Колонки
Країна, де у центрі людина: аргументи на користь захисту прав і побудови демократичних інститутів

На днях моя подруга розповіла, що її лякає не війна, а те, що буде після неї. Страх невідомості насправді лякає багатьох українців, адже вони бояться, у якій країні опиняться після перемоги. Здебільшого всі кажуть про гроші на відбудову, нестачу робочої сили та інші економічні блага. Але мою подругу хвилює інше – що у нас буде з правами людини. Про це говорять нині мало. А дарма. Адже країна, у центрі якої людина та її права, – це те, над чим нам з вами варто працювати. При чому не після перемоги, а вже зараз.
Українці вміють боротися за свої права і гуртуватися під загрозою небезпеки. Наочним прикладом цього є три наші революції, де люди протестували не проти того, що шкодить їх гаманцю чи холодильнику, а проти утиску їхніх свобод: у 1991 – за право мати власну країну, у 2004-му – за право мати вибір, а у 2014 – за європейське майбутнє. Ми боролися за цінності, а не за матеріальні блага.
І ми вміємо виборювати права, але, на жаль, нам потрібно ще вчитися втримувати те, що ми вибороли. І в цьому ми не унікальні. Наприклад, складний демократичний трек Вірменії вкрай показовий – після двох десятиліть політичного домінування корумпованої проросійської еліти у 2018 в країні почалася масштабна кампанія мирних громадських протестів, яка призвела до приходу до влади прозахідного Нікола Пашиняна, та тяжка поразка у Другій карабаській війні у 2020 році поставила під сумнів громадську підтримку розпочатих ним демократичних реформ.
Задля успішності країни та її громадян необхідно будувати стійкі демократичні інститути. Сучасна Європа отримала свої інститути після Другої світової. У 1945 з’явилася Організація Об’єднаних Націй, перед якою стояло завдання не допустити жахіть на кшталт Голокосту. А в 1948 році Генасамблея ООН ухвалила Загальну декларацію з прав людини – 30 пунктів, дотримання яких має гарантувати права кожної людини завжди й всюди.

Зокрема там йшлося про право на свободу слова, свободу зібрань і свободу об’єднання. Декларацію підтримали більшість країн і лише вісім – утримались. І вгадайте, хто серед них – Радянський Союз. Бо тоталітарній машині не підходило, щоб її громадяни мали хоч якусь свободу. Бо свобода слова – це можливість говорити правду (яка ще правда, у нас тут лише пропаганда!), свобода зібрань – це можливість протестувати (а совєтського чєловєка все має влаштовувати!), а свобода об’єднання – це можливість об’єднатися, наприклад, у політичну партію (а нема іншої партії, окрім комуністічєской!). До слова, перші свої вироки дисиденти почасти отримували саме за те, що перекладали російською Загальну декларацію з прав людини.
У нинішній Росії мало що змінилося. Саме тому у війні з нею треба пам’ятати, що права людини – це важливо. Адже, як зауважила у своїй нобелівській промові моя колега – очільниця Центру громадянських свобод – Олександра Матвійчук: ми не маємо стати дзеркалом держави-агресора.
І щоб захистити свої права як людини, треба їх, для початку, знати. Саме цього ми навчаємо в Київській школи прав людини та демократії.
Колонки

Видавництво «Основи» готує до випуску оновлене видання фотокниги Олександра Бурлаки Balcony Chic, присвячене українським балконам. Книга, яка стала культовою для поціновувачів архітектури, отримає новий вигляд із доповненнями про реалії воєнного часу.
Про це повідомляє видавництво.
Що нового у Balcony Chic
Перевидання включатиме фотографії 2022–2024 років, які відображають трансформацію балконів під час війни. Серед знімків — зруйновані конструкції, встановлені сонячні панелі та системи Starlink, що стали символами адаптації та відновлення.

Коли чекати на книгу
Оновлене видання Balcony Chic зʼявиться у травні 2025 року. Вартість книги на етапі передзамовлення — 1190 гривень зі знижкою. Оформити замовлення можна вже зараз на сайті видавництва.
Читати також: Кияни можуть здати книги російською та отримати знижку на українські видання: як долучитися
Балкон як дзеркало часу
Олександр Бурлака за допомогою фотографій та текстів досліджує феномен балконів — від їхньої архітектурної функції до культурного та соціального значення. Видання, доповнене реаліями воєнного часу, відкриває нові грані сприйняття української архітектури.
Нагадаємо, що оскароносний режисер Мішель Азанавічус пише книжку про війну в Україні.
Фото: видавництво «Основи».
Колонки
Колонки

Статистика проєкту
