“Сусіди аплодували мені з балконів”, — Ольга Кобевко

Я працюю лікарем-інфекціоністом у Чернівецькій обласній клінічній лікарні. З першого дня працюю з хворими на Covid-19, але сама, на щастя, не хворіла. І зважаючи на мою професію, мене б могли лякатись сусіди чи родичі — але ні, все було зовсім навпаки. Мене багато хто знає у нашому місті, і є чимало друзів волонтерів. З кимось я познайомилась на Майдані, а з кимось — на фронті. Я там теж працювала інфекціоністом.

Всі мої сусіди знають, де я працюю. І коли розпочався той флешмоб з подяками лікарям, то вони кожного дня о 20:00 виходили на балкони і аплодували мені. Сусіди кричали: “Оля-я-я-я”, а я виходила і дякувала їм. Це було дуже приємно.

Перші два місяці роботи були дуже важкими. Часто навіть не вистачало часу на їжу — ти йдеш на роботу удосвіта і повертаєшся пізно вночі. Саме тоді на допомогу приходили друзі волонтери. Якось приїхали до лікарні і через ворота передали піцу. Часто приносять якісь домашні смаколики — картопляники чи домашні пироги. А на Великдень вони мені принесли цілий кошик їжі. І я мала змогу відсвяткувати цей день разом з близькими, але онлайн. Волонтери розуміють, наскільки медикам потрібна підтримка у такі непрості часи. Я 24/7 на зв’язку, от зараз на годиннику 23:00 (саме у цей час нам вдалось поспілкуватись з Ольгою, — авт.), а я тільки прийшла додому і маю ще кілька дзвінків.

Мої сусіди також не відставали і дуже мене підтримували. Вони знають, що я живу сама (син навчається в Києві), тому постійно запитували, чи потрібно мені щось купити в магазині або приготувати. Одна моя сусідка сказала: “Давай я буду тобі щодня готувати їсти, я ж бачу, що ти не встигаєш”, або пише: “У мене є борщ. Може, ти хочеш поїсти?”. А на Великдень сусідка з іншого будинку принесла мені величезну миску холодцю з хріном. Уявіть собі, жінка готувалась до свята, подумала про мене та зробила ще додаткову порцію. Жодного разу я не відчула негативу у свою сторону. І коли я читаю всі ці негативні історії, що людей цькують через коронавірус чи контакти з хворими, я дивуюсь і обурююсь. Тому я подавала всю інформацію про свою роботу у соціальних мережах. І там отримувала дуже багато підтримки від зовсім незнайомих людей.

Люди допомагали мені у таких речах, що я навіть не очікувала. Через виснажливу роботу я дуже схудла, і це якось помітила одна моя знайома. І під час розмови я обмовилась, що навіть не маю часу купити собі якийсь новий одяг. Ця жінка має свій магазин, і знаєте, що вона зробила? Привезла мені просто на роботу джинси, щоб я могла приміряти і купити! Я дивувалась, наскільки добрі та небайдужі люди мене оточували. За це я їм дуже вдячна.