Колись дядько Юлії сказав їй, що нею обов’язково всі пишатимуться. Жінка довго шукала себе, пробувала займатися різними справами, а 6 років тому вигадала унікальну іграшку та створила власний бренд «Складанка».
«Дайте мамі спокій, а дітям — Складанки», — гасло, яке придумала Юлія Яксманицька для забавки, яку розробила. Складанка — це іграшка з дерева у вигляді транспорту, звірятка, піци, мапи України тощо.
ШоТам розповідає про підприємицю та її бренд, завдяки якому діти розвивають моторику та мислення, а їхні мами мають час для кави в тиші.
Бренд, що народився в декреті
Історія «Складанки» почалася 6 років тому. Її засновниця Юлія Яксманицька завжди шукала різні ідеї для творчості: малювала бодіарти, розмальовувала фарбами футболки, картини на полотні. А «Складанка» як ідея виникла в декреті, коли Юлія чекала на другу дитину. Тоді створила пазл з 12 деталей, які складалися в 6 звіряток.
Згодом виникла ідея розділити звіряток на деталі, які можна скласти докупи. Юлія та її чоловік Іван вже зналися на такій справі, адже вчилися в Українській академії друкарства, тому розуміли, як вирізати з дерева. Перші іграшки були з фанери, на яку клеїли велику наліпку, а потім розрізали по контуру.
Ведмедик, який Юлія з чоловіком створили першим. Фото надала Юлія Яксманицька
Старшій доньці Юлії тоді було 1,5 року. «Ми вже перепробували всі можливі іграшки в сусідніх магазинах, аби зацікавити дитину. Я тоді ще створювала картини на замовлення, тому хотіла знайти час на роботу, і щоб дитина займалася чимось цікавим. Донька складала звіряток по кілька разів поспіль, і я дійсно мала час на роботу», — каже Юлія.
Коли другій доньці виповнилося 2 роки, жінка і їй запропонувала погратися звірятами. Дитині це теж було цікаво, тому Юлія вирішила розпочати власну справу. Перших 20 Ведмедиків вирізали на фанері та продали в соцмережах, через які майстриня також продавала свої картини на полотні.
«У мене завжди було таке бачення світу, що коли мені чогось бракує, я пробую створити це сама. Звісно, я хотіла забезпечувати своїх доньок фінансово, але й у розвитку теж. А ця іграшка мене дуже зацікавила, тому я хотіла поділитися нею з іншими, хотіла донести її цінність», — каже Юлія.
Перші матеріали купили на 900 гривень у кредит
На початку найскладніше було навчатися всьому новому, тому Юлія читала та переглядала безкоштовні ресурси в інтернеті. Перші матеріали закупили на 900 гривень, і тоді це були кредитні кошти. Зараз же купують їх на 80 000 за один платіж.
Жінка каже, що її дуже підтримували чоловік і брат. У 2020 році брат Юлії позичив 100 тисяч гривень, на які купили станок, замовили першу велику партію конвертів і запустили сайт. Про себе в соцмережах жінка заявила завдяки рекламі в блогерки зі Львова Світлани Кравс, а потім сама вивчала, як налаштовувати таргетовану рекламу.
Діти охоче граються складанками від Юлії. Фото надала героїня
«Я часто обирала не заробити тут і зараз, а заявити про свій бренд. Наприклад, їздила на заходи для мам чи ярмарки, де показувала свої Складанки чи навіть дарувала їх комусь. Бувало, що я витрачала кошти на таксі, власний час, а користі з того не було», — розповідає майстриня.
Але бували й випадки, які приносили результат. Юлія дарувала іграшки в місцеві кав’ярні для дитячих куточків, педіатрам у лікарні чи в інші заклади. Це не приносило прибутку відразу, але завдяки цьому люди дізнавалися про них, і «Складанка» отримувала своїх прихильників.
Завжди вірила у свою ідею та не здавалася
«Мій чоловік читає багато мотиваційної літератури. Нам дуже подобається фраза про те, що успішними стають ті люди, які помиляються більше, ніж ті, які успішними не стали. Тому я робила багато спроб, попри невдачі, і завжди вірила у свою ідею», — розповідає Юлія.
Аби підвищити самооцінку, жінка працювала з психологом. На сеансах їй порадили долучити до роботи чоловіка. Разом вони замовляли порізки та друк від підрядників, а потім удвох на кухні під гарний фільм складали іграшки після того, як діти лягали спати. Юлія каже, що не вважає бізнес тільки своїм, адже над усім вони працюють разом.
До початку повномасштабної війни сім’я жила у Львові. Чоловік Юлії мав власне виробництво, але згодом перевіз його в село, а з часом родина переїхала до Трускавця. Тут вони мають власне виробництво, друкарню та фрезерний станок. Зараз Юлія й Іван замовляють матеріали, але самі їх ріжуть, роблять макети та склеюють.
Складанка у вигляді піци, яку Юлія малювала сама. Фото надала Юлія Яксманицька
Частину фото для Складанок на замовлення створювала художниця, але більшість з них робить сама Юлія. «Я ставила перед собою руколу й перемальовувала її, аби зробити складанку у вигляді піци. Так само й розрізаний помідор чи гриб. Також я придумала дизайн писанок, які завжди розлітаються серед клієнтів перед Великоднем», — каже жінка.
Великодні писанки від бренду «Складанка». Фото надала Юлія Яксманицька
Дайте мамі спокій, а дітям — складанки
Клієнти бренду люблять замовляти Складанку у вигляді Екскаватора, яку жінка перемалювала зі справжнього. Там багато деталей, а ще рухоме колесо, тому це дуже подобається хлопчикам. Також усі люблять Складанку у вигляді Лева, де є багато деталей, та піцу, яку використовують не лише для складання, але й для створення «дерев’яних страв», перемішуючи всі інгредієнти. Популярна теж мапа України, яка складається з різних областей та АР Крим.
Складанка у вигляді карти України. Фото надала Юлія Яксманицька
Юлія ділиться, що до роботи її надихають відгуки клієнтів. Гасло «Дайте мамі спокій, а дітям — Складанки» працює, адже не одна жінка написала про те, що змогла спокійно випити кави, поки дитина зайнята грою.
Власниця бренду каже, що складанки розраховані для діток від 1 до 6 років. Іграшка допомагає розвивати моторику, логіку та мислення. А найголовніше те, що діти граються нею довго.
«Це безпечно — іграшки не мають скалок, колесо в Тракторі крутиться, деталі ідеально випадають з ніші. Я стараюся дбати про екологічну складову, тому замінила кульки на паперові конверти. А ще додаю клієнтам загублені деталі, аби іграшку не викидали як неповноцінну, а передавали комусь, коли дитина виросте», — розповідає підприємиця.
В екскаваторі бренду крутиться колесо. Фото надала Юлія Яксманицька
Власна торгова марка та боротьба за авторські права
Юлія Яксманицька ділиться, що зараз є близько десяти виробників, які копіюють ідею, назву та навіть дизайн її іграшок. Жінка зареєструвала власну торгову марку під назвою «Складанка» й почала роботу з юристами, аби захистити свої авторські права.
«Ніхто не має права вживати слово “Складанка”, адже я його ввела у вжиток. Раніше не було таких іграшок, поки я їх не придумала та не створила власний бренд. Люди думають, що це нормально — робити такі іграшки, як інші, бо їм вони подобаються. Але чужими напрацюваннями користуватися не можна.
Раніше на запит “Складанка” в інтернеті була налаштована реклама інших виробників, але я написала скаргу, надіслала документи про власну торгову марку, і мій запит схвалили. Я вклала дуже багато у розвиток свого бренду і готова вкладати ще більше. Разом з юристами я відстоюю свої права на використання слова “Складанка” і навіть готова запрошувати до суду тих, хто краде моє авторське право », — каже Юлія.
Юлія створила власну торгову марку для власного бренду. Фото надала героїня
Зараз жінка розвиває свою справу й за підтримки грантів. Її чоловік воював під час АТО, тому вона подала заявку на підтримку сімей військовослужбовців. А раніше Юлія стала переможницею конкурсу від Платформи соціальних змін. Тоді закупили плотер, який ріже, та ламінатор, на які підприємиця отримала майже 250 тисяч гривень. Чоловік Юлії як колишній військовослужбовець також отримував 2 гранти від Міжнародної організації з міграції (МОМ), за які закупили фрезерний станок і збільшили виробництво.
«Моя найкраща самореалізація, якою пишаюся»
Юлія каже, що часом бувають дні, коли вона думає, що зробила дуже мало й рухається повільно. Але тоді озирається назад і розуміє, що свою роботу не можна знецінювати, адже вона пройшла дуже багато.
З дитинства доньки Юлії дорогою на майданчик їздили з нею на пошту, адже жінка хотіла приділяти увагу сім’ї і власній справі.
«Я змогла повірити у свою ідею, тому пишаюся, що завдяки їй покращилося наше життя. Я рада тому, що змогла вирватися з бідності до нормальності, і дуже цим пишаюся. Моя справа має для мене дуже багато сенсів, своїм бізнесом я показую приклад дітям. Колись мій дядько сказав, що мною пишатимуться, і зараз це дійсно моя найкраща самореалізація», — розповідає підприємиця.
Юлія з іграшками власного бренду. Фото надала героїня
Юлія обожнює фразу «Сміливі завжди мають щастя» і радить іншим не боятися, а пробувати щось робити. І зовсім не обов’язково, щоб хтось у це вірив — головне щиро вірити в себе самому.
«Я мрію, аби “Складанка” стала відомим брендом у світі. Ми всі знаємо про LEGO, а я хочу, щоб у майбутньому всі знали й про мою “Складанку”. А ще з чоловіком ми мріємо про щось таке як Складанкаленд — це буде простір для мам і дітей, де будуть іграшки та їжа, де можна буде гарно провести час», — підсумовує Юлія.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі