Згадуючи Тараса Шевченка, ви досі уявляєте нахмуреного чоловіка з вусами та в кожусі? Що ж, схоже, старі підручники літератури зробили свою справу. Настав час дізнатися про зовсім іншого Шевченка – жартівника, тусовщика та гурмана. У новому тесті від ШОТАМ зібрали 12 неочікуваних фактів-запитань про справжнього Тараса Григоровича.
Почнемо з найпростішого: який напрям мистецтва допоміг юному Шевченку «вибитися в люди»?
Ми звикли до Шевченка-письменника, адже саме таким його насамперед зображають в підручниках. Але насправді «квиток у великий світ» Шевченку подарував хист до малювання. Тарас Григорович настільки захоплювався живописом, що оволодів практично всіма відомими на ті часи техніками.
Коли Тараса Григоровича викупили з кріпацтва, йому було 24 роки. Художник Іван Сошенко згадує, що на волі у Шевченка ніби «вселився біс». Про що йдеться?
Біс, про якого писав Сошенко, був світським. У наші часи Тараса Григоровича назвали б за це тусовщиком. Та оскільки нічних клубів тоді не було, Шевченко відвідував різноманітні зібрання, багато спілкувався та грав у карти. Це був ковток волі, якої так бракувало митцю.
Який із цих напоїв був улюбленим у Тараса Шевченка?
Ви можете здивуватися, але Шевченко дійсно обожнював чай з ромом. Крім того, письменник обожнював експериментувати й додавав до чаю не лише ром, а й, скажімо, вершки чи трави. Звідки взагалі любов до чаю? Ще з часів заслання. До речі, любов до чаю зафіксована й в автобіографічній повісті Шевченка «Художник». Там в гостях у Брюллова відбувається справжня чайна церемонія.
Якщо вже заговорили про алкоголь, як гадаєте, скільки склянок такого «коктейлю» мав випити Шевченко, аби відчутно сп’яніти?
Історик Микола Костомаров згадував, що за вечірніми розмовами Тарас Шевченко міг випити з десяток склянок чаю з ромом. Однак Григорович був дійсно «міцним горішком», тож справді п’яним Костомаров бачив Шевченка лише одного разу.
Із напоями розібралися. А як щодо улюбленої страви? Знаєте, чим найбільше полюбляв ласувати Шевченко?
А ось тут вже Шевченко пішов «по класиці». Улюбленою стравою письменника й справді був борщ. Але не традиційний, а із сухими карасями. Підказка: якщо погуглити, у вас навіть вийде відшукати той самий рецепт.
Скільки коханок «приписують» Тарасу Шевченку?
Уявіть собі! Харизматичний тусовщик Шевченко з легкістю завойовував жіночі серця й мав щонайменше 11 коханок. Воно й не дивно, Тарас Григорович швидко закохувався, але так само швидко втрачав це почуття. Хоча й мріяв про тихе сімейне життя.
Ви точно бачили це фото! Шевченко – єдиний у компанії сидить у кожусі. Цей образ став «канонічним» для митця й надовго закріпився у суспільній уяві. Але хто створив цей образ?
Насправді все дуже прозаїчно: Шевченко був серед головних модників того часу й ніколи не жалкував грошей на новий одяг. Дослідники життя та творчості Тараса Шевченка переконані: він сам створив для себе цей образ «насупленого діда», прийшовши на зйомку у кожусі. Такий собі пранк від письменника.
За авторські права на «Кобзар» 1840 року Шевченко отримав 1500 рублів. На що він витратив ці кошти?
Саме так, якщо ви досі не зрозуміли, яким саме модником був Шевченко, то просто уявіть: більшу частину цих коштів він витратив на ланцюжки, годинники, шуби та інший одяг. Власне, кошти за продаж картин він також нерідко «спускав» на нове вбрання.
Здається, Шевченко був доволі кремезним чоловіком. Вгадаєте його зріст?
Хтось здивується, але Тарас Григорович не був високим, дослідники запевняють, що зріст Кобзаря – приблизно 164 см.
Знаєте, хто наважився намалювати Шевченка оголеним?
А чому ж це сам Шевченко не міг написати такий автопортрет? Звісно ж, міг! До речі, це далеко не єдина картина з оголеним людським тілом, створена Тарасом Григоровичем.
А скільки взагалі автопортретів створив Шевченко за своє життя?
Так, щонайменше 30. Але не тому, що любив себе. Шевченко просто обожнював малювати портрети. Подейкують, що один зі своїх малюнків він створив, дивлячись на відображення у відрі з водою. Адже дзеркала під рукою не було.
Звідки ж взагалі взявся цей образ знедоленого кріпака Шевченка, який ніколи не знав щастя?
Насправді шкільні підручники тут ні до чого. Точніше, вони лише закріплювали в нашій уяві образ злиденного та знедоленого Шевченка. А «завдячувати» цьому варто саме «совєтам», які намагалися перетворити видатного українця на митця без національності, спаплюжити його та принизити. Просто «видалити» Шевченка система також не могла – він був надто відомим для цього.
Поділіться своїми результатами:
