Суспільство
Куїнджі – не наш? Так він же з Донеччини! Час дізнатися, кому насправді належить геній пейзажів (ТЕСТ)
Досі вважаєте Архипа Куїнджі росіянином? А якщо ми скажемо, що пейзажист народився на Донеччині й завжди захоплювався красою української природи? Чому ж росіяни так невтомно називають його «своїм»? Митця просто привласнили. У новому тесті спецпроєкту #Вкрадене розповідаємо, як маловідомий самоук перетворився на світового генія, та до чого тут Україна.
Окупанти вже давно охрестили Архипа Куїнджі «російським художником», намагаючись не згадувати, де насправді народився митець. Яке місто Донеччини стало малою батьківщиною художника?
Митець народився у Маріуполі, але це чомусь не заважає колоніальній машині називати Куїнджі «греком російського походження, чия творчість досі додає сучасним російським художникам творчої наснаги».
А як щодо самого художника? Кого він вважав своїми пращурами?
Куїнджі називав своїми пращурами греків, які ще з часів античності населяли Причорноморське узбережжя Криму. До речі, у родині Куїнджі вільно розмовляли кримськотатарською мовою.
Хто вважається першим вчителем молодого Архипа, до якого митець йшов пішки сотні кілометрів?
Портрет авторства Івана Крамського
Якось юному Куїнджі порадили поїхати з Маріуполя в Крим, аби стати учнем вже відомого Івана Айвазовського (до речі, також українця!). Архип дійсно вирушив до Феодосії, але пішки. Коли йому все ж вдалося познайомитися з Айвазовським, той доручив Куїнджі пофарбувати паркан. Звісно ж, це не влаштовувало митця, а тому він повернувся додому.
А вгадаєте, до якого навчального закладу мріяв вступити художник?
Так, українець і справді мріяв вступити до Академії мистецтв у Петербурзі. Але не тому, що захоплювався цим містом. Усе банальніше – саме цей заклад міг допомогти Куїнджі стати справжнім художником. Щоправда, перші спроби вступу виявилися марними: митцю відмовили через слабку підготовку. Відтак Куїнджі почав працювати самостійно, поступово удосконалюючи власну майстерність. Згодом йому вдалося стати вільним слухачем академії, а пізніше – навіть скласти іспити, аби отримати диплом.
Особливої популярності художнику принесли дві картини. Одна із них – «Місячна ніч на Дніпрі». Вгадаєте назву другої роботи?
«Місячна ніч на Дніпрі»
Так-так, це картина «Українська ніч»! І саме ця робота дозволила митцю нарешті відійти від академічного романтизму та зробити образи більш нетиповими. Більша частина «Української ночі» написана оксамитовими синьо-чорними тонами, і лише світлі стіни українських хат-мазанок сяють в місячному світлі. Де сьогодні ця картина? Зберігається у московській Третьяковській галереї.
Наприкінці 1879 року у газеті «Молва» вийшла анонімна стаття, в якій Куїнджі звинуватили в одноманітності та прагненні до дешевих ефектів. Знаєте, хто її написав?
Портрет Архипа Куїнджі роботи Івана Крамського
Як не дивно, але критиком українського генія виявився російський живописець Михайло Клодт. Після того, як ім’я автора «статті» перестало бути анонімним, Куїнджі зажадав, аби Клодта виключили з Товариства пересувних художніх виставок, до якого належав і сам. А коли зрозумів, що цього не станеться, – покинув об’єднання.
Над однією зі своїх найвідоміших картин Архип Куїнджі працював понад 20 років. Про яку роботу йдеться?
У вас теж виникає питання, чому «російський художник» понад два десятиліття працював над полотном про український вечір? Ось і ми думаємо, що російський колоніалізм інколи навіть не намагається межувати зі здоровим глуздом.
До речі, фінальну версію картини «Вечір в Україні» Куїнджі публічно показав після багаторічного мовчання та усамітнення. Що змусило пейзажиста забути про публічність?
Багаторічна публічна пауза художника для багатьох і досі залишається загадкою. Подейкують, що митець навмисно пішов у підпілля, аби повернутися та здивувати своїх шанувальників. Хтось припускає, що справа дійсно полягала у критиці та заслабких роботах в останні «публічні роки». Однак що ми знаємо точно – Куїнджі продовжував працювати та створив за роки самітництва близько п'ятисот ескізів і повноцінних творів живопису.
Ми знаємо Куїнджі як пейзажиста, але часом митець писав і портрети. Кого зображував художник?
З-поміж низки робіт авторства Архипа Куїнджі й справді можна знайти кілька портретів. І зображені на них саме українці. Погодьтеся, це також не дуже «лягає» в пропагандистську вигадку про «російського художника».
Одна з останніх великих картин художника (на фото до цього питання) також присвячена Україні та зберігається в Музеї Метрополітен у Нью-Йорку. Оберіть справжню назву роботи.
«Червоний захід на Дніпрі» – єдина з цих чотирьох картин, яка зберігається поза межами сучасної РФ. Три інші експонуються в російських музеях.
До речі, нещодавно цей самий Музей Метрополітен визнав Куїнджі українським митцем. А як його підписували ще наприкінці минулого року?
«Портрет художника Архипа Івановича Куїнджі», Ілля Рєпін
Так-так, російська пропаганда вміє поширювати свій вплив навіть через океани. Саме «завдяки» цьому до грудня 2022 року Музей Метрополітен підписував Архипа Куїнджі «російським художником». Наразі помилка виправлена.
І ще трохи про музеї. Яка доля спіткала музей Куїнджі в Маріуполі після приходу туди російських окупантів?
Росіяни так відчайдушно билися за визнання Куїнджі «своїм», що ще в березня 2022 року обстріляли будівлю музею в Маріуполі. На момент обстрілу там зберігалися оригінали робіт українських митців – Івана Айвазовського, Миколи Глущенка, Тетяни Яблонської, Михайла Дерегуса та інших. Доля цих робіт наразі невідома. Щодо робіт самого Архипа Куїнджі – оригіналів там не було, лише копії.
Тобто Куїнджі народився в Маріуполі, обожнював Україну, надихався її пейзажами й малював виключно українців, а росіяни все одно вважають його своїм? Невже вони просто взяли і вкрали митця?
«Море. Крим» (1898–1908)
Дійсно, інших варіантів тут немає і бути не може. Архип Куїнджі був українцем і ніколи не називав себе російським митцем. Але російській імперії байдуже на це. Митця привласнили так само, як і Давида Бурлюка, Казимира Малевича та безліч інших українських митців.
Поділіться своїми результатами:
Про відбудову
Що планують зробити?
- кабінети лікарів;
- приміщення для щеплень;
- зону реабілітації.
Коментарі
Біотехнологиня та вчителька пішли зі своїх робіт, щоби розвивати прифронтове Запоріжжя. А тепер попри обстріли навчають молодь урбаністики, а жінок — робототехніки. Повну історію героїнь ми розказали на ютуб-каналі ШоТам.
Історія героїнь випуску
Світлана Мамай готувала дітей до успішного складання ЗНО у приватній школі. Та її цілі змінилися, коли на Запоріжжя полетіли ракети, а на околицях точилися бої. Тоді одразу зупинили навчання, а Світлана бачила себе лише у волонтерстві.
«Усе було досить сумбурно — невідомо, що далі. Розгублені діти, розгублена певною мірою я, втрата соціальних напрацювань, які в мене були. Тобто те, що в мене було важливим у викладанні — взаємодія з людьми, це енергетика, яку ти можеш отримувати, — воно повністю зникло», — поділилася культурна менеджерка ГО «Молодь Онлайн» Світлана Мамай.
Читайте також: Підприємець із Вінниці відкрив енергонезалежну реберню на воді (ВІДЕО)
У волонтерському штабі вона зустріла Анастасію Торянік, яка полишила роботу в біотехнологічній кампанії, аби надавати гуманітарну допомогу. Світлана та Анастасія спрацювалися і скоро опікувалися волонтерськими групами.
Та невдовзі ГО, яка координувала штаб, припинила роботу. Колежанки опинилися перед вибором: повертатися до звичних справ чи повністю йти в активізм. Тож вони долучилися до ГО «Молодь Онлайн», якій саме бракувало лідерок.
Тепер Анастасія організовує навчання для молоді Запоріжжя, а Світлана займається урбаністикою.
Про те, як активістки розвивають громадське життя у власному місті, дивіться повне відео на ютуб-каналі ШоТам. Це відео створили завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство Україна», що впроваджує Український Жіночий Фонд.
Раніше ми писали, як режисерка відкрила власну кіностудію: 17 років до мрії (ВІДЕО).
Фото: ютуб-канал ШоТам
Коментарі
Суспільство
- англійською;
- польською;
- німецькою;
- французькою;
- іспанською.
Коментарі