені особи.
«Я знаю жінку, яка написала, що їде на зустріч у Київ — у координаційний штаб. Їй почали писати, що це не має сенсу. А вона відповіла: “Можливо, я вкотре не почую ніякої нової інформації, зате буду знати, що я зробила все для того, щоб повернути свого чоловіка”. Я згодна з нею. Ще одне підтвердження — ті військові, яким вдається додзвонитися додому з полону, просять, аби тут робили максимум, щоб їх повернути».
Євген Кощеєв
Кролевець, Сумська область
Євген Кощеєв з Кролевця втратив на війні сина. Глеб Кощеєв брав участь в обороні Маріуполя й загинув у травні 2022 року. Сім’ї оборонців згуртувалися, щоб нести пам’ять про своїх рідних і підтримувати одне одного. Спочатку на акції підтримки військовополонених їздили в Київ і Суми, а тоді вирішили організувати подібну й у рідному Кролевці.
З грудня 2023 року щонеділі на Ринковій площі Кролевця небайдужі збираються на мирну акцію «Не мовчи! Полон вбиває». Анонси подій і фотозвіти публікують у групі в соцмережах. Євген пригадує: про першу акцію нікого не повідомляли, а просто вийшли, та всі наступні вже провели з інформуванням міської ради.
Усі, хто виходить на такі акції — це наша родина
У полоні досі лишаються побратими Глеба, тож Євген щотижня виходить на площу, щоб нагадати про всіх полонених військових: «Ми виходимо за своїх», — підсумовує чоловік, нагадуючи, що навіть якщо тема військовополонених чи зниклих безвісти не стосується саме вашої сім’ї, ви можете підтримати інших.
Що треба знати, щоб організувати акцію підтримки у своєму місті або селі
- Перевірити, чи дозволені мирні акції
Тетяна Матвійчук каже, що це легко перевірити, ввівши відповідний запит у пошуковик, наприклад, «мирні акції Закарпатська ОВА». Деякі військові адміністрації заборонили зібрання через безпекову ситуацію, тож в області — і в містах, і в селах — акції можуть бути незаконними.
- Написати звернення в міську раду чи центр громади
Далі схема однакова для всіх міст і сіл — треба повідомити місцеву владу про мирну акцію, яку ви хочете провести. Герої вказують — це не дозвіл, а саме інформування. Варто вказати, де, коли і приблизно на скільки людей запланована зустріч. Якщо маршрут, місце чи час будуть змінюватися, про це варто повідомити додатково.
Тетяна Матвійчук каже, що з нею додатково вийшли на зв’язок представники поліції та Служби безпеки України. Тетяна написала одну заяву на всі акції, а Євген щовівторка заносить у міську раду повідомлення про мирну акцію зі своїми контактними даними. Соломія підказує, що таку заяву краще мати з собою під час заходу на випадок, якщо поліція підійде з запитанням, що відбувається.
- Пам’ятати про правила щодо військовополонених
Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими часто публікує застереження для родичів і близьких, наприклад, про те, що не варто розповсюджувати їхні світлини у військовій формі та інформацію про місце зникнення, номер частини тощо. Тож на акціях варто обійтися загальним згадуванням, щоб не нашкодити. Інші рекомендації та алгоритм дій можна знайти на сайті Координаційного штабу.
