Люда покинула роботу в банку та робить незвичайні дерев’яні сувеніри, які так і хочеться з’їсти. Творчість допомагає майстрині підтримувати українських воїнів, серед яких її брат-доброволець Тарас.
“Коли брат вирішив приєднатися до ЗСУ, трашно було навіть, коли він просто був в тренувальному центрі. Не кажу, що вже ті періоди, коли він був на сході України і безпосередньо брав участь в бойових діях”, – каже дівчина
До 2019-го Людмила працювала юристкою в банку та захопилася малюванням. Тоді вона ще не знала, що це хобі переверне її життя.
Новий шлях
Доля сама спрямувала Люду на новий шлях. Банд, де вона працювала, припинив існування.
“Я подумала, що варто спробувати малювати на дереві, тим більше в нас портопаливний котел, і біля кудин то багато дерева. Я намалювала сет з трьох політ, киві, апельсин, гранат і дивлюсь, чого мені цікаво це. Воно виходить гарно, оригінально. І все, зрештою, почалася моя серія «Їжа на дереві»”, – розповідає Людмила.
Продавати свої роботи вперше Люда наважилася одразу за кордон. За допомогою магазину Etsy. Вона не мала великих сподівань, але її дерев’яні фігурки почали активно купувати. Людмила навчилася робити з дерева все. Від ковбаски та сальця до шаурми, піци й огірків. Сало в її виконанні можна носити у вухах, ковбасним намистом прикрасити шию, а ківі повісити на ялинку.
Пізніше виявилося, що за кордоном людям подобаються дерев’яні кавуни, і Люда зробила цілу серію.
Повномасштабне вторгення
Справу, яка набирала обертів, могла зупинити повномасштабна війна. Але все вийшло навпак:
“Біжутерія на той момент не продавалися і почала продаватися саме з початку повномасштабної війни. У мене купували біжутерію в Америці, Британії та Канади.”
Творчість стала для люди не тільки віддушеною під час війни, а й допомогла їй вистояти фінансово. А ще дерев’яні прикраси та сувеніри почали допомагати українському війську:
“У мене купували якісь речі недорогі і казали їх не відправляти навіть. Це був такий донат. І за цей донат я теж могла робити якийсь донат”.
Потроху маленька справа Людмили почала конкурувати з великими українськими магазинами. А її дерев’яні сувеніри і до сьогодні допомагають підтримувати захисників України. Зокрема, брата Люди Тараса, який воював у найгарячіших точках і зараз проходить реабілітацію.
Сьогодні її роботи купують чи не по всьому світу. Від США до Європи, Австралії, Мексики та навіть Японії. Мисткиня йде до своєї мети, а разом з цим вірить, що здійсниться її мрія.
“Побачити якнайшвидше розвиток України, шалений потік інвестицій і розвиток. Я впевнена, що там будемо. Просто мені хочеться, щоб це було якнайшвидше”, – наголошує Анна.
